ТОП 10:

Розділ 3. Нагляд за додержанням законів при виконанні кримінального покарання у вигляді обмеження волі.



Обмеження волі належить до покарань, альтернативних позбавленню волі на певний строк. При позбавленні волі засуджений обов'язково ізолюється від суспільства, що є однією із вимог режиму у колоніях. При обмеженні волі засуджений теж ущемляється в певних правах і свободах, таких як особиста свобода, свобода пересування свобода вибору місця проживання чи перебування тощо, але в своїй сукупності вони не створюють такої ізоляції, як при позбавленні волі, оскільки засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування з соціальним середовищем, в тому числі і з тим, в якому вони перебували до засудження.

Відповідно до ст.11 КВК України виправний центр є кримінально- виконавчою установою відкритого типу. Статтею 61 Кримінального кодексу України та статтею 56 КВК України встановлено, що особи, засуджені до покарання у виді обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 КВК України кримінально-виконавча інспекція засудженим, які на час набрання вироком законної сили не перебували під вартою, згідно з вироком суду вручає припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов’язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.

Так, у ч. 2 ст. 57 КВК України передбачено, що суд, з урахуванням особи та інших обставин справи (можливого ухилення від відбування покарання або особу яка перебуває під вартою), може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому до осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до виправного центру.

Засуджені особи, які отримали в КВІ припис прямують до місця відбування покарання самостійно за рахунок держави (ст. 57 КВК України), коштів наданих центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, а в разі слідування до місця відбування покарання за власний рахунок після прибуття до місця відбування покарання адміністрацією виправного центру протягом трьох робочих днів їй компенсуються витрачені кошти на проїзд у загальних вагонах залізничного транспорту, автобусах (крім автолюксу), а у разі слідуванні водним транспортом - у каютах третього класу згідно з представленими проїзними квитками.

У разі відсутності у засудженого коштів на проїзд до місця відбування покарання бухгалтерія територіального органу управління центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань за рапортом працівника інспекції видає необхідні кошти, про що в приписі засудженої особи робиться запис про забезпечення проїзними квитками. До звіту про використання коштів, який подається до бухгалтерії, додається копія поїзного квитка.

На підставі п. 2.1.7 Інструкції про роботу відділів установ виконання покарань з контролю за виконанням судових рішень (наказ ДДУПВП від 11.01.2008 № 1) щодо засуджених осіб, які прибули до виправного центру, для зарахування часу попереднього ув’язнення під вартою і часу слідування під вартою до виправного центру відповідно до ст.58 КВК України у 10- денний строк надаються матеріали до суду за місцем розташування виправного центру.

Направлення до місця відбування покарання осіб, засуджених до обмеження волі, які на час винесення вироку не перебували під вартою, покладається на підрозділи кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засуджених. Підставою для направлення засудженої особи до місця відбування покарання у виді обмеження волі є копія вироку (постанови, ухвали) суду, що набрав законної сили (завірені підписом судді та печаткою суду).

Відповідно до п. 16.1.4. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 № 68, при зверненні до виконання вироку щодо особи, засудженої до обмеження волі, 2 копії вироку, що набрав законної сили, та розпорядження про його виконання, надсилаються за місцем проживання засудженого. У день надходження до інспекції копії вироку (постанови, ухвали) суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді обмеження волі, данні про таку особу заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі. На них заводяться особові справи за порядковим номером реєстрації в журналі обліку. Протягом десяти днів з дня отримання копії вироку (ухвали, постанови) інспекція надсилає повідомлення до суду, який постановив вирок.

Після реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду в журналі обліку, засуджена особа негайно викликається до інспекції для оформлення матеріалів особової справи. Після прибуття до інспекції установлюється особа засудженого, яка дає підписку про необхідність виїзду до місця відбування покарання, заповнює анкету та одержує на руки повідомлення для власника підприємства, на якому працює засуджена особа. Засуджена особа надає дві фотокартки розміром 4x6 см, одна з яких наклеюється в лівому куті анкети. Інспекція вручає засудженій особі припис про виїзд до місця відбування покарання, роз’яснює їй порядок виконання вироку суду, відповідальність за ухилення від відбування покарання та за несвоєчасний виїзд до виправного центру. Корінець припису з підписом засудженої особи долучається до її особової справи.

Засуджені направляються до виправних центрів не пізніше 15-ти денного терміну з дня проведення працівником інспекції бесіди ними. Інспекція направляє повідомлення адміністрації виправного центру про вручення засудженій особі припису та до військкомату щодо військовозобов’язаних про дату відправлення та місце відбування покарання засудженою особою.

При перевірці зазначених питань прокурор повинен знати, що в особовій справі засудженого мають бути такі документи:

-копія вироку (ухвали, постанови) суду;

-довідка суду про набрання вироком законної сили (розпорядження про приведення вироку до виконання);

-анкета засудженої особи з фотокарткою;

-копії повідомлень до суду, виправного центру та військкомату;

-підписка про відповідальність за ухилення від одержання припису та несвоєчасний виїзд або неприбуття до місця відбування покарання;

-корінець припису.

Засуджена особа не пізніше трьох діб з дня отримання припису зобов’язана виїхати до місця відбування покарання, прибути туди у вказаний в приписі строк і повинна мати при собі документ, який засвідчує особу (паспорт, військовий квиток тощо).

Строк покарання обчислюється з дня прибуття і взяття засудженої особи на облік у виправному центрі (ч. 1 ст. 58 КВК України).

Після прибуття (неприбуття) засудженої особи до місця відбування покарання у встановлений строк адміністрація виправного центру протягом трьох днів зобов’язана повідомити відповідну інспекцію. У свою черг}' підрозділ інспекції протягом трьох днів з дня отримання повідомлення про прибуття засудженої особи до місця відбування покарання передає особову справу засудженої особи до виправного центру через територіальний орган управління Державної пенітенціарної служби України.

Після отримання повідомлення з виправного центру в інспекції робиться відмітка в журналі обліку засуджених до обмеження волі про дату прибуття засудженої особи до виправного центру та про дату отримання повідомлення, яка і є датою зняття засудженої особи з обліку інспекції.

Засуджені особи, яким обмеження волі призначено відповідно до статті 389 КК України і які не взяті під варту в залі суду, направляються інспекцією до місця відбування покарання у вказаному порядку (ч. З ст. 57 КВК України).

Засуджені особи, які ухиляються від одержання припису про виїзд або не виїхали у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням інспекції затримуються органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання (ч. 4 ст. 57 КВК України).

Після затримання таких засуджених осіб працівник інспекції встановлює причини ухилення та порушення порядку слідування до місця відбування покарання.

У разі невиїзду осіб, засуджених до обмеження волі, без поважних причин, або ухилення від одержання припису, КВІ надсилає до суду подання про направлення таких засуджених осіб до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі (ч. 4 ст. 57 КВК України).

Органи внутрішніх справ за постановою суду вживають заходи, передбачені законом, щодо направлення засуджених осіб до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

У разі неприбуття засудженої особи до місця відбування покарання, або місцезнаходження особи невідоме, тобто вона ухиляється від отримання припису, підрозділ інспекції, на обліку якого вона перебуває, здійснює першочергові розшукові заходи щодо такої особи протягом п'ятнадцяти днів з часу отримання повідомлення адміністрації виправного центру про неприбуття засудженого до місця відбування покарання.

Якщо внаслідок вжитих заходів місцезнаходження засудженої особи не встановлено, за поданням інспекції органом внутрішніх справ оголошується її розшук, а до суду надсилається подання про направлення засудженої особи після затримання до виправного центру в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі (ч. 5 ст. 57 КВК України). Подальші розшукові заходи здійснюють відповідні органи внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Установи даного виду призначені для виконання покарання на строк від 1 до 5 років у виді обмеження волі для осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено у порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням (ст. 82 КК України) та засудженим за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст.389 КК України).

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та інвалідів 1 і 2 групи.

Осіб, які можуть перебувати у виправних центрах, можна поділити на 3 категорії:

-засуджені, яким покарання у виді обмеження волі призначено за вироком суду;

- особи, яким невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено більш м’яким покаранням - обмеженням волі в порядку, передбаченому ст.82 КК України;

- засуджені за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, (ст.389 КК України).







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.108.191 (0.007 с.)