Розрахунок глибинних осередкових доз.

Різні джерела та методи променевої терапії дозволяють опромінювати патологічні процеси, що знаходяться на різній глибині, в необхідній терапевтичній дозі. Проникаюча здатність іонізуючих випромінювань в тілі людини залежить від виду та енергії випромінювання. При дистанційному опроміненні вид і енергію випромінювання вибирають з таким розрахунком, щоб зумовити пошкодження глибоко розташованого осередка при мінімальній дозі в тканинах, які знаходяться навколо та в шкірі. Відношення дози на заданій глибині до дози в шкірі називають відносною або відсотковою глибинною дозою. Розподіл енергії різних видів випромінювання в тканинах див. мал. 4.6.

Мал. 4.6. Розподіл енергії різних видів випромінювань в тканинах.

Розподіл глибинної енергії різних видів випромінювань представлений у вигляді кривих, в кожній точці яких один і той же відсоток шкірної дози. Лінія, що з’єднує точки з однаковим відсотком глибинних доз, називається ізодозною кривою. Ізодозні криві нанесені на прозору плівку (ізодозні лінійки)використовують на практиці для визначення поглинутих глибинних доз в організмі людини.

На виготовленому схематичному перерізі тіла хворого з нанесеним на ньому місцем розташування паталогічного осередка променевий терапевт разом з фізиком-дозиметристом планують програму опромінення, для чого визначають об’єм зони опромінення. Оптимальний об’єм опромінення вибирають індивідуально для кожного хворого. Необхідно вибрати найбільш раціональне розташування дозного поля, при якому доза оптимально розподілялась би в осередка ураження і розповсюджувалась на шляхи регіонарного лімфовідтоку. Потім обирають вид випромінювання та метод опромінювання, розміри і форму полів опромінення, напрямок пучків променів та наносять їх на топографо-анатомічний ескіз. Після нанесення полів опромінення через центри намічених полів проводять перпендикулярні лінії, які перехрещуються в центрі пухлини (див. мал. 4.7.). В напрямку центрального пучка променів накладають ізодозні лінійки (див. мал. 4.6.) і встановлюють відсоткову глибинну дозу в осередка ураження з кожного поля опромінення.

Мал. 4.8. Ескіз поперечного перерізу та розмітка полів опромінення на ньому.

а) ескіз поперечного перерізу грудної клітки: 1 – центр пухлини; 2 – контури пухлини; б) розмітка полів (1) опромінення.

Слід пам’ятати, що при плануванні опромінення необхідно чітко визначити кількість шкірних полів. Наприклад, пухлина знаходиться на глибині 10 см, згідно дозиметричної характеристики рентгенівського випромінювання (див. мал..4.6.) такої глибини досягає 25% (1/4) шкірної дози, а гама-випромінювання — 50% (1/2) шкірної дози. Якщо визначена СОД для даного хворого складає 75 Гр, то для підведення цієї дози дрібними чи середніми фракціями на вказану глибину на шкіру необхідно сумарно підвести 75 Гр х 4 = 300 Гр рентгенівського або 75 Гр х 2 = 150 Гр гама-випромінювання. Так як толерантна шкірна доза для рентгенівського випромінювання складає 30 Гр, то кількість шкірних полів для рентгенотерапії визначається шляхом ділення сумарної шкірної дози на толерантну шкірну дозу — 300:30 = 10 полів; для гама-випромінювання толерантна шкірна доза складає 55Гр, кількість шкірних полів — 150:55 ≈ 3 поля. З даного прикладу видно, що при глибоко розташованих пухлинах раціональніше використовувати гама-випромінювання з метою опромінення значно меншої кількості шкірних полів та зменшення загальної та місцевої променевих реакцій.

Контрольні питання:

1. Класифікація методів променевої терапії.

2. Основні принципи променевої терапії.

3. Профілактика променевих реакцій та ушкоджень

4. Загальні, місцеві реакції та ускладнення при проведенні променевої терапії.

5. Вибір осередкової дози опромінювання злоякісних пухлин.

6. Методики комбінованого, комплексного методів лікування та сполучно-променевого методу лікування захворювань на злоякісні пухлини. Програми променевої терапії.

Основи променевої терапії злоякісних пухлин і непухлинних захворювань.