Реалізація результатів перевірки

Під час перевірки прокурор негайно реагує на виявлені порушення закону, дає керівництву виправних центрів та колоній усні та письмові вказівки, в залежності і від характеру порушень вносить приписи, подання у яких вимагає усунення причин і умов, які призводять до порушень, вживає заходи щодо поновлення конституційних прав і свобод осіб, позбавлених волі.

За наслідками перевірки відповідно до розділів методичних рекомендацій прокурор складає довідку і доповідає керівнику прокуратури, який затвердив план її проведення. Крім того, наслідки комплексних перевірок у ВК обговорюються на оперативній нараді при заступнику прокурора області, який відповідає за цю ділянку нагляду, з участю керівництва виправного центру чи колонії, а також посадових осіб регіонального управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в області.

Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення законів при виконанні покарань поділяються на дві групи:

1.Пропозиції і вимоги прокурора, що мають владно-розпорядчий характер.

До них відносяться: постанови і вказівки (ст.45 Закону України „Про прокуратуру", приписи (ст.ст.20,22 Закону України „Про прокуратуру).

2.Акти реагування, передбачені ст.ст.20,21,23,24 закону України „Про прокуратуру" це подання, постанови та звернення до місцевого або господарського суду з заявою чи позовом.

Таким чином, прокурор за результатами перевірки, з урахуванням характеру виявлених ним порушень, вживає відповідні заходи реагування щодо їх усунення, поновлення порушених прав і свобод, притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності.

При наступних виїздах до установи, в якій було проведено комплексну перевірку, прокурор повинен перевіряти як усуваються виявлені попередньою перевіркою порушення закону та достовірність відповідей посадових осіб щодо реагування на документи органів прокуратури.

У довідці обов'язково слід вказувати дату, місце складання, прізвище та ініціали посадових осіб, які брали участь у проведенні перевірок.

З довідкою ознайомлюється начальник установи або особа, що виконує його обов'язки, один примірник довідки підшивається в наряд прокуратури, а два інших з копіями документів прокурорського реагування надсилаються прокурору вищого рівня для контролю за усуненням порушень та скерування до Генеральної прокуратури України.

 

 

3. Нагляд за додержанням законів при виконанні кримінального покарання у виді арешту.

Арешт, відповідно до ст. 51 КК України, є одним з видів кримінальних покарань і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Цей вид покарання не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років, ст. 101 КК України передбачає застосування арешту до неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років, строком від 15 до 45 діб.

Арешт є основним покаранням, відповідно до якого засуджений на строк, встановлений вироком суду, поміщається до спеціальної установи - арештного дому (ст. 50 КВК України).

Статтею 55 КВК України встановлено, що військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті (на даний час у системі Міністерства оборони України функціонує 8 гауптвахт). Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауптвахту для відбування арешту у десятиденний строк після одержання розпорядження суду про виконання вироку.

Порядок і умови виконання покарання у виді арешту встановлені ст.ст. 51-55 КВК України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, якими деталізовано виконання покарання у виді арешту для військовослужбовців. Засуджені до покарання у виді арешту військовослужбовці тримаються на гауптвахті в умовах ізоляції. Відповідно до ч. 2 ст. 55 КВК України забезпечується їх роздільне тримання за такими категоріями:

- засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців;

- засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків, мічманів,

- сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;

- засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.

Поняття арешту можна визначити в широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні арешт характеризується ознаками, притаманними іншим видам покарань, тобто: є заходом державного примусу; призначається від імені держави і виключно вироком суду особі, яка визнана винною у вчиненні злочину; полягає у передбаченому КК обмеженні прав і свобод засудженого; тягне за собою судимість. Арешт у вузькому значенні характеризується такими специфічними ознаками як лімітація волі, що здійснюється шляхом пригнічення рефлексу особистої свободи у засудженого шляхом його фізичної ізоляції; спеціально встановленим місцем відбування покарання (арештний дім); підвищеним, порівняно з позбавленням волі, режимом суворості та обсягом правообмежень, короткочасним строком покарання. Відповідно до ст. 51 КВК встановлено, що на засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, але ці особи не мають права на побачення з родичами та іншими особами, крім адвокатів та захисників, а також на одержання посилок, передач, бандеролей (крім одягу за сезоном).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КВК України засуджений повинен відбувати весь строк покарання в одному арештному домі. Але з цього правила є винятки. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому знаходженню засудженого в даному арештному домі (ч. З ст. 50 КВК України). Про переведення засудженого до іншого арештного дому начальник арештного дому звертається з поданням до регіонального підрозділу ДПтСУ для виділення наряду на етапування даного засудженого до іншої установи у межах даного регіону. При необхідності переведення до арештного дому в іншій області такий наряд за запитом регіонального управління видається Державної пенітенціарної служби України.

Засуджені до арешту мають обов'язки і користуються правами, встановленими законодавством України, з обмеженнями, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та КВК України.

Засуджені до арешту мають право:

—на щоденну прогулянку тривалістю 1 година, неповнолітні до 2 годин;

—на восьмигодинний сон у нічний час;

—мати при собі і зберігати в камері особисті предмети і речі, перелік яких встановлено Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань № 275 від 25.12.2003 року;

—одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

—витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати;

—в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;

—користуватися настільними іграми, книгами, журналами, газетами з бібліотеки установи;

—мати побачення з адвокатом в установленому порядку;

—звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб.

Відповідно до ст. 113 КВК України засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених та осіб, перегляду не підлягає.

Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у спр здійснює свої повноваження відповідно до статті 45 Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

За виняткових обставин засудженому до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.

Засуджені до арешту зобов'язані:

—дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних відносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;

—дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підгримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них;

—дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого державного

майна;

—виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених для прогулянки правил поведінки;

—при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, працівниками кримінально-виконавчої системи і іншими посадовими особами вставати і вітатися.

Засудженим до арешту забороняється:

—установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших камерах;

—придбавати, виготовляти, вживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

—продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;

—грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;

—наносити собі або іншим засудженим татуювання;

—завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця; затуляти оглядове вічко;

—створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими або персоналом установи;

—мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів; —одержувати посилки (передачі) і бандеролі, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.

Відповідно до ст. 52 КВК України засуджені до арешту можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день.

Засуджені виводяться на роботу, де встановлюються додаткові засоби нагляду та забезпечується надійна ізоляція, щоб зазначені особи в період роботи не могли вступати в контакти з іншими засудженими.

Особливості матеріально-побутового та медичного обслуговування засуджених до арешту визначаються ст. 53 КВК України якими встановлено, що матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюється відповідно до норм, встановлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

Засудженим надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі, заміна постільних речей здійснюється в дні миття в бані —не менше одного разу на тиждень. Спеціальним одягом вони не забезпечуються і відбувають весь строк покарання у цивільному одязі.

Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи.

Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки.

Стаття 54 КВК України встановлює заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту.

За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватись заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна покарання у виді арешту більш м’яким покаранням не передбачено.

За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватись заходи стягнення:

- догана;

- поміщення в карцер строком до десяти діб.

Рішення про застосування заходів стягнення і заохочення приймає начальник арештного дому або його заступник. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.

На погляд ряду практичних працівників та науковців суд при обранні такого виду покарання як арешт, повинен виходити з оцінки особи винного та характеру вчиненого злочину і його доцільно застосовувати до наступних категорій осіб: які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, але характеризуються негативно; які раніше відбували кримінальне покарання, і арешт є більш суворим покаранням, ніж передбачений у санкції статті Особливої частини КК України; щодо яких суд прийде до висновку про неможливість їх виправлення і ресоціалізації без ізоляції від суспільства або схильних до ухилення від відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, якщо таке покарання буде їм призначене.

Крім комплексних перевірок, в арештному домі, з урахуванням стану законності та правопорядку необхідно проводити цільові перевірки з питань, які потребують негайного вирішення.

До проведення комплексних та цільових перевірок необхідно залучати відповідних спеціалістів.

Мета прокурорської перевірки:

- з’ясувати законність підстав для тримання засуджених в арештному домі;

- встановити чи виконуються вимоги законодавства щодо режиму тримання зазначеної категорії засуджених, їх правового стану, матеріально- побутового забезпечення, медичного обслуговування, праці, дисциплінарної та застосуванні заходів безпеки тощо;

- встановити чи виконуються адміністрацією установи обов’язки, які покладені на неї чинним кримінально-виконавчим законодавством, перевірити законність наказів, розпоряджень і постанов, які видаються керівництвом установи.

При проведенні перевірок слід мати на увазі, що арештний дім на території виправної колонії є структурним її підрозділом, який призначений для тримання засуджених до арешту в окремому ізольованому локальному секторі установи.

Порядок і умови тримання засуджених до арешту забезпечується працівниками (адміністрацією) виправної колонії.

Начальник виправної колонії та його заступники несуть персональну відповідальність за додержанням законодавства щодо умов і режиму тримання засуджених в арештному домі.

Начальник арештного дому призначається наказом територіального управління Державної пенітенціарної служби.

Доступ до арештного дому осіб, які не мають безпосереднього відношення до його роботи, повинен бути виключений.

Перевірку слід розпочинати з попередньої бесіди з начальником виправної колонії, на території якої розташовано арештний дім, з'ясувати загальні питання, які характеризують стан справ в арештному домі, чи засуджених, які тримаються у ньому, їх розташування у приміщеннях з додержанням вимог закону, штатна укомплектованість працівників з числа адміністрації, призначених для організації роботи з зазначеною категорією засуджених, стан дисципліни серед останніх.

Водночас, прокурор перед початком перевірки пропонує начальнику арештного дому чи слідчого ізолятору підготувати наступні статистичні дані, матеріали та документи:

- дані про кількість осіб, які тримаються в арештному домі;

- список засуджених, які тримаються з порушенням вимог КВК України;

- довідку про листи, заяви, скарги громадян з питань, які пов’язані з триманням зазначеної категорії засуджених, що надійшли в установу за перевірений період, та тих, які направлені з установи. Про кількість осіб, які звернулися на прийом, прийнятих керівництвом установи;

- журнал реєстрації скарг та матеріали перевірки скарг;

- дані про злочини, що вчинені засудженими, які тримаються в арештному домі, порушення ними режиму та вжитих заходах, вилучених заборонених предметах, грошей, в тому числі, які перераховані в прибуток держави і зараховані на особистий рахунок власника;

- дані про втрату та знешкодження майна та вжиті заходи;

- журнал обліку заохочень на стягнень;

- постанови про поміщення в карцер з журналом обліку осіб, які у ньому тримаються;

- дані про проведення виховної роботи;

- дані про залучення засуджених, які тримаються в арештному домі, до праці;

- накази і розпорядження начальника установи з питань, які пов’язані з діяльністю арештного дому;

- книгу обліку заяв та повідомлень про злочини та події;

- журнали медичної частини про облік травм та звернення засуджених за медичною допомогою;

- журнал обліку виробничого травматизму;

- журнал обліку рапортів чергових помічників начальника установи;

- матеріали про застосування фізичної сили до засуджених цієї категорії, спеціальних засобів, зброї;

- матеріали про відмову в порушені кримінальних справ;

- книгу інспекторських перевірок;

- особові справи засуджених до арешту.

При вивченні особових справ засуджених у спеціальному відділі установи необхідно з’ясувати такі питання:

- у який термін засуджені направляються до арештного дому та чи проводиться з ними повний розрахунок?;

- чи інформує адміністрація установи про направлення засудженого в арештний дім суд, який постановив вирок, а також чи повідомляє у 3-денний термін сім’ю? (Усе листування таких осіб здійснюється через установу виконання покарань)',

- як здійснюється облік засуджених і контроль за строками їх тримання в арештному домі?;

- чи дотримуються вимоги ст. 152 КВК України при звільненні з арештного дому?.

Згідно до вимог ст. 44 Закону України „Про прокуратуру” прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання засуджених. Звільнення з арештного дому проводить начальник установи виконання покарань на підставі постанови прокурора.

У приміщені арештного дому, де знаходяться ці засуджені, перевіряються такі питання:

- чи має кожний своє ліжко, постільні приналежності й інше майно, яке передбачене для осіб, які тримаються в арештному домі, маючи на увазі, що норма жилої площі на одного засудженого не повинна бути менш як 3 кв. метри;

- чи обладнані у медичній частині установи ізольовані кімнати-палати для надання стаціонарної медичної допомоги засудженим арештного дому?;

- витрачання засудженими коштів для придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності;

- надання прогулянок засудженим та телефонних розмов;

- залучення засуджених до арешту до праці.

Після обходу приміщення арештного дому, медичної частини, приміщення карцеру необхідно вивчити надану начальником установи документацію, перевірити законність наказів, розпоряджень і постанов, виданих керівництвом установи і надати відповідну юридичну оцінку.

Здійснити прийом засуджених до арешту з особистих питань.

У випадку виявлення порушень закону негайно вжити заходи прокурорського реагування.

Результати перевірки оформити довідкою, з якою ознайомити керівництво установи.