Психологічні особливості особистості тренера.

Сама по собі спортивна діяльність не виховує позитивних особистісних якостей, тому що за певних умов у спортсмена можуть сформуватися негативні риси характеру (надмірне честолюбство, марнославство, зазнайство, егоїзм і т.п.), якщо цьому не протистоїть систематичне цілеспрямоване моральне виховання і самовиховання спортсмена. Завдання морального виховання в процесі тренування стоять насамперед перед тренером.

…Щоби успішно здійснювати процеси виховання, навчання і розвитку, тренеру необхідно знать як властиві людині соціально обумовлені риси, так і властивості особистості.

В умовах спорту такі педагогічні процеси мають ряд особливостей. Тренер, здійснюючи навчально-виховну роботу, виконує наступні основні функції:

1) управлінську; 2) формуючу; 3) гностичну; 4) регулюючу; 5) виховну.

Управлінська функція тренера необхідна для різнобічної підготовки спортсмена, тому що забезпечує йому прийняття рішень, прогнозування, організацію, керівництво, узгодження, контроль і корекцію.

Тренер здійснює керування при інформаційній взаємодії зі спортсменом за допомогою мови. Плани, наставляння, ради, указівки, зауваження, бесіди і т.п. – це найбільш розповсюджені форми керуючої інформації з боку тренера. Аналізуючи інформацію, тренер приймає управлінські рішення, від правильності яких залежить успіх його вихованців. Відомі три групи таких рішень: перші забезпечують оптимізацію тренувального і навчально-виховного процесу; другі формують вольову готовність спортсмена до виступу в змаганнях; а треті, прийняті в процесі виступу на змаганнях, є істотною допомогою спортсмену.

…Тренер повинний володіти таким стилем мислення, який аналогічний науковому: він повинний бути пошуковим, проблемним, оригінальним і системним.

Відомо, що під впливом тренування стан спортсмена змінюється. Розрізняють три типи стану спортсмена:

а) етапні стани (стан спортивної форми чи, навпроти, стан недостатньої тренованості і т.п.);

б) поточні стани (змінюються під впливом одного чи декількох занять);

в) оперативні стани (виникають під впливом окремих вправ і швидко змінюються).

Постійно змінюванні можливості спортсмена, коливання його стану є основою для керування процесом спортивного тренування за допомогою зворотних зв’язків: 1) дані, що йдуть від спортсмена до тренера (самопочуття, настрій, відношення до роботи і т.д.); 2) дані про поведінку спортсмена (обсяг тренувальної роботи, її виконання, замічені помилки і т.д.); 3) дані про терміновий тренувальний ефект (величина і характер змін у функціональних системах, що викликані тренувальним навантаженням); 4) дані про кумулятивний тренувальний ефект (зміни в стані тренованості).

Щоб успішно і грамотно побудувати заняття, важливо мати розгорнуте уявлення про фактори, що визначають ефективність змагальної діяльності спортсмена, про взаємозв’язки між структурою змагальної діяльності і структурою підготовленості: 1) компоненти змагальної діяльності (старт, особливості змагальної боротьби, фініш); 2) інтегральні якості, що визначають ефективність дій спортсмена при виконанні змагальної діяльності (наприклад: швидкісно-силові здібності, спеціальна витривалість); 3) функціональні параметри і характеристики, що визначають рівень інтегральних якостей (потужність, ємність систем енергозабезпечення, стійкість і рухливість функціональних систем і т.п.);

4) приватні показники функціональних параметрів і характеристик (обсяг серця, хвилинний обсяг кровообігу, обсяг легень і т.д.). Усе це…дозволяє діагностувати результативність змагальної діяльності і створити фундамент ефективності керування тренувальним процесом.

Спортивне удосконалювання можливе лише в умовах регулярного контролю з боку тренера за рівнем працездатності вихованців, за їхнім умінням переносити навантаження, за процесом відновлення і їх психічним станом.

Формуюча функція спрямована на організацію учбово-педагогічного процесу для вироблення необхідних техніко-тактичних навичок, розвитку психічних функцій, фізичних якостей і властивостей особистості спортсмена…

Гностична функція зв’язана з повідомленням спортсмену необхідних знань і умінь, зі стимулюванням його пізнавальної діяльності.

Регулююча функція сприяє оптимізації дій, процесів, психічних станів особистості, організації етичних норм поведінки.

…Тут корисні бесіди про причини зриву, переключення уваги на сприятливі думки, прийоми психорегульованого тренування і засоби відновлення спокою.

Виховна функція спрямована на вироблення в спортсмена морально-вольових якостей, моральних рис характеру, суспільної самосвідомості.

…Тренер зобов’язаний мати якості і навичками, необхідні для педагогічної діяльності взагалі і тренерської зокрема для підготовки висококваліфікованих спортсменів.

Загальні педагогічні вимоги: 1) високий рівень моральної самосвідомості;

2) педагогічна освіта; 3) широкий ідейно-політичний кругозір; 4) стійкі морально-вольові якості; 5) інтерес до сучасних досягнень у педагогіці, психології і біології; 6) високий загальний культурний рівень; 7) уміння керувати собою в будь-яких умовах; 8) гарні організаторські здібності; 9) уміння керувати колективом і мати авторитет у своїх учнів.

Спеціальні вимоги до тренерської діяльності:

1) знання теоретичних і методичних основ фізичного виховання, медичного контролю;

2) уміння володіти техніко-тактичними навичками і знання сучасних науково-методичних досягнень у своєму виді спорту;

3) уміння вибрати найбільш здатних до даного виду спорту осіб;

4) здатність планувати перспективну підготовку спортсменів, враховувати їхні індивідуальні особливості;

5) уміння виховувати у своїх учнів прагнення регулярно займатися спортом;

6) здатність підготувати спортсмена до досягнення вищих результатів на змаганнях.

 

 

29. Особистість спортсмена як суб'єкта спортивної діяльності. …

Структуру особистості складають: здатності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки…

Особистість – продукт соціально-історичного розвитку і суспільної діяльності людини. Він має свідомість і систему соціальних якостей, виконує визначені функції в суспільстві. У спорті, як і в інших видах діяльності людини, велике значення має індивідуальність. Досягнення успіху можливе лише при правильному обліку індивідуальних особливостей особистості спортсмена і при формуванні на цій основі специфічного техніко-тактичного стилю його діяльності.

Лише знаючи індивідуальні особливості особистості спортсмена, можна найбільше повно розвити й ефективно використовувати його можливості.

Особистість характеризується визначеною системністю, єдністю і стійкістю своїх якостей.

Особистість має певну цілісність, що забезпечується інтегруючою функцією емоцій, мотивів і волі. Емоції і мотиви спонукують спортсмена до прояву певних рис характеру, а воля (через вольові зусилля) здійснює реалізацію діяльності за допомогою цих рис характеру.

У стресових ситуаціях виявляється установка спортсмена на досягнення успіху чи запобігання невдачі. Люди, у яких переважає установка на досягнення успіху, часто ризикують у гострих ситуаціях спортивного двобою. Спортсмени, у яких переважає установка на запобігання невдачі, більш обачні, ставлять перед собою посильні цілі, рідше ризикують.

Формування особистості спортсмена. Аспектами формування особистості спортсмена є:

1) суспільна свідомість (спортивний колектив і суспільство) – оціночно-спонукальні дії; спільна тренувальна діяльність; змагальна діяльність; стосунки в колективі; відповідальність; норми поведінки; товариськість; взаємодопомога; оцінка діяльності; відношення суспільства; соціальна структура суспільства; політика суспільства;

2) діяльність тренера – спілкування; емоційні реакції; поведінкові акти; методика навчання; методика виховання; засоби виховання;

3) самосвідомість – моральні почуття; естетичні почуття; самопізнання; самоспостереження; самоконтроль; самооцінка; самовиховання.

Відомо, що засоби і методи фізичного виховання сприяють рішенню моральних, вольових, естетичних і інтелектуальних завдань формування особистості людини. Але ці можливості залишаються тільки можливостями, якщо не реалізовувати їх шляхом відповідно спрямованої діяльності. На сучасному етапі розвитку науки існує поняття «загальний напрямок виховання у фізичній культурі і спорті».