Вивчення особистості важковиховуваної дитини

1. Загальні відомості про дитину.

2. Стан здоров'я, особливості фізичного розвитку, відповідність фізичного розвитку зросту (ріст, вага, недоліки зору, слуху, порушення постави і т. п.).

3. Спрямованість особи (егоїстична, ділова, суспільна; характеристика усвідомлених мотивів; погляди і переконання, інтереси, наявність єдності свідомості і поведінки; потреби, наміри, прагнення, мрії, ідеали, цінності).

4. Самооцінка (занижена, завищена, адекватна), рівень домагання, співвідношення; вимогливість до себе; ставлення до критичних зауважень учителів і товаришів; ставлення до самовиховання і його вияв.

5. Темперамент. Риси якого типу темпераменту переважають: сангвінічного, холеричного, флегматичного, меланхолійного?

6. Особливості емоційно-вольової сфери. Характер емоційної реакції на педагогічні дії. Розвиток відчуттів: моральних, інтелектуальних, їх глибина і стійкість, ступінь емоційної збудливості, зовнішня вираженість емоційних переживань; вольові особливості: цілеспрямованість, самостійність та iн.

7. Здібності (загальні й спеціальні).

8. Характер. Які позитивні та негативні риси характеру в поведінці виявляються у ставленні до навчання, праці: активність, дисциплінованість, сумлінність, відповідальність, легковажність, безпечність, упертість, брехливість; у ставленні до людей (старших і молодших): шанобливість, уважність, чуйність, доброта, грубість, егоїзм, зарозумілість, жорстокість; до самого себе: скромність, гідність та ін. Чи є шкідливі звички: куріння, лихослів'я, вживання спиртних напоїв, наркотичних речовин?

9. Характеристика міжособистісних взаємостосунків вихованця:

а) у сім'ї (умови сімейного виховання, характеристика сім'ї за структурою, матеріальним забезпеченням, виховним потенціалом, особливості стосунків між дорослими члена­ ми сім'ї, дитини з дорослими, позиція дитини в сім'ї);

б) у класному колективі (характеристика класного колективу, соціальний статус учня, його положення в колективі (лідер, популярний, прийнятий, ізольований), ставлення вихованця до думки колективу, симпатії, антипатії, ставлення до своєї позиції в класі).

в) у сфері вільного спілкування (з ким спілкується у вільний час, до складу якої групи входить, яка спрямованість групи, яке положення займає в групі вільного спілкування, які потреби задовольняє; як і з ким вважає за краще проводити дозвілля).

10. Участь у різних видах, діяльності:

а) ставлення до навчання (успішність, рівень знань, ступінь сформованості учбових навиків; основні мотиви навчання, вияв особливого інтересу до якого-небудь предмету; особливості пам'яті, мислення, рівень розвитку уваги);

б) ставлення до трудової діяльності (наявність трудових навичок, умінь; види праці, які пропонуються; здатність до довготривалих трудових зусиль; участь у суспільно корисній праці; трудові обов'язки)

в) вияв стійкого інтересу до якого-небудь виду діяльності (член якої-небудь секції, гуртка, клубу);

г) наявність професійної спрямованості (наміри, орієнтація, мотиви вибору майбутньої професії).

11. Причини відхилень у поведінці:

а) відхилення від норми у стані здоров'я (порушення у фізичному і психічному здоров'ї, невідповідність фізичному розвитку, відставання в рості, акцентуація характеру, неврози, дефекти пам'яті, мислення);

б) порушення у сфері міжособистісних взаємостосунків (непопулярний, неприйнятий, нехтуємо, ізольований у класному колективі; примикаючий ціною жертв, втрат; відкинутий у групі вільного спілкування; конфліктний, відчужений, безконтрольний, виштовханий із сім'ї);

в) помилки педагогів (перевищення педагогічної влади; позбавлення дитини індивідуальних стимулів; покаран­ня, пов'язані з приниженням особи учня; суперечність вимог, що пред'являються; поверхове знання особисто­сті школяра, конфліктні відносини між педагогами і батьками дитини або між педагогами та дитиною тощо);

г) помилки сімейного виховання ("дитинство, що заголублює", "задавлене дитинство", "занапащене ди­тинство", "самотнє дитинство", "байдуже дитинство"); відсутність елементарних психолого-педагогічних знань, перекладання турбот про виховання на школу; усунення підлітка від фізичної праці; конфлікти в сім'ї та ін.;

ґ) соціальні причини (суперечності в суспільстві, в мікросоціумі);

д) психотравмуючі ситуації.

Ціль, методи і форми етичної переорієнтації особи визна­чаються з урахуванням індивідуально-психологічних, вікових і статевих особливостей, причин відхилень у поведінці й розвитку дитини.

У цілях реалізації індивідуального підходу педагог визначає для вихованця вид діяльності, в якому його інтереси, здібності можуть виявитися найбільш яскраво; прогнозує відносини вихованця в процесі взаємодії з дорослими, однолітками і молодшими; визначає характер керівництва діяльністю підлітка.

У педагогічних висновках вказуються можливі лінії корекції у виховній роботі з даним учнем як зі сторони соціального педагога, психолога, педагогів, батьків, класного колективу, так і самого школяра.

Домінуючі напрями й умови в роботі з важкими дітьми

У роботі з важкими дітьми важливо реалізувати такі напрями: - переклад соціальної ситуації в педагогічну;

- виховання етично-правової переконаності;

- формування адекватної самооцінки, вироблення здатності критично ставитися до самого себе;

- розвиток емоційної сфери особистості: формування волі, уміння управляти собою, адекватно реагувати на педагогічні дії;

- створення ситуації успіху в домінантному виді діяльності, включення в соціально корисні види діяльності;

- організація педагогічного впливу на індивідуально-групові думки оточуючих (сім'я, однолітки, педагоги, інші дорослі);

- попередження невротичних розладів і паталогічних потягів (акцентуація характеру, неврози, суїцид, клептоманія, дромоманія та ін.);

- організація сприятливого соціально-психологічного клімату;

- ліквідація пропусків у знаннях.
Ефективній взаємодії з важкими дітьми сприяють:

- знання й облік чинників соціалізації особи дитини, причин відхилень у його поведінці;

- облік індивідуально-психологічних, вікових, статевих особливостей дитини, соціальної ситуації його розвитку;

- облік особливостей положення, соціального статусу вихованця в колективі однолітків, сім'ї, середовищі неформального спілкування, в соціумі;

- повага до особистості вихованця, установлення довірливих відносин із ним, розуміння його душевного стану;

- опора на позитивне в дитині, віра в його можливості, зацікавленість у долі вихованця;

- включення у творчу суспільно корисну діяльність;

- вироблення єдиних вимог, дій у ставленні до вихованця з боку школи, сім'ї, інших виховних інститутів, суб'єктів соціального виховання;

- захист дитини від несприятливих умов і впливів.

2. На основі цього розробити програму соціально-педагогічної допомоги особистості та практично її реалізувати. Заключною частиною ІНДЗ повинен бути аналіз результатів практичної діяльності по реалізації даної програми.

ІНДЗ виконується на окремих аркушах паперу (А4), в обсязі 10-12 сторінок. Обов’язковими структурними компонентами ІНДЗ є: титульна сторінка (з вказівкою кафедри, теми, групи, прізвища та імені студента, року виконання), вступ (актуальність допомоги даній особистості), основна частина (програма допомоги), висновки, додаток (записи спостережень, методики та результати досліджень), список використаних джерел (якщо використовувались).

Вимоги до звіту

1. Звіт про стажувальну практику слід писати (друкувати) на стандартних аркушах паперу (до 5 сторінок) Він повинен містити матеріал, достатній для розуміння ступеня виконання завдань практики.

2. Основні питання, які мають бути зазначені у звіті:

— загальні положення: мета, завдання, напрямки, методи та форми роботи закладу (специфіка діяльності);

— актуальність діяльність закладу;

— перелік проведених студентом форм роботи (заходів), їх тематика;

— рівень виконання завдань і плану практики, їх результативність; причини, що обумовили не виконання плану; робота, виконана понад план;

— труднощі та проблеми під час проходження практики;

— власна оцінка проведеної роботи та її обґрунтування;

— висновки про практику, її доцільність та результативність;

— зауваження, пропозиції та побажання щодо організації практики.

Щоденник, конспекти залікових заходів, звіт підписує спеціаліст закладу, який керував практикою студентів.

Звітна документація:

1) підсумки стажувальної практики (офіційний документ);

2) щоденник практики (додаток 1, 2, 3);

3) звіт про практику;

4) соціально-педагогічний паспорт закладу (додаток 4);

5) розгорнутий план-конспект 1 залікового заходу на окремих аркушах паперу (додаток 10);

6) програма соціально-педагогічної допомоги даній особистості (додаток 5,7. ІНДЗ);

Усі звітні матеріали оформлюються на окремих аркушах паперу (крім щоденника, проведених незалікових заходів), естетично, відповідно до існуючих вимог і подаються на перевірку керівнику протягом трьох днів після закінчення практики.