Витяги з окх, опп спеціальності

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати: теоретичні та прикладні питання з радіобіології, сучасні методи досліджень з радіобіології, основи лабораторного аналізу.

4.25.01.01	Визначення поглинутої дози іонізуючого випромінювання за умов зовнішнього опромінення.
4.25.01.02	Методи розрахунку доз іонізуючого опромінення.
4.25.01.03-04.	Кількісну оцінка поглинутої дози іонізуючого випромінювання. Структуру дозиметру.
4.25.02.01	Визначення поглинутої дози іонізуючого випромінювання від інкорпорованих джерел.
4.25.02.02	Методи розрахунку доз іонізуючого опромінення.
4.25.02.03-04	Гамма-спектрометр. Визначення поглитої дози іонізуючого випромінювання.
4.25.03.01	Визначення відносної біологічної ефективності дії іонізуючої радіації.
4.25.03.02-04.	Методику розрахунку відносної біологічної ефективності. Джерела гамма- та бета-випромінювання.
4.25.04.01	Графічне представлення дозової залежності за заданим біологічним параметром.
4.25.04.02	Методи статистичної і графічної обробки експериментального матеріалу.
4.25.04.03	Експериментальні дані про вплив різних доз іонізуючого випромінювання на заданий біологічний параметр.
4.25.04.04	Поняття про дозову залежність.
4.25.05.01	Оцінку кількості та розмірів мішеней клітин.
4.25.05.02	Формальний апарат теорії мішені.
4.25.05.03-05	Аналіз дозових залежностей виживання одноклітинних організмів.
4.25.06.01	Загальноприйняту методика розрахунку фактору зміни дози.
4.25.06.02	Застосування кисню як модифікуючого фактора в радіобіологічному експерименті.
4.25.06.03	Поняття про коефіцієнт кисневого підсилення.
4.25.07.01	Оцінку радіостійкості біооб'єктів.
4.25.07.02	Кількісні характеристики дозових залежностей (Д0, Д50, Дq).
4.25.07.03	Поняття про діапазони мінливості радіостійкості біооб'єктів.
4.25.08.01	Визначення коєфіцієнтів накопичення основних дозоутворюючих радіонуклідів рослинами.
4.25.08.02	Методи розрахунку коефіцієнтів накопичення радіонуклідів.
4.25.08.03-04	Поняття про коефіцієнти накопичення радіонуклідів. Гамма-спектрометр.
4.25.09.01	Визначення динаміки вмісту радіонукліду у компонентах екосистеми.
4.25.09.02-03	Сцинтиляційний лічильник.
4.25.10.01-04	Дані про радіонуклідне забруднення, тип грунтів і структуру харчування людей, що населяють певну місцевість. Характеристику дозових навантажень.
4.25.11.01-04.	Гостре та хронічне (на міні-гамма-полі) опромінення об'єктів.
4.25.12.01-03	Елементи транспорту радіонуклідів в системі "грунт-рослина".
4.25.12.04	Прогнозні оцінки рівня накопичення радіонуклідів у рослинному компоненті.
4.25.13.01-04	Критичні тканини вегетуючих рослин.
4.25.14.01-04	Серію дозових залежностей для коренів та пагонів.
4.25.15.01	Методи розрахунку коефіцієнтів накопичення у рослин на штучно забруднених територіях.
4.25.15.02	Гамма-спектрометр.
4.25.15.03	Господарсько-цінні частини рослин, зразки грунту.
4.25.15.04	Поняття про коефіцієнти переходу.
4.25.16.01-04	Порівняльні радіобіологічні характеристики насіння і проростків.

 

вміти: описати та пояснити біофізичні процеси, механізм їх регуляції, дати об’єктивну оцінку одержаним у експерименті чи спостереженні даним, користуватися загальновизнаними методами досліджень з біофізики, використовувати лабораторне обладнання.

4.25.01	Визначати поглинуту дозу організмом (тваринним, рослинним) від певного виду іонізуючого опромінення за умов зовнішнього опромінення методом вимірювання та розрахунку.
4.25.02-03	Визначати поглинуту окремим органом дозу від заданого інкорпорованого радіонукліду методом вимірювання та розрахунку та відносну біологічну ефективність дії різних за якісними характеристиками типів іонізуючої радіації методом розрахунку.
4.25.04	В умовах лабораторії графічним методом побудувати дозову залежність за заданим біологічним параметром.
4.25.05	В умовах лабораторії визначити кількість та розміри мішеней клітин за експериментальними даними.
4.25.06	В умовах лабораторії за фактичними даними методом розрахунку визначити фактор зміни дози при застосуванні кисню як модифікуючого фактора.
4.25.07-09	В лабораторних умовах визначати радіостійкість різних груп біооб'єктів методом співставлення та визначати коефіцієнти накопичення основних дозоутворюючих радіонуклідів культурними рослинами, розподілу розчинних форм радіонуклідів між компонентами штучно створеної екосистеми методом вимірювання та розрахунку.
4.25.10	В лабораторних умовах, методом розрахунку, визначити відповідність реальних дозових навантажень на людський організм в умовах підвищеного радіаційного фону до існуючих нормативів.
4.25.11-12	В умовах лабораторії визначити особливості дії хронічного та гострого опромінення і ефектів фракціонування на дикоростучих видах рослин методом розрахунку.
4.25.13	В лабораторних умовах визначити рівень радіозахисної дії хімічних сполук методом вимірювання та розрахунку.
4.25.14-15	В лабораторних умовах визначати роль корелятивних взаємодій кореня та стебла проростків у визначенні їх радіочутливості, визначити коефіцієнти переходу основних дозоутворюючих елементів з грунту до рослин методом розрахунку.
4.25.16	В лабораторних умовах визначити радіостійкість насіння та проростків методом опромінення.

 

ВСТУП

Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищою освітою.

Однією з передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.

Для реалізації концептуальних засад положень Болонської декларації необхідно впровадити якісно нову методологію організації навчального процесу - Європейську кредитно-модульну трансферну систему (ECTS), яка забезпечить привабливість і конкурентноздатність вищих закладів біологічної освіти, дозволить досягнути стандартів високої якості підготовки й визнання кваліфікації в ЄС.

Кредитно-трансферна система – це сучасна модель організації навчального процесу, в якій поєднано модульну технологію навчання і залікові кредити – одиниці вимірювання об‘єму навчального матеріалу, засвоєного студентом.

Модуль – це задокументована, завершена частина освітньо-професійної програми дисципліни, навчальної і виробничої практики, державної атестації.

Заліковий кредит – це умовна одиниця вимірювання навчального навантаження, необхідна для засвоєння певних модулів або блоків модулів.

Нова модель організації навчального процесу передбачає структуризацію навчальних програм на порції (частки) навчального матеріалу за змістом (змістові модулі, відносно єдині та самостійні) і вираження їх в залікових кредитах, які зараховуються студентам за умови їх засвоєння.

Нова методологія навчання передбачає підвищення якості підготовки фахівця за рахунок декомпозиції навчального матеріалу, об‘єктивності й прозорості оцінки та можливості врахування всіх досягнень студента.

Метою запровадження кредитно- трансферної системи (КТС) є підвищення якості навчання, досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти й на цій основі забезпечення конкурентноспроможності фахівців та престижу української біологічної освіти.

Впровадження кредитно-трансферної системи передбачає основні завдання:

- інтеграція до європейського простору вищої освіти через європейську систему трансферу кредитів – ECTS для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання;

- забезпечення студентові можливості навчання за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми;

- стимулювання викладачів і студентів до вдосконалення системи об‘єктивної оцінки знань з метою досягнення високої якості вищої освіти.

Впровадження ECTS є важливим фактором для стимулювання ефективної роботи викладачів і студентів, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання.

Система оцінювання якісних показників навчання студента (зарахування залікових кредитів) має бути стандартизованою і формалізованою.

Одним із принципів застосуванн ECTS у вивченні предмета є втілення залікових одиниць відповідно до бальної системи. Оцінюванню в балах підлягає рівень знань, умінь, навичок студента, що визначається при проведенні контрольних заходів у ході навчального процесу згідно з відповідними критеріями.

Поточний контроль – це оцінювання знань, умінь, та навичок, що здійснюється протягом навчального процесу. Результати поточного контролю реєструються в асистентському журналі викладача в балах.

Підсумковий контроль – це оцінювання рівня знань за окремий завершений етап навчання (модуль, блок змістових модулів, семестр). Він складається з модульного семестрового контролю.

Модульний контроль – це форма контролю за роботою студента продовж модуля. Результатом модульного контролю є модульна бальна оцінка.

Модульна бальна оцінка – кількість балів, яку отримав студент у результаті контролю його знань при виконанні всіх видів навчальної роботи, віднесеної до відповідного модуля.

Після завершення кожного модуля викладач заносить модульну бальну оцінку в журнал обліку успішності студента.

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям теми, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно й вони не входять до структури практичного заняття. Переважно будуть застосовуватися види об’єктивного (стандартизованого) контролю теоретичної та практичної підготовки студентів.