Розділ «Інформаційні технології у проектній діяльності»

Урок Інформатика 11(ІКТ)

Розділ «Інформаційні технології у проектній діяльності»

Тема 1. «Вступ до проектування»,2 годии

Тема 2. «Літературна мозаїка», 4 години

Пошук тексту твору у електронному вигляді; формати збереження тексту (*.txt, *.pdf, *.rtf, *.djvu); перетворення тексту в формат MS Word.

Мета.

Навчальна. Cтворення макета книги у середовищі текстового процесора, узагальнення знань, вмінь та навичок обробки тексто­вої інформації на комп’ютері, розвиток комунікаційних здібнос­тей учнів та надбання ними досвіду командної роботи, виховання естетичного сприйняття друкованого тексту.

Розвиваюча. Розвивати логічне мислення, самостійність, вміння застосовувати набуті знання до практичних завдань.

Виховна. Виховувати наполегливість, естетичність у оформленні, грамотно висловлювати свої думки, вміння працювати у команді.

Завдання проекту

1. Створити електронну книгу з тексту, збереженого у файлі формату TXT.

2. Підготувати книгу для публікації в друкованому та електрон­ному вигляді в форматі Microsoft Word з урахуванням вимог типографії.

3. На основі виконаної роботи потрібно підготувати звіт за вказаною формою.

Зауваження, що текст необхідно форматувати з використанням стилів, тобто без застосування безпосереднього форматування. Книга повинна мати обкладинку, містити ілюстрації, колонти­тули з назвами глав, нумерацію сторінок, автоматичний зміст, список ілюстрацій, вихідні дані, анотацію та перелік персонажів. Обсяг книги після форматування має становити 50-200 сторінок, кількість сторінок повинна бути кратною чотирьом. Файл з кни­гою слід запакувати в архів формату RAR або ZIP.

Тип уроку. Засвоєння нових знань і навичок.

Уміння, необхідні учням: для успішної роботи над проектом кожен учень має володіти базовими знаннями з тем «Служби Інтерне- ту», «Обробка мультимедійних даних» та «Текстовий процесор», а також вміти користуватися програмами архівування даних.

Устаткування та програмні засоби: доступ до мережі Інтернет або сканер та програма оптичного розпізнавання тексту, про­грама Microsoft Word, графічний редактор, програма Microsoft PowerPoint, архіватор.

Матеріали для роботи з учнями:

· Мультимедійне обладнання;

· Презентація.

План

1. Організація початку уроку

2. Правила ТБ при роботі в кабінеті Інформатики.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Актуалізація опорних знань.

5. Вивчення нового матеріалу.

6. Застосування знань.

7. Підсумки уроку.

8. Домашнє завдання.

Хід уроку

Організація початку уроку.

Інструктаж БЖД.

Актуалізація опорних знань.

Мотивація навчальної діяльності.

Найважче в будь-якій справі — це початок. Працюючи над елект­ронною публікацією, ви маєте почати з вибору книги, яку буде переведено в електронний вигляд. Тут важко дати пораду, проте є кілька критеріїв, базуючись на яких, цю нелегку справу можна зробити менш складною.

По-перше, ви можете обрати книжку, яку читали і зміст якої добре знаєте. Це дозволить вам втілити в електронній книзі своє бачення твору. Буде легше підібрати ілюстрації, писати анотацію, давати характеристики персонажам. По-друге ви можете обрати книгу, яку збиралися прочитати, або таку, що стосується цікавої для вас тематики. Працювати буде складніше, проте цікавіше, адже, реалізуючи проект, ви прочитаєте новий твір і відкриєте для себе ще одну цікаву сторінку світової літератури.

Обов’язково слід звернути увагу на технічні вимоги. Працювати буде легше, якщо обрана вами книжка складатиметься з окремих розділів і ці розділи матимуть назви. Ми рекомендуємо обрати видання обсягом не менше 50 і не більше 200 сторінок. Звісно, це лише приблизні параметри, конкретні вимоги має сформулювати вчитель.

Вибір теми проекту завершується затвердженням її вчителем. Він може відхилити тему, якщо її вже обрали, якщо книга не під­ходить для опрацювання в рамках проекту або з інших причин. Якщо так станеться, не хвилюйтеся, а просто оберіть один із варіантів, які ви розглядали разом із відхиленим.

Вивчення нового матеріалу.

Естетика оформлення книжок

Книга, як відомо, це явище духовної культури. Її ідейні, наукові, художні особливості визначають цінність видання для читача. Ллє разом із тим це і предмет матеріальної культури, річ, ство­рена поліграфічними засобами для передавання та зберігання ін­формації, що міститься в ній.

Подвійна природа книги визначає два основних завдання, що стосуються її оформлення:

· полегшити користування книгою, зробити її легкою для чи­тання і зручною для роботи над її вмістом;

· за допомогою художніх і поліграфічних засобів повніше роз­крити зміст книги і тим самим допомогти читачеві краще зрозуміти і засвоїти його.

На швидкість і легкість читання книги впливають малюнок і роз­мір шрифту, довжина рядка, величина міжрядкового інтервалу, інтенсивність фарби. Зручність книги, можливість користуватися нею в тих чи інших умовах залежить від її формату. Оформлення заголовків допомагає читачеві зрозуміти їх підпорядкованість, а отже, структуру книги. Шрифтові виділення фрагментів тексту вказують, що саме автор вважає найбільш важливим і на що він хотів би звернути увагу читача. Ілюстрації до твору художньої літератури повніше розкривають його зміст, підсилюють емоційну дію на читача, викликають глибокі асоціації (рис. 2.1).

Ще одне важливе завдання оформлення — зробити книгу приваб­ливою (це стосується як зовнішніх, так і внутрішніх її елементів).

Чи можна лише поліграфічними засобами зробити книжку при­вабливою? Багато хто вважає, що виданню додають краси голов­ним чином художні ілюстрації, книжковий декор. Зручний для роботи формат, легкий для читання шрифт, вдало розроблена композиція сторінок, розворотів, титульного аркуша і зовнішніх елементів — завдяки всьому цьому оформлення книги сприйма­ється як гармонійне, вдале, витончене, здатне принести читачеві естетичне задоволення.

Одне із завдань композиції книги (рис. 2.2) — сприяти спокій­ному, зосередженому читанню, поглибленій і вдумливій роботі. У разі саме такого розуміння художнє оформлення має бути ней­тральним. Якщо керуватися цією точкою зору, то найкращим є таке оформлення книги, якого читач не помічає — настільки воно природне й органічне. Прагнення до такого оформлення позна­чається і на виборі шрифту та формату, і на характері виділень, і на підборі кольорів. Воно також проявляється в симетричному розміщенні матеріалу на сторінках і розворотах книги — подібна композиція завжди сприймається як урівноважена, спокійна. Та­кій композиції сприяє форма книги: розворот складається з двох симетричних, однакових за розмірами прямокутних сторінок, на яких цілком природним представляється також симетрично роз­ташувати однакового розміру відбитки. При цьому в розкритій книзі лінія корінцевого згину є вертикальною віссю симетрії. Симетрична побудова може бути витримана і в межах кожної сторінки. У такому разі заголовки, неповноформатні таблиці і ілюстрації можна вирівнювати, наприклад, по центру. Особливо чітко виражену симетричну будову зазвичай має лицьова титуль­на сторінка, якщо всі її рядки вирівняно по центру — так, що вертикаль, яка проходить через середину відбитка, може слугу­вати віссю симетрії.

Згідно з іншими поглядами, композиція книги має керувати про­цесом читання, звертати увагу читача на ті чи інші елементи, і у цьому разі оформлення повинне бути динамічним, помітним (див. рис. 2.2). Бажання зробити книгу саме такою впливає на вибір способів її оформлення. Зокрема, воно проявляється у ши­рокому застосуванні шрифтів «великої графічної сили» для заго­ловків, використанні колірних контрастів, в асиметричному роз­міщенні матеріалу на сторінках і розворотах. За такої побудови ліва і права сторінки розвороту будуть заповнені неоднаково — через заголовки, вирівняні за лівим або правим краєм, через те, що ділянки тексту, які виділяються, окреслені збоку рискою, а ілюстрації розміщені на полі. Асиметричність у такому виданні особливо помітна на лицьовій титульній сторінці, де різні групи рядків починаються від різних вертикальних осей. Асиметрич­ність окремих сторінок, природно, приводить і до асиметричності розворотів.

Планування роботи

Робота над проектом починається з чіткого планування діяльності всіх членів команди. Для кожного з них координатор визначає завдання і терміни їх виконання.

Розглянемо один із варіантів розподілу завдань серед чотирьох членів команди. Кожному з них надається певна роль.

· Координатор — керує командною працею над проектом. Ви­конуючи свої прямі обов’язки протягом усього періоду робо­ти, він має допомагати іншим учасникам у разі виникнення ускладнень на якомусь з етапів. Він повинен спланувати ді­яльність членів команди таким чином, щоб до початку пев­ного виду роботи всі необхідні для цього завдання вже були виконані. Також важливо правильно розподілити робочий час членів групи, щоб вони могли працювати паралельно (одно­часно) і не затримуючи одне одного. Це суттєво підвищує продуктивність роботи команди порівняно з роботою окремої людини.

· Верстальник — відповідає за технічну роботу, пов’язану зі створенням макета книги.

· Ілюстратор — розробляє художнє оформлення книжки, займається пошуком та створенням ілюстрацій і графічних елементів.

· Редактор — виконує функції літературознавця, коректора та видавця.

Наведемо орієнтовний план роботи над проектом із зазначенням виконавців (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. План роботи над проектом

Роботу над проектом можна розбити на три етапи (відповідні під­розділи підручника зазначені в дужках):

· редагування книги (2.2);

· форматування книги (2.3, 2.4);

· оформлення книги (2.4-2.13).

Наведений план можна використовувати не лише під час виконан­ня проекту «Літературна мозаїка», а й у разі роботи з будь-якими текстовими документами. Така послідовність виконання завдань дає змогу сконцентруватися на якійсь одній справі і, таким чи­ном, більш ефективно опрацьовувати тексти.

Увага!

Команда з чотирьох осіб може реалізувати весь проект за дві години! Щоб вкластися в цей час, уникайте копіткої ручної роботи, використовуйте лише автоматичні засоби для реда­гування, структурування та форматування тексту.

Правила верстки тексту

· У тексті між словами має бути не більше одного символу пробілу.

· У абзаці не повинно бути коридорів, тобто пробілів між словами, розташованими один під одним у трьох і більше суміжних рядках.

· Абзацні відступи в усьому тексті мають бути однаковими.

· Останній рядок абзацу повинен бути довшим за абзацний відступ не менш ніж у 1,5 рази.

· Якщо набір виконується без абзацного відступу, останній рядок в абзаці повинен бути неповним.

· Довжина рядка має становити не більше 60-65 символів.

· Сторінка повинна містити 30-40 рядків.

· Нижня межа тексту на лівій сторінці розвороту книги має бути розташована нижче, ніж верхня межа тексту на правій його сторінці.

· Остання сторінка розділу (якщо розділи починаються з нової сторінки) повинна бути заповненою хоча б на третину.

Правила переносу слів

· Переноси, які спотворюють значення слова, не допуска­ються.

· Не можна переносити абревіатури, які пишуться велики­ми буквами, тобто абревіатури на зразок УНР, КПІ, МФО.

· Не можна розривати переносами такі скорочення, як «і т. д.», «і т. п.» та їм подібні.

· Не можна розривати переносами цифри, які складають одне число. За необхідності можна розривати числа, спо­лучені знаком тире (наприклад, 2008-2010, Х-ХІ ст.), але тире має залишитися в попередньому рядку.

· Відокремлювати ініціали від прізвищ небажано.

· Небажано відокремлювати від імен і прізвищ скорочені слова: проф. Петренко, доц. Іванов.

· Цифру з дужкою або крапкою не можна відокремлювати від наступного слова.

· Цифри небажано відокремлювати від наступних скороче­них слів і одиниць вимірювання.

· Не можна відокремлювати від наступних або попередніх цифр такі знаки, як «%», «№», «$» тощо.

· Небажано, щоб знаки переносу стояли більш ніж у трьох суміжних рядках.

· Не допустимо, щоб між знаком переносу і частиною слова був пробіл.

· Не допустимо, щоб рядок починався знаком переносу.

· Переносити знаки пунктуації не можна.

Аналіз тексту

Наступний етап — аналіз тексту, під час якого потрібно виявити в самому тексті та у його форматуванні помилки, які мають бути усунені.

1. Переглядаючи файл, можна побачити, що перед текстом тво­ру міститься сторонній текст (див. рис. 2.4). Такий текст є й у кінці файлу. Зокрема, перед текстом міститься абзац, де вказано, яким чином українізовано текст.

2. Українські літери «І», «і» набрано латинськими літерами «І», «і». Це призведе до ускладнень у разі використання автома­тичних засобів перевірки орфографії. Тому латинські літери необхідно замінити українськими.

3. Текст набрано моноширинним шрифтом (Courier New), що є ха­рактерним для файлів формату TXT. (Нагадаємо, що моно­ширинним називають шрифт, у якому всі символи, незалеж­но від малюнку, мають однакову ширину, а отже, скажімо, літера «і» та літера «ш» займають у рядку однакове місце.) Нам потрібно замінити цей шрифт пропорційним, наприклад Times New Roman. Розмір шрифту (кегль) поки що зали­шається незмінним.

4. Включивши режим відображення прихованих символів, мож­на побачити, що абзацні відступи в усіх абзацах створено за допомогою трьох пробілів (рис. 2.5). Відступи у кінцевому документі мають бути задані за допомогою засобів формату­вання Microsoft Office Word.

5. Впадає в око і те, що символ абзацу «ТІ» стоїть не лише в кін­ці абзаців тексту, а й у кінці кожного рядка. Зайві символи абзаців, зрозуміло, слід видалити.

6. Замість довгого тире «—» використовується дефіс «-», що є порушенням правил типографіки. Отже, знаки дефіса, що стоять на місці довгого тире, потрібно замінити. Довге тире, як ви знаєте, пишеться всередині речення або на початку прямої мови. Необхідно виявити всі фрагменти тексту, де має вживатися цей символ.

7. У тексті можуть зустрічатися знаки підкреслення «_», які є зайви­ми. їх потрібно видалити.

8. Не завжди після знаків пунктуації є пробіл, хоча правила типографіки вимагають його присутності. Тому необхідно до­дати пробіли, яких не вистачає.

9. Переводячи текст у інший формат, слід зберегти інтервал між абзацами та назвами розділів і підрозділів.

10. У багатьох місцях тексту між словами містяться по два-три зайвих пробіли, і їх, звісно, необхідно видалити.

11. У тексті є посилання на глосарій спеціальних термінів, їх потрібно оформити як виноски.

Тепер, коли недоліки тексту виявлено, потрібно скласти алгоритм їх усунення, який забезпечить можливість позбавитися всіх таких помилок і буде оптимальним з огляду на кількість операцій. Існують два підходи до позбавлення недоліків. Один із них по­лягає в тому, щоб розв’язувати проблеми в порядку їх вияв­лення. Хоча на перший погляд це швидкий і продуктивний метод, він має суттєві вади. Уявіть, що на вашому комп’ютері оселився комп’ютерний вірус. За допомогою антивірусів побо­роти його не вдалося, і залишився останній метод — формату­вання жорсткого диска. Якщо ви поставите перед собою лише завдання знешкодити вірус, то відформатуєте жорсткий диск і позбавитесь шкідливих програм. Але зазвичай більш важли­вим завданням є збереження даних. Тож, перш ніж формату- вати диск, слід створити резервну копію даних з нього. Крім того, у разі зберігання даних на зовнішньому носії необхідно про­стежити за тим, щоб разом із ними туди не потрапив і вірус. Таким чином, постає потреба в іншій концепції — системному підході до вирішення низки проблем. Нам необхідно чітко спла­нувати порядок і спосіб роботи з усіма виявленими проблемами та недоліками. При цьому слід пам’ятати: вирішувати одну пробле­му в такий спосіб, щоб завадити вирішенню інших, недопустимо. Передусім це стосується заміни символів. Наприклад, якщо ви на першому кроці алгоритму заміните всі символи абзацу пробілами, то не тільки позбавитеся зайвих символів абзацу, а й втратите ті абзаци, які мають бути в тексті. Іншими словами, ваш текст пере­твориться на єдиний абзац, у якому, швидше за все, не вдасться знайти маркери, що дозволять знову розбити текст на абзаци хоча б уручну. Тому насамперед потрібно якимось чином виділити «справжні» символи абзаців і захистити їх від видалення. Один із прикладів того, як це робиться, наведено далі.

Алгоритм редагування тексту

Редагуючи текст твору Павла Загребельного «Роксолана», ми дія­тимемо за таким алгоритмом.

Підготовка документа

1. Зберегти файл у форматі DOC. Для цього відкрити файл roksolan.txt, збережений у папці проекту, вибрати команду Зберегти як, у вікні збереження файлу в полі Тип файлу вибра­ти Документ Word (*.docx), клацнути кнопку Зберегти.

2. Видалити сторонній текст перед твором та після нього.

1. Виділити зайвий текст перед назвою твору та натиснути клавішу Delete.

2. Виділити зайвий текст в кінці твору та натиснути клаві­шу Delete.

3. Замінити латинські літери «І» та «і» відповідними україн­ськими.

1. Клацнути кнопку Замінити панелі Редагування (рис. 2.6) або натиснути клавіші Ctrl + H.

2. У поле Замінити на ввести українську літеру «і».

3. Якщо додаткових настройок не видно, клацнути кнопку Більше.

4. Встановити прапорець Враховувати регістр, щоб великі лі­тери «І» не були замінені маленькими і навпаки.

5. Простежити за тим, щоб у списку Знайти відображалося значення Всюди (рис. 2.7).

6. Клацнути кнопку Замінити все, і операцію буде виконано (рис. 2.8). Врахуйте, що це потребуватиме часу.

7. Повторити пункти 3.2-3.7 по відношенню до великої літери «І». Стежте за розкладкою клавіатури, тобто за тим, щоб у поле Знайти була введена саме латинська лі­тера, а в поле Замінити на — українська.

8. Закрити вікно пошуку та замінювання.

4. Шрифт Courier New змінити на шрифт Times New Roman.

1. Виділити текст документа за допомогою клавіш Ctrl+A.

2. На вкладці Основне вибрати шрифт Times New Roman. Зняти з тексту виділення.

Робота з абзацами

Як зазначалося, кожний рядок тексту в форматі TXT містить у кінці символ абзацу (див. рис. 2.3). Наше завдання — видалити всі зайві символи і зберегти потрібні, тобто ті, що стоять в кінці справжніх абзаців тексту (перед трьома пробілами), а також сим­воли, що вказують на наявність інтервалу між абзацами.

5. Замінити в усьому тексті послідовність «абзац-три пробіли» послідовністю «абзац-символ табуляції», щоб позначити поча­ток кожного абзацу символом табуляції, який у тексті не зустрі­чається. Цей символ відіграватиме роль маркера справжнього абзацу, а потім буде видалений.

1. Клацнути кнопку Замінити у правій частині вкладки Ос­новне або натиснути клавіші Ctrl + H. На екран буде ви­ведено вікно Пошук і замінювання.

2. Помістити курсор у поле Знайти.

3. Якщо додаткові настройки не відображаються, клацнути кнопку Більше >>.

4. Клацнути кнопку Спеціальний та вибрати зі списку Знак абзацу. В полі Знайти при цьому з’явиться комбінація символів лр, яка є кодовим позначенням знака абзацу.

5. У полі Знайти після Лр додати три пробіли.

6. Помістити курсор у поле Замінити на.

7. Клацнути кнопку Спеціальний та вибрати Знак абзацу.

8. Клацнути кнопку Спеціальний та вибрати Символ табу­ляції. Після цього в полі Замінити на буде відображено ApAt (At — кодове позначення символу табуляції).

9. Зняти прапорець Враховувати регістр. Вікно Пошук і замі­нювання має набути такого вигляду, як на рис. 2.9. Поле Знайти виділено, щоб можна було побачити три про­біли післяЛр.

10. Клацнути кнопку Замінити все. На екрані з’явиться вік­но, подібне до показаного на рис. 2.8. Аналогічні вікна з інформацією про кількість виконаних операцій відо­бражатимуться по закінченні інших операцій заміни.

Якщо тепер включити режим відображення прихованих символів, то можна буде побачити, як змінився зовніш­ній вигляд тексту (рис. 2.10). Стрілки, що з’явилися на початку абзаців, — це символи табуляції.

6. Замінити послідовність «кінець абзацу-кінець абзацу» по­слідовністю «розрив рядка» — комбінацією символів, яка не зустрічається в тексті, щоб під час наступного видалення символів абзацу можна було помітити місця, де мають закін­чуватися абзаци. Скориставшись вікном Пошук і замінювання, замінити всюди в тексті послідовність ^р^р символом ^І (^І — кодове позначення розриву рядка, яке можна отримати в автоматичному режимі, клацнувши кнопку Спеціальний та вибравши Розрив рядка). Зазначимо, що в комбінації ^І ви­користовується маленька латинська літера «L».

7. Замінити символи абзаців (^р) символами пробілу. При цьому ті місця, де повинні бути абзаци, залишаться поміченими символами табуляції та розриву рядка. Текст має набути та­кого вигляду, як на рис. 2.11.

Тепер у тексті можна знайти символи табуляції у вигляді стрілок що позначають справжні абзаци тексту, а також символи розриву рядка, що позначують місця, де було два символи абзацу поспіль.

8. Замінити символи табуляції, тобто послідовність ^t, символа­ми абзацу — послідовністю ^р, щоб у тексті відображалися справжні символи абзацу, а символи табуляції були видалені. Який після цього вигляд матиме текст, показано на рис. 2.12.

9. Символи розриву рядка, послідовність ^І, замінити двома символами абзацу — послідовністю ^р^р, щоб повернути ви­далені пусті рядки між абзацами. Після цього в тексті між окремими рядками з’являться символи абзацу, а символи роз­риву рядка зникнуть.

Робота з дефісами та тире

Згідно з правилами типографіки, в тексті використовують три ви­ди рисок: дефіс, коротке тире та довге тире. Дефіс — найкоротша риска, призначена для розділення частин слова і позначення пе­реносу. Коротке тире — риска довжиною в два дефіси — вико­ристовується як знак віднімання в математичних формулах та між цифрами. У нашому тексті його немає. Довге тире — риска довжиною в чотири дефіси — виконує функцію розділового знака. Дефіс відрізняється від довгого тире тим, що справа та зліва від нього стоять літери, а довге тире відокремлено з обох боків про­білами, або попереду символом абзацу, а після — пробілом. Керу­ючись цією інформацією, виправимо в необхідних місцях дефіси на тире. Операції виконуватимуться у вікні Пошук і замінювання.

15. Замінити всюди в тексті послідовність «-» (пробіл-дефіс- пробіл) послідовністю «—» (пробіл-довге тире-пробіл). Довге тире можна отримати, натиснувши клавіші Ctrl+Аlt+Сірий мінус (Сірий мінус — клавіша мінус на додатковій клавіатурі).

16. Замінити всюди в тексті послідовність «^р-» (абзац-дефіс- пробіл) послідовністю «^р—» (абзац-довге тире-пробіл), щоб виправити тире, що позначає діалог.

17. Замінити послідовність «^р-» (абзац-дефіс) послідовністю «^р—» (абзац-довге тире-пробіл), щоб виправити тире, яке позначає діалог в тих місцях, де тире не відокремлено від наступного слова пробілом.

18. Замінити послідовність «-» (пробіл-дефіс) послідовністю «—» (пробіл-довге тире-пробіл), щоб виправити тире все­редині тексту в тих місцях, де воно не відокремлено від наступного слова пробілом.

Після такої заміни текст набуде іншого вигляду (рис. 2.13).

Видалення зайвих символів

Тепер нам залишилося лише видалити зайві символи.

19. Використовуючи вікно Пошук і замінювання, замінити всюди в тексті символ «_» (підкреслення) символом «» (пробіл).

20. Замінити послідовність «» (пробіл-пробіл) послідовністю «» (пробіл). Повторювати цю операцію доти, доки не будуть ви­конані усі необхідні заміни.

21. Замінити послідовність «^р» (пробіл-абзац) послідовністю «^р» (абзац). Це дасть можливість видалити ті одиничні пробіли перед кінцем абзацу, що з’явилися після додавання пробілів після розділових знаків.

Кінцевий варіант тексту наведено на рис. 2.14.

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Вивчити конспект.

2. Виконати завдання c.p.

 

 

Урок Інформатика 11(ІКТ)

Пошук тексту твору у електронному вигляді; формати збереження тексту (*.txt, *.pdf, *.rtf, *.djvu); перетворення тексту в формат MS Word.

Мета.

Навчальна. Cтворення макета книги у середовищі текстового процесора, узагальнення знань, вмінь та навичок обробки тексто­вої інформації на комп’ютері, розвиток комунікаційних здібнос­тей учнів та надбання ними досвіду командної роботи, виховання естетичного сприйняття друкованого тексту.

Розвиваюча. Розвивати логічне мислення, самостійність, вміння застосовувати набуті знання до практичних завдань.

Виховна. Виховувати наполегливість, естетичність у оформленні, грамотно висловлювати свої думки, вміння працювати у команді.

Завдання проекту

1. Створити електронну книгу з тексту, збереженого у файлі формату TXT.

2. Підготувати книгу для публікації в друкованому та електрон­ному вигляді в форматі Microsoft Word з урахуванням вимог типографії.

3. На основі виконаної роботи потрібно підготувати звіт за вказаною формою.

Зауваження, що текст необхідно форматувати з використанням стилів, тобто без застосування безпосереднього форматування. Книга повинна мати обкладинку, містити ілюстрації, колонти­тули з назвами глав, нумерацію сторінок, автоматичний зміст, список ілюстрацій, вихідні дані, анотацію та перелік персонажів. Обсяг книги після форматування має становити 50-200 сторінок, кількість сторінок повинна бути кратною чотирьом. Файл з кни­гою слід запакувати в архів формату RAR або ZIP.

Тип уроку. Засвоєння нових знань і навичок.

Уміння, необхідні учням: для успішної роботи над проектом кожен учень має володіти базовими знаннями з тем «Служби Інтерне- ту», «Обробка мультимедійних даних» та «Текстовий процесор», а також вміти користуватися програмами архівування даних.

Устаткування та програмні засоби: доступ до мережі Інтернет або сканер та програма оптичного розпізнавання тексту, про­грама Microsoft Word, графічний редактор, програма Microsoft PowerPoint, архіватор.

Матеріали для роботи з учнями:

· Мультимедійне обладнання;

· Презентація.

План

1. Організація початку уроку

2. Правила ТБ при роботі в кабінеті Інформатики.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Актуалізація опорних знань.

5. Вивчення нового матеріалу.

6. Застосування знань.

7. Підсумки уроку.

8. Домашнє завдання.

Хід уроку

Організація початку уроку.

Інструктаж БЖД.

Актуалізація опорних знань.

Вивчення нового матеріалу.

Розробка структури книги

Тепер, коли текст книги належним чином підготовлено, можна переходити до наступного етапу реалізації проекту — розробки структури книги. За стандартом, книгою вважається неперіодичне видання у вигляді зброшурованих паперових аркушів або зоши­тів з віддрукованою на них текстовою, графічною, ілюстратив­ною інформацією обсягом понад 48 сторінок, зазвичай у твердій обкладинці.

Загалом у книзі виділяють зовнішні та внутрішні елементи. До зовнішніх, зокрема, відносять книжковий блок, обкладинку, ко­рінець, форзац, клапан, лясе (рис. 2.15).

Із зовнішніх елементів у рамках проекту ви будете створювати тільки обкладинку. Зазначимо, що від першого враження від неї часто залежить, чи захоче читач ознайомитися зі змістом кни­ги. Тому дизайн обкладинки має не лише відповідати змісту та цільовому призначенню видання, а й привертати увагу читача, викликати у нього інтерес і бажання прочитати книжку.

Внутрішніми елементами книги вважаються титульний ар­куш, контртитул, авантитул, фронтиспис, текст, розділ, абзац, ілюстрації.

Перший аркуш книги називається титульним. Його призначен­ня — надати основні відомості про книгу (автор, назва, місце знаходження видавництва, рік випуску книги та ін.). Титульний аркуш буває одинарним (з двох сторінок — лицьової та оборотної) та подвійним (з чотирьох сторінок).

Перша сторінка двійного титульного аркуша — авантитул. Його зазвичай залишають чистим або друкують на ньому назву видав­ництва. Друга сторінка — контртитул або фронтиспис. Контртитул — сторінка навпроти лицьової сторінки титульного аркуша з частиною вихідних даних (наприклад, титульні дані оригінального видання у разі, якщо книга є перекладом). Фронтиспис — сторінка із зображенням, яка утворює розворот з лицьовою сторінкою титульного аркуша. На фронтисписі роз­міщують портрет автора або малюнок до всієї книги.

Перша, старша з внутрішніх початкових сторінок книги, отри­мала назву шмуцтитул. Це аркуш, на лицьовій стороні якого розміщено лише заголовок твору або заголовок частини, іноді разом з малюнком, епіграфом, назвами розділів, а оборот або чис­тий, або, що сьогодні майже стало правилом, заповнений текстом твору чи відповідної частини. Шмуцтитул зазвичай займає праву сторінку розвороту.

У книжці виділяють основний текст, тобто текст твору або тво­рів, заради яких власне і видається книжка, додатковий (напри­клад, документи, довідкові таблиці, редакції та варіанти основно­го тексту) та допоміжний (службовий). Допоміжний текст — це так знаний апарат книги, завдання якого дати читачу уявлення про книгу, полегшити йому роботу з нею. До нього, зокрема, відносять вступ, анотацію, передмову, зміст, колонтитули, по­кажчики (предметний, іменний тощо), глосарій.

Закінчується книжка кінцевою сторінкою, що містить такі ви­хідні відомості, як назва книги, імена та прізвища авторів, пріз­вища та ініціали редактора, художнього і технічного редакторів, коректорів, дату підписання до друку, формат, наклад, відомості про поліграфічне підприємство.

Основні вимоги до шрифту

Найважливіші характеристики шрифту як елемента оформлення книги — його легкість для читання, художні переваги, техноло­гічність, економічність.

Легкість читання шрифту залежить від низки факторів. На неї впливають і особливості набору та відбитку (довжина рядка, ши­рина міжрядкового інтервалу, чіткість відбитку, колір фарби і па­перу), і умови читання (зокрема, ступінь освітленості). За однако­вих умов читання, однакового характеру набору і якості відбитків легкість читання шрифту залежить від його розміру і малюнка.

Технологічність шрифту, тобто здатність якомога більшу кіль­кість разів забезпечити максимально точні відбитки, у великій мірі залежить від його малюнка. Експериментальним шляхом встановлено, що під час друкування найточніше відтворюються шрифти з помірною контрастністю (або взагалі позбавлені конт­растності), з короткими засічками, з достатньо широкими міжлі- терними інтервалами. Контрастні шрифти, шрифти з довгими засічками, що майже зливаються, і вузькими міжлітерними ін­тервалами спотворюються сильніше.

Економічність, або убористість, друкарського шрифту визна­чається тим, яка кількість набраних у разі його використання друкарських знаків уміщується на одиниці площі. Застосування економічних шрифтів не лише істотно зменшує витрати паперу, а й сприяє зменшенню обсягу видання, а отже, і його вартості. Та все ж економічність шрифту потрібна і корисна властивість тільки за умови, що вона досягається не за рахунок зниження легкості для читання.

Вибір розміру шрифту

Розмір шрифту, кегль, визначається в пунктах (пт). У більшості комп’ю-терних видавничих систем 1 пт дорівнює 1/72 дюйма.

У книгах, розрахованих на дорослого читача, широко застосовуєть­ся шрифт 10 пт. Він досить добре читається на відстані 30-35 см. Але багато видань для кваліфікованого читача при довжині ряд­ка до 5,5 квадрата (квадрат дорівнює 18 пт) доцільно набирати шрифтом 9 пт із збільшеним на 1 пункт міжрядковим інтервалом (такий шрифт позначається як 9/10 пт).

Шрифти розміром понад 10 пт застосовуються як текстові голов­ним чином у виданнях для дітей. Так, шрифтом 12 пт набирають­ся підручники для початкової школи і книги для дітей молодшо­го шкільного віку. Іноді шрифт 12 пт застосовують у виданнях з мистецтва великого формату з дуже довгим рядком (8 квадратів і більше). За такої довжини рядка шрифт розміром 10 пт погано читається і до того ж у разі великого формату і довгого рядка він здається непропорційно малим.

Оформлення основного тексту

Розглянемо правила, яких слід дотримуватися, щоб забезпечити легке читання та сприйняття тексту.

Пробіли між словами в межах кожного рядка мають бути однако­вими. Неприпустимі ані дуже вузькі пробіли, за яких слова зли­ваються, ані занадто широкі, коли текст здається розірваним, — в обох випадках читати важко. Оптимальним вважається пробіл, ширина якого дорівнює половині кегля шрифту, проте допуска­ється рівномірне зменшення пробілів до 1/4 або збільшення до 3/4 використовуваного кегля. При цьому не повинно бути значної різниці у величині пробілів у суміжних рядках. Зазвичай ширина пробілу дорівнює 1/3 кегля шрифту.

Абзацні відступи, що зазвичай сигналізують про початок нової думки, мають бути добре помітними. Оптимальний розмір аб- зацного відступу змінюється залежно від довжини рядка. Коли рядок короткий, добре помітним, а отже, достатнім є відступ, що дорівнює кеглю шрифту; у разі використання рядка середньої довжини відступ збільшують у півтора рази, а у разі дуже довгого рядка — у два рази.

Кінцевий рядок абзацу має бути не менш ніж у півтора рази дов­шим за абзацний відступ. Коротші рядки погано сприймаються оком, вони начебто втрачаються.

Абсолютно неприпустимі коридори, тобто пробіли в кількох роз­ташованих один над одним рядках (по вертикалі або діагоналі). Коридори, візуально розтинаючи текст на частини, порушують ритм читання.

Міжрядкові інтервали мають бути однаковими. Випадкове збіль­шення або зменшення міжрядкового інтервалу не тільки порушує ритм читання, а і може сприйматися як спеціальний прийом. Усі рядки на сторінці (за винятком початкових і кінцевих рядків абзацу) мають бути відформатовані за шириною. Якщо рядки за­кінчуються на одній вертикалі, очам легше знаходити наступний рядок, що, звісно, полегшує читання. Разом із тим саме необхід­ність доводити ширину рядків до точно заданого значення (форма­ту) призводить до порушення рівномірності пробілів між словами, збільшує кількість переносів. Існує думка, що варто переходити до вирівнювання рядків за лівим краєм, з тим щоб забезпечити однакові пробіли між словами і позбавитися переносів. Проте текст при цьому читається гірше, і тому у книгах таке форма­тування застосовується рідко, переважно для невеликих блоків тексту з метою їх виділення.

Рубрикація