ТОП 10:

Розкрийте причини інфляції в Україні та її наслідки.



Причини гіперінфляції:

1.державна монополія та відсутність ринкової конкуренції

2.надмірний знос основних фондів, неефективне використання капітальних вкладень

3.низька ефективність виробництва

4.збільшення дефіциту державного бюджету

5.зниження курсу обміну карбованця відносно долара

6.дефіцит готівкових грошей

7.криза не платежів між підприємствами, підвищений попит на ринку безготівкових грошей

8.незадовільний інвестиційний клімат та спрямування вільного капіталу виключно в спекулятивний бізнес

9падіння попиту на товари в результаті відставання росту зарплати від росту споживчих цін

10.неринкова структура виробництва

Стрімке падіння вартості нац.грошей України охоплює період з кінця 1991р до половини 1994р, коли індекси цін підвищились з 240% 1991р до 2100% 1992 та досягли у 1993р 10255%на рік.

У 204р інфляція склала 12,3% в 2005-10,3%, в 2006-11,6%, в 2007р.інфляція склала 16,6%.

Білет 21.Охарактеризуйте види та форми кредиту

1. Форми кредиту

Товарна форма кредиту

Товарна форма кредиту історично передує його грошовій формі. Кредит у товарній формі існував до появи грошової форми вартості, коли для еквівалентного обміну використовувалися деякі товари (хутра, худоба тощо). У сучасних умовах товарна форма кредиту дещо поступається грошовій формі, яка переважає.

Кредитні відносини в товарній формі виникають у разі продажу товарів чи послуг з відстрочкою платежу, при оренді майна (в тому числі лізинг), під час погашення міждержавних боргів поставками товарів тощо.

Завдяки товарній формі кредиту суб'єкти кредитних відносин можуть самостійно розпоряджатися тимчасово вільними ресурсами, прискорювати збут товарів і зменшувати час перебування капіталу в товарній формі, збільшувати взаємозалежність і взаємоконтроль між суб'єктами кредитних відносин.

Грошова форма кредиту

Найтиповішою, переважаючою формою кредиту в сучасних умовах виступає кредит грошовий. Грошова форма кредиту застосовується значно ширше, ніж товарна тому, що перерозподіл вартості, який забезпечується кредитом, здійснюється переважно в грошовій формі. Переважаюче використання грошової форми кредиту зумовлюється тим, що гроші є загальним еквівалентом при обміні товарних вартостей, універсальним засобом обігу та платежу, гроші мають найширшу сферу застосування, сучасна економіка має переважно грошову форму, а кредит виконує пере-розподільчу функцію. Кошти в грошовій формі кредиту використовуються не як простий посередник в обміні, а як гроші, що здатні принести прибуток.

У грошовій формі надають позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовується грошова форма кредиту населенням при розміщенні заощаджень у банківські депозити, при одержані позичок у банках тощо. Зосередження позичкових коштів у незалежних посередників дає змогу використовувати тимчасово вільні кошти усім бажаючим.

Товарна і грошова форми кредиту - це два прояви єдиної форми кредиту - вартісної. Обидві форми між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну. Так, позички, надані в товарній формі, можуть повертатися в грошовій.

2.Види кредиту

Найчастіше виокремлюють такі види кредиту: банківський, комерційний, державний, міжнародний, споживчий, лізинговий, факторинг, іпотечний.

Банківський кредит - один з найпоширеніших видів кредиту в економіці.

Цей вид кредиту являє собою рух позичкового капіталу, що надається банками у позичку на умовах забезпеченості, поворотності, терміновості, платності.

Він відображає економічні відносини, що складаються між кредиторами (банками) і суб'єктами кредитування (позичальниками). Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Об'єктом банківського кредиту виступають грошові кошти, тобто позичка відбувається в грошовій формі. Банки надають кредити в національній та іноземній валюті.

Банки найчастіше надають свої позички суб'єктам, які мають потребу в тимчасовій фінансовій допомозі. Це зумовлено тим, що банк у ринковій економіці виступає як особливий суб'єкт, одним з головних функцій якого є надання кредитів. Він здійснює багаторазовий кругообіг грошових коштів на поворотній основі.

Комерційний кредит відображає економічні відносини між юридичними особами під час реалізації продукції чи послуг з відстроченням платежу. Використання комерційного кредиту дає позичальникові можливість отримати право власності на певні товари, на їх використання в процесі виробництва чи для продажу населенню тощо. Купівля товарів без їх негайної оплати означає для позичальника можливість обійтися без авансування грошей у черговий кругообіг фондів, досягається тимчасова економія грошових коштів для розрахунків з постачальниками. Хоч комерційний кредит розпочинається в товарній формі, але повернення боргу відбувається вже в грошовій формі.

На практиці використовуються в основному три різновиди комерційного кредиту:

- кредит з фіксованим строком повернення;

- кредит з поверненням лише після реалізації позичальником наданих у позичку тов

 

 

Операції комерційних банків

 

Комерційні банки становлять основу кредитної системи, вони проводять різні фінансові операції. Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів і їх касове обслуговування. Крім того, вони можуть виконувати такі операції:

 

* ведення рахунків клієнтів;

* фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів;

* випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акцій, векселів, облігацій тощо);

* купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти;

* купівля і продаж у держави та за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів;

* надання консультаційних послуг, пов'язаних з банківською діяльністю.

 

Банківські операції поділяються на пасивні, активні й комісійні, що включають посередницькі операції. Пасивні - це операції, з допомогою яких створюються банківські ресурси. Комерційні банки утворюють "пасиви" за рахунок власних та залучених коштів.

 

Переважна частина всіх банківських ресурсів створюється за рахунок депозитних операцій, які складаються з поточних рахунків і вкладів.

Другий вид депозитних операцій пов'язаний із прийманням вкладів. Вклади бувають строкові та до запитання (безстрокові). Строковий вклад може бути отриманий тільки після закінчення встановленого строку, а вклад до запитання - в будь-який час. За вкладом банк видає клієнту особливий документ-вкладне свідоцтво, після пред'явлення якого банк повертає вклад власнику.

 

Активні операції - це операції, які проводять банки з метою прибуткового розміщення залучених коштів. Вони включають строкові та безстрокові позики, які банк надає своїм клієнтам. Строкові позики мають бути погашені після закінчення певного строку (місяця, року, трьох років і т.д.), за безстроковими позиками банк має право вимагати від клієнта повернення грошей у будь-який час.

банки надають також бланкові позики, тобто позики, що не мають певного забезпечення. Такі позики надаються, передусім, великим підприємствам, із якими банки тісно пов'язані і в платоспроможності яких вони впевненні.

 

До третьої групи операцій комерційних банків належать комісійні, тобто виконання окремих доручень клієнтів за певну винагороду - комісію. До комісійних операцій належать операції посередницькі (переведення, інкасо й акредитив).

 

Нині частка комісій різного роду становить в Японії 45% банківського прибутку, в США - 40%, в Англії - 35%, ФРН - 30%.

 

Основна частина операцій сучасного банку належить до так званих збалансованих операцій банку (обсяг таких операцій у найбільших банках Заходу становить 200-300% їх сумарних активів). Збалансованими ці операції називаються тому, що вони не є ні активними, ні пасивними банківськими операціями й тому не відображаються в балансах банківських рахунків.

 

Першу групу балансових операцій становлять фінансові й біржові послуги (це управління пакетами акцій, консультації, бюджетне та податкове планування). За останні роки виникли нові й активізувалися існуючі операції банків - лізинг, факторинг, управління портфелем інвестицій фірми, довірче управління майном клієнтів (трастові операції).

Лізинг - здача в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування. Його можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом в розстрочку. Як правило, на протязі строку дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна. Лізингова послуга виникає так. На прохання клієнта банк придбає певне майно (устаткування, транспортні засоби тощо) і бере на себе практично всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, складає з банком строковий договір оренди, в котрому визначається поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внеску. Орендна плата складається з двох величин: вартості майна і комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює відсотку за кредит.

Довірчі (трастові) операції банків - операції банків з управління майном і фондовими цінностями, виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи. Банк бере на себе зобов`язання управління довіреним йому майном і фондовими цінностями з прибутком для власників, за що отримує певну плату.

 

Необхідно враховувати, що традиційна уява про банк як кредитний та розрахунково-платіжний інститут є однобокою. Сучасний комерційний банк становить багатофункціональний кредитно-фінансовий комплекс, який поєднує депозитно-позичкові, інвестиційно-консультаційні та інші банківські операції, діапазон яких досить широкий.

 

Діяльність будь-якого банку підпорядковується, природно, отриманню прибутку. Банківські ресурси включають власний капітал банків та вклади або депозити, які банки приймають у клієнтів. Власний капітал складається з акціонерного початкового капіталу, резервів і нагромадженого прибутку. Створюється прибуток так: банки сплачують своїм клієнтам відсотки за вклади і стягують з них більш високі відсотки за позики. Отже, банківський прибуток - різниця між сумою стягнутих та сумою сплачуваних банком відсотків. У торговельній та банківській практиці ця різниця називається маржа. Крім того, до банківського прибутку входять доходи на власний капітал банку, вкладений у позики та інвестиції. Чистий прибуток банку дорівнює валовому прибутку за відрахуванням витрат на ведення банківських операцій.

 

Чистий прибуток банку, взятий у відношенні до його власного капіталу, становить норму банківського прибутку:

 

 

де - норма банківського прибутку, - чистий прибуток банку, - власний капітал банку.

Банки не можуть віддати в позику всі наявні в них гроші вкладників, оскільки останні мають право відкликати свої гроші в будь-який час. Однак досвід показує, що банки можуть не тільки надавати кредити майже на всі грошові суми на депозитах, а й задовольняти вимоги своїх вкладників. Для цього вони створюють спеціальні фонди, котрі називаються банківськими резервами. Відношення між розміром резервів, які повинен мати комерційний банк, та виданими зобов`язаннями за вкладами називається нормою резервів.

 

де - норма банківського резерву, - обов`язкові резерви комерційного банку, - зобов'язання комерційного банку за безстроковими вкладами.

На перших етапах становлення ринкової економіки в Україні кредитно-банківська система стикається зі значними труднощами. Щоб фінансово-кредитні установи змогли пристосуватися до нових ринкових умов, нагромадити власні оборотні кошти і знайти методи ефективнішого господарювання, передусім, потрібне роздержавлення цих підприємств та їх розукрупнення, акціонування, створення стабілізаційних фондів, розвиток комерційного кредиту між підприємствами.

 

Необхідно зміцнювати банківську систему. В Україні не розвинута система банків, існуючі банки неконкурентоспроможні порівняно з зарубіжними. Подальше реформування банківської справи повинно спрямовуватися на утвердження дворівневої банківської структури - автономного Національного банку, що забезпечуватиме стабілізацію грошового обігу, й розгалуженої конкурентоспроможної мережі комерційних банків, які здійснюватимуть увесь комплекс банківських послуг.

 

Отже, банки в умовах переходу до ринку, перерозподіляючи й контролюючи величезні кошти, мають можливість впливати не тільки на поведінку окремих суб`єктів фінансово-кредитних відносин, а й на вирішальні господарські процеси на мікро - та макроекономічних рівнях, сприяти задоволенню інтересів держави й окремих соціальних груп населення.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.233.6 (0.01 с.)