Тема. Визначення потреби кисню у висококваліфікованих пловців

Мета роботи: отримати уявлення про потреби кисню для осіб, які займаються різними видами спорту. У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні:

– знати періоди значного зниження аеробних здібностей організму пловців;

– вміти розробляти графік споживання кисню у різні вікові періоди.

Короткі теоретичні відомості

У висококваліфікованих пловців потреба у кисню вища, ніж у осіб, що займаються іншими видами спорту. Пловцам необхідна витривалість, ЖЄЛ значно вища (до 8 л), тому що у цих спортсменів сильно розвинені допоміжні дихальні м’язи (великі та малі грудні). Кров, що багата еритроцитами і містить багато гемоглобіну, володіє більшою кисневою місткістю. Киснева місткість крові вимірюється найбільшим об’ємом кисню, що знаходиться в ній. У 100 мл артеріальній крові, що містить 14-15 % гемоглобіну, є 18-20 мл кисню. При м’язовій діяльності (плаванні) вміст гемоглобіну в крові може підвищитися на 10 % у зв’язку з виходом в кров’яне русло депонуючої крові, в якій міститься більше еритроцитів і гемоглобін. За рахунок підвищення змісту гемоглобіну киснева місткість кожних 100 мл крові може досягти 21 мл. Але киснева місткість ще не характеризує об’єму кисню, що віддається артеріальною кров’ю тканинам, бо кисень ніколи не віддається гемоглобіном повністю. У венозній крові ще залишається значна кількість кисню. У спокої вона складає приблизно 13-14 мл на кожні 100 мл крові, а при роботі може знижуватися до 5-6 мл. Знаючи вміст кисню в артеріальній і венозній крові, можна розрахувати об’єм кисню, що віддається кожними 100 мл крові в капілярах тканин, тобто знайти артерио-венозну різницю по кисню. У спокої артеріовенозна різниця складає близько 6 мл, а при роботі може досягати 15-16 мл на кожні 100 мл крові, що перевищує її рівень у спокої приблизно в 2,5 рази. Таким чином, при роботі кожна порція артеріальної крові віддає тканинам в 2,5 рази більше кисню, ніж у спокої.

Повніше використовування кисню крові працюючими м’язами забезпечує можливість збільшення одержуваного ними кисню у 20 разів, не дивлячись на те, що кровообіг в цей час зростає лише в 7-8 разів в порівнянні із спокоєм. Чим же викликане підвищене використовування кисню крові при плаванні? Перехід кисню з крові в тканині залежить від розщіплення оксигемоглобіну. Розпад оксигемоглобіну швидшає з підвищенням температури й зі зрушенням хімічної реакції крові в кислу сторону. У момент досягнення МСК обидва ці чинника достатньо посилені, що і забезпечує найбільше використовування кисню. Організм тренувального спортсмена (пловця) пристосований до великих температурних і біохімічних змін, тому у таких спортсменів спостерігається і вище засвоєння кисню крові тканинами. Чим більше м’язів бере участь в роботі, тим більша частина артеріальної крові віддає їм свій кисень. У результаті відбувається помітне зниження змісту кисню у венозній крові. Тому участь в роботі багатьох м’язів сприяє збільшенню артеріо-венозної різниці.

Хід роботи

Студенти вивчають проведені дослідження періодів значного зниження аеробних здібностей організму пловців, що припадають на віковий період 9-12 років. У середньому розбіжності між фактичними і належними показниками МСК при виконанні субмаксимального фізичного навантаження в цьому віці склали 25 % (p < 0,05). Причому, у віці 9-10 років низький рівень аеробних здібностей був пов’язаний з морфо-функціональними особливостями дитячого організму. А у віці 11-12 років зниження ефективності й економічності кисневих режимів було обумовлено перебудовою нейро-гормональних процесів, що починаються, і погіршенням якості їхньої регуляції, що свідчило про вступ підлітків у пубертатний період. Особливо це виявлялося при фізичних навантаженнях великої інтенсивності, де супутнім фактором був психоемоційний стрес. Виникаюча при цьому психологічна напруга виявлялася підвищеною тривожністю дітей і підлітків. Виявлено різні ступені кореляційного взаємозв’язку факторів тривожності з інтегральним енергетичним критерієм ефективності адаптації до фізичних навантажень – максимальною швидкістю споживання кисню у пловців різного віку. У групі спортсменів початківців нами виявлена найбільша кількість, тобто, сім статистично значимих кореляційних взаємозв’язків між показниками тривожності й аеробною продуктивністю. Найбільший ступінь взаємозв’язку, що викликає значний інтерес, спостерігалася між показником МСК та страхом самовираження, страхом не задовольнити очікування оточуючих і проблемами та страхом у стосунках із тренером-викладачем (у всіх випадках r= 0,99, (p<0,05)). Також істотні взаємозв’язки виявлені з показником загальної тривожності r= 0,63, фрустрацією потреби в досягненні успіху r= 0,63 та низькою фізіологічною опірністю стресу r= 0,79 (p<0,05). У плавців 11-13 років кількість кореляційних взаємозв'язків зменшилась до 2, однак як і раніше тривожність ґрунтувалася на відчутті страху, пов’язаному із самооцінкою виконання своїх дій на заняттях.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Структурно-логічна схема аеробних здібностей організму пловців у різні вікові періоди.

3. Загальна характеристика допоміжних дихальних м’язів пловців.

4. Принципи побудови занять осіб, які займаються плаванням.

Контрольні питання

1. Назвіть механізми температурних і біохімічних змін пловців.

2. Причини підвищеної потреби кисню у висококваліфікованих пловців.

3. Характеристика енергетичного критерія ефективності адаптації до фізичних навантажень.

Література: [3, с. 1– 35; 6, с. 182–200].

 

Лабораторна робота № 8

Тема. Визначення аеробної енергетичної сили у жінок

Мета роботи: отримати уявлення про аеробну та анаеробну енергетичні сили у жінок. У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні:

– знати відмінності аеробної енергетичної сили у жінок й чоловіків;

– вміти вимірювати силу м’язів за допомогою різних приладів.

Короткі теоретичні відомості

Рівень аеробної енергетичної сили жінок складає 60-70 % від чоловічої. Особливості силової підготовки жінок пов’язані з їх фізіологією і об’єктивними відмінностями між чоловіком і жінкою: жінки в середньому менше і легше чоловіків; гормональна структура жіночого організму обмежує зростання м’язової маси; частка м’язів в загальній масі тіла 30-35 %; центр маси тіла знаходиться нижче у жінок, тому в них більш довгий тулуб і більш короткі ноги; у жінок характерним є збільшення жирових відкладень на стегнах і сідницях, у чоловіків на животі; жінки мають більш високий больовий поріг.

Рівень аеробної й анаеробної продуктивності організму пов’язаний з факторами ендогенного та екзогенного характеру. Вважається, що одним із ендогенних чинників, який необхідно враховувати при спортивній орієнтації та відборі, є соматотип. Суть вчення про типи конституції, зокрема про соматотип, полягає в тому, що кожному типу властиві характерні особливості не тільки антропометричних показників, але й складу тіла, діяльності нервової, ендокринної, імунної систем, системи кровообігу, структури й функції внутрішніх органів. Разом з тим усі перераховані фактори певною мірою визначають аеробні та анаеробні можливості організму, а також якісні параметри рухової діяльності. Згідно літературних джерел для підвищення аеробної продуктивності організму, яка є визначальним показником не лише для прояву витривалості, але й показником фізичного здоров’я, рекомендовано застосувати вправи циклічного характеру, зокрема бігові навантаження. Ефективність таких тренувань зумовлена їх періодичністю, величиною внутрішнього об’єму кожного заняття, режимом енергозабезпечення роботи.

Хід роботи

Студенти вивчають методи вимірювання аеробної сили. Для дослідження сили різних м’язів багато приладів (динамометри, динамографи, ергографи та ін) різних конструкцій. Основним методом визначення сили м’язів є динамометрія. Відзначено, що розвиток м’язової сили відбувається до 25-35 років, після чого починається її зниження. Встановлено також, що сила м’язів протягом дня коливається і що максимальний її прояв спостерігається при зовнішній температурі +20 °.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Ефективність впливу занять за програмами різного спрямування на аеробну продуктивність.

3. Порівняльна характеристика аеробної та анаеробної сили.

Контрольні питання

1. Характеристика приладів для вимірювання сили.

2. Особливості аеробної сили у жінок.

3. Застосування занять для підвищення аеробної продуктивності.

Література: [7, с. 179– 192].

 

Лабораторна робота № 9