Невиконання наказу (ст. 403 КК)

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину можуть бути власність, довкілля, інші блага.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 403 КК) виражається у невиконанні наказу начальника, вчиненому за відсутності ознак, зазначених у ч. 1 ст. 402 КК, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Невиконання наказу характеризується тільки бездіяльністю. За ст. 403 КК мають каратися випадки невиконання, неточного або неповного виконання законного наказу внаслідок неуважності, безпам'ятності тощо.

До тяжких наслідків належать: зрив виконання бойового завдання, заподіяння значної матеріальної шкоди, катастрофа, аварія, пожежа, радіоактивне, хімічне, бактеріологічне забруднення навколишнього середовища, масові отруєння тощо. До тяжких наслідків невиконання наказу, змістом якого, наприклад, було попередження найбільш серйозних форм підриву військової дисципліни з боку інших військовослужбовців, є вчинення таких дій, як викрадення зброї, дезертирство та ін.

Злочин є закінченим з моменту фактичного настання тяжких наслідків (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину - спеціальний. Це військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, котрий віддав наказ.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 403 КК) є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2) в бойовій обстановці. Про поняття воєнного часу та бойової обстановки.

 

Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК)

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок взаємовідносин між військовослужбовцями, які не перебувають у відносинах підлеглості. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину є життя і здоров'я людини, інші суспільні цінності. Потерпілий від злочину - військовослужбовець, який не перебуває у відносинах підлеглості з винним.

Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилось у: 1) завданні побоїв; 2) вчиненні іншого насильства.

Статутні правила відносин між військовослужбовцями - це правила, визначені передусім Статутом внутрішньої служби і Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, дія яких поширюється на інші військові формування України. Відсутність між військовослужбовцями відносин підлеглості означає, що військовослужбовці є рівними за посадами і званнями чи перебувають у відносинах старшинства, які визначаються чи безпосередньо їхнім командиром (начальником), чи військовими званнями.

Завдання побоїв - це нанесення двох чи кількох ударів, що спричинили потерпілому фізичний біль, але не потягли заподіяння йому тілесних ушкоджень. Інше насильство - це різні види фізичного впливу на потерпілого, які не є побоями і не пов'язані зі спричиненням тілесних ушкоджень: нанесення ляпасу, поштовх, позбавлення волі, насильницьке вчинення сексуальних розбещень, а так само погрози застосування фізичного насильства, пов'язані з вимогами до потерпілого виконувати замість винного ті чи інші обов'язки військової служби (наприклад, обов'язки днювального роти чи парку), надати йому особисті послуги (наприклад, випрати білизну, сходити в магазин), передати для споживання чи користування продукти або інші предмети, що належать потерпілому з правом приватної власності або видані у користування тощо.

Злочин є закінченим з моменту завдання побоїв або вчинення іншого насильства (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину - спеціальний (військовослужбовець, який не перебуває у відносинах підлеглості з потерпілим).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 406 КК) є порушення вказаних правил: 1) щодо кількох осіб (двох чи більше осіб, які виступають як потерпілі, незалежно від того, одночасно чи в різний час щодо них було заподіяне насильство); 2) яке заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження; 3) яке має характер знущання або глумління над військовослужбовцем (спричинення фізичних і моральних страждань, вчинення образливих для потерпілого дій, мучення тощо).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 406 КК) є: 1) вчинення його групою осіб; 2) вчинення його із застосуванням зброї; 3) спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, його вбивство, самогубство, самовільне залишення потерпілим частини або місця служби чи дезертирство, самоскалічення потерпілого на знак протесту проти насильства, знищення чи пошкодження бойової техніки чи іншого військового майна, що заподіяло значної шкоди державі тощо).

 

Дезертирство (ст. 408 КК)

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок проходження військової служби, який зобов'язує кожного військовослужбовця нести військову службу протягом установленого законом строку.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 408 КК) полягає у діях чи бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Дезертирство передбачає, що військовослужбовець протизаконно припиняє несення військової служби, намагаючись взагалі вивести себе зі сфери військово-службових відносин. Цей злочин є триваючим. Самовільне залишення військової частини або місця служби - це залишення військовослужбовцем території військової частини або місця служби за відсутності дозволу відповідного начальника. Нез'явлення на службу в разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу - це нез'явлення військовослужбовця на територію військової частини або місця служби після залишення її на законних підставах, якщо при цьому була об'єктивна можливість для повернення у встановлений час.

Злочин є закінченим з моменту, коли суб'єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій формі - коли він не з'явився в частину (до місця служби) в установлений строк (формальний склад).

Суб'єкт злочину - спеціальний (будь-який військовослужбовець).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою ухилитися від військової служби (причому не протягом трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 406 КК) є вчинення його: 1) із зброєю (вогнепальна, холодна та деякі інші види зброї, якими оснащуються військові формування); 2) за попередньою змовою групою осіб.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 408 КК) є вчинення його в умовах воєнного стану (коли Україна фактично перебуває в стані війни з іншою державою) або в бойовій обстановці (коли військова частина або її підрозділ перебувають в умовах безпосередньої підготовки й ведення бою чи операції).

Склад злочину об'єктом, суб'єктом та об'єктивною стороною схожий на склад самовільного залишення військової частини (ст. 407 КК). Різняться вони суб'єктивною стороною - саме наявністю чи відсутністю мети взагалі ухилитися від військової служби, оскільки за самовільного залишення військової частини злочинець має намір через певний час повернутися до виконання обов'язків військової служби, а кваліфікація діяння здійснюється залежно від терміну його ухилення від військової служби. Тому тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби під час дезертирства на кваліфікацію не впливає.