Змістовий модуль 5: міжнародно-правова охорона навколишнього середовища

Тема 13. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Семінарське заняття – 2 години

1. РОЗГЛЯД ПИТАНЬ ТЕМИ:

1. Поняття та система міжнародного права навколишнього середовища.

2. Джерела міжнародного права навколишнього середовища.

3. Міжнародно-організаційний механізм охорони навколишнього природного середовища.

4. Європейське право охорони навколишнього середовища.

5. Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права охорони навколишнього середовища.

 

2.САМОСТІЙНА РОБОТА:

Належить розглянути питання:

1. Поняття, зміст та види міжнародно-правової відповідальності за екологічні правопорушення.

2. Міжнародне екологічне судочинство.

3. Проблеми імплементації норм та принципів міжнародного екологічного права в екологічне законодавство України.

4. Процесуальні екологічні права людини.

5. Міжнародно-правовий механізм реалізації та захисту екологічних прав людини.

ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ

Задача. Працівники державної екологічної інспекції з охорони Чорного моря затримали групу осіб на рибальському сейнері, які без відповідного дозволу виловлювали рибні ресурси за межами територіальних вод.

Поставлені вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних власності держави незаконним виловом рибних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні, вони не визнали, посилаючись на те, що їх діяльність здійснювалася за межами територіальних вод, а отже – у зоні вільного мореплавства, у якій за міжнародним законодавством можна здійснювати будь-яку діяльність, зокрема використовувати природні ресурси – "загальну спадщину людства".

Вважаючи таке пояснення необґрунтованим, екологічна інспекція з охорони Чорного моря звернулася з позовом до суду.

Завдання: розв’язати справу

 

4.ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Актуальні проблеми розробки забезпечення глобальної екологічної безпеки в міжнародному екологічному праві.

2. Екологічне право в інших правових системах (країна на вибір студента).

3. Міжнародне космічне право.

4. Міжнародне морське право.

5. Міжнародне повітряне право.

6. Міжнародне співробітництво у сфері попередження та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій.

7. Міжнародно-правові заходи з попередження зміни клімату.

8. Міжнародно-правові проблеми охорони озонового шару.

9. Роль ООН в галузі охорони довкілля (конференції під егідою ООН в природоохоронній сфері).

10. Становлення та розвиток європейської екологічної політики.

 

Нормативний матеріал:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.- 1996 р.- № 30.- Ст. 141;

2. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року// Відомості Верховної Ради України.- 1991 р.- № 41.- Ст. 546;

3. Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, Україна приєдналася згідно з Законом від 12 липня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.- 1996 р.- № 44.- Ст. 222;

4. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головно як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, Іран, 2 лютого 1971 року), Україна бере участь згідно з Законом України від 29 жовтня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.- 1996 р.- № 50.- Ст. 279;

5. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Париж, 16 листопада 1972 року), ратифікована указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 жовтня 1988 року// http://www.rada.gov.ua/;

6. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин від 23 червня 1979 року, Україна приєдналася згідно з Законом від 19 березня 1999 року// Відомості Верховної Ради України.- 1999 р.- № 18.- Ст. 154;

7. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 19 вересня 1979 року), Україна приєдналася згідно з Законом від 29 жовтня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.- 1996 р.- № 50.- Ст. 278;

8. Віденська конвенція про охорону озонового шару від 22 березня 1985 року// Офіційний вісник України.- 2005 р.- № 21.- Ст. 1179;

9. Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар від 16 вересня 1987 року// http://www.rada.gov.ua/;

10. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням 1989 року, Україна приєдналася згідно з Законом від 1 липня 1999 року// Відомості Верховної Ради України.- 1999 р.- № 34.- Ст. 284;

11. Конвенція про оцінку впливу на довкілля у транскордонному контексті (Еспо, Фінляндія, 26 лютого 1991 року), ратифікована Законом України від 19 березня 1999 року// Відомості Верховної Ради України.- 1999 р.- № 18.- Ст. 153;

12. Конвенція з охорони й використання транскордонних водотоків і міжнародних озер (Гельсінкі, 17 березня 1992 року), Україна приєдналася згідно з Законом від 1 липня 1999 року// Відомості Верховної Ради України.- 1999 р.- № 34.- Ст. 282;

13. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (Ріо-де-Жанейро, 11 червня 1992 року), ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996 року// Відомості Верховної Ради України.- 1996 р.- № 50.- Ст. 277;

14. Конвенція про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 11 червня 1992 року), ратифікована Законом України від 29 листопада 1994 року// Відомості Верховної Ради України.- 1994 р.- № 49.- Ст. 433;

15. Декларація Ріо-де-Жанейро з довкілля і розвитку від 14 червня 1992 року// Действующее международное право.- Т. 3.- М., 1997.- С. 687-692;

16. Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці (Париж, 17 червня 1994 року), Україна приєдналася згідно з Законом від 4 липня 2002 року// Відомості Верховної Ради України.- 2002 р.- № 36.- Ст. 267;

17. Конвенція про ядерну безпеку (Відень, 20 березня 1994 року), ратифікована Законом України від 17 грудня 1997 року// Відомості Верховної Ради України.- 1998 р.- № 16.- Ст. 70;

18. Об’єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами (Відень, 29 вересня 1997 року), ратифікована Законом України від 20 квітня 2000 року// Відомості Верховної Ради України.- 2000 р.- № 31.- Ст. 243;

19. Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату від 11 грудня 1997 року, ратифікований Законом України від 4 лютого 2004 року// Відомості Верховної Ради України.- 2004 р.- № 19.- Ст. 261;

20. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргус, Данія, 25 червня 1998 року), ратифікована Законом України від 6 липня 1999 року// Відомості Верховної Ради України.- 1999 р.- № 34.- Ст. 296;

21. Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди щодо окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі від 10 вересня 1998 року, Україна приєдналася згідно з Законом від 26 вересня 2002 року// Відомості Верховної Ради України.- 2002 р.- № 46.- Ст. 341;

22. Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (Монреаль, 29 січня 2000 року), Україна приєдналася згідно з Законом від 12 вересня 2002 року// Відомості Верховної Ради України.- 2002 р.- № 44.- Ст. 320;

23. Київський протокол про реєстри викидів і переносу забруднювачів до Оргуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 21 травня 2003 року// http://www.menr.gov.ua/;

24. Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат (Київ, 22 травня 2003 року), ратифікована Законом України від 7 квітня 2004 року// Відомості Верховної Ради України.- 2004 р.- № 32.- Ст. 383;

25. Європейська ландшафтна конвенція (Страсбурґ, Франція, 17 червня 2004 року), ратифікована Законом України від 7 вересня 2005 року// Відомості Верховної Ради України.- 2005 р.- № 51.- Ст. 547.

Література:

1. Екологічне законодавство України: збірник нормативних актів та судової практики/ за ред. Погрібного О. О.- Х.: Одісей, 2002 р.- 928 с.

2. Екологічне право України: Академічний курс: Підручник. – Друге видання /За заг.ред. Шемшученка Ю.С.- К.: ТОВ „Видавництво «Юридична думка», 2008 р.- 720с.

3. Заключне звернення європейського екофоруму на 5-й конференції міністрів „Довкілля для Європи”, Київ, 21-23 травня 2003 рік// http://www.unece.org/;

4. Кравченко С. Захист екологічних прав громадян в Україні та США: порівняльний аналіз // Право України. – 1995. - № 5-6. – С. 33.

5. Кравченко С.М., Андрусевич А. Розвиток екологічних прав людини у міжнародному праві //Право України. - 2001.-№ 2.-С.133-136.

6. Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища: Підручник / Під заг. ред. проф. Кравченко С.М. - Львів: Вид. центр ЛНУ, 2002.- 336 с.

7. Малишева Н. Р. Гармонізація стандартів навколишнього середовища Україні зі світовими та європейськими і підвищення ефективності їх впровадження// Малий і середній бізнес.- 1999 р.- № 1-2.

8. Малишева Н. Р. Теоретичні аспекти гармонізації законодавства України з міжнародним правом// Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом.- К., 1998 р.- С. 87-92.

9. Правові засади впровадження в Україні Конвенції про біорізноманіття/ відп. ред. Малишева Н. Р.- К., 2003 р.

10. Трусов А. Г. Международное экологическое право: Учебно-методическое пособие - М.: МНЭПУ, 1999. - 84 с.

11. Крупка Ю. Відповідальність держави за транскордонну ядерну шкоду // Право України. – 1999. № 2– С.62.