Проблеми та шляхи вдосконалення механізму фінансового забезпечення видатків на соціальний захист населення в Україні

 

Враховуючи проведений статистичний аналіз видатків на соціальний захист з бюджетів різних рівнів, можна виділити наступні проблеми функціонування бюджетного механізму соціального захисту:

- зростання видатків на соціальний захист швидше за ВВП, що означає збільшення витрат на поточне споживання та обмеження ресурсів для інвестицій;

- недосконалість планування видатків на соціальний захист, що виявляється у недовиконанні або перевиконанні плану здійснення видатків;

- здійснення з Державного бюджету значних видатків на покриття дефіциту Пенсійного фонду;

- зростання видатків на соціальний захист відбувається переважно екстенсивним шляхом, тобто за рахунок зростання кількості одержувачів допомоги і незначного (переважно антиінфляційного) підвищення розмірів виплат.

З метою розв’язання вказаних проблем необхідно перебудувати систему соціального захисту населення таким чином, щоб максимізувати ефективність планування і використання бюджетних коштів.

Досягнути цього можна за рахунок таких заходів:

1) вдосконалити систему розподілу видаткових повноважень з фінансування соціальної сфери між державним та місцевими бюджетами з відданням переваги місцевим бюджетам. Наприклад, доцільним було б запровадити дворівневу систему соціальних виплат:

І-й рівень − державні виплати певним категоріям громадян, що мають заслуги перед Батьківщиною або на яких поширено особливий статус: учасники бойових дій, учасники війни, діти війни,особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та ін.

ІІ-й рівень − виплати громадянам, доходи яких не забезпечуються на рівні прожиткового мінімуму [9, 140].

Виплати першого рівня варто було б проводити із державного бюджету виключно у грошовій формі й, при цьому забезпечувати сумарну вартість пільг належних цій категорії громадян відповідно до їх статусу. Зазначене дало б можливість відмінити цим категоріям громадян знижки на користування житлом та на житлово-комунальні послуги, проїзд у транспорті, санаторно-курортне лікування, пільговий відпуск ліків та ін. Виплата зазначених пільг у грошовій формі встановила б соціальну справедливість між різними категоріями пільговиків, зокрема між тими, що проживають у міських місцевостях і мають можливість користуватися пільгами в повному обсязі, і тими, що проживають у сільській місцевості, де такі можливості є меншими.

Другий рівень соціальних виплат ефективно буде передати на рівень органів місцевого самоврядування, законодавчо визначивши ці виплати як видатки, що враховуються у визначенні міжбюджетних трансфертів. Можливий варіант на ці видатки спрямовувати закріплені доходи і дотації із державного бюджету або у вигляді інших трансфертів без закриття їх у випадку недовикористання за підсумками року.

Крім того, на місцевий рівень доцільно передати функції планування соціальних виплат, що забезпечить максимальне врахування принципу адресності і набагато вищу точність планування.

2) розробити методику оцінки ефективності здійснених бюджетних видатків на соціальний захист на основі використання індикаторів досягнення цілей людського розвитку [16, 59];

3) оптимізувати мережу установ, організацій та закладів соціальної сфери, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, тобто максимально спростити механізм надання соціальних послуг. В даному напрямі вже робляться певні кроки. Так, спільно зі Світовим банком в Україні реалізується Проект щодо вдосконалення системи соціальної допомоги, який спрямований на створення «єдиного вікна» для призначення допомог шляхом відповідного облаштування та оснащення приміщень місцевих органів праці та соціального захисту населення, а також комп’ютеризації процесу призначення допомоги, переходу на роботу за єдиною технологією на підставі єдиного пакету документів, що дасть значну економію коштів і часу;

4) змістити акценти у фінансуванні соціальної сфери з кількісних показників на якісні, з виробника соціальних послуг – на їх споживача, тобто забезпечити повноцінну дію програмно-цільового методу у плануванні і здійсненні видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення [9, 140];

5)визначити допустиму частку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, яка не впливала б на інвестиційну активність та не підривала мотиви високопродуктивної праці [16, 61]. Для того щоб обмеження видатків з бюджетів не зменшувало рівня соціального захисту населення необхідно зміцнити систему соціального страхування, яка б перебирала значну частину соціального навантаження бюджетів, а не навпаки за рахунок бюджету покривалася фінансова неспроможність системи соціального страхування, зокрема пенсійного.

Таким чином, впровадження в життя запропонованих заходів дозволило б значно вдосконалити бюджетний механізм соціального захисту населення, підвищити ефективність використання бюджетних коштів та вирішити ряд проблем його функціонування, а головне закласти передумови для підвищення рівня соціального захисту населення.

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Отже, соціальний захист як функція держави являє собою сукупність заходів щодо надання правової, фінансової, матеріальної допомоги найбільш вразливим верствам населення, а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення.

Здійснення соціального захисту держава фінансує як з бюджетних (система соціальної допомоги), так і з позабюджетних джерел (система соціального страхування). При цьому в умовах слабкого розвитку системи соціального страхування в Україні значна роль відводиться системі соціальної допомоги, що реалізується через бюджетний механізм. Хоча законодавством України встановлюється досить широкий перелік соціальних допомог різним категоріям громадян, особливо у сфері соціального захисту сім'ї та дітей, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, але розміри більшості допомог є дуже мізерними, що не забезпечує достатній рівень соціального захисту населення.

Дослідження видатків на соціальний захист привело до висновку, що їх роль в економіці України є однією із найважливіших. Адже у 2014 році вони становили 80,6 млрд. грн., тобто зменшились на 7,9 млрд. грн., що у відсотковому значенні становить зменшення на 8,9% у співвідношенні до показника 2013 року. Відбулось зростання цієї статті видатків у 2015 році на 23,1 млрд. грн. та становить зростання на 28,7%, що пов’язано із спрощенням механізму надання субсидій населенню на житлово-комунальні послуги, яке спричинило збільшення витрат держави на погашення житлово-комунальних послуг населення.

Щодо складу та структури самих видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, то найбільшу частку за 2013-2015 роки становлять все ж видатки на соціальний захист пенсіонерів, так у 2013 році їх частка становить 94,01%, у 2014 році збільшується до 94,16%, а у 2015 році дещо зменшується, та становить 91,42%. А всі інші види видатків займають відповідно незначне значення у видатках на соціальний захист населення України.

В ході аналізу видатків на соціальний захист з бюджетів різних рівнів було виявлено наступні проблеми функціонування бюджетного механізму соціального захисту:

- зростання видатків на соціальний захист швидше за ВВП;

- недосконалість планування видатків на соціальний захист, що виявляється у недовиконанні або перевиконанні плану здійснення видатків;

- здійснення з Державного бюджету значних видатків на покриття дефіциту Пенсійного фонду;

- зростання видатків на соціальний захист відбувається переважно екстенсивним шляхом, тобто за рахунок зростання кількості одержувачів допомоги і незначного, переважно антиінфляційного підвищення розмірів виплат.

Тому для вирішення вищезазначених проблем доцільно вжити наступних заходів:

1) вдосконалити систему розподілу видаткових повноважень з фінансування соціальної сфери між державним та місцевими бюджетами на виконання принципу субсидіарності;

2) розробити методику оцінки ефективності здійснених бюджетних видатків на соціальний захист на основі використання індикаторів досягнення цілей людського розвитку;

3) максимально спростити механізм надання соціальних послуг (за принципом «єдиного вікна» та єдиного пакету документів);

4) змістити акценти у фінансуванні соціальної сфери з кількісних показників на якісні, з виробника соціальних послуг – на їх споживача;

5)визначити допустиму частку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, яка не впливала б на інвестиційну активність та не підривала мотиви високопродуктивної праці

6) зміцнити систему соціального страхування з метою послаблення навантаження на бюджети;

Таким чином, бюджетний механізм є важливим інструментом реалізації соціального захисту населення, оптимальна побудова якого дозволяє протидіяти негативним соціально-економічним факторам та сприяти підвищенню рівня соціальної захищеності населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 року № 2456-VI. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

2. Про бюджетну класифікацію: від 14 січня 2011 року №11 / Міністерство фінансів України, Наказ. // Режим доступу: http://golovbukh.ua/ regulations/1521/8199/8200/461616/

3. Про Державний бюджет України на 2013 рік: Закон України від 06.12.2012 № 5515-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – №5-6

4. Про Державний бюджет України на 2014 рік: Закон від 16.01.2014 № 719-VII// Відомості Верховної Ради України. – 2014. – №9

5. Про Державний бюджет України на 2015 рік: Закон України від 28.12.2014 № 80-VIII// Відомості Верховної Ради України. – 2015. – №5

6. Абрамовська Н. Фінансове забезпечення соціального захисту населення в Україні: проблеми та шляхи вирішення / Н. Абрамовська // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – №3. – С. 45-48.

7. Бендасюк О. Державне управління соціальним захистом населення в умовах ринкової економіки / О.Бендасюк // Галицький економічний вісник. –2010. – № 1(26). – С. 123-126.

8. Грипіч О. В. Бюджетний механізм фінансування видатків соціальної сфери з урахуванням змін у віковій структурі населення/ О.В. Грипіч // Наукові праці НДФІ 4 (45). – 2008. – С. 36-43.

9. Гром В. А. Шляхи вирішення проблем фінансового забезпечення соціальних виплат в Україні/ В. А. Гром, А. В. Кулай // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - №7. – 2013. – С. 137-142.

10.Державне фінансове забезпечення соціальної сфери. Монографія // За ред. доктора філософії, професора, академіка АЕНУ Т.М. Кір’ян, д.е.н., проф. Ю.В. Пасічника. – Черкаси, видавець Чабаненко Ю., 2012. – 398 с.

11. Кичко І. І. Страхування як елемент фінансового механізму соціального захисту / І.І. Кичко //Фінанси України. – 2015. – № 4. – С.148-153

12. Кудінова М.М. Проблеми фінансування соціального захисту населення в Україні / М.М. Кудінова, В.В. Варук // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – №4. – С. 460-463.

13.Лісовий А.В. Механізм фінансування соціальної складової економічної безпеки / А.В. Лісовий //Фінанси України. – 2013. – № 4. – С.32-37

14. Лободіна З.М. Бюджетне фінансування соціального захисту в Україні / З.М. Лободіна // Вісник ТНЕУ, 2014. – № 3. – С. 7-19.

15. Лукащикевич В. Соціальний захист населення в сучасних умовах: економічні засади / В. Лукащикевич // Науковий вісник. Вип. 2 «Демократичне врядування». – 2014. – №14. – С. 26-30.

16. Мартинова Т.О. Напрямки удосконалення бюджетного фінансування соціального сектору / Т.О. Мартинова // Науковий вісник НЛТУ. – 2009. – №5. – С.56-62.

17. Москаленко В. В. Сутність соціального захисту та його місце в політиці соціальної держави/ В. В. Москаленко // Наукові записки. Том 21. Політичні науки. – 2009. - №12. – С. 41-44.

18. Опарін В. Фінанси: (Загальна теорія): навч. Посібник / В. Опарін,; М-во освіти України; Київ. нац. економічний ун-т. - 2-е вид., доп. і перероб.. - К.: КНЕУ, 2002. - 238 с.

19.Річний звіт про виконання бюджетів України за 2013 рік. // Офіційний сайт Державної казначейської служби України. – Режим доступу:

http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=212666

20. Річний звіт про виконання бюджетів України за 2014 рік // Офіційний сайт Державної казначейської служби України. – Режим доступу:

http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=217965

21. Річний звіт про виконання бюджетів України за 2015 рік // Офіційний сайт Державної казначейської служби України. – Режим доступу:

http//www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=305190

22. Сидір І.П. Бюджетне забезпечення соціального захисту населення: теоретичні аспекти і вітчизняна практика / І.П. Сидір // Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4298

23. Снісаренко О.Б. Аналіз рівня та якості фінансування соціально-культурної сфери у контексті індексу людського розвитку / О.Б. Снісаренко // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. – 2012. – № 2. – С. 5-19.

24. Соціальний захист населення в Німеччині // Режим доступу: http://www.pilga.in.ua/node/23

25. Швеція і її система соціального захисту// Режим доступу: http://www.pilga.in.ua/node/22