Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності.

Існує необхідність в розмежуванні великої кількості видів товарів, які обертаються у міжнародному товарообігу з метою встановлення заходів тарифного та нетарифного регулювання, а також ведення статистичного обліку зовнішньоторгівельних операцій, необхідних певним чином впорядкований перелік цих товарів. Таким переліком і є товарна номенклатура Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС).

Класифікація товарів у тарифах різних країн різна. В окремих державах на початковому етапі товари класифікувалися за їх найменуванням за алфавітом. У подальшому від цього принципу відмовились і почали застосовувати порядок угрупування, коли товари почали об’єднуватись або за принципом походження (наприклад, продукти рослинного походження, продукти тваринного походження, мінерали тощо), або за ступенем обробки (сировина, напівфабрикати, готові вироби).

Нині обидва методи, як правило, застосовують разом, крім того, використовують ще й інші. Водночас якоїсь одноманітності у класифікації товарів у митних тарифах тривалий час не було — кожна країна дотримувалася власної системи. Крім того, розвиток зовнішньоторговельних відносин, ускладнення структури міжнародної торгівлі, підвищення внутрішньофірмових поставок та інші процеси змушували країни, що беруть участь у міжнародному розподілі праці, уніфіковувати митні норми, зокрема й принципи класифікації товарів. Ця проблема постала ще до війни.

У грудні 1950 р. у Брюсселі деякі західні держави в межах Ради митного співробітництва (інша назва цієї організації – Всесвітня митна організація (ВМО)) підписали конвенцію про класифікацію товарів для митних цілей. Вона дістала назву Брюссельської товарної номенклатури (БТН), що містить 21 великий розділ і 99 менших глав. Усі країни, що підписали конвенцію про застосування БТН, були зобов’язані будувати свої митні тарифи за викладеними принципами, зберігаючи назви розділів, глав, позицій і їх нумерацію.

Творці БТН прагнули уніфікувати тарифну класифікацію в такий спосіб, щоб, сформувавши загальні принципи побудови товарної номенклатури, зберегти за собою свободу маневру й забезпечити можливість виокремлення дрібніших неуніфікованих позицій у підпозиції. Конвенція дає змогу це робити виходячи з інтересів національної економіки. Тому побудовані за БТН митні тарифи містили сотні неуніфікованих товарних позицій. Це зводило нанівець уніфіковані положення й різко посилювало протекціоністський характер національних тарифів.

Робота зі створення гармонізованої системи в 60–70-х роках виконувалась у межах уже згадуваної Ради з митного співробітництва, учасниками якої нині є понад сто держав. На цьому етапі розпочалася комплексна розробка нової редакції Брюссельської митної номенклатури (БМН). До 1978 р. було завершено створення так званої Номенклатури Ради митного співробітництва (НРМС), яка у своїй останній редакції складалася з 21 розділу, 99 глав, 1011 товарних груп, кожна з яких мала чотирирозрядне позначення.

Водночас у 70-ті роки в Раді митного співробітництва розпочалася розробка Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС). З цією метою в Раді було створено Комітет з гармонізованої системи. Необхідність створення нової системи зумовлювалася потребою в багатоцільовій товарній номенклатурі, що відповідає запитам митних органів, статистичних служб, комерційної діяльності, забезпечує порівнянність національних статистичних даних про зовнішню торгівлю і тіснішу узгодженість між зовнішньоторговельною і виробничою статистикою різних країн, а також машинну обробку документації і статистичних даних.

У 1983 р. роботу над Гармонізованою системою було завершено, і з 1 січня 1988 р. вона набрала чинності. До неї приєдналася більшість країн світу, на які припадає 85 % обсягу міжнародної торгівлі.

Гармонізована система складається з так званої Уніфікованої товарної номенклатури (об’єднаної тарифної та статистичної номенклатури), Основних правил класифікації товарів і Алфавітного покажчика. У ГС застосовується шестирозрядна система кодування товарів.

Для ще більшої деталізації країни — учасниці системи можуть додавати сьомий і восьмий розряди. Держави, що мають обмежену товарну структуру, можуть застосовувати чотирирозрядну розбивку з проставленням нулів у п’ятому і шостому розрядах.

Уніфікована товарна номенклатура складається з 21 розділу, 99 глав і 1241 товарної позиції, що поділяється на 3553 підпозиції, які складаються з 5019 субпозицій. При цьому глави 98 і 99 відведено для спеціального національного використання країнами-учасницями.

Розділи номенклатури сформовані за пов’язаними між собою ознаками: походженням (тваринне, рослинне, мінеральне), хімічним складом, призначенням і видом матеріалу, з якого виготовлено товар. Вони нерівномірно відображають сучасну структуру міжнародної торгівлі. Підраховано, що на 10 розділів припадає 11 % світового експорту, тоді як на 11, що залишилися, — майже 90 %.

В основу формування 99 глав було покладено принцип рівня обробки товарів: сировина — напівфабрикати — готові вироби. Під час складання товарних позицій, підпозицій і субпозицій застосовують послідовність ознак, з яких можна виокремити чотири основні: призначення товару, рівень його обробки, вид матеріалу, з якого виготовлено товар, і його питома вага у світовій торгівлі.

У ГС суворо дотримуються принципу однозначного зарахування товарів до властивих їм груп. Тут велику роль відіграють Основні правила класифікації товарів, які є невіддільною складовою Гармонізованої системи і детально описують конкретні товарні групи й підгрупи.

ВМО у 1988 році було запропоновано країнам, які приєдналися до Міжнародної Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (Брюссель, 14 червня 1983 року), використовувати ГС. На сьогоднішній день на базі ГС побудовано більшість товарних номенклатур. ГС в якості єдиної основи класифікаторів товарів використовується у світовій торговій практиці більше 150 країн і відповідає потребам статистичних служб, митних органів, зовнішньоекономічної та комерційної діяльностей.

Згідно з статею 1 зазначеної конвенції ГС означає Номенклатуру, яка включає в себе товарні позиції, підпозиції і цифрові коди, які їм належать; примітки до підрозділів, груп та підпозицій; а також Основні Правила інтерпритації (класифікації) Гармонізованої системи.

 

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД): основи побудови та структура.

З метою забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торговельно-економічних відносинах та наближення нормативно-правової бази України до системи загальновизнаних норм міжнародного права Указом Президента від 17.05.2002р. №466/2002 встановлено приєднатися до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року (зі змінами, внесеними Протоколом від 24 червня 1986 року).

Митні органи України для цілей кодування товарів при митному оформленні використовують товарну номенклатуру Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України „Про Митний тариф України” від 03.04.2001р. №2371-111.

УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів і складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів(перші шість знаків товарного коду) і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (Комбінована номенклатура) – сьомий та восьмий знаки товарного коду.

Товарний код за ГС побудовано на шести знаках, тому всі коди товарних номенклатур, які базуються на ГС, співпадають на рівні перших шести знаків.

Держмитслужба забезпечує ведення УКТЗЕД, а саме:

· здійснює підготовку пропозицій про внесення змін до УКТЗЕД у зв'язку із внесенням змін до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення Всесвітньою митною організацією, а також до Комбінованої номенклатури Європейським Союзом;

· приймає рішення про проведення деталізації товарів в УКТЗЕД на національному рівні та запровадження додаткових одиниць виміру;

· визначає процедуру та встановлює форму рішення щодо класифікації товарів в УКТЗЕД;

· здійснює розроблення пояснень до товарних підкатегорій УКТЗЕД (національний рівень деталізації товарів) з метою забезпечення однакового тлумачення та застосування УКТЗЕД, які мають рекомендаційний характер;

· здійснює заходи щодо організації роботи з видання та поширення УКТЗЕД і пояснень до УКТЗЕД;

· поширює інформацію про застосування УКТЗЕД;

· веде та зберігає еталонний примірник УКТЗЕД (на паперовому та електронному носіях);

· виконує інші функції, пов'язані з веденням УКТЗЕД.

Для виконання функцій з ведення УКТЗЕД Держмитслужба має право:

· одержувати в установленому порядку від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади необхідну інформацію;

· залучати фахівців центральних органів виконавчої влади та наукових установ до роботи з ведення УКТЗЕД.