ТОП 10:

Лекція 20. Злочини протии встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)



Лекція 20. Злочини протии встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

ПЛАН

Загальне поняття злочинів проти військової служби та їх види

Непокора (ст. 402 КК).

Невиконання наказу (ст. 403 КК)

Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК)

Дезертирство (ст. 408 КК)

Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст. 409 КК).

Умисне знищення або пошкодження військового майна (ст. 411 КК).

Порушення правил несення бойового чергування (ст. 420 КК).

Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422 КК).

Здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427 КК).

Добровільна здача в полон (ст. 430 КК).

Загальне поняття злочинів проти військової служби та їх види

Військовими злочинами, відповідно до ч. 1 ст. 401 КК, визнаються передбачені кримінальним законом України злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Усі злочини проти військової служби через їх специфіку об'єднано в розділі XIX "Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)" Особливої частини КК.

Ця специфіка дістає свій прояв у спеціальних ознаках військових злочинів: 1) об'єкт посягання - військовий правопорядок (встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби); 2) суб'єкт - військовослужбовець або військовозобов'язаний під час проходження навчальних (перевірних) або спеціальних зборів, інші особи, якщо про це прямо вказано в законі; 3) військова протиправність - визнання діяння військовим злочином тільки в тому випадку, якщо воно прямо передбачено розділом XIX Особливої частини КК. Отже, відсутність хоча б однієї із вказаних спеціальних ознак означає відсутність військового складу злочину.

Основними покараннями для військовослужбовців є: громадські роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є: позбавлення військового звання та конфіскація майна. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

Родовим об'єктом військових злочинів, як вказувалося, є встановлений законодавством військовий правопорядок (порядок несення або проходження військової служби). Під цим поняттям розуміють суспільні відносини, що є результатом виконання приписів, закріплених у законах, військових статутах, положеннях про проходження служби різними категоріями військовослужбовців та інших актах законодавства щодо несення або проходження військової служби.

Безпосереднім об'єктом конкретного військового злочину є відносини військової служби, котрі є складовими родового об'єкта, тобто військового правопорядку (порядку несення або проходження військової служби), проти яких спрямоване злочинне діяння.

Залежно від індивідуальних особливостей безпосередніх об'єктів (складових вказаного правопорядку) в юридичній літературі переважно виділяють такі групи військових злочинів: 1) злочини, що посягають на порядок підлеглості та військової честі (статті 402-406 КК); 2) злочини, що посягають на порядок проходження військової служби (статті 407-409 КК); 3) злочини, що посягають на порядок управління військовим майном (статті 410-413 КК); 4) злочини, що посягають на порядок експлуатації озброєння і військової техніки (статті 414-417 КК); 5) злочини, що посягають на порядок несення спеціальних служб (статті 418-421 КК); в) злочини, що посягають на порядок зберігання військової таємниці (ст. 422 КК); 7) злочини, що посягають на порядок здійснення своїх повноважень військовими службовими особами Збройних Сил України та інших військових формувань (статті 423-426 КК); 8) злочини, що посягають на порядок виконання військового обов'язку в бою та інших особливих умовах (статті 427-430 КК); 9) злочини, що посягають на порядок дотримання звичаїв та правил ведення війни (статті 431-435 КК).

Отже, кожен військовий злочин безпосередньо посягає не на весь військовий правопорядок, а на окремі елементи (сторони), що складають його зміст.

 

Непокора (ст. 402 КК).

Родовим об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності (цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах). Безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину можуть бути власність, довкілля, інші блага.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 402 КК) виражається у двох формах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умисне невиконання наказу.

Під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі (в контексті ст. 402 КК під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо). Наказ завжди має бути конкретним, а тому не можна розглядати як невиконання наказу невиконання військовослужбовцем загальних вимог служби, які містяться в статутах, порадниках, інструкціях тощо. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань, - крім того, у письмовій формі (за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним, підлеглий не несе відповідальності за ст. 402 КК).

До військових начальників слід відносити військовослужбовців, які для виконання певних завдань мають у своєму розпорядженні підлеглих, наділені правом віддавати останнім накази, розпорядження та інші обов'язкові для виконання вимоги і застосовувати щодо них дисциплінарну владу (зокрема, начальники за службовим положенням (посадою), тобто військовослужбовці, котрим доручено постійно чи тимчасово керувати службовою діяльністю інших військовослужбовців або робітників та службовців (підлеглих); начальники за військовим званням).

Відкрита відмова виконати наказ начальника - це найбільш зухвала форма непокори - передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відрізняти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв'язку з його отриманням, але врешті-решт наказ виконує.

Інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з наказом; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов'язкових умов їх виконання.

Злочин є закінченим, залежно від форми її вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Це військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, який віддав наказ.

Суб'єктивна сторона злочину у першій його формі характеризується прямим умислом, а в другій - прямим або непрямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 402 КК) є: 1) вчинення його групою осіб; 2) спричинення ним тяжких наслідків (це оціночна категорія, під якою слід розуміти, приміром, зрив виконання бойового завдання, спричинення значної матеріальної шкоди тощо).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 402 КК) є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2) в бойовій обстановці.

 

Дезертирство (ст. 408 КК)

Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок проходження військової служби, який зобов'язує кожного військовослужбовця нести військову службу протягом установленого законом строку.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 408 КК) полягає у діях чи бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

Дезертирство передбачає, що військовослужбовець протизаконно припиняє несення військової служби, намагаючись взагалі вивести себе зі сфери військово-службових відносин. Цей злочин є триваючим. Самовільне залишення військової частини або місця служби - це залишення військовослужбовцем території військової частини або місця служби за відсутності дозволу відповідного начальника. Нез'явлення на службу в разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу - це нез'явлення військовослужбовця на територію військової частини або місця служби після залишення її на законних підставах, якщо при цьому була об'єктивна можливість для повернення у встановлений час.

Злочин є закінченим з моменту, коли суб'єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій формі - коли він не з'явився в частину (до місця служби) в установлений строк (формальний склад).

Суб'єкт злочину - спеціальний (будь-який військовослужбовець).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою ухилитися від військової служби (причому не протягом трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 406 КК) є вчинення його: 1) із зброєю (вогнепальна, холодна та деякі інші види зброї, якими оснащуються військові формування); 2) за попередньою змовою групою осіб.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 408 КК) є вчинення його в умовах воєнного стану (коли Україна фактично перебуває в стані війни з іншою державою) або в бойовій обстановці (коли військова частина або її підрозділ перебувають в умовах безпосередньої підготовки й ведення бою чи операції).

Склад злочину об'єктом, суб'єктом та об'єктивною стороною схожий на склад самовільного залишення військової частини (ст. 407 КК). Різняться вони суб'єктивною стороною - саме наявністю чи відсутністю мети взагалі ухилитися від військової служби, оскільки за самовільного залишення військової частини злочинець має намір через певний час повернутися до виконання обов'язків військової служби, а кваліфікація діяння здійснюється залежно від терміну його ухилення від військової служби. Тому тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби під час дезертирства на кваліфікацію не впливає.

 

Лекція 20. Злочини протии встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

ПЛАН







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.225.194.144 (0.006 с.)