Прокурорський Нагляд за додержанням законів під час розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання.

Нагляд за додержанням законів при проведенні органами внутрішніх справ оперативно-розшукових заходів щодо розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування, відповідно до вимог Конституції, Кримінально-процесуального кодексу та Законів України "Про прокуратуру" і "Про оперативно-розшукову діяльність" покладено на прокуратуру.

Однак, особливості прокурорського нагляду у вказаному напрямку визначаються з урахуванням того, що відповідна інформація, яка потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів міститься у постановах слідчого або прокурора про оголошення розшуку обвинуваченого, що, як вже зазначалось, виносяться виключно з підстав та у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом.

Крім того, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, згідно з вимогами п.п.3,4 ч.1 ст.227 КПК України дає письмові вказівки про розшук осіб, а також доручає органам дізнання виконання постанов про розшук осіб, які вчинили злочин.

У даному випадку прокурор реалізує свої наглядові процесуальні повноваження у межах здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні досудового слідства у кримінальних справах, тобто процесуальної діяльності, що регулюється кримінально-процесуальним законом.

У той же час повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням законів під час проведення відповідних оперативно-розшукових заходів, у тому числі й щодо розшуку осіб, які переховуються від розслідування, докладно визначено статтею 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність". Цією ж статтею визначено перелік суб'єктів прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності.

Як наслідок, виникає питання співвідношення процесуальних повноважень прокурора по здійсненню нагляду за виконання законів органами досудового слідства та повноважень прокурора за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукових заходів під час розшуку осіб, що вчинили злочин (обвинувачених).

Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, прокурор у зв'язку з розшуком вказаних осіб повною мірою використовує відповідні повноваження, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом.

Зокрема, у разі недотримання слідчими визначених законом підстав та порядку оголошення розшуку особи, необґрунтованого обрання щодо неї запобіжного заходу, необґрунтованого зупинення досудового слідства після оголошення розшуку, прийняття інших незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, прокурор згідно з вимогами ст.227 КПК України скасовує незаконні та необґрунтовані постанови слідчих. Крім того, надає письмові вказівки про розслідування злочинів, проведення окремих процесуальних слідчих дій, розшуку осіб, які вчинили злочин, доручає органам дізнання виконання постанов про розшук вказаних осіб, тощо.

У разі необхідності прокурор передає кримінальну справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування, або усуває слідчого від подальшого ведення досудового слідства, якщо ним допущено порушення закону при розслідуванні справи.

При цьому прокурор, виходячи зі змісту п.5 ч.1 ст.227 КПК України може особисто приймати процесуальні рішення, пов'язані з розшуком обвинувачених, в іншій формі брати участь у провадженні досудового слідства, у т.ч. особисто проводити слідчі дії, по будь-якій справі.

Так, прокурор, з метою забезпечення належної взаємодії між слідчим та оперативними підрозділами, що проводять розшук, своєчасного і ефективного обміну відповідною інформацією між ними, відповідною постановою створює спільні слідчо-оперативні групи щодо розслідування злочину та розшуку обвинувачених.

У разі отримання слідчим шляхом інформації щодо можливого місцезнаходження розшукуваного, інших обставин, які мають значення для розслідування злочину та встановлення істини у справі, прокурор, використовуючи процесуальні повноваження, передбачені КПК України, може надати органам дізнання вказівки щодо її перевірки за допомогою оперативних заходів і засобів, у т.ч. проведення певних розшукових дій, спрямованих на встановлення місцеперебування розшукуваного та його затримання.

З цією ж метою прокурор, відповідно до ч.3 ст.66 КПК України, може доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати оперативні засоби для отримання будь-яких фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

Згідно з ч.3 ст.139 КПК України при затриманні обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого обрано як запобіжний захід тримання під вартою, орган розшуку негайно доповідає про це прокуророві за місцем затримання. Прокурор протягом двадцяти чотирьох годин зобов'язаний перевірити, чи дійсно затриманий є тією особою, яка розшукується, і, упевнившись в наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства.

Однак у разі, якщо за результатами перевірки буде встановлено, що особу затримано безпідставно (наприклад, особа не є розшукуваною, або не підтверджено, що на час затримання особи вона продовжує знаходитись у розшуку, або відсутні передбачені чинним законодавством підстави для її арешту), прокурор, відповідно до ч.2 ст.14 КПК України, повинен негайно звільнити затриманого.

Разом з тим, особливістю здійснення нагляду за додержанням законів під час оперативних заходів щодо розшуку вказаних осіб є те, що прокурори міського та районного рівня, прирівняні до них прокурори, які не відносяться до суб'єктів, що згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" мають повноваження з нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукових заходів, тим не менш не позбавлені обов'язків щодо перевірки виконання органами внутрішніх справ положень зазначеного Закону.

Насамперед, це стосується визначених у статті 6 та статті 9 Закону вимог про необхідність перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів інформації про осіб, які переховуються від органів розслідування, обов'язкового заведення з цією метою оперативно-розшукової справи та проведення відповідних заходів щодо їх розшуку.

На виконання зазначених вимог Закону, після оголошення розшуку обвинуваченого та направлення постанови про це з іншими матеріалами до органів розшуку, міськрайпрокурори, які безпосередньо здійснюють нагляд за додержанням законів при розслідуванні кримінальних справ, у яких особи були оголошені у розшук, повинні витребувати у керівників ОВС інформацію про заведення оперативно-розшукових справ та результати проведених оперативно-розшукових заходів щодо встановлення місцезнаходження та затримання кожного з розшукуваних. У разі відсутності інформації щодо цих осіб, продовжувати систематично витребовувати таку інформацію з органів внутрішніх справ, постійно вести облік стану розшуку та контролювати результати проведення відповідних оперативно-розшукових заходів.

Подібна інформація щодо факту заведення ОРС у зв'язку із розшуком осіб, які переховуються від органів розслідування, щодо факту проведення оперативно-розшукової діяльності з розшуку цих осіб та її результати, без розкриття конкретних заходів та інших таємних даних, може і повинна витребовуватись міськрайпрокурорами з піднаглядних підрозділів ОВС. Такими повноваженнями прокурори наділені, виходячи зі змісту статті 25 Кримінально-процесуального кодексу України та ст.ст.29,30 Закону України "Про прокуратуру", які зобов'язують прокурорів всіх рівнів забезпечити нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

Міський чи районний прокурор одночасно контролює і виконання власних вказівок та доручень, наданих відповідно до ст.227 та інших статей КПК щодо проведення заходів, спрямованих на розшук осіб, які переховуються від слідства, перевірки з цією метою за допомогою оперативних заходів і засобів інформації, отриманої слідчим шляхом під час розслідування кримінальної справи.

При необхідності, наслідки проведених перевірок та інших заходів обговорюються на спільних оперативних нарадах з керівниками оперативних підрозділів, які здійснюють розшук, та керівництвом органів внутрішніх справ.

У той же час міськрайпрокурори, які й інші прокурори, що не відносяться до суб'єктів нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукових заходів, визначених частиною 2 статті 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", не мають повноважень щодо перевірки оперативно-розшукових справ та інших документів, відомостей щодо проведення оперативно-розшукових заходів, надання вказівок про проведення суто оперативних дій, ознайомлення з оперативною інформацією, яка відноситься до державної таємниці, тощо.

У разі невжиття керівництвом органу внутрішніх справ заходів до розшуку осіб, які вчинили злочин (обвинувачених), або відсутності позитивних результатів їх розшуку, тобто коли виникне потреба у перевірці оперативно-розшукової справи чи конкретних заходів щодо розшуку, міський чи районний прокурор повинні проінформувати про це прокурора області чи іншого уповноваженого прокурора. Такі дані, відповідно до вимог пункту 3 наказу Генерального прокурора України № 4/1 гн від 19.09.2005 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність", є однією з підстав для перевірки уповноваженими прокурорами додержання законності проведення оперативно-розшукових заходів та прийнятих при цьому рішень.

Цей же наказ вимагає від уповноважених прокурорів повною мірою використовувати свої права, передбачені законом, щодо проведення перевірок, усунення порушень, допущених при здійсненні оперативно-розшукової діяльності. З цією метою надавати письмові вказівки в інтересах кримінального судочинства, у тому числі, щодо проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розкриття злочину та розшук осіб, які переховуються від органів розслідування і суду.

Повноваження прокурора на цьому напрямку наглядової роботи безпосередньо визначені статтею 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність". Прокурори, зокрема, уповноважені прокурори, які згідно з вимогами частини першої цієї статті здійснюють нагляд під час проведення оперативно-розшукової діяльності, у т.ч. щодо розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування, у межах своєї компетенції:

- вимагають для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення оперативно-роз щукових заходів;

- доручають керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону;

- дають письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, у т.ч. щодо розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування,;

- дають згоду на продовження строку проведення оперативно-розшукової діяльності;

- отримують пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

- перевіряють скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову-діяльність, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;

- скасовують незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;

- вживають заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

При цьому слід пам'ятати, що форми, методи і тактичні прийоми оперативно-розшукової діяльності не належать до предмета прокурорського нагляду. Це вимагає виваженого підходу при реагуванні на виявлені випадки порушень закону. Зокрема, якщо під час вивчення оперативно-розшукової справи встановлено факт бездіяльності оперативного підрозділу, невиконання плану оперативно-розшукових заходів щодо розшуку обвинувачених, факти невикористання оперативних засобів для перевірки інформації, отриманої слідчим шляхом та інше уповноважений прокурор, надаючи вказівки щодо проведення тих або інших оперативно-розшукових заходів, не вправі вказувати, як саме, яким чином, у який конкретно спосіб необхідно їх проводити.

Реагування прокурора на виявлені порушення закону, допущені під час розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування. Використання повноважень, передбачених ст.30 Закону України "Про прокуратуру".

Реагування прокурора на порушення закону, допущені під час розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування, повинно бути спрямовано на усунення виявлених порушень законності, причин та умов, що їм сприяють, притягнення винних посадових осіб до відповідальності, активізації оперативно-розшукової діяльності щодо встановлення місцезнаходження і затримання розшукуваного, а у необхідних випадках (наприклад, у разі безпідставних оголошення розшуку особи чи обрання щодо неї запобіжного заходу) - поновлення порушених прав і свобод громадянина.

При цьому реагування повинно бути комплексним, тобто прокурору, відповідно до його компетенції та наданих законом повноважень, слід використовувати всю різноманітність необхідних та можливих заходів, передбачених законодавством. Вжиті заходи у своїй сукупності мають забезпечити не тільки усунення всіх виявлених порушень закону та притягнення винних у їх вчиненні посадових осіб до відповідальності, а також попередження таких порушення у майбутньому.

У разі встановлення фактів незаведення ОРС, непроведення оперативно-розшукових заходів щодо розшуку обвинувачених, невиконання відповідних вказівок і доручень прокурора, інших фактів грубих порушень закону працівниками оперативних підрозділів органу внутрішніх справ, прокурори, у т.ч. міського та районного рівня, вживають заходів реагування до службових осіб, що їх допустили, відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру".

Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення закону вживаються відповідно до вимог статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" - шляхом внесення подань, порушення дисциплінарних проваджень, тощо.

Вважається за доцільне використовувати у таких випадках і повноваження, передбачені ст. 30 Закону України "Про прокуратуру" та пунктом 3 ст. 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" щодо надання доручень керівництву органів внутрішніх справ про проведення у підпорядкованих їм підрозділах відповідних перевірок з метою забезпечення повного розкриття злочинів, усунення порушень закону та вжиття заходів реагування до співробітників, що їх допустили.

При цьому повноваження щодо надання вказаних доручень керівникам органів внутрішніх справ, передбачене частиною 3 ст.30 Закону України "Про прокуратуру", повинні активно використовувати, насамперед, прокурори міст і районів, а також прирівняні до них прокурори, які не наділені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, і тому не мають права вимагати для перевірки оперативно-розшукові справи, інші документи та відомості щодо проведення оперативно-розшукових заходів, скасовувати незаконні постанови про закриття чи зупинення оперативно-розшукових справ, тощо.

У разі, якщо керівниками органів внутрішніх справ, незважаючи на надане міськрайпрокурорами доручення в порядку ст.30 Закону України "Про прокуратуру", не вжито заходів до усунення порушень закону у зв'язку з розшуком осіб, які переховуються від органів розслідування, та невжито заходів реагування до співробітників, які їх допустили, міські, районні та прирівняні до них прокурори також повинні інформувати про це прокурора області чи іншого уповноваженого прокурора відповідно до вимог п. 3 наказу Генерального прокурора України № 4/1 гн від 19.09.2005 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність". Подібна інформація є підставою для перевірки уповноваженими прокурорами додержання законності проведення відповідних оперативно-розшукових заходів та прийнятих при цьому рішень, у т.ч. перевірки матеріалів оперативно-розшукових справ, документів та інших відомостей щодо здійснення вказаних заходів.

Регламентуючи загальні вимоги щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, Закон України "Про прокуратуру" у ст. 20 визначає загальні засади діяльності прокурора у разі виявлення порушень. Статтями, 23, 24, 25 Закону України "Про прокуратуру" конкретизовані акти прокурорського реагування на виявлені порушення закону, у т.ч. оперативними підрозділами і слідчими органів внутрішніх справ, та вимоги щодо їх складання.

Відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" акти прокурорського реагування (подання, постанови про порушення дисциплінарних проваджень) вносяться прокурором виключно на виявлені порушення закону. У даному випадку - на порушення Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" щодо обов'язкового заведення ОРС, непроведення оперативно-розшукових заходів щодо розшуку обвинувачених, невикористання оперативних заходів і засобів для перевірки інформації щодо осіб, які переховуються від органів розслідування, щодо підстав припинення розшуку цих осіб, а також порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу щодо порядку та підстав оголошення особи в розшук, невиконання вказівок та доручень прокурора про розшук осіб, які вчинили злочини, перевірки отриманої слідчим шляхом інформації про місцеперебування розшукуваного, тощо.

При виявленні порушень Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінально-процесуального кодексу України прокурор у відповідних актах реагування може посилатися і на порушення посадовими особами органів внутрішніх справ окремих положень вищеназваної відомчої Інструкції від 05.01.2005 р. № 3ДСК, проте лише в якості причин та умов, що призвели до порушення вимог вказаних законодавчих актів.

В разі виявлення у діях службових осіб органів внутрішніх справ, що не вживали заходів до розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування, ознак службових злочинів, обставини таких порушень необхідно перевіряти в порядку ст. 97 КПК України.

Питання про порушення кримінальної справи стосовно винних службових осіб ОВС вирішується прокурором з врахуванням вимог ст.ст.94-98 КПК України. При цьому слід звертати увагу на наявність достатніх даних, здобутих під час прокурорської перевірки, щодо ознак конкретного складу злочину в діях конкретної службової особи. Якщо таких даних щодо конкретних осіб під час перевірки не здобуто, кримінальна справа порушується за фактом вчинення злочину.

Підставою для винесення постанови про дисциплінарне провадження (відповідно до ст.24 Закону України "Про прокуратуру") є виявлення факту дисциплінарного проступку службової особи, який полягає у наведених порушеннях закону у зв'язку з розшуком вказаних осіб.

Закон не виключає реагування прокурора у формі подання (ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") навіть на одне грубе порушення закону, проте, як правило, подання вносяться після виявлення систематичних або непоодиноких порушень закону. Слушним буде внесення подання і в разі, якщо, незважаючи на інші заходи прокурорського реагування, службові особи органів внутрішніх справ продовжують порушувати вимоги закону, зокрема, не вживати можливих та необхідних заходів щодо розшуку осіб, тощо.

У кожному випадку при вирішенні питання про внесення подання слід виходити з характеру виявленого порушення закону, його розповсюдженості в практичній діяльності органів внутрішніх справ, впливу на законність прийнятих рішень.

Подання та постанови про порушення дисциплінарного провадження вносяться керівництву ОВС, яке наділене повноваженнями вживати заходів дисциплінарного характеру щодо винних працівників. Прокуророві необхідно контролювати, чи своєчасно розглянуто подання, яких конкретних заходів вжито до усунення порушень закону та притягнення винних службових осіб до відповідальності.