Тема. Рухлива пам’ять. Автоматизація рухів. Спортивна техніка й енергетична економічність виконання фізичних вправ

Мета роботи: вивчити загальну характеристику рухів, фізичних вправ та спортивної техніки. У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні:

– знати нервовї механізми рухливої пам’яті;

– вміти складати прави для підвищення спортивної майстерності.

Короткі теоретичні відомості

Протягом кількох років тренування, особливо юних спортсменів, рівень швидкості рухів повинен підвищуватися. Однак, простежуються численні випадки стабілізації цієї особливості на досягнутому рівні, що, швидше за все є наслідком не застосування у процесі тренування нових, вищих, вимог до організму спортсмена для його фізичних і вольових якостей. З іншого боку, внаслідок безліч повторень однієї й тієї самої рухливої дії з максимальною швидкістю, створюється автоматизація рухів, джерело якої в освіті та закріпленні певної системи нервових процесів. Це стабілізує швидкість відштовхування, ривка, частоту рухів спортсмена, перешкоджаючи зростанню швидкості навіть, якщо рівень розвитку фізичних і вольових якостей підвищується. Так створюється «швидкісний бар’єр», припиняючий прогрес у спортивних результатах. Щоб уникнути цього, слід починати спеціалізацію підлітків і юнаків в видах спорту, у яких переважно, проявляється швидкість (зокрема, з бігу на короткі дистанції).

Тренувальне навантаження – це певний подразник, що викликає низку пристосувальних зрушень в організмі. У процесі тренувальної діяльності розрізняють зовнішній і внутрішній бік навантаження.
Зовнішній бік навантаження – це кількісна характеристика виконаної роботи (тривалість вправи – час, темп рухів, швидкість, кількість вправ, величина переміщуваного вантажу й т. ін.). Внутрішній бік навантаження – це величина і характер фізіологічних, біохімічних і психічних напружень в організмі спортсмена (ЧСС, обсяг легеневої вентиляції і споживання кисню, ударний і хвилинний обсяг крові, вміст молочної кислоти в крові, витрати енергії) під час впливу навантаження. На практиці зовнішній бік навантаження є важливим показником, за допомогою якого здійснюється планування конкретних тренувань, довгострокових програм і облік виконаної тренувальної роботи. Він дозволяє оцінити відповідність тренувальних навантажень функціональним можливостям організму, а також ступінь адаптаційних перебудов в організмі спортсмена. Оскільки показники, що характеризують внутрішнє навантаження, є своєрідним відображенням зовнішнього, вони тісно пов’язані між собою. Тому однією з основних передумов успішного спортивного тренування є розуміння взаємозв’язку між структурою зовнішнього навантаження і характером внутрішнього, яке дає змогу створювати найсприятливіші умови для вирішення педагогічних завдань, правильно планувати тренування в тижневому циклі, моделювати заняття, спрямовані на розвиток необхідної фізичної якості (швидкості, витривалості тощо). Об’єктивна оцінка тренувальних і змагальних навантажень передбачає уніфікацію параметрів, методів і критеріїв обліку. Тільки використовуючи уніфіковані показникли, можна зіставити і проаналізувати тренувальні навантаження у спортсменів різної кваліфікації, віку. Навантаження можуть розрізнятися за: спеціалізованістю, спрямованістю, координаційною складністю, психічною напруженістю, величиною.

Виконання більшості технічних прийомів у багатьох видах спорту неможливо без розвитку такий, як швидкість. Для його розвитку рекомендуються вправи, у яких слід виконувати обумовлений рух визначеним сигналом. Частіше використовується зоровий сигнал. За цієї умови виконання рухів поступово ускладнюється. Наприклад, для розвитку швидкості, (реагування на сигнал стартера з бігу на короткі дистанції), спочатку слід виконувати рух лише руками, розташованими на підвищеній опорі, потім поступово знижувати опору, тренуватися в швидкому реагуванні рухами ніг з більш стоячого положення, поступово збільшуючи кут згинання ніг, дійти звичайного становища на старті.

Хід роботи

Студенти вивчають, як правильно планувати тренування в тижневому циклі, моделювати заняття, спрямовані на розвиток необхідної фізичної якості (швидкості, витривалості тощо).

Далі розробляють та записують вправи для підвищення спортивної техніки.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Структурно-логічна схема рухливої пам’яті та автоматизації рухів.

3. Загальна схема підвищення спортивної майстерності.

4. Визначення навантаження, за допомогою якого здійснюється планування конкретних тренувань, довгострокових програм і облік виконаної тренувальної роботи.

 

Контрольні питання

1. Проаналізувати рухливу пам’ять та автоматизацію рухів як функцію вищих відділів головного мозку.

2. Загальна характеристика зовнішнього та внутрішнього навантаження.

3. Основні види і форми спортивної техніки.

4. Характеристика вправ, які виконують на розвиток швидкості.

Література: [5, с. 15–40].

Лабораторна робота № 6

Тема. Вплив підвищеної та зниженої температури й вологості повітря на спортивну працездатність. Адаптаційні фізіологічні зміни

Мета роботи: отримати уявлення про адаптаційні фізіологічні зміни. У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні:

– знати умови проведення занять при підвищеній та зниженій температурі повітря;

– вміти розробляти плани занять в особливих умовах зовнішнього середовища.

Короткі теоретичні відомості

При виконанні фізичних вправ слід враховувати температуру навколишнього середовища. Найбільш економна швидкість бігу буде за температури повітря близько 20°С, а з її підвищенням на кожні 10°С енерговитрати на 1 м шляху зростають на 10 – 15 %. Аналогічна реакція організму й при виконанні загальнорозвиваючих і гімнастичних вправ та при проведенні занять із рухливих ігор.

В умовах високої температури навколишнього середовища може виникнути значне підвищення температури тіла до небезпечних для здоров’я меж. Особливо небезпечне тривале високоінтенсивне виконання фізичних вправ для дітей і людей похилого віку, а також для людей, ослаблених після хвороби, або тих, які ведуть малорухливий спосіб життя. При підвищенні температури зовнішнього середовища і висо­кій вологості повітря механізми розсіювання тепла з організму стають менш ефективними, при температурі близько 35°С прак­тично відсутня тепловіддача. Виконання фізичних вправ у таких умовах може призвести до перегрівання і теплового удару. Перегріванню організму деякою мірою запобігає потовиділення. Але при високій вологості повітря піт не випаровуватиметься і темпе­ратура тіла зростатиме. За цих умов навіть помірне фізичне навантаження може викликати швидке зростання температури тіла і, як наслідок, призвести до теплового удару. Тому при темпе­ратурі навколишнього середовища понад +27°С недоцільно виконувати тривалі інтенсивні навантаження. При вологості повітря понад 80 % навіть при температурі +(17…20)°С існує небезпека от­римання теплового удару.

Виконання фізичних вправ при помірній низькій температурі повітря (до -20°С) сприяє загартуванню організму. Водночас при температурі повітря нижчій за –(20…24)°С виникає загроза переохолодження. Особливо небезпечно виконувати фізичні вправи в морозну погоду при високій вологості повітря й у вітряну погоду. Тому, як правило, не слід проводити заняття фізичними вправами на свіжому повітрі при температурі нижчій за -20°Сі швидкості вітру понад 2 м/с. У безвітряну суху погоду загартовані люди можуть виконувати фізичні вправи і при нижчій температурі повітря – до –(24…28)°С.

Хід роботи

Студенти вивчають адаптаційні фізіологічні зміни при впливі підвищеної та зниженої температури й вологості повітря на спортивну працездатність. Навчаються складати план заняття фізичними вправами в умовах підвищеної та зниженої температури.

Вивчають систему гігієнічних факторів та засобів для створення умов нормального тренування в незвичайних умовах.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Розрахувати енерговитрати під час занять фізичними вправами за умов підвищення температури повітря.

3. Розрахувати енерговитрати під час занять фізичними вправами за умов низької температури повітря.

4. Принципи побудови плану занять фізичними вправами в особливих умовах зовнішнього середовища.

 

Контрольні питання

1. Назвіть механізми адаптації до особливих умов зовнішнього середовища.

2. Надання допомоги при тепловому ударі.

3. Надання допомоги при переохолодженні.

4. Температура повітря, яка сприяє загартуванню організму.

Література: [4, с. 11– 30; 7, с. 121–131].

 

 

Лабораторна робота № 7