Білет попит і пропозиція грошового ринку

Походження, сутність грошей

Гроші посідають значне місце в ринковій економіці.

Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур,сприяють подальшому розвитку,процесу сусп..-відтворення матеріальних та нематеріальних благ,їх виробництву,обміну,розподілу та споживанню.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринкуДана теорія розглядає 2 осн. підходи до походження грошей:раціоналістична та еволюційна концепції.

Раціоналістична концепція пояснювала появу грошей,як підсумок угоди між людьми.

Згідно з еволюційної конц.походження гроші зявились в результаті еволюц.процесу,який поза волею людей призвів до того,що деякі предмети виділились із заг.маси і посіли особливе місце.

Форми вартості:

Перша форма — проста, або випадкова, форма вартості — властива низькому

рівню розвитку продуктивних сил. Товари, які вироблялися в

надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого

товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна

Друга форма — розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці і

зростанням виробництва все більше продуктів — товарів надходить на ринок.

Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-екві-

валентів. Наприк лад, один мішок зерна дорівнює:

— одній тварині;

— одній сокирі;

— одному аршину полотна тощо.

Третя форма вартості — загальна, коли товар стає головною метою вироб ницт-

ва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загаль-

ний товар, який потрібний усім. У зв’язку з цим стали виділятися товари,що виконували роль загального еквіваленту:(ставали худоба, хутро, слонова кістка).

Четверта форма вартості- грошова,для неї характерні такі риси:

1.загальне визнання єдиного загального товару,як покупцем так і продавцем,тобто обидва суб’єкти не можуть відмовлятись при обміні своїх цінностей на даний товар гроші.

2.Наявність особливих фізичних властивостей у товару грошей придатності для постійного обміну

3.тривале виконання грошима ролі загального еквіваленту.

Отже,особливість грошей полягає в наступному:

1.гроші — це товар що виділився стихією

2.гроші-це особливий привілейований товар,який відіграє роль загального еквіваленту

3.гроші розв’язують протиріччя між вартістю і споживчою вартістю,яка властива всім товарам.

гроші розв’язали протиріччя між вартістю і споживчою вартістю, яке влас-

тиве всім товарам, у тому числі й грошам.

Надзвичайно складна сутнісь грошей не дає змоги світовій економіці теорії дати однозначне і достовірне повне їх визначення на понятійному рівні найбільш загальне визначення грошей визначає їх сутність заг.еквівалента..

Отже гроші це специфічний товар,що має властивість вільно обмінюватись на будь-який інший товар.тобто є аг.еквівалентом.при застосуванні у сфері інвестування гроші стають носієм капіталом у зв’язку з цим розрізняють Гроші як гроші і Гроші як капітал.

Гроші як гроші викор.переважно для реалізації наявної споживчої вартості.тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні.

Гроші як капітал викор.для забезпечення зростання наявної вартості Для цього виготовлену вартість необхідно реалізовувати,нагромадити та використовувати так,щоб не лише зберегти а й збільшити.

Білет попит і пропозиція грошового ринку

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму роз-

порядженні економічні суб’єкти на певний момент часу. (Це бажання економіч-

ного суб’єкта мати певну частину свого портфеля активів — багатства — в

Ліквідній формі).

Попит на гроші (МD) формується з таких складових:

 попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для

здійснення угод);

 попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, по-

пит на запасну вартість або спекулятивний попит).

Попит на гроші відрізняється від попиту на інші товари. Гроші бажані не задля

самих себе, а для того, щоб купувати необхідні товари.

Розглядаючи попит на гроші як на одну з форм попиту на багатство, його можна

представити у широкому плані такою формулою:

МD = f (rM 2, rB, rE, Wn),

де попит індивіда на гроші (МD) розглядається як функція від норми відсотка на гроші:

 розміщені в строкових депозитах (rM 2);

 норми відсотка з облігацій (rB);

 ринкової норми доходу на акції (rE);

 дохід від іншої форми багатства (Wn), в яку індивід інвестував грошові заощад-

ження.

!

У цілому попит на гроші формується як:

• попит на гроші для операцій (трансакційний попит);

• для накопичення купівельної спроможності (попит на гроші як на актив),

Трансакційний (операційний) попит на гроші являє собою попит на гроші для

обслуговування усіх видів угод в економіці. Зв’язок між сумою грошей і загальним об-

сягом операцій в економіці відображений у рівнянні кількісної теорії грошей, яке

є макроекономічним рівнянням обміну (воно ґрунтується на метрологічних засадах

рівняння І. Фішера):

M  V  P  Y,

де M — кількість грошей в обігу;

V — швидкість обігу грошей;

P — рівень цін;

Y — обсяг випуску у реальному вираженні;

P  Y — цінова оцінка випущеної продукції, що задає попит на гроші для операцій;

M  V — кількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі виробленої про-

дукції.

Рівняння показує, що трансакційний попит на гроші залежить від таких факто-

рів, як абсолютний рівень цін, рівень реального доходу, швидкість обігу грошей. Під-

вищення цін і зростання реального обсягу виробництва підвищують попит на гроші,

зростання швидкості обігу грошей, навпаки, зменшує трансакційний попит. Якщо

швидкість обігу грошей та рівень обсягу випуску у реальному вираженні стабільні,

то кількість грошей, необхідних для обслуговування угод в економіці, змінюється

пропорційно рівню цін.

Під пропозицією грошей (МS) мається на увазі загальна кількість грошей, що

перебувають в обігу; вона складається із агрегатів М0, М1, М2, М3.

Пропозиція грошей — це та кількість грошей, що знаходиться в розпорядженні

економічних суб’єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов.

На рівні окремого економічного суб’єкта (мікрорівні) пропозиція грошей зале-

жить від змін, які відбуваються при їхньому розміщенні у фінансові активи, насампе-

ред, від зміни відсоткової ставки (чим вона вища, тим більше грошей буде запропо-

новано у вигляді кредитів, і нав паки).

На макрорівні модель пропозиції грошей враховує роль центрального банку поведінку комерційних банків та відтік част.грошових коштів з депозитів банк.сист. в готівку.

Визначення пропозиції грошей ґрунтується на взаємодії 3 макроекономічних змінних:грошової бази,коефіцієнтах депонування та норми фактичного резервування коштів. Коефіцієнт депонування грошей характеризує структуру зберігання населенням

ліквідних коштів у вигляді їхнього розподілу між готівковими грошима (С) і кошта-

ми на поточних (чекових) депозитах (D). Коефіцієнт депонування — це відношення

попиту на готівку до депозитів:

cr = C / D.

Норма фактичного резервування депозитів (rr) визначається від ношенням за-

гальних резервів комерційних банків (TR) до депози тів (D):

rr = TR / D.

При системі часткового резервування рівень фактичного резервування (rr) зале-

жить від норми обов’язкових резервів (R):

rr = (R + E)/ D,

де Е — надлишкові резерви;

Модуль 1. Гроші та грошовий обіг

R — обов’язкові резерви;

D — депозити.

Отже, пропозиція грошей є функцією трьох екзогенних змінних: cr, rr, МВ.

Враховуючи, що обсяг готівки поза банками визначається сумою депозитів та ко-

ефіцієнтом депонування

С = сr  D,

загальні резерви — сумою депозитів та нормою фактичного резервування

TR = rr  D,

пропозицію грошей можна визначити як

MS= cr  D + D = D  (cr + 1),

а грошову базу — як

МВ= cr  D + rr  D = D  (cr + rr),

то

D = МВ /(cr + rr),

а

MS= МВ  (cr + 1)/(cr + rr).

З цього рівняння видно, що обсяг пропозиції грошей перебуває в прямій залеж-

ності від обсягу грошової бази (МВ) і в оберненій — від коефіцієнта депонування

(cr) та норми резервування (rr). Коефіцієнт пропорційності між пропозицією гро-

шей і грошовою базою одержав назву грошового мультиплікатора, або мультипліка-

тора грошової бази:

M = (cr + 1)/(cr + rr).

Роль та функції кредиту

Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в ці-

лому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і спо-

живання продукції, а також на сферу грошового обороту.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів

виробництва і реалізації продукції.

Значна роль кредиту і в розширенні виробництва.

Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці,

зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійсню-

ється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спро-

можності грошової одиниці.

Таким чином, роль кредиту зростає за такими напрямами:

1) перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації

продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізич-

них осіб;

. Кредит у ринковій економіці

2) вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

3) участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на попо-

внення основного капіталу та лізинговий кредит;

4) економне використання позичальниками власних і позичених коштів;

5) прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок викорис-

тання позикових коштів;

6) регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на

основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту

платіжними засобами.

Функія(сутність)

За допомогою кредиту

відбувається перерозподіл

вартості на засадах

повернення:

 з одного боку, здійснюють

нагромадження грошових

капіталів за рахунок збереження

економічних агентів;

 з іншого – їх розміщення

серед інших агентів ринку

Роль кредиту

Дає змогу зосередити кошти

у найбільш пріоритетних

сферах економічної

діяльності, здійснити

переорієнтацію виробництва

і стабілізувати економіку

Функції кредиту

(Антицитаційна)

Сутність:На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів методами кредитної експансії і кредитної реєстрації.

Види та форми кредиту.

Форми кредиту тісно пов’язані з його структурою, сутністю кредитних відносин.

Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товар-

на і грошова (рис. 8.4).

	Товарна		Рух переважної частини позикового фонду країни здійсн. У грош.формі
Кред.відн.між продавцемі покуп.виник.у випадку коли останні одерж.товари з відстрочкою платежу	Ф О Р М И	Грошова

 

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями,

коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої

форми є комерційний кредит.

Сфера товарної форми кредиту значна, переважна його частина надається і по-

гашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський

кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки в разі

одержаня останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у

вигляді внесків на поточні і депозитні рахунки.

Вид кредиту — це більш детальна його характеристика за організаційно-еко-

номічними ознаками.

Залежно від організації кредитних відносин виділяють такі основні види креди-

ту:

Міжгосподарський кредит (комерційний) — це товарна форма кредиту, яка

визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характери-

зує кредитну угоду між кредитором та позичальником

У цьому кредиті відбувається взаємодія кредитних відносин, що виникають між

окремими підприємствами.

 

Банківський кредит- це кредитні відносини,в яких однією зі сторін в ролі позичальника виступає банк.Саме банки найчастіше надають позики суб»єктам,які найчастіше потребують фінансової допомоги.

Споживчий кредит-це кредит,який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі.Він може надаватися банками,кредитними установами небанківського типу,а також юридичними чи фізичними особами.

Державний -сукупн.кред.відн.,у яких здебільшого позичальником є держава,а кредиторами юридичні чи фізичні особи.Може бути внутр..і зовн.Мета-погашення дефіциту держ.бюджету.

Міжнародний -це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Мета:фінансування міжнародної торгівлі.Обєктами є грошовий і товарний капітал.

Операції комерційних банків

Банківські операції — це операції, спрямовані на вирішення завдань банків

залучення грошових коштів та вкладенн я їх

у позики, цінні папери і послуги, для розрахунків, фінансування та кредитуван-

н я капітальних вкладень та ін.

Ліцензі ї банки мають право здійснювати такі банківські опе-

рації:

— приймання вкладів (депозит ів) від юридичних і фізичних осіб;

— відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у

тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних

інструментів та зарахування коштів на них;

— розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власни й

ризик;

— операції з валютними цінностями;

— емісію власних цінних паперів;

— організацію купівлі та пр одажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

— здійснення операцій на ринку цінних паперів від св ого імені (включаючи ан-

дерайтинг);

— надання гарантій і поручительств та інших зобов ’язань від третіх осіб, які пе-

редбачають їх виконання у грошовій формі;

— придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій

формі за поставлені товари чи надані послуги, прий маючи на себе ризик ви-

конання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

— послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберіган-

ня цінностей та документів;

— випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних

платіжних інструментів;

— випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням

цих карток;

— надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських опера-

цій.

Пасивні операції банків

Пасивні операції — це операції, за допомогою яких банки утворюють свої ресурси

(пасиви). Пасиви банків складаються з їхніх власних капіталів і притягнутих засобів.

Влас ний капітал індивідуального банку — це капітал, що належить банкіру.

Операції із залучення коштів (зобов’язання) — це сукупність заходів банків

щодо мобілізації коштів на поточних, строкових, та інших рахунках клієнтів (юри-

дичних і фізичних осіб). Основну суму залучених коштів становлять тимчасово віль-

ні грошові капітали, що виникають на основі кругообороту промислового і торго-

вельного капіталу, грошові накопичення громадських організацій суспільних фондів

фінансових посередників та головне місце посідають особисті грошові накопичення

населАктивні операції банків пов’язані з розміщенням коштів і проводяться переваж-

но з метою отримання доходу та для підтримки ліквідності. До активних операцій

належать надання кредитів та позичок, купівля-продаж цінних паперів, вкладення

коштів у комерційні проекти, лізингові і факторингові операції, інвестиції в основні

засоби тощо.ення. Лізингові операції. Лізинг (від англ. lease — оренда) — це складна торгово-

фінансова угода, за якої лізингова фірма, тобто орендодавець, відповідно до по-

бажань і спеціалізації орендаря, купує у виробника певне майно і здає його в

оренду. Лізингові фірми часто виступають філіями чи дочірніми підприєм-

ствами великих компаній і банків. Кількість їхніх операцій останнім часом

швидко збільшуєтьсІнвестиційні операції. Комерційні банки проводять активну інвестиційну по-

літику, здійснюючи інвестиційну діяльність за принципом реінвестицій — про-

ведення реальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого

від інвестиційних операцій. Прямі фінансові інвестиції передбачають внесення

коштів або майна для збільшення статутного капіталу юридичної особи і при-

дбання таким чином корпоративних прав. Фінансові інвестиції банк здійснює

через інвестиції в цінні папери, шляхом вкладення коштів у цінні папери під-

приємств різних форм власності. Крім цього, банки можуть здійснювати інші

операції з цінними паперами, які мають назву фондових, до них належать:

— емісія власних цінних паперів;

— операції РЕПО (продаж цінних паперів із можливістю наступного викупу їх);

— операції з надання кредиту під заставу цінних паперів;

— операції на ринку цінних паперів від свого імені.

Основними об’єктами інвестиційної діяльності банків є облігації приватних ком-

паній і держави, а також акції корпорацій. Сукупність банківських ресурсів, вкладе-

них у цінні папери, утворює інвестиційний портфель банку

Білет

Походження, сутність грошей

Гроші посідають значне місце в ринковій економіці. Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур,сприяють подальшому розвитку,процесу сусп..-відтворення матеріальних та нематеріальних благ,їх виробництву,обміну,розподілу та споживанню.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Дана теорія розглядає 2 осн. підходи до походження грошей::раціоналістична та еволюційна концепції.

Раціоналістична концепція пояснювала появу грошей,як підсумок угоди між людьми.

Згідно з еволюційної концепцією походження гроші зявились в результаті еволюц.процесу,який поза волею людей призвів до того,що деякі предмети виділились із заг.маси і посіли особливе місце.

Форми вартості:

Перша форма — проста, або випадкова, форма вартості — властива низькому

рівню розвитку продуктивних сил. Товари, які вироблялися в

надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого

товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна)

Друга форма — розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів — товарів надходить на ринок.

Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, 1 вівця = 1 мішку зерна+1 сокирі+1 аршину полотна).

Третя форма вартості — загальна форма, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний усім. У зв’язку з цим стали виділятися товари,що виконували роль загального еквіваленту:(ставали худоба, хутро, слонова кістка).

Четверта форма вартості- грошова,для неї характерні такі риси:

1.загальне визнання єдиного загального товару,як покупцем так і продавцем,тобто обидва суб’єкти не можуть відмовлятись при обміні своїх цінностей на даний товар - гроші.

2.Наявність особливих фізичних властивостей у товару грошей придатності для постійного обміну

3.тривале виконання грошима ролі загального еквіваленту.

Отже,особливість грошей полягає в наступному:

1.гроші — це товар що виділився стихійно.

2.гроші-це особливий привілейований товар,який відіграє роль загального еквіваленту

3.гроші розв’язують протиріччя між вартістю і споживчою вартістю,яка властива всім товарам.

 

Надзвичайно складна сутнісь грошей не дає змоги світовій економіці теорії дати однозначне і достовірне повне їх визначення на понятійному рівні найбільш загальне визначення грошей визначає їх сутність заг.еквівалента.

Отже - гроші це специфічний товар,що має властивість вільно обмінюватись на будь-який інший товар.тобто є заг.еквівалентом. при застосуванні у сфері інвестування гроші стають носієм капіталом у зв’язку з цим розрізняють Гроші як гроші і Гроші як капітал. Гроші як гроші викор.переважно для реалізації наявної споживчої вартості.тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні. Гроші як капітал викор.для забезпечення зростання наявної вартості Для цього виготовлену вартість необхідно реалізовувати,нагромадити та використовувати так,щоб не лише зберегти а й збільшити.

 

Білет. Види та ф-ції грошей

В своєму розвитку гроші виступають в 2-ох основних формах: повноцінні та не повноцінні гроші. Повноцінні гроші – це гроші, реальна вартість яких відповідала їх номінальній вартості. Повноцінні гроші: 1) товарні гроші:

- предмети першої необхідності: зерно, сіль, спеції.

- предмети розкоші: худоба, хутро, прикраси.

2) металеві гроші:

- злитки металів

- монети: золота, срібна, мідна.

Перші монети з’явилися в Китаї у VIII-VII ст. до н.е. Назва «монета» походить від першого монетного двору, що був відкритий при храмі Юнона-Монети. У другій половині ХІХ ст. стали з’являтися монети з дешевих металів, номінальна вартість яких перевищувала реальну їх вартість. Тоді ж почали з’являтись і перші паперові гроші,які з’явилися як замінники золотих монет.

Неповноцінні гроші – це гроші, номінальна вартість яких вища від реальної, тобто затраченої та їх виробництво суспільної праці. Неповноцінні гроші:

-кредитні гроші: депозитні, електронні, векселі, чеки.

-паперові гроші: розмінні банкноти, білонні монети, нерозмінні банкноти.

Паперові гроші – це замінники повноцінних грошей зокрема золотих монет. Банкнота – це кредитні гроші, які випускає центральний банк країни.

 

Вексель – це боргове зобов’язання чітко визначеної форми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної у ньому суми грошей у термін, який вказано у векселі.

Чек – це вид кредитних грошей що виступає, як грошовий документ встановленої форми та містить безумовний наказ власника рахунку в кредитній установі виплатити власнику чека зазначену суму. Білонна монета – це дрібна розмінна монета виготовлена з дешевих металів(мідь, алюміній). Депозитні гроші – це різновид кредитних грошей, який існує у вигляді певних сум записаних на рахунках економічних суб’єктів в банках.. Електронні гроші – це вид неповноцінних грошей розрахунок якими здійснюється за допомогою електронного сигналу без участі паперових носіїв.

Сутність грошей визначається через їх функції. Ф-ції грошей – це певна дія грошей, щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення. Виділяють 5 основних

ф-цій грошей:

1) основна ф-ція (міра вартості) – це спроможність вимірювати вартість всіх товарів та бути посередником при визначенні ціни. Гроші реалізують дану ф-цію через взаємодію з масштабом цін.

Масштаб цін – це технічна ф-ція грошей, яка відображає вартість товарної маси в грошових одиницях.

2) гроші як засіб обігу – гроші виконують роль посередника при обміні товарів і забезпечують їх обіг;

3) гроші як засіб платежу – дана

ф-ція полягає в обслуговуванні грошима погашення різних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

4) гроші як засіб нагромадження і заощадження – гроші забезпечують їх власнику отриманням будь-якого товару і стають загальним втіленням багатства.

5) ф-ція світових грошей – полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин пов’язаних з розрахунками за зовнішньо-торгівельні операції з наданням кредитів та ін.

 

Білет. Суть і структура

Грошового обороту.

В процесі купівлі-продажу товарів надання послуг, а також виконання різних видів зобов’язань в грошовій формі здійснюються розрахунки та платежі. Сукупність у всіх грошових платежів утворює грошовий оборот.

Грошовий оборот - це рух грошових коштів в готівковій та безготівковій формі, що обслуговує реалізацію товарів, а також не товарні платежі в народному господарстві. Класична модель кругообігу товарів та послуг якими обмінюються п-мства і населення врівноважена відповідним потоком грошових платежів що здійснюються при обміні. П-мства і домогосподарства пов’язані між собою 2-ма основними групами ринків: ринками продуктів і ринками ресурсів. Ринки продуктів – ринки на яких населення та п-мства купують вироблені іншими п-мствами товари та послуги. Населення витрачає одержані ним доходи на придбання споживчих товарів, а п-ства продають свої продукти населенню та іншим

п-ствам з метою одержання виручки необхідної для продовження процесу виробництва. Ринки ресурсів – це ринки на яких населення та п-ства купують ресурси необхідні для

в-цтва – робочу силу, капітал, природні ресурси. Населення та

п-ства продають ресурси, що належать їм за відповідні грошові платежі, які виступають у вигляді заробітної плати відсоткового доходу рентних платежів та прибутку. Грошовий оборот склад. з окремих каналів руху грошей між:

1)центральним банком та комерційними банками;

2)комерційними банками;

3)під-ствами та організаціями;

4)банками та господарюючими суб’єктами;

5)господар.суб”єктами та населенням;

6)фінан.інститутами та населення.

В залежності від виду відносин,які обслуговує грошовий оборот його можна поділити на:

1) грошово-розрахунковий оборот, який обслуговує розрахунки за товари та послуги і не товарні зобов’язання фізичних та юридичних осіб;

2) грошово-кредитний оборот, який обслуговує кредитні відносини в господарстві;

3) грошово-фінансовий оборот, який обслуговує фінансові відносини в господарстві.

Залежно від форм функціонування грошей в обороті виділяють: готівковий грошовий оборот і безготівковий грош. оборот. Готівково-грошовий оборот – це сукупність платежів готівковими коштами, які використовуються при виплаті заробітної плати, населення здійснює готівкові платежі при купівлі товарів, оплаті різних послуг.

Безготівковий грошовий оборот – це сукупність грошових платежів підприємств за товари, роботи та послуги що здійснюються безготівковим щляхом.

 

Операції комерційних банків

 

Комерційні банки становлять основу кредитної системи, вони проводять різні фінансові операції. Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів і їх касове обслуговування. Крім того, вони можуть виконувати такі операції:

 

* ведення рахунків клієнтів;

* фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів;

* випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акцій, векселів, облігацій тощо);

* купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти;

* купівля і продаж у держави та за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів;

* надання консультаційних послуг, пов'язаних з банківською діяльністю.

 

Банківські операції поділяються на пасивні, активні й комісійні, що включають посередницькі операції. Пасивні - це операції, з допомогою яких створюються банківські ресурси. Комерційні банки утворюють "пасиви" за рахунок власних та залучених коштів.

 

Переважна частина всіх банківських ресурсів створюється за рахунок депозитних операцій, які складаються з поточних рахунків і вкладів.

Другий вид депозитних операцій пов'язаний із прийманням вкладів. Вклади бувають строкові та до запитання (безстрокові). Строковий вклад може бути отриманий тільки після закінчення встановленого строку, а вклад до запитання - в будь-який час. За вкладом банк видає клієнту особливий документ-вкладне свідоцтво, після пред'явлення якого банк повертає вклад власнику.

 

Активні операції - це операції, які проводять банки з метою прибуткового розміщення залучених коштів. Вони включають строкові та безстрокові позики, які банк надає своїм клієнтам. Строкові позики мають бути погашені після закінчення певного строку (місяця, року, трьох років і т.д.), за безстроковими позиками банк має право вимагати від клієнта повернення грошей у будь-який час.

банки надають також бланкові позики, тобто позики, що не мають певного забезпечення. Такі позики надаються, передусім, великим підприємствам, із якими банки тісно пов'язані і в платоспроможності яких вони впевненні.

 

До третьої групи операцій комерційних банків належать комісійні, тобто виконання окремих доручень клієнтів за певну винагороду - комісію. До комісійних операцій належать операції посередницькі (переведення, інкасо й акредитив).

 

Нині частка комісій різного роду становить в Японії 45% банківського прибутку, в США - 40%, в Англії - 35%, ФРН - 30%.

 

Основна частина операцій сучасного банку належить до так званих збалансованих операцій банку (обсяг таких операцій у найбільших банках Заходу становить 200-300% їх сумарних активів). Збалансованими ці операції називаються тому, що вони не є ні активними, ні пасивними банківськими операціями й тому не відображаються в балансах банківських рахунків.

 

Першу групу балансових операцій становлять фінансові й біржові послуги (це управління пакетами акцій, консультації, бюджетне та податкове планування). За останні роки виникли нові й активізувалися існуючі операції банків - лізинг, факторинг, управління портфелем інвестицій фірми, довірче управління майном клієнтів (трастові операції).

Лізинг - здача в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування. Його можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом в розстрочку. Як правило, на протязі строку дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна. Лізингова послуга виникає так. На прохання клієнта банк придбає певне майно (устаткування, транспортні засоби тощо) і бере на себе практично всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, складає з банком строковий договір оренди, в котрому визначається поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внеску. Орендна плата складається з двох величин: вартості майна і комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює відсотку за кредит.

Довірчі (трастові) операції банків - операції банків з управління майном і фондовими цінностями, виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи. Банк бере на себе зобов`язання управління довіреним йому майном і фондовими цінностями з прибутком для власників, за що отримує певну плату.

 

Необхідно враховувати, що традиційна уява про банк як кредитний та розрахунково-платіжний інститут є однобокою. Сучасний комерційний банк становить багатофункціональний кредитно-фінансовий комплекс, який поєднує депозитно-позичкові, інвестиційно-консультаційні та інші банківські операції, діапазон яких досить широкий.

 

Діяльність будь-якого банку підпорядковується, природно, отриманню прибутку. Банківські ресурси включають власний капітал банків та вклади або депозити, які банки приймають у клієнтів. Власний капітал складається з акціонерного початкового капіталу, резервів і нагромадженого прибутку. Створюється прибуток так: банки сплачують своїм клієнтам відсотки за вклади і стягують з них більш високі відсотки за позики. Отже, банківський прибуток - різниця між сумою стягнутих та сумою сплачуваних банком відсотків. У торговельній та банківській практиці ця різниця називається маржа. Крім того, до банківського прибутку входять доходи на власний капітал банку, вкладений у позики та інвестиції. Чистий прибуток банку дорівнює валовому прибутку за відрахуванням витрат на ведення банківських операцій.

 

Чистий прибуток банку, взятий у відношенні до його власного капіталу, становить норму банківського прибутку:

 

 

де - норма банківського прибутку, - чистий прибуток банку, - власний капітал банку.

Банки не можуть віддати в позику всі наявні в них гроші вкладників, оскільки останні мають право відкликати свої гроші в будь-який час. Однак досвід показує, що банки можуть не тільки надавати кредити майже на всі грошові суми на депозитах, а й задовольняти вимоги своїх вкладників. Для цього вони створюють спеціальні фонди, котрі називаються банківськими резервами. Відношення між розміром резервів, які повинен мати комерційний банк, та виданими зобов`язаннями за вкладами називається нормою резервів.

 

де - норма банківського резерву, - обов`язкові резерви комерційного банку, - зобов'язання комерційного банку за безстроковими вкладами.

На перших етапах становлення ринкової економіки в Україні кредитно-банківська система стикається зі значними труднощами. Щоб фінансово-кредитні установи змогли пристосуватися до нових ринкових умов, нагромадити власні оборотні кошти і знайти методи ефективнішого господарювання, передусім, потрібне роздержавлення цих підприємств та їх розукрупнення, акціонування, створення стабілізаційних фондів, розвиток комерційного кредиту між підприємствами.

 

Необхідно зміцнювати банківську систему. В Україні не розвинута система банків, існуючі банки неконкурентоспроможні порівняно з зарубіжними. Подальше реформування банківської справи повинно спрямовуватися на утвердження дворівневої банківської структури - автономного Національного банку, що забезпечуватиме стабілізацію грошового обігу, й розгалуженої конкурентоспроможної мережі комерційних банків, які здійснюватимуть увесь комплекс банківських послуг.

 

Отже, банки в умовах переходу до ринку, перерозподіляючи й контролюючи величезні кошти, мають можливість впливати не тільки на поведінку окремих суб`єктів фінансово-кредитних відносин, а й на вирішальні господарські процеси на мікро - та макроекономічних рівнях, сприяти задоволенню інтересів держави й окремих соціальних груп населення.

Походження, сутність грошей

Гроші посідають значне місце в ринковій економіці.

Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур,сприяють подальшому розвитку,процесу сусп..-відтворення матеріальних та нематеріальних благ,їх виробництву,обміну,розподілу та споживанню.

Грошові відносини є найскладнішим елементо<