Угода про процедури ліцензування імпорту

 

Члени,

Зважаючи на Багатосторонні торгівельні переговори;

Бажаючи сприяти досягенню цілей ГАТТ 1994;

Беручи до уваги окремі потреби країн-Членів, що розвиваються, у торгівлі, розвитку та фінансуванні;

Визнаючи корисність автоматичного ліцензування імпорту для певних цілей, а також, що таке ліцензування не повинно використовуватися для обмеження торгівлі;

Визнаючи, що ліцензування імпорту може застосовуватися для втілення певних заходів, таких як заходи, що прийнято згідно з відповідними положеннями ГАТТ 1994;

Визнаючи положення ГАТТ 1994, як вони застосовуються до процедур ліцензування імпорту;

Бажаючи забезпечити, щоб процедури ліцензування імпорту не використовувались яким-небудь чином, що суперечить принципам та зобов’язанням за ГАТТ 1994;

Визнаючи, що розвиток міжнародної торгівлі може стримуватися при неналежному здійсненні процедур ліцензування імпорту;

Певні того, що ліцензування імпорту, зокрема неавтоматичне ліцензування імпорту, повинно застосовуватися транспарентно і передбачувано;

Визнаючи, що процедури неавтоматичного ліцензування повинні бути в адміністративному плані не більш обтяжуючими, ніж це абсолютно необхідно для втілення відповідних заходів;

Бажаючи спростити і зробити транспарентними адміністративні процедури і практику, що застосовуються у міжнародній торгівлі, а також забезпечити безпристрасне і справедливе застосування і здійснення таких процедур і практики;

Бажаючи забезпечити механізм проведення консультацій і оперативне, ефективне та справедливе розв’язання суперечок, що виникають в рамках цієї Угоди;

Цим домовляються про наступне:

 

Стаття 1

Загальні положення

1. Для цілей цієї Угоди ліцензування імпорту визначається як адміністративні процедури[1], що використовуються для здійснення режимів ліцензування імпорту, які вимагають подання до відповідного адміністративного органу заявки або іншої документації (яка не є при цьому документацією, що вимагається в митних цілях) як попередньої умови для імпортування товарів на митну територію імпортуючого Члена СОТ.

2. Члени СОТ повинні забезпечити, щоб адміністративні процедури, які використовуються для застосування режимів ліцензування імпорту, були узгоджені з відповідними положеннями ГАТТ 1994, включаючи всі його додатки та протоколи, як вони розуміються згідно з цією Угодою, з тим, щоб запобігти порушень торгівлі, які можуть виникнути в результаті неналежної дії цих процедур, з урахуванням цілей економічного розвитку та фінансових і торгівельних потреб країн-Членів, що розвиваються.[2]

3. Правила для процедур ліцензування імпорту повинні бути нейтральними у своєму застосуванні і використовуватися безпристрасно і справедливо.

4. (a) Правила і вся інформація стосовно процедур подання заявок, включаючи права осіб, фірм та установ на подання таких заявок, назву адміністративного органу (органів), до якого (яких) подаються заявки, а також перелік товарів, що підлягають ліцензуванню, повинні публікуватися у джерелах, про які повідомляється Комітет з ліцензування імпорту (який у цій Угоді іменується як "Комітет"), таким чином, щоб уряди[3] та комерсанти мали змогу ознайомитися з ними. Коли це необхідно, таке опублікування повинно відбутися за 21 день до дати набрання чинності цими процедурами, але у будь-якому разі не пізніше, ніж на момент набрання ними чинності. Будь-яке виключення, відхилення або зміна правил стосовно процедур ліцензування імпорту або переліку товарів, імпорт яких підлягає ліцензуванню, також повинні публікуватися таким самим чином і в такі ж терміни, як зазначено вище. Копії цих публікацій також повинні надаватися до Секретаріату.

(b) Членам СОТ, які хочуть у письмовій формі зробити зауваження, повинна надаватися можливість обговорити ці зауваження за їхньою вимогою. Заінтересований Член повинен належним чином розглянути ці зауваження і результати обговорення.

5. Форми заявок та, коли це необхідно, форми заявок про поновлення повинні бути якомога простішими. При поданні заявки можуть вимагатися такі документи й інформація, які вважаються виключно необхідними для належного функціонування режиму ліцензування.

6. Процедури подання заявок та, коли це необхідно, процедури поновлення повинні бути якомога простішими. Заявникам надається розумний термін для подання заявок на отримання ліцензії. У тих випадках, коли встановлюється гранична дата подання заявок, цей термін повинен становити не менше, ніж 21 день і передбачувати можливість його продовження за умов, коли протягом цього терміну отримано недостатню кількість заявок. З приводу отримання ліцензії заявникам необхідно звертатися лише до одного адміністративного органу. У випадку, коли вкрай необхідним є звернення більше, ніж до одного адміністративного органу, заявникам необхідно буде звертатися не більше, ніж до трьох адміністративних органів.

7. Жодну заявку не може бути відхилено за незначні помилки у документації, які не змінюють основних даних, що містяться у заявці. У відношенні будь-якого упущення чи помилки в документації чи процедурах, яку очевидно зроблено без наміру обману або злочинної халатності, не може бути накладено штраф, більший, ніж це необхідно лише для попередження заявника.

8. У імпорті товарів, ліцензованих для імпорту, не може бути відмовлено за незначні відхилення вартості, кількості або ваги від тих значень, що містяться у ліцензії, у зв’язку з тим, що можливі розбіжності, що виникають під час відвантаження, розбіжності в результаті навантажування навалом та інші незначні розбіжності, що мають місце у звичайній торговій практиці.

9. Іноземна валюта, що необхідна для сплати ліцезійних зборів, повинна надаватися власникам ліцензій на таких же умовах, що й імпортерам товарів, для яких не вимагається ліцензування імпорту.

10. У відношенні винятків із міркувань безпеки застосовуються положення Статті ХХІ ГАТТ 1994.

11. Положення цієї Угоди не вимагають від будь-якого Члена СОТ розголошення конфіденційної інформації, яке б перешкоджало втіленню законів або іншим чином протирічило державним інтересам або ушкоджувало законні комерційні інтереси окремих підприємств, чи то державних чи приватних.

Стаття 2

Автоматичне ліцензування імпорту[4]

1. Автоматичне ліцензування імпорту визначається як ліцензування імпорту, при якому схвалення заявки на отримання ліцензії надається у всіх випадках, і яке відповідає положенням параграфа 2(а).

2. Крім положень параграфів 1–11 Статті 1 та параграфу 1 цієї Статті, до процедур автоматичного ліцензування імпорту застосовуватимуться наступні положення[5]:

(a) процедури автоматичного ліцензування повинні проводитися таким чином, аби не справляти обмежувального впливу на товари, імпорт яких підлягає автоматичному ліцензуванню. Вважатиметься, що процедури автоматичного ліцензування справляють обмежувальний вплив на торгівлю, якщо, inter alia, не виконуватимуться наступні умови:

(i) будь-яка особа, фірма або установа, яка виконує правові вимоги імпортуючого Члена СОТ щодо ведення імпортних операцій, пов’язані з товарами, що підлягають автоматичному ліцензуванню, в рівній мірі має право звернутися за ліцензією на імпорт і отримати її;

(ii) заявки на ліцензії можуть подаватися у будь-який робочий день до митної очистки товарів;

(iii) заявки на ліцензії, коли вони подаються у належній і повній формі, повинні затверджуватися негайно після їх отримання в межах адміністративних можливостей, але не більше, ніж протягом 10 робочих днів;

(b) Члени визнають, що автоматичне ліцензування імпорту може бути необхідним, коли відсутні інші відповідні процедури. Автоматичне ліцензування імпорту може застосовуватися стільки, скільки існуватимуть обставини, що спричинили його введення, і до тих пір, поки не буде можливості досягти адміністративних цілей, що лежать у його основі, у більш придатний спосіб.

Стаття 3

Неавтоматичне ліцензування імпорту

1. Крім положень параграфів 1–11 Статті 1 та параграфу 1 цієї Статті, до процедур неавтоматичного ліцензування імпорту застосовуватимуться наступні положення. Процедури неавтоматичного ліцензування імпорту визначаються як ліцензування імпорту, що не підпадає під визначення, наведене в параграфі 1 Статті 2.

2. Неавтоматичне ліцензування не повинно справляти обмежувального або порушуючого торгівлю впливу на імпортовані товари в доповнення до того впливу, що виникає в результаті накладення існуючого обмеження. Процедури неавтоматичного ліцензування повинні за обсягом і терміном дії відповідати заходам, задля застосування яких вони використовуються, і повинні бути в адміністративному плані не більш обтяжуючими, ніж це абсолютно необхідно для втілення цих заходів.

3. У випадку використання ліцензування для цілей інших, ніж застосування кількісних обмежень, Члени повинні опублікувати достатню інформацію для інших Членів та комерсантів з тим, щоб останні мали змогу ознайомится з підставами для надання та/або розподілу ліцензій.

4. У тих випадках, коли Член надає можливість особам, фірмам або установам звертатися з проханням зробити виключення з правил ліцензування або відступити від них, він повинен включити цей факт до інформації, яка публікується згідно з параграфом 4 Статті 1, а також додати інформацію про те, як подавати таке прохання і, у міру можливості, вказати на обставини, за яких такі прохання могли б розглядатися.

5. (a) На запит будь-якого Члена, що має інтерес у торгівлі певним товаром, Члени повинні надавати всю відповідну інформацію щодо:

(i) порядку застосування обмежень;

(ii) ліцензій на імпорт, що видавалися за останній період;

(iii) розподілу таких ліцензій серед країн-постачальників;

(iv) де це необхідно, статистику імпорту (тобто вартість та/або обсяги) по відношенню до товарів, імпорт яких підлягає ліцензуванню. Передбачається, що країни-Члени, що розвиваються не зобов’язані нести додаткових адміністративних або фінансових витрат у цьому зв’язку;

(b) Члени, що застосовують квоти шляхом ліцензування, повинні публікувати повний перелік квот, які застосовуватимуться на основі кількості та/або вартості, дні початку і закінчення дії квот та будь-які зміни до них протягом термінів, зазначених у параграфі 4 Статті 1, таким чином, щоб уряди та комерсанти мали змогу ознайомитися з ними;

(c) у тому випадку, коли квоти розподіляються серед країн-постачальників, Член СОТ, що застосовує обмеження, повинен оперативно повідомити всіх інших Членів, які мають інтерес у постачанні певних товарів, про частки країн у квоті, розподіл якої здійснюється у даний момент, на основі кількості або вартості та опублікувати цю інформацію протягом термінів, зазначених у параграфі 4 Статті 1, таким чином, щоб уряди та комерсанти мали змогу ознайомитися з ними;

(d) у тих випадках, коли існує необхідність у перенесенні дня початку дії квот на більш ранню дату, інформація, зазначена у параграфі 4 Статті 1 повинна бути опублікована протягом термінів, зазначених у параграфі 4 Статті 1, таким чином, щоб уряди та комерсанти мали змогу ознайомитися з ними;

(e) будь-яка особа, фірма чи установа, яка відповідає правовим і адміністративним вимогам імпортуючого Члена СОТ, має рівні права на подання заявки на отримання ліцензії та її розгляд. Якщо заявку на отримання ліцензії не ухвалено, заявникові на його запит повинні пояснити причину відмови, а заявник має право на апеляцію або перегляд у відповідності до внутрішнього законодавства або процедур імпортуючого Члена СОТ;

(f) за винятком випадків, коли це не є можливим з причин, що не залежать від Члена СОТ, термін розгляду заявок повинен бути не більше, ніж 30 днів, якщо заявки розглядаються у тому вигляді, у якому їх отримано, і тоді, коли їх отримано, тобто за тим принципом, що першими розглядаються ті, які отримано першими, і не більше, ніж 60 днів, якщо всі заявки розглядаються одночасно. У останньому випадку вважатиметься, що термін розгляду заявок починається в день, наступний після дня закінчення прийняття заявок;

(g) термін дії ліцензії повинен бути розумним і не бути коротким настільки, щоб перешкодити імпорту. Термін дії ліцензії не повинен перешкоджувати імпорту з віддалених місць, за винятком особливих випадків, коли імпортовані товари є необхідними для виконання непередбачених короткострокових вимог;

(h) при застосуванні квот Члени не повинні заважати імпортуванню товарів у відповідності з виданими ліцензіями, а також не повинні чинити перепон повному використанню квот;

(i) при видачі ліцензій Члени повинні зважати на бажаність видачі ліцензій на товари у економічно обгрунтованій кількості;

(j) при розподілі ліцензій Член СОТ повинен брати до уваги показники імпортної діяльності заявника. У цьому відношенні Член повинен звертати увагу на те, чи були використані протягом останнього періода, що розглядається, у повному обсязі ліцензії, видані заявникам у минулому. У тих випадках, коли ліцензії не було використано повністю, Член СОТ повинен вивчити причини цього і взяти їх до уваги при розподілі нових ліцензій. Член СОТ повинен також звертати увагу на забезпечення розумного розподілу ліцензій новим імпортерам з урахуванням бажаності видачі ліцензій на товари у економічно обгрунтованій кількості. У цьому відношенні необхідно звертати особливу увагу на тих імпортерів, що імпортують товари, які походять з країн-Членів, що розвиваються, та, зокрема, найменш розвинених країн-Членів;

(k) у тому випадку, коли квоти застосовуються через ліцензії, які не розподілено серед країн-постачальників, власники ліцензій[6] мають свободу вибору джерел постачання.У випадку розподілу квот серед країн-постачальників у ліцензії повинна чітко визначатися країна або країни;

(l) при застосуванні параграфу 8 Статті 1, якщо імпорт перевищує попередній рівень імпорту у ліцензії, при розподілі ліцензій у майбутньому можуть бути зроблені компенсуючі поправки.

Стаття 4

Установи

Цією Угодою засновується Комітет з ліцензування імпорту, який складається з представників від кожного з Членів СОТ. Комітет обирає свого Голову і Заступника голови і проводить засідання по мірі необхідності для надання можливості Членам здійснити консультації з питань, що стосуються дії цієї Угоди або досягнення її цілей.

 

Стаття 5

Повідомлення

1. Члени СОТ, що встановлюють процедури ліцензування або зміни до цих процедур, повинні повідомити про них Комітет протягом 60 днів з моменту їх опублікування.

2. Повідомлення про встановлення процедур ліцензування імпорту повинно включати таку інформацію:

(a) перелік товарів, що підлягають процедурам ліцензування;

(b) контактний пункт для надання інформації про право на отримання ліцензії;

(c) адміністративний орган (органи) для подання заявок на ліцензію;

(d) дату і назву публікації, у якій викладено процедури ліцензування;

(e) зазначення того, чи є ліцензування автоматичним чи неавтоматичним згідно з визначеннями, наведеними у Статтях 2 і 3;

(f) у випадку процедур автоматичного ліцензування імпорту – їхні адміністративні цілі;

(g) у випадку процедур неавтоматичного ліцензування імпорту – зазначення заходів, які застосовуються через процедури ліцензування; а також

(h) очікуваний термін тривалості процедури ліцензування, якщо його може бути встановлено з певною мірою вірогідності, а якщо ні – то причину, чому цю інформацію не може бути надано.

3. Якщо вносяться зміни до процедур ліцензування імпорту, повідомлення про них повинні зазначати елементи, перелічені вище.

4. Члени повинні повідомляти Комітет про публікацію (публікації), в яких друкуватиметься інформація, що вимагається у параграфі 4 Статті 1.

5. Будь-який заінтересований Член СОТ, який вважає, що інший Член не повідомив Комітет про процедуру ліцензування або зміни в ній у відповідності до положень параграфів 1–3, може привернути до цього факту увагу такого іншого Члена. Якщо повідомлення оперативно не зроблено і після цього, такий Член може сам повідомити про процедуру ліцензування або зміни в ній, включаючи всю необхідну і доступну інформацію.

Стаття 6

Консультації і розв’язання суперечок

Консультації і розв’язання суперечок у відношенні будь-яких питань, що зачіпають дію цієї Угоди, підпорядковуються положенням Статей ХХІІ і ХХІІІ ГАТТ 1994 у тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Домовленістю про розв’язання суперечок.

 

Стаття 7

Перегляд

1. Комітет по мірі необхідності, але не менше, ніж раз на кожні два роки, переглядатиме застосування і дію цієї Угоди з урахуванням її цілей, а також прав і обов’язків, що зазначені у ній.

2. Як підставу для перегляду Комітетом Секретаріат повинен готувати доповідь за фактами, яка грунтуватиметься на інформації, наданій згідно зі Статею 5, відповідях на щорічну анкету по процедурам ліцензування імпорту[7] та іншій придатній і надійній інформації, яка йому доступна. У цій доповіді повинен наводитися стислий огляд вищезазначеної інформації, у якому, зокрема, вказується на будь-які зміни або події протягом періоду, що розглядається, включаючи будь-яку іншу інформацію за погодженям з Комітетом.

3. Члени зобов’язуються заповнювати щорічну анкету по процедурам ліцензування імпорту оперативно і повністю.

4. Комітет інформує Раду з торгівлі товарами про події, що відбулися протягом періоду, який охоплюється такими переглядами.

Стаття 8

Заключні положення

Застереження

1. Застереження у відношенні будь-яких положень цієї Угоди не можуть вводитися без згоди інших Членів СОТ.

Внутрішнє законодавство

2. (a) Кожен Член СОТ повинен забезпечити не пізніше дня набрання для нього чинності Угодою СОТ відповідність своїх законів, нормативних актів та адміністративних процедур положенням цієї Угоди.

(b) Кожен Член СОТ повинен інформувати Комітет про будь-які зміни у своїх законах та нормативних актах стосовно цієї Угоди, а також у застосуванні таких законів і нормативних актів.

[1] Процедури, які іменуються як “ліцензування”, а також інші аналогічні адміністративні процедури.

[2] Жодне з положень цієї Угоди не повинно розглядатися як таке, що передбачає, що основа, сфера або термін дії заходів, які застосовуються за процедурою ліцензування, регламентуються цією Угодою.

[3] В цілях цієї Угоди вважатиметься, що термін "уряди" включає компетентні органи Європейських Співтовариств.

[4] Процедури ліцензування імпорту, що вимагають застави і які не здійснюють обмежувального впливу на імпорт, повинні розглядатися як такі, що підпадають під дію параграфів 1 і 2.

[5] Країна-Член, що розвивається, яка не була однією із Сторін Угоди про процедури ліцензування імпорту, укладеної 12 квітня 1979 р., і яка має певні труднощі у виконанні вимог підпараграфів (а)(іі) та (а)(ііі), може, сповістивши про це Комітет, відкласти застосування цих підпаграфів не більше, ніж на два роки зі дня набрання чинності Угодою СОТ для такого Члена.

[6] Іноді іменуються як “власники квот”.

[7] Початково розповсюджувана як документ ГАТТ 1947 – L/3515 від 23 березня 1971 р.

 

Додаток 2.2

 

 

Table 1

Trade coverage of restrictive import measures, November 2009-May 2010

(Per cent)

 

 

Note: Calculations are based on 2008 import figures. Total world imports in 2008: US$16,011.9 billion.

Source: WTO Secretariat estimates, based on UNSD Comtrade database.

 

www.wto.org/english/news_e/news10_e/report_wto_g20_june10_e.pdf - 2010-06-14 - Text Version

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції