Видалення зайвих номерів сторінок

Отже, ми пронумерували книгу, починаючи зі сторінки 9. Але на другому шмуцтитулі та на його звороті номерів сторінок не повинно бути. їх не має бути і на останніх сторінках глав, які за­повнені текстом лише частково. Щоб не ускладнювати проект, ми залишимо ці сторінки без змін. Адже, щоб позбавитися нумерації, нам довелося б кожну останню сторінку глави зробити окремим розділом та видалити в усіх таких розділах нижні колонтитули.

Видалення номера сторінки з другого шмуцтитулу

13. Шмуцтитул з назвою «Книга друга. СТРАСТІ» має бути розта­шований на непарній сторінці. Перейдіть на першу парну сторінку після обороту другого шмуцтитулу. Це буде друга сторінка глави «КРОВ».

14. Якщо ви перебуваєте не в режимі редагування колонтиту­лів, двічі клацніть лівою кнопкою миші номер сторінки, щоб перейти в режим редагування нижнього колонтитула.

15. Клацніть кнопку Як у попередньому.

16. Перейдіть до нижнього колонтитула попередньої сторінки за допомогою кнопки Попередній розділ в групі Навігація.

17. Клацніть кнопку Як у попередньому. Цю опцію відключаємо для того, щоб після видалення номерів сторінок на шмуцти­тулі та його обороті не зникли і наступні номери сторінок.

18. Перейдіть до нижнього колонтитула попередньої сторінки за допомогою кнопки Попередній розділ в групі Навігація.

19. Клацніть кнопку Як у попередньому.

20. Видаліть номер сторінки на колонтитулі за допомогою кла- ніші Backspace або Delete.

21. Перейдіть до нижнього колонтитула попередньої сторінки за допомогою кнопки Попередній розділ.

22. Клацніть кнопку Як у попередньому.

23. Видаліть номер сторінки у колонтитулі за допомогою кла­віші Backspace або Delete. (Можливо, клавішу знадобиться натиснути кілька разів.)

24. Збережіть документ.

Настроювання розмірів полів

У рамках проекту не планується створювати макет видання, при­значеного для друку в типографії, а тому ми не розглядатимемо детально питання вибору формату книжки. Зазначимо лише, що в поліграфії застосовують рулонний і аркушевий папір спеціальних розмірів, і формат будь-кого видання вибирається з урахуванням цих розмірів. Оскільки створювана вами книга, швидше за все, буде роздруковуватися на принтері, для неї можна залишити фор­мат паперу А4.

Наступний етап роботи над книгою — вибір формату полоси (шпальти) набору (розмірів відбитку на сторінці), та розмірів по­лів. Поля виконують кілька важливих функцій: на них під час читання відпочиває око, вони оберігають краї відбитків від за­бруднення і надають сторінкам та розворотам завершеної форми. Згідно з традиціями, що складалися століттями, формат полоси набору геометрично подібний до формату сторінки книги — у та­кому разі забезпечується композиційний зв’язок між прямокут­ною сторінкою і прямокутною полосою набору.

Як правило, полосу набору розташовують не посередині сторінки, а помітно зміщуючи у бік корінця і вгору. Це має певний ком­позиційний сенс: зближення відбитків підкреслює єдність роз­вороту, а зсув їх догори пояснюється тим, що оптичний центр сторінки (і розвороту) знаходиться дещо вище, ніж геометричний. Зазначимо, що під час вимірювання розміру полоси набору по вертикалі також враховують колонтитули (за їх наявності).

У програмі Word формат полоси набору і розміри полів можна регулювати, змінюючи розміри полів та положення тексту колон­титула. Зараз ми встановимо для нашої книжки розміри полів.

1. Відкрийте файл roksolan.docx в Microsoft Office Word.

2. Перейдіть на вкладку Розмітка сторінки.

3. Клацніть лівою кнопкою миші в правому нижньому куті об­ласті Параметри сторінки.

4. У вікні Параметри сторінки в області Сторінки в полі кілька сторі­нок (рис. 2.46) виберіть варіант Дзеркальні поля. Це дасть вам змогу вказувати різні поля для парних та непарних сторінок.

5. Встановіть такі значення полів: верхнє — 2 см, нижнє — З см, усередині — 1,5 см, зовні — 3 см (див. рис. 2.30). Клац­ніть кнопку ОК.

6. Перевірте правильність розташування титулу та шмуцтитулів; якщо воно змінилося, зробіть його таким, як було раніше, відредагувавши відступи абзаців у відповідних стилях. Збе­режіть файл.

Початкові та кінцеві полоси

Зазвичай початкова полоса за своїм оформленням відрізняється від інших. Відкриваючи книгу або перегортаючи її сторінки, чи­тач спочатку бачить праву (непарну) сторінку розвороту. Тому саме на ній і розміщують початкову полосу. З непарної сторінки бажано починати і розділи книги, але так робити не завжди до­речно. Якщо попередній розділ закінчується на непарній сторін­ці, то, щоб уникнути складної переверстки, підгонки матеріалу, новий розділ доводиться починати з парної.

Початкову полосу часто починають з графічної заставки. Це може бути елемент орнаменту, велика орнаментована перша літера тек­сту (буквиця), коротка лінійка тощо.

З оформленням початкової полоси перекликається оформлення кінцевої полоси книги або розділу. Бажано, щоб вона була за­йнята текстом неповністю, оскільки у такому разі вона начебто запрошує читача зробити перерву, обміркувати прочитане. Проте кінцева полоса, на якій розміщено всього кілька рядків, сприйма­ється як композиційно необґрунтований доважок. Крім того, на­явність таких полос призводить до невиправданих витрат паперу. Кінцева полоса, відповідно до оформлення початкової, може за­вершуватися графічною кінцівкою. Кінцівки бувають таких самих типів, що і заставки. Проста кінцівка, наприклад у вигляді ко­роткої лінійки, може бути використана у разі, коли на початковій полосі заставки немає.

Верстаючи книгу, необхідно дбати не лише про її зовнішній ви­гляд, а й про зручність читання. При цьому потрібно дотримува­тися певних правил.

· Сторінка не повинна починатися неповним кінцевим рядком попереднього абзацу. Такий рядок (його називають висячим) порушує впорядкованість сторінки і утруднює читання. Ска­зане стосується і початкового рядка абзацу, ним сторінка не може завершуватися.

· Небажано переносити частину слова (по складах) з непарної сторінки на парну. Такий перенос, супроводжуваний пере­гортанням сторінок, заважає читанню.

· Не можна завертати полосу заголовком, адже він стосуєть­ся тексту, що буде розташований на наступній сторінці; під заголовком мають бути розміщені хоча б три рядки тексту.

Щоб забезпечити однаковий формат для всіх полос і разом з тим дотриматись існуючих обмежень, нерідко доводиться збільшува­ти відстань як між абзацами (міжабзацний інтервал), так і між рядками (міжрядковий інтервал) на всій сторінці або в межах окремих фрагментів тексту. Але це не найкраще рішення. Збіль­шення відстані між абзацами сприймається читачем як зростання смислової паузи між ними, а збільшення відстані між рядками тексту — як свідоцтво особливої його значущості. Тому відстань між рядками однорідного тексту повинна бути однаковою в ме­жах не тільки сторінки, а й усього видання. Цього можна досягти за рахунок зміни відстані між словами, але зловживати таким прийомом не варто. Іноді проблему вирішують за рахунок зміни розмірів і розташування ілюстрацій.