Тема. Основи побудови фінансового обліку в Україні.

Тема. Основи побудови фінансового обліку в Україні.

1. Сутність фінансового обліку та його мета.

2. Регулювання фінансового обліку в Україні.

3. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

4. Загальна схема фінансового обліку.

 

 

Сутність фінансового обліку та його мета.

 

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Фінансовий облік збирає та обробляє дані про факти господарської діяльності, трансформує їх в інформацію та забезпечує нею управлінський апарат підприємства і зовнішніх користувачів, які вивчають наслідки раніше прийнятих рішень і приймають нові рішення.

Функції фінансового обліку:

– інформаційна;

– контрольна.

Фінансовий облік визнається державою у якості інформаційної системи для управління суспільством, а тому законодавством передбачено, що він є обов’язковим і його повинні вести всі юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю.

Суб’єктами підприємницької діяльності є фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність.

Призначення фінансового обліку – відображення інформації про активи, зобов’язання та власний капітал підприємства у фінансовій звітності.

Метою фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів.

 

2. Регулювання фінансового обліку і Україні.

 

Правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні викладені в ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Державне регулювання в Україні здійснюється з метою:

– створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

– удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Державну політику в сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні реалізують Міністерство Фінансів України, НБУ, Держкомстат, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Найбільше повноважень у сфері державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні належить Міністерству Фінансів України, яке затверджує національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

 

1. Обачність – не завищувати вартість активів і суми доходів, не занижувати витрати і зобов’язання (існує невизначеність);

2. Повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про наслідки господарських операцій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

3. Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності;

4. Послідовність – постійне застосування із року в рік обраної облікової політики;

5. Безперервність – оцінка активів та зобов’язань здійснюється виходячи з припущення, що діяльність підприємства буде тривати;

6. Нарахування та відповідності доходів і витрат – фінансові результати визначаються шляхом порівняння доходів і витрат. При цьому витрати і доходи відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

7. Превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності;

8. Історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів виходячи із витрат на їх виробництво або придбання;

9. Єдиний грошовий вимірник;

10. Періодичність – можливість розподілу звітного періоду на проміжні періоди.

 

 

Тема. Облік грошових коштів.

1. Основні принципи обліку грошових коштів.

2. Облік касових операцій.

3. Облік операцій на рахунках в банку в національній валюті.

4. Облік іноземної валюти.

 

Основні принципи обліку грошових коштів.

 

Основними принципами обліку грошових коштів є:

1. Вільні грошові кошти підприємства обов’язково зберігати в банку;

2. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюється в основному без участі готівки, в безготівковому порядку через банк, так як розрахунки готівкою обмежуються.

3. Списання, видача готівки з банку здійснюється тільки за вказівкою їх власника (за виключенням випадків безспірного списання).

4. Всі операції з грошовими коштами в первинному обліку відображаються в момент їх здійснення, а в бухгалтерському аналітичному – протягом робочого дня в якому вони здійснені.

5. Не дозволяється робити виправлення в первинних документах по обліку грошових коштів.

6. Систематична перевірка правильності обліку грошових коштів в регістрах обліку.

7. При відображенні в обліку операцій по надходженню грошових коштів потрібно обов’язково вказувати від кого (а не чого) вони надійшли, а по витрачанню через кого або кому вони видані (а не на що). Зокрема небезпечним є списання грошових коштів на витрати підприємства.

 

 

Облік касових операцій.

Для приймання, зберігання і видачі готівки інших цінностей і касових документів підприємство повинно мати спеціально обладнане приміщення або місце - касу.

Облік касових операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у Національній валюті України, затверджене Постановою Правління національного банку України від 15.12.2004р №72.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством не повинна перевищувати 10’000 грн. протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами. Платежі понад встановлену граничну межу проводяться виключно в безготівковому порядку.

Розрахунки за готівку підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО).

Наявність грошей в касі на кінець робочого дня обмежується лімітом. Ліміт залишку готівки в касі – це граничний розмір готівки, що може залишитися в касі підприємства на кінець робочого дня, який установлюється установою банку.

Підприємства мають право зберігати готівку в касі для виплат, що пов’язані з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад встановлений ліміт каси протягом 3-х робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. На підприємства залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в касах понад встановлений ліміт протягом 5 – ти робочих днів, включаючи день одержання. Не виплачені суми повертаються в банк не пізніше наступного робочого дня.

Уся готівка одержана в касу повинна бути своєчасно і в повній сумі оприбуткована.

Оприбуткування готівки в касі – це здійснення підприємством її обліку в сумі її фактичних надходжень з оформленими відповідними документами.

Касові операції оформлюються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 р. “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” (типова форма прибуткового касового ордера №КО-1 втратила чинність).

Касові ордери виписуються в бухгалтерії і до передачі в касу реєструються в журналі обліку прибуткових і видаткових касових документів ф. КО-3(окремо для прибуткових і для видаткових документів).

Усі надходження і видача готівки відображається в касовій книзі КО-4. Кожне підприємство веде одну касову книгу в національній валюті.

Записи в касовій книзі роблять в день здійснення касових операцій.

Якщо є декілька касирів, то старший касир видає готівку під розписку в книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей КО-5.

З метою контролю за схоронністю готівкових коштів на підприємствах проводиться інвентаризація каси, за наказом керівника підприємства.

При порушенні норм з регулювання обігу готівки у національній валюті застосовують такі штрафні санкції.

1. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки – у 2-х кратному розмірі понадлімітного залишку за кожен день.

2. за не оприбуткування – у 5-ти кратному розмірі.

3. за витрачання виручки з готівки на виплату заробітної плати при наявності податкового боргу – у розмірі здійснених витрат.

4. за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також при видачі готівки без звітування щодо раніше виданих коштів – 25% виданих сум.

5. за проведення готівкових розрахунків без видачі платіжного документа (чека, квитанції) – у розмірі сплачених коштів.

6. за використання одержаних в банку грошей не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки.

Облік касових операцій ведеться на рахунку 30:

В касі підприємства, крім готівки можуть зберігати грошові документи: путівки в будинки відпочинку, поштові марки, конверти. Для їх обліку використовується рахунок 33 "Інші кошти".

Бланки суворої звітності, що зберігаються в касі обліковуються на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку".

Для контролю за здійсненням касових операцій на підприємстві, у строки встановлені керівником, проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням всіх готівкових коштів і перевіркою інших цінностей, що зберігаються в касі.

При встановленні під час інвентаризації нестачі грошових коштів складається бухгалтерський запис: Д-т 375 К-т 30.

При погашенні нестачі: Д-т 66 К-т 375 або Д-т 30 К-т 375

При відсутності винної особи: Д-т 947 К-т 301.

При виявленні лишків в касі складається бухгалтерський запис: Д-т 30 К-т 719.

 

Облік іноземної валюти.

 

Операції з іноземною валютою регламентуються Декретом КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” 19.02.93р. із змінами і доповненнями.

Іноземна валюта використовується при експортно-імпортних операціях для здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами, а також між резидентами.

 

Для відкриття валютного рахунку необхідні ті ж документи, що і для відкриття поточного в національній валюті.

Підприємства можуть мати:

1. валютний рахунок в Україні

2. валютний рахунок за кордоном

3. транзитний валютний рахунок.

Синтетичний облік за цими видами рахунків ведеться на субрахунках:

312 – 1 – в Україні

312 – 2 – за кордоном

312 – 3 – транзитний

Записи на рахунку 312 здійснюються на основі виписок банку і доданих до них розрахунково–платіжних документів (технічної документації – паспортів, інструкцій; супровідної – сертифікати якості; транспортної, експедиторської та страхової – накладних, страхових полісів; складської – актів, розписок про прийняття товарів; митної – вантажна митна декларація, довідок про сплату мита; розрахункової – рахунків–фактур, векселів, доручень, чеків, акредитивів).

Операції в іноземній валюті відображаються в грошовій одиниці України шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

Валютним курсом є встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Таким чином курсові різниці виникають тільки по монетарних статтях і визначаються на дату здійснення розрахунків і на дату балансу.

Курсові різниці відображаються у складі доходів (якщо на користь підприємства) або в складі витрат (якщо це є збитком для підприємства).

Курсові різниці, які є наслідком перерахунку монетарних статей в іноземній валюті операційної діяльності відображаються у складі інших доходів або витрат операційної діяльності (714, 945).

Курсові різниці, які є наслідком перерахунку монетарних статей інвестиційної або фінансової діяльності, відображаються у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності (744, 974).

Тема. Облік фінансових інвестицій.

1. Визначення та класифікація фінансових інвестицій.

2. Облік довгострокових фінансових інвестицій.

3. Облік поточних фінансових інвестицій.

Облік списання запасів

 

В момент придбання запасів вони обліковуються і відображаються у балансі за початковою вартістю. Проте, на практиці зустрічаються з певними труднощами при вирішенні питання, за якою вартістю списати запаси і віднести їх на собівартість.

Стандарт 9 пропонує шість можливих методів оцінки запасів при їх вибутті (списанні у виробництво, продажу та іншому вибутті):

ü метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

ü метод середньозваженої собівартості:

ü собівартості перших у часі поступлень запасів (FIFO);

ü собівартості останніх по часу поступлень запасів (LIFO);

ü нормативних затрат;

ü ціни продажу (застосовується на підприємствах торгівлі).

 

5. Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.

 

Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух МШП, що належать підприємству та знаходяться на складі, Планом рахунків передбачений рахунок 22. За Д-т рахунку 22 - відображаються за первісною вартістю придбані або виготовлені МШП, за К-т – за обліковою вартістю відпуск МШП в експлуатацію зі списанням на рахунок обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Для обліку МШП в експлуатації. А також операцій з їх вибуття (списання), можна застосовувати типові форми первинних документів, затверджені Міністерством статистики України від 22.05.96 р. № 145, а саме:

- форма № МШ-1 “Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів(пристроїв);

- форма № МШ-2 “Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів”;

- форма № МШ-3 “Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)”;

- форма № МШ-4 “Акт вибуття МШП”;

- форма № МШ-5 “Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні”;

- форма № МШ-6 “Особова картка обліку спеціального одягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв”;

- форма № МШ-7 “Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв”;

- форма № МШ-8 “Акт на списання МШП”.

 

 

Облік списання запасів

 

В момент придбання запасів вони обліковуються і відображаються у балансі за початковою вартістю. Проте, на практиці зустрічаються з певними труднощами при вирішенні питання, за якою вартістю списати запаси і віднести їх на собівартість.

Стандарт 9 пропонує шість можливих методів оцінки запасів при їх вибутті (списанні у виробництво, продажу та іншому вибутті):

ü метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

ü метод середньозваженої собівартості:

ü собівартості перших у часі поступлень запасів (FIFO);

ü собівартості останніх по часу поступлень запасів (LIFO);

ü нормативних затрат;

ü ціни продажу (застосовується на підприємствах торгівлі).

 

5. Особливості обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.

 

Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух МШП, що належать підприємству та знаходяться на складі, Планом рахунків передбачений рахунок 22. За Д-т рахунку 22 - відображаються за первісною вартістю придбані або виготовлені МШП, за К-т – за обліковою вартістю відпуск МШП в експлуатацію зі списанням на рахунок обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Для обліку МШП в експлуатації. А також операцій з їх вибуття (списання), можна застосовувати типові форми первинних документів, затверджені Міністерством статистики України від 22.05.96 р. № 145, а саме:

- форма № МШ-1 “Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів(пристроїв);

- форма № МШ-2 “Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів”;

- форма № МШ-3 “Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)”;

- форма № МШ-4 “Акт вибуття МШП”;

- форма № МШ-5 “Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні”;

- форма № МШ-6 “Особова картка обліку спеціального одягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв”;

- форма № МШ-7 “Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв”;

- форма № МШ-8 “Акт на списання МШП”.

 

 

Облік виробітку робітників

В індивідуальних і дрібносерійних виробництвах для обліку виробітку широко застосовується система нарядів. У залежності від виду наряду підрозділяються на індивідуальні (для одного робітника) і бригадні, а по терміну дії – на зміну чи більш тривалий період у межах місяця.

У серійних виробництвах, де тривалість обробки деталей не перевищує одну зміну, застосовується рапорт про вироблення і підрахунку заробітку групи робітників. У ньому відзначають виробіток кожного робітника за зміну.

Більш раціональним є облік виробітку на основі системи маршрутних листів, застосування яких можливо не тільки в серійному, але й в індивідуальному і дрібносерійному виробництвах. Маршрутний лист виписується на партію деталей і супроводжує її по всьому технологічному процесу обробки, починаючи з першої операції і закінчуючи останньою. Це дозволяє використовувати маршрутні листи для контролю за рухом деталей у виробництві, дотриманням послідовності технологічного процесу і виробітку.

У масово-поточному виробництві різних галузей промисловості на поточних лініях з нерегламентованим режимом роботи широко застосовується облік за результатами приймання продукції на кінцевій операції. Основною умовою для застосування даної системи є створення виробничих бригад, у яких виконувані технологічні операції закріплюються за конкретними робітниками і визначеним устаткуванням. Робота бригади виконується за єдиним нарядом. Загальна сума заробітку бригади розподіляється між її членами пропорційно відпрацьованому часу і розрядам робітників.

На основі даних первинних документів по обліку виробітку розраховують % виконання норми виробітку – способами:

1) шляхом відношення фактичної виробленої продукції до кількості продукції за нормою (планом);

2) шляхом відношення затрат часу за нормою до фактичного затраченого часу (найпоширеніший);

3) шляхом відношення заробітної плати за розцінкою до заробітної плати за тарифною ставкою (найменше використовується).

Дані про % виконання норми виробітку – для розрахунку премії робітникам-підрядникам.

Облік інших прямих витрат.

До складу інших прямих витрат відносяться відрахування на соціальне страхування, плата за оренду земельних та майнових паїв, амортизація, втрати від браку, витрати на підготовку і освоєння нових видів продукції.

Суму відрахувань на соціальне страхування визначають за встановленими законодавством нормами до загального розміру витрат на оплату праці. Між окремими об’єктами калькулювання збори розподіляються пропорційно нарахованій основній та додатковій заробітній платі робітників. В бухгалтерському обліку на суму нарахованих зборів роблять записи:

- при використанні рахунків 8 класу: Д-т 821,822.823 К-т 651,652,653,656;

Д-т 23 К-т 821,822,823;

- без використання рахунків 8 класу: Д-т 23 К-т 651,652,653,656.

Для узагальнення інформації про суми нарахованої амортизації по основних засобах, нематеріальних активах, інших необоротних матеріальних активах складають записи:

- при використанні рахунків 8 класу: Д-т 831,832,833 К-т 131,132,133;

Д-т 23 К-т 831,832,833;

- без використання рахунків 8 класу: Д-т 23 К-т 131,132,133.

Крім цих записів, для відображення інших операційних витрат використовують рахунок 84 “Інші операційні витрати”, у структурі якого субрахунки не передбачено, за необхідністю підприємство може відкривати їх самостійно.

Облік витрат від браку

Виробничим браком вважається продукція (деталі, напівфабрикати, готові вироби), які по своїй якості не відповідають встановленим вимогам або технічним умовам і не можуть бути використані по своєму прямому призначенню або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Порядок списання втрат від браку залежить від місця виявлення дефекту (внутрішній або зовнішній брак), виду браку (виправний, невиправний, технічно неминучий) і можливості встановлення особи, яка допустила брак.

І внутрішній, і зовнішній брак може бути як виправним, так і невиправним.

Для обліку й узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві в бухгалтерському обліку застосовується рахунок 24 "Брак у виробництві". За дебетом рахунка відображається вартість зовнішнього і внутрішнього браку, що складається з вартості остаточно забракованих матеріалів, деталей, вузлів, напівфабрикатів, готової продукції і витрат на виправлення браку (якщо брак є виправним), витрат на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрат на утримання гарантійних майстерень. За кредитом рахунка - суми, що зменшують втрати від браку (вартість відходів від бракованої продукції; суми, що підлягають відшкодуванню за рахунок осіб, винних у браку продукції, якими можуть бути працівники підприємства і постачальники).

В собівартість продукції, зокрема до складу інших прямих витрат включаються втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Втрати від браку, який виник із-за інших причин необхідно відносити до інших операційних витрат.

Облік витрат на збут.

До витрат на збут відносять:

— витрати пакувальних матеріалів для затарення гото­вої продукції на складах готової продукції;

—витрати на ремонт тари;

— оплата праці і комісійні винагороди продавцям, тор­говим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

—витрати на рекламу і дослідження ринку (марке­тинг);

— витрати на передпродажну підготовку товарів;

— витрати на відрядження працівників, які зайняті збу­том;

—витрати на утримання основних засобів, інших не­оборотних матеріальних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона тощо);

— витрати на транспортування, перевалку і страхуван­ня готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) згідно з умовами договору (базису) поставки;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслу­говування;

— інші витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів, робіт, послуг).

Протягом звітного періоду ці витрати обліковуються за дебетом рахунка 93 “Витрати на збут” в розрізі встановлених підприємством статей витрат. Списують­ся витрати з кредита цього рахунка на дебет рахунка 79 “Фінан­сові результати”.

Облік пайового капіталу.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. Пайовий капітал формується у споживчій кооперації у житлово-будівельних кооперативах, колективних сільськогосподарських підприємствах, кредитної спілки та інших підприємств, передбачених засновницькими документами.

Облік пайового капіталу ведеться на рахунку 41 “Пайовий капітал”.

Аналітичний облік по рахунку 41 ведеться за видами капіталу в окремих відомостях.

Розмір пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. При вибутті з членів кооперативу обов’язково повертаються пайові внески. При розподілі прибутку щорічно, за рішенням зборів пайовиків, повинні нараховуватися дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

У кооперативах можливі два види капіталу – статутний і пайовий. Пайовий на відміну від статутного може утворюватися безпосередньо за рахунок майна членів кооперативу.

Облік додаткового капіталу.

Додатковий капітал являє собою інший капітал, вкладений учасниками товариства (емісійний дохід, тобто дохід отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслідок дооцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу. Для обліку цих сум у Плані рахунків передбачено рахунок42 “Додатковий капітал”. За кредитом цього рахунку відображається збільшення додаткового капіталу, а за дебетом — його зменшення.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” має такі субрахунки:

421 “Емісійний дохід”

422 “Інший вкладений капітал”

423 “Дооцінка активів”

424 “Безоплатно отримані необоротні активи”

425 “Інший додатковий капітал”

На рахунку 421 “Емісійний дохід” відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій.

Накопичений товариством емісійний дохід може бути джерелом:

• для покриття різниці між викупною і номінальною вартістю акцій, у випадку якщо ціна, за якою акції були викуплені, перевищує ціну акцій, за якою вони потім були продані;

• для покриття різниці між викупною і номінальною вартістю анульованих акцій, у випадку якщо ціна акцій, за якою вони буяй викуплені, перевищує номінальну вартість анульованих акцій.

На субрахунку 422 “Інший вкладений капітал” обліковують інший внесений засновниками товариства (крім акціонерного) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішення про зміну розміру статутного капіталу.

Додатковий капітал підприємства може бути одним із джерел погашення збитків підприємства.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

В момент отримання необоротних активів підприємство збільшує свій додатковий капітал на суму справедливої вартості, за якою вони оприбутковані на баланс підприємства. Одночасно з нарахуванням зносу по безоплатно отриманих необоротних активах підприємства відображає дохід у розмірі нарахованого зносу.

В балансі залишок по субрахунку 424 “Безоплатно отримані активи”, тобто кредитове сальдо відповідає залишковій вартості безоплатно отриманих підприємством необоротних активів і відображається за статтею “Інший додатковий капітал”.

На субрахунку 425 “Інший додатковий капітал” відображаються суми довгострокового цільового фінансування, кошти одержані від санаторів при оголошенні підприємства банкрутом.

Облік резервного капіталу.

Резервний капітал — це сума резервів, створених підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів.

Вітчизняні підприємства у відповідності із ст.14 Закону України „Про господарські товариства” створюють резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п’ять відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан і рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства і засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку, призначений рахунок 43 ”Резервний капітал”. За кредитом цього рахунка відображається створення резервів, а за дебетом – використання. Сальдо рахунка 43 відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямами використання.

Тема. Основи побудови фінансового обліку в Україні.

1. Сутність фінансового обліку та його мета.

2. Регулювання фінансового обліку в Україні.

3. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

4. Загальна схема фінансового обліку.