Припинення трудового договору з ініціативи третіх осіб.

1) Розiрвання трудового договору з керiвником на вимогу виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) (ст. 45 КЗпП України).

На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

2).Набрання законної сили вироком суду, яким працiвника засуджено (крiм випадкiв звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням) до позбавлення волi або iншого покарання, яке виключає можливiсть продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП України).

3) Призов або вступ працiвника на вiйськову службу, направлення на альтернативну (невiйськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України). Iнiцiаторомрозiрвання трудового договору за зазначеною пiдставою є вiйськовий комiсарiат або комiсiя у справах альтернативної (невiйськової) служби. Пiдставами припинення трудового договору за п. 3 ст. 36 КЗпП України є: призов на строкову вiйськову службу, направлення на альтернативну (не вiйськову) службу, вступ на вiйськову службу, вступ на навчання у вiйськовий навчальний заклад.

4) Розiрвання трудового договору з неповнолiтнiм на вимогу батькiв або iнших осiб (ст. 199 КЗпП України).

Батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Припинення трудового договору у випадках порушення встановлених правил прийому на роботу.

За цiєю пiдставою провадиться звiльнення, якщо прийнята на роботу особа, яка за вироком суду не має права займати певнi посади або займати ся певнимвидомдiяльностi, осуджена за корисливi злочини i з якої не знята судимiсть, а нова робота пов’язана з матерiальною вiдповiдальнiстю або в структурних пiдроздiлах пiдприємства, куди влаштовується, має родиннi стосунки з керiвниками працiвниками пiдприємства, а їхня робота пов’язана з безпосередньою пiдпорядкованiстю або пiдконтрольнiстю один одному (за деякими винятками).

Оформлення звільнення працівника.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звiльнення видати працiвниковi належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в ст. 116 КЗпП України Припинення дiї трудового договору оформляється наказом (розпорядженням) власника або його уповноваженого, в якому зазначається пiдстава припинення трудового договору з посиланням на вiдповiдний пункт i статтю законодавства. У разі звільнення працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. При звільнені працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

 

Вихідна допомога.

При припинені трудового договору з підстав, визначених у п.6 ст. 36 та п.п. 1, 2, 6 ст. 40

- працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку;

- у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу п.3 ст. 36 – розмірі 2 мінімальних заробітних плат;

- внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.. 38, 39) у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Правові наслідки незаконного звільнення.

Якщо працівник вважає, що звільнений незаконно, він може своє звільнення оскаржити в суді. Звернутися до суду працівник повинен протягом місяця з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У позовній заяві працівник може вимагати:

• відновлення на попередньому місці роботи або зміни підстави для звільнення;

• стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За загальним правилом оплачується рік вимушеного прогулу. Але якщо справа розглядається понад рік і в цьому немає провини працівника, то оплачується весь час вимушеного прогулу;

• компенсації моральної шкоди. Працівникові треба довести факт заподіяння йому моральної шкоди, а також обґрунтувати заявлений в позові розмір компенсації.

Скорочений робочий час.

Скорочена тривалість робочого часу – це вид робочого часу, який встановлюється законодавством, є обов’язковим для роботодавця і оплачується як робочий час нормальної тривалості, та встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці 1 цього пункту для осіб відповідного віку.

2) для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці – не більш як 36 годин на тиждень

Неповний робочий час.

Неповний робочий час — законодавче або договiрне зменшення загальновстановленої норми робочого часу з оплатою працi, що пропорцiйна вiдпрацьованому перiоду або залежна вiд фактичного виробiтку.

Види неповного робочого часу:

— неповний робочий день (щоденна тривалiсть роботи зменшується на певну кiлькiсть годин);

— неповний робочий тиждень (щоденна тривалiсть роботи зменшується на кiлькiсть робочих днiв за нормальної тривалостi робочого дня).

Режим робочого часу.

Режим робочого часу – це встановлений законодавством та локальним нормативно- правовими актами порядок розподілу та використання робочого часу протягом календарного періоду (доба, тиждень, місяць).

Види режимiв робочого часу:

— однозмiнний;

— багатозмiнний (при безперервному виробництвi);

— особливий (з розподiломчасу на частини, наприклад, робота водiїв у години пiк, артистiв — пiд час репетицiй, концертiв, виступiв);

— гнучкий;

— режим з вахтовим методом роботи;

— режим ненормованого робочого дня.

 

Облік робочого часу.

Облік робочого часу - це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях обліку використання робочого часу встановленої форми.

При поденному обліку робочого часу працівник зобов’язаний додержуватися встановленої правилами внутрішнього трудовго розпорядку тривалості робочого дня незалежно від його початку, закінчення та тривалості перерви на обід та підраховується щодня. Така система обліку встановлюється при точно фіксованому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість.

При підсумованому обліку робочого часу працівник повинен відпрацювати встановлену відповідно до законодавства кількість робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік).

Поняття надурочних робіт.

Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалiсть робочого дня.

Власник або уповноважений ниморган може застосовувати надурочнi роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, зокрема в ст. 62 КЗпП України:

1) при проведеннi робiт, необхiдних для оборони країни, а також вiдвернення громадського або стихiйного лиха, виробничої аварiї i негайного усунення їх наслiдкiв;

2) при проведеннi громадських необхiдних робiт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освiтленню, каналiзацiї, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподiваних обставин, якi порушують правильне їх функцiонування;

3) при необхiдностi закiнчити почату роботу, яка внаслiдок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технiчних умов виробництва не могла бути закiнчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелi державного чи громадського майна, а також у разi необхiдностi невiдкладного ремонту машин, верстатiв або iншого устаткування, коли несправнiсть їх викликає зупинення робiт для значної кiлькостi трудящих;

4) при необхiдностi виконання вантажно- розвантажувальних робiт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення;

5) для продовження роботи при нез’явленнi працiвника, який заступає на змiну, коли робота не допускає перерви.

Забороняється залучення до надурочних робiт (ст. 63 КЗпП України):

1) вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (ст. 176 КЗпП України);

2) осiб, молодших 18 рокiв (ст. 192 КЗпП України);

3) працiвникiв, якi навчаються в загальноосвiтнiх школах i професійно- технiчних училищах без вiдриву вiд виробництва, в днi занять (ст. 220 КЗпП).

 

Ненормований робочий час.

Ненормований робочий час - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для керівників, спеціалістів, державних службовців та осіб, праця яких за характером виконуваних ними функцій не завжди може бути обмеженою нормальною тривалістю робочого дня, не піддається точному обліку внаслідок специфіки роботи, а також для осіб, робочий час яких у зв’язку з особливостями організації їх праці розподіляється ними на свій розсуд.