Щодо виконання лабораторних робіт

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“СПОРТИВНА фІЗІОЛОГІЯ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

ЗА НАПРЯМОМ6.010203 – “ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ”

 

 

КРЕМЕНЧУК 2014
Методичні вказівки щодо виконання лабораторних робіт з навчальної дисципліни «Спортивна фізіологія» для студентів денної форми навчання за напрямом 6.01.0203 – «Здоров’я людини»

 

Укладач к. б. н., доц. О. І. Антонова

Рецензент д. б. н., проф. В. В. Нікіфоров

 

Кафедра

 

Затверджено методичною радою Кременчуцького національного університету

імені Михайла Остроградського

Протокол №____ від__________

Заступник голови методичної ради______________ доц. С. А. Сергієнко

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................. …..4

1. Перелік лабораторних робіт........................................................................ …..5

Лабораторна робота № 1 Визначення адреналіну, норадреналіну й лактату у плазмі крові. ЧСС та швидкість вживання кисню у нетренованих чоловіків та спортсменів при різних аеробних навантаженнях.................................................................. …..5

Лабораторна робота № 2 Визначення динаміки різних фізіологічних й біохімічних показників на початку виконання вправ.…………………………….9

Лабораторна робота №3 Визначення робочої гіпертрофії м’язів.……………………………………………………………………………..…13

Лабораторна робота № 4 Визначення максимального вживання кисню. Система зовнішнього дихання. Молочна кислота у крові…….………………...15

Лабораторна робота № 5 Рухлива пам’ять. Автоматизація рухів. Спортивна техніка й енергетична економічність виконання фізичних вправ............................... …19

Лабораторна робота № 6 Вплив підвищеної та зниженої температури й вологості повітря на спортивну працездатність. Адаптаційні фізіологічні зміни.……………………………………………………………………………...…22

Лабораторна робота № 7 Визначення потреби кисню у висококваліфікованих пловців.………………………………….……………..…24

Лабораторна робота № 8 Визначення аеробної енергетичної сили у жінок.………………………………………………………………………………..27

Лабораторна робота № 9 Вікові особливості динаміки стану організму при спортивній діяльності.………………………………………………………….…28

2. Критерії оцінювання знань студентів………………………………………….31

Список літератури........................................................................................... …32

 

ВСТУП

 

Головною метою викладання курсу “Спортивна фізіологія” є формування у студентів денної форми навчання за напрямом 6.010203 – “Здоров’я людини” сучасних теоретичних знань та практичних навичок їх використання при проведенні занять з фізичної культури та спорту.

Основною метою лабораторних занять є закріплення теоретичних знань на практиці з метою використання їх при впровадженні в практику, уміння проводити порівняльну характеристику між нормальними фізіологічними процесами та змінами органів і систем організму, які можуть виникати при нераціональному тренувальному режимі і фізичних перевантаженнях.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- функціональні зміни в організмі спортсмена (на клітинному, тканинному, органному і системному рівнях організації), які відбуваються в процесі занять спортом, а також патофізіологічні зміни органів і систем організму, які можуть виникати при нераціональному тренувальному режимі і фізичних перевантаженнях;

- функціональні закономірності адаптації організму спортсменів до різних чинників зовнішнього середовища, в тому числі і до спортивної діяльності.

Вміти:

- вільно користуватися поняттями, що розкривають суть предмета

«Спортивна фізіологія»;

- володіти практичними навичками визначення і оцінки фізичного розвитку спортсмена, а також використовувати фізіологічні дані для цілей відбору і спортивної орієнтації;

- науково обґрунтовувати проведення тренувального процесу і прогнозувати технічні результати на основі фізіологічних показників організму спортсмена.

 

 

ПЕРЕЛІК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Лабораторна робота № 1

Тема. Визначення адреналіну, норадреналіну й лактату у плазмі крові. ЧСС та швидкість споживання кисню у нетренованих чоловіків та спортсменів при різних аеробних навантаженнях

Мета роботи: вивчити ЧСС та швидкість споживання кисню у нетренованих чоловіків та спортсменів при різних аеробних навантаженнях. У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні:

– знати характеристику різних аеробних навантажень;

– вміти визначати частоту серцевих скорочень та лактату у плазмі крові.

Хід роботи

Студенти навчаються підраховувати частоту серцевих скорочень. Спочатку промацують і підраховують пульсові хвилі. Робити це потрібно на таких артеріях: сонній, скроневій та інших доступних для пальпації. Як правило, пульс визначають на променевій артерії у початку основи великого пальця, для чого пальці (другий, третій і четвертий) ставляться трохи вище променевозап’ясного суглоба, артерія намацується і притискається до кістки. Після посиленого навантаження, яка знаменується частотою пульсу до 170 уд / хв. і вище, надійніше підраховувати частоту серцебиття (яка дорівнює частоті пульсу), поклавши руку на область верхівкового поштовху серця.

Під час занять фізкультурою контроль за ЧСС можна проводити шляхом підрахунку пульсу за 10 с при періодичних зупинках. Помилка при підрахунку пульсу таким методом становить близько 6 уд / хв. Більш точні результати можна отримати, реєструючи час, витрачений на 10 ударів пульсу. Методика такого підрахунку буде полягати в наступному: у момент пульсового удару включається секундомір (підрахунок ж пульсу починається з наступного удару), фіксується час 10 серцевих скорочень. Однак найбільш зручним і точним є застосування електронних пульсометрів, виготовлених у вигляді браслета, що надівається на зап’ясті.

Далі студенти навчаються тестуванню анаеробної продуктивності. При виконанні інтенсивних навантажень кисневий запит перевищує величину його максимальної доставки. При цьому в організмі накопичуються недоокислені продукти гліколізу (головним чином молочної кислоти), що приводить до різких зрушень у внутрішньому середовищі (зниження рН до 7,0), змушуючи спортсмена припинити роботу або знизити її інтенсивність. Кисневий борг, який утворюється при виконанні інтенсивної фізичної роботи, «оплачується» після навантаження, що проявляється у збільшеному (у порівнянні з рівнем спокою) споживанням кисню.

Серед різних показників анаеробної продуктивності (максимальний кисневий борг, максимальна анаеробна потужність і ін) найбільш доступна для вимірювання концентрація молочної кислоти (лактату) в артеріальній крові. Лактат визначають в процесі тренування і відразу після її закінчення. Кров береться з кінчика пальця або мочки вуха. Молочна кислота визначається за методом Баркера-Саммерсона в модифікації Штром або ферментативним методом. У нормі концентрація молочної кислоти в крові 0,33-1,0 ммоль / л. Після виконання фізичного навантаження лактат коливається від 4-7 ммоль / л до 14-21 ммоль / л. Показники залежать від характеру фізичного навантаження, віку, статі та фізичної (функціональної) підготовленості спортсмена. Під впливом систематичних інтенсивних фізичних навантажень лактат знижується.

Результати набутих знань студенти заносять до таблиці.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Підрахунок частоти серцевих скорочень у стані спокою та після фізичних навантажень.

3. Вимірювання концентрація молочної кислоти (лактату) в артеріальній крові.

Контрольні питання

1. Розкрити значення адреналіну, норадреналіну й лактату у плазмі крові.

2. Проаналізувати значення різних аеробних навантажень.

3. Охарактеризувати частоту серцевих скорочень у нетренованих чоловіків та спортсменів.

4. Проаналізувати механізми швидкості споживання кисню.

Література: [7, с. 71–98].

Лабораторна робота № 2

Тема. Визначення динаміки різних фізіологічних й біохімічних показників на початку виконання вправ

Мета роботи: вивчити нормальні фізіологічні й біохімічні показникі та їх динаміку на початку виконання вправ.

У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні:

– знати нормальні фізіологічні й біохімічні показникі;

– вміти оцінювати рівень гліколізу в працюючих м’язах.

Хід роботи

Студенти вивчають нормальні біохімічні та фізіологічні показники та заносять їх до таблиці.

Далі студенти навчаються розраховувати надлишок молочної кислоти. Серед буферних систем крові, що зв’зують іони Н⁺ молочної кислоти, головну роль відіграє гідрокарбонатна. Надлишок молочної кислоти викликає розкладання цієї системи відповідно до рівняння:

Na⁺ + HCO₃^- + CH₃CHOHCOO^- + H⁺ = Na⁺ + CH₃CHOHCOO^- + H₂O + CO₂

У результаті цієї реакції утворюється надлишок С0₂, який називають «неметаболічним», тому що утворення його не пов’язано з процесами біологічного окиснення. Визначаючи цей неметаболічний С0₂ у повітрі, що видихається, можна оцінити рівень гліколізу в працюючих м’язах.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Порівняльна таблиця нормальних фізіологічних й біохімічних показників та їх зміни на початку виконання вправ.

3. Оцінка рівня гліколізу в працюючих м’язах.

Контрольні питання

1. Проаналізувати динаміку біохімічних показників у стані спокою та на початку виконання вправ.

2. Визначити зв’язок між надлишком молочної кислоти та рівнем гліколізу в працюючих м’язах.

3. Розкрити значення спорту для динаміки фізіологічних показників.

Література: [4, с. 60–100].

Лабораторна робота № 3

Хід роботи

Студенти вивчають макропрепарати серцевого м’яза і описують в альбомі: концентричну гіпертрофію серця, ексцентричну гіпертрофію серця. Вказати, фізіологічним виразом якого патологічного процесу є концентрична гіпертрофія серця; морфологічним виразом якого патологічного процесу є ексцентрична гіпертрофія серця.

Далі студенти ознайомлюються з функціональною діагностикою гіпертрофії серця. Необхідно навчитися відрізняти дилатацію від гіпертрофії міокарда. Структурно-функціональні зміни в серці проявляються у вигляді дилатації; про це свідчать розширення поперечного діаметра лівого шлуночка (ЛШ) в систолу та/або в діастолу, збільшення кінцево-діастолічного (КДО) та кінцево-систолічного (КСО) його об’ємів. Про зміну розмірів правого шлуночка (ПШ) свідчить розширення його вихідного тракту (ВТПШ) та поперечного розміру. Визначаються також ознаки дилатації лівого передсердя (ДЛП) та поперечного діаметру аорти (ДА). Про наявність гіпертрофії міокарда ЛШ свідчить збільшення товщини задньої стінки ЛШ та/або міжшлункової перегородки. Усі перераховані зміни можна виявити тільки завдяки ехокардіографії, тому що при проведенні електрокардіографії та рентгеноскопії неможливо чітко диференціювати їх (гіпертрофія це або дилатація).

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Загальна схема робочої гіпертрофії м’язів.

3. Порвняльна схема гіпертрофії й дилатації серцевого м’яза.

Контрольні питання

1. Проаналізувати фізіологію робочої гіпертрофії.

2. Розкрити значення і суть адаптації.

3. Характеристика гіпертрофічних розростань.

Література: [1, с. 35; 7, с. 92–94].

Лабораторна робота № 4

Цикл Корі

Хід роботи

Студенти вивчають методи вимірювання МСК.МСК є основним показником продуктивності кардіо-респіраторної системи, це найбільша кількість кисню, яка людина здатна спожити протягом однієї хвилини. МСК– міра аеробної потужності та інтегральний показник стану системи транспорту кисню (Og). Визначається він непрямим або прямим методом. Найчастіше застосовують непрямий метод вимірювання МСК, який не вимагає складної апаратури. Для обстеження висококваліфікованих спортсменів рекомендується вимірювати МСК прямим методом. Непрямий метод. У нормі між величиною споживання кисню (СК) і ЧСС існує лінійна залежність. Досліджуваному рекомендується велоергометрічне навантаження або степ-тест (висота сходинки – 40 см для чоловіків, 33 см для жінок, темп сходження – 22,5 циклу за 1 хв.) протягом не менше 5 хв. ЧСС реєструється на 5-й хвилині роботи. Розрахунок МСК проводять за спеціальною номограмою I. Astrand і формулою фон Добелна. Знайдена за допомогою номограми величина коригується шляхом множення на «віковий фактор». Для дітей і підлітків молодше 15 років розроблена спеціальна номограма Гюртлера.

Визначення МПК прямим методом дає більш точні результати. Досліджуваний виконує навантаження на велоергометрі. Вихідна потужність навантаження і наступні її підвищення обираються з урахуванням статі, віку і фізичної підготовленості обстежуваного. Залежно від виду спорту і кваліфікації спортсмени починають роботу з потужності 100 Вт або 150 Вт, а спортсменки – з 75 Вт або 100 Вт. Протягом наступних 30 хв з кожного підвищення навантаження видихається повітря й збирається у мішок Дугласа. Потім проводиться газоаналіз за допомогою апарату Хол-Дена або іншого приладу, а газовим лічильником вимірюється кількість видихнутого повітря. Електронний калькулятор аналізаторів останніх моделей автоматично на паперовій стрічці кожні 20-30 хв. друкує дані про рівень споживання кисню, легеневої вентиляції (хвилинний об’єм дихання), дихального коефіцієнту і інші показники. Наявність приладів такого типу значно підвищує ефективність тестування спортсмена. Для порівняння працездатності окремих осіб використовують не абсолютне значення МСК (л/хв), а відносну величину. Останню отримують, розділивши МСК в мл/хв на масу тіла в кілограмах. Одиниця відносного показника – мл / кг за 1 хв. У спортсменів МСК складає 2-5 л/хв, в окремих випадках – вище 6 л/хв.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Загальна характеристика циклу Корі.

3. Порівняльна характеристика прямого та непрямого методу вимірювання МСК.

4. Загальна схема залежності легеневої вентіляції від МСК.

Контрольні питання

1. Порівняти прямий та непрямий методи вимірювання МСК.

2. Проаналізувати динаміку функцій організму від швидкості споживання кисню.

3. Порівняти залежність споживання кисню від частоти серцевих скорочень.

4. Розкрити значення МСК для спортсменів.

Література: [1, 26 с].

Лабораторна робота № 5

Хід роботи

Студенти вивчають, як правильно планувати тренування в тижневому циклі, моделювати заняття, спрямовані на розвиток необхідної фізичної якості (швидкості, витривалості тощо).

Далі розробляють та записують вправи для підвищення спортивної техніки.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Структурно-логічна схема рухливої пам’яті та автоматизації рухів.

3. Загальна схема підвищення спортивної майстерності.

4. Визначення навантаження, за допомогою якого здійснюється планування конкретних тренувань, довгострокових програм і облік виконаної тренувальної роботи.

 

Контрольні питання

1. Проаналізувати рухливу пам’ять та автоматизацію рухів як функцію вищих відділів головного мозку.

2. Загальна характеристика зовнішнього та внутрішнього навантаження.

3. Основні види і форми спортивної техніки.

4. Характеристика вправ, які виконують на розвиток швидкості.

Література: [5, с. 15–40].

Лабораторна робота № 6

Хід роботи

Студенти вивчають адаптаційні фізіологічні зміни при впливі підвищеної та зниженої температури й вологості повітря на спортивну працездатність. Навчаються складати план заняття фізичними вправами в умовах підвищеної та зниженої температури.

Вивчають систему гігієнічних факторів та засобів для створення умов нормального тренування в незвичайних умовах.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Розрахувати енерговитрати під час занять фізичними вправами за умов підвищення температури повітря.

3. Розрахувати енерговитрати під час занять фізичними вправами за умов низької температури повітря.

4. Принципи побудови плану занять фізичними вправами в особливих умовах зовнішнього середовища.

 

Контрольні питання

1. Назвіть механізми адаптації до особливих умов зовнішнього середовища.

2. Надання допомоги при тепловому ударі.

3. Надання допомоги при переохолодженні.

4. Температура повітря, яка сприяє загартуванню організму.

Література: [4, с. 11– 30; 7, с. 121–131].

 

 

Лабораторна робота № 7

Хід роботи

Студенти вивчають проведені дослідження періодів значного зниження аеробних здібностей організму пловців, що припадають на віковий період 9-12 років. У середньому розбіжності між фактичними і належними показниками МСК при виконанні субмаксимального фізичного навантаження в цьому віці склали 25 % (p < 0,05). Причому, у віці 9-10 років низький рівень аеробних здібностей був пов’язаний з морфо-функціональними особливостями дитячого організму. А у віці 11-12 років зниження ефективності й економічності кисневих режимів було обумовлено перебудовою нейро-гормональних процесів, що починаються, і погіршенням якості їхньої регуляції, що свідчило про вступ підлітків у пубертатний період. Особливо це виявлялося при фізичних навантаженнях великої інтенсивності, де супутнім фактором був психоемоційний стрес. Виникаюча при цьому психологічна напруга виявлялася підвищеною тривожністю дітей і підлітків. Виявлено різні ступені кореляційного взаємозв’язку факторів тривожності з інтегральним енергетичним критерієм ефективності адаптації до фізичних навантажень – максимальною швидкістю споживання кисню у пловців різного віку. У групі спортсменів початківців нами виявлена найбільша кількість, тобто, сім статистично значимих кореляційних взаємозв’язків між показниками тривожності й аеробною продуктивністю. Найбільший ступінь взаємозв’язку, що викликає значний інтерес, спостерігалася між показником МСК та страхом самовираження, страхом не задовольнити очікування оточуючих і проблемами та страхом у стосунках із тренером-викладачем (у всіх випадках r= 0,99, (p<0,05)). Також істотні взаємозв’язки виявлені з показником загальної тривожності r= 0,63, фрустрацією потреби в досягненні успіху r= 0,63 та низькою фізіологічною опірністю стресу r= 0,79 (p<0,05). У плавців 11-13 років кількість кореляційних взаємозв'язків зменшилась до 2, однак як і раніше тривожність ґрунтувалася на відчутті страху, пов’язаному із самооцінкою виконання своїх дій на заняттях.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Структурно-логічна схема аеробних здібностей організму пловців у різні вікові періоди.

3. Загальна характеристика допоміжних дихальних м’язів пловців.

4. Принципи побудови занять осіб, які займаються плаванням.

Контрольні питання

1. Назвіть механізми температурних і біохімічних змін пловців.

2. Причини підвищеної потреби кисню у висококваліфікованих пловців.

3. Характеристика енергетичного критерія ефективності адаптації до фізичних навантажень.

Література: [3, с. 1– 35; 6, с. 182–200].

 

Лабораторна робота № 8

Хід роботи

Студенти вивчають методи вимірювання аеробної сили. Для дослідження сили різних м’язів багато приладів (динамометри, динамографи, ергографи та ін) різних конструкцій. Основним методом визначення сили м’язів є динамометрія. Відзначено, що розвиток м’язової сили відбувається до 25-35 років, після чого починається її зниження. Встановлено також, що сила м’язів протягом дня коливається і що максимальний її прояв спостерігається при зовнішній температурі +20 °.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Ефективність впливу занять за програмами різного спрямування на аеробну продуктивність.

3. Порівняльна характеристика аеробної та анаеробної сили.

Контрольні питання

1. Характеристика приладів для вимірювання сили.

2. Особливості аеробної сили у жінок.

3. Застосування занять для підвищення аеробної продуктивності.

Література: [7, с. 179– 192].

 

Лабораторна робота № 9

Хід роботи

Студенти вивчають фізичний розвиток учнів 5-го класу. В кожному класі можна виділити три групи учнів: акселерати (діти, у яких біологічний вік випереджує паспортний вік); медіанти (діти, у яких біологічний вік відповідає паспортному) та реторданти (діти, у яких паспортний вік випереджує біологічний). Цей факт необхідно враховувати при визначенні фізичного розвитку дітей та при підборі і дозуванні фізичних вправ (у акселератів спостерігається підвищена захворюваність).

Далі студенти вивчають динаміку стану організму при спортивній діяльністі. При адаптації до фізичних навантажень збільшується абсолютна і відносна маса нирки. Зазнає змін нефрон: розширюється прозір кровоносних капілярів і сечових канальців, що збільшує пропускну здатність нирки. При надмірних фізичних навантаженнях у нирці розвивається гіпоксія, яка змінює проникливість сечових канальців. Тому в сечу попадають білки, глюкоза, а також еритроцити.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Структурно-логічна схема динаміки серцево-судинної, дихальної та м’язової систем при спортивній діяльності.

3. Загальна характеристика вікової адаптації до фізичних навантажень.

4. Принципи перебудови функціонування систем організму при спортивній діяльності.

 

Контрольні питання

1. Принципи розподілу учнів на спеціальні медичні групи для занять фізичною культурою.

2. Адаптація видільної системи до фізичних навантажень.

3. Особливості вікової гемодинаміки при спортивній діяльності.

Література: [2, с. 1– 35; 7, с. 193–212].

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Шкала оцінок
Оцінка за національною шкалою (екзамен)	Проміжок за накопичувальною бальною шкалою	Оцінка ECTS
Зараховано	90-100	А відмінно
82-89	В дуже добре
74-81	С добре
64-73	D задовільно
60-63	Е достатньо
Не зараховано	35-59	FX незадовільно (дозволяється перескладання, але не більш ніж на Е)
1-34	F неприйнятно (повторне вивчення дисципліни)

 

Вид контролю	Максимальний бал
Відвідування лабораторних занять
Контрольні тести	(детальний розподіл балів здійснюється в робочій навчальній програмі)
Активність студента на лабораторних заняттях, захист звіту	(детальний розподіл балів здійснюється в робочій навчальній програмі)
Усього

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аулик И. В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте / И. В. Аулик. – М.: Просвещение, 2004. – 120 с.

2. Волков Л. В. Спортивная подготовка детей и подростков / Л. В. Волков. – К., 1998. – 225 с.

3. Викулов А. Д. Плавание. Учебное пособие для высш. уч. заведений / А. Д. Викулов. – М.: «Владос-Пресс», 2003. – 386 с.

4. Нормальна фізіологія / За ред. В. І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – 608 с.

5. Общий курс физиологии человека и животных / А. Д. Ноздрачев, Ю. И. Баженов, И. А. Баранникова, И. С. Бреслав. – М.: Высшая школа, 1990. – Т. 2. – 528 с.

6. Плавание. Учебник для вузов / под ред Н. Ж. Булгаковой. – М.: Физкультура и спорт, 2001. – 400 с.

7. Спортивная физиология. Учебник для институтов физической культуры / под ред. Я. М. Коца. – М.: Физкультура и спорт, 1986. – 240 с.

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“СПОРТИВНА фІЗІОЛОГІЯ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

ЗА НАПРЯМОМ6.010203 – “ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ”

 

 

КРЕМЕНЧУК 2014
Методичні вказівки щодо виконання лабораторних робіт з навчальної дисципліни «Спортивна фізіологія» для студентів денної форми навчання за напрямом 6.01.0203 – «Здоров’я людини»

 

Укладач к. б. н., доц. О. І. Антонова

Рецензент д. б. н., проф. В. В. Нікіфоров

 

Кафедра

 

Затверджено методичною радою Кременчуцького національного університету

імені Михайла Остроградського

Протокол №____ від__________

Заступник голови методичної ради______________ доц. С. А. Сергієнко

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................. …..4

1. Перелік лабораторних робіт........................................................................ …..5

Лабораторна робота № 1 Визначення адреналіну, норадреналіну й лактату у плазмі крові. ЧСС та швидкість вживання кисню у нетренованих чоловіків та спортсменів при різних аеробних навантаженнях.................................................................. …..5

Лабораторна робота № 2 Визначення динаміки різних фізіологічних й біохімічних показників на початку виконання вправ.…………………………….9

Лабораторна робота №3 Визначення робочої гіпертрофії м’язів.……………………………………………………………………………..…13

Лабораторна робота № 4 Визначення максимального вживання кисню. Система зовнішнього дихання. Молочна кислота у крові…….………………...15

Лабораторна робота № 5 Рухлива пам’ять. Автоматизація рухів. Спортивна техніка й енергетична економічність виконання фізичних вправ............................... …19

Лабораторна робота № 6 Вплив підвищеної та зниженої температури й вологості повітря на спортивну працездатність. Адаптаційні фізіологічні зміни.……………………………………………………………………………...…22

Лабораторна робота № 7 Визначення потреби кисню у висококваліфікованих пловців.………………………………….……………..…24

Лабораторна робота № 8 Визначення аеробної енергетичної сили у жінок.………………………………………………………………………………..27

Лабораторна робота № 9 Вікові особливості динаміки стану організму при спортивній діяльності.………………………………………………………….…28

2. Критерії оцінювання знань студентів………………………………………….31

Список літератури........................................................................................... …32

 

ВСТУП

 

Головною метою викладання курсу “Спортивна фізіологія” є формування у студентів денної форми навчання за напрямом 6.010203 – “Здоров’я людини” сучасних теоретичних знань та практичних навичок їх використання при проведенні занять з фізичної культури та спорту.

Основною метою лабораторних занять є закріплення теоретичних знань на практиці з метою використання їх при впровадженні в практику, уміння проводити порівняльну характеристику між нормальними фізіологічними процесами та змінами органів і систем організму, які можуть виникати при нераціональному тренувальному режимі і фізичних перевантаженнях.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- функціональні зміни в організмі спортсмена (на клітинному, тканинному, органному і системному рівнях організації), які відбуваються в процесі занять спортом, а також патофізіологічні зміни органів і систем організму, які можуть виникати при нераціональному тренувальному режимі і фізичних перевантаженнях;

- функціональні закономірності адаптації організму спортсменів до різних чинників зовнішнього середовища, в тому числі і до спортивної діяльності.

Вміти:

- вільно користуватися поняттями, що розкривають суть предмета

«Спортивна фізіологія»;

- володіти практичними навичками визначення і оцінки фізичного розвитку спортсмена, а також використовувати фізіологічні дані для цілей відбору і спортивної орієнтації;

- науково обґрунтовувати проведення тренувального процесу і прогнозувати технічні результати на основі фізіологічних показників організму спортсмена.

 

 

ПЕРЕЛІК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Лабораторна робота № 1