Національні кухні світу та їх особливості

НАЦІОНАЛЬНІ КУХНІ СВІТУ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

План:

1. Національні кухні країн ЄВРОПИ.

2. Національні кухні країн АЗІЇ.

3. Національні кухні країн АМЕРИКИ.

4. Національні кухні країн АФРИКИ.

5. Національна кухня АВСТРАЛІЇ І ОКЕАНІЇ.

6. Екскурсія в УКРАЇНСЬКУ народну кулінарію.

 

Ірландія

Ірландці люблять багатий та ситний обід. Ввечері, за старою традицією — великий чай, під час якого на стіл подають оселедець, салати, м'ясо, підсмажене на сковороді, тістечка, кекси.

Бекон — традиційна страва ірландців. Його подають у відвареному вигляді або в підсмаженому — з яєчнею. На другому місці баранина, зварена з петрушкою та каперсами.

З овочів віддають перевагу капусті та цибулі, але картопля є такою ж важливою в харчуванні як і в слов'янських народів.

Ірландці виготовляють особливе чорне тягуче пиво. Далі іде віскі, що в перекладі з кельтського означає «вода життя». Для країни, де здається ніколи не перестають іти дощі, ці напої справді рятують від холоду та простуди.

Ірландці мають досить риби в прісноводних річках, але споживають її порівняно мало. Зате споживають багато борошняних страв, їх подають до столу гарячими, з вогню, сильно посипавши цукром та корицею. Дуже смачні кондитерські вироби, зокрема тістечка.

З солодких страв популярне молочне желе, приправлене лимоном. В Ірландії дуже люблять солодкий хліб з ізюмом «бармбрек». Улюблений напій — чай, його п'ють у будь-яку пору дня.

Ірландським туристам можна пропонувати майже всі страви української кухні.

ІСПАНІЯ

Для іспанської кухні характерним є те, що в ній можна змішати все, що ми не звикли змішувати: рибу, морські продукти, котлети та копчені ковбаси, овочі, картоплю, а також перець, помідори.

Другою характерною рисою є використання у великих кількостях різноманітних прянощів та ароматичних трав. Для виготовлення соусів використовують часник, подрібнені соснові голки, цибулю, мигдаль, червоний перець, жовтий шафран.

Іспанія має три кліматичні пояси та гористий ландшафт. Це обумовлює характер харчування людей, що проживають на цих територіях. Так жителі середньо-морського узбережжя в основному споживають рис, рибу, телятину та свинину. У центральних районах споживають рис і баранину, на півночі — квасолю, кар­топлю і яловичину.

Іспанці споживають легкий сніданок о 9 годині, який складається з кави або шоколаду з молоком, тартинок з маслом, тістечок або оладок. Обід подають між 14 і 15 год. Вечеряють іспанці біля 22 години. На обід подають:закуску або суп, яйця або рибу, м'ясну страву з овочами і десерт.

Молоко та молочнокислі продукти іспанці люблять вживати в натуральному вигляді, вони входять до складу багатьох страв.

З овочів іспанці вживають всі овочі, що й ми, однак більше споживають бобових. Популярні страви з фаршированих овочів.

Іспанські кондитери за рівнем майстерності не відстають від інших євро­пейських країн.

Іспанія - морська держава, однак з продуктів моря улюбленими стравами є молюски, а також кальмари, запечені в тісті.

Іспанія знаходиться в числі найбільших виробників вина в Європі. На експорт йде не тільки знаменитий херес, але і чудові столові вина та Малага. Малага нале­жить до міцних вин, має 25 % спирту і темно-червоний або темно-янтарний колір.

Як аперитив іспанці найчастіше п'ють вино морілас та монтіла, що виробля­ються в провінції Корду. Містові жителі п'ють пиво та вермут, розводячи його водою.

З освіжаючих напоїв дуже популярний оршад (мигдалеве молоко). В Іспанії багато молока, чорної кави, кави з молоком, а також гарячий шоколад, який варять густим на молоці.

Хліб іспанці їдять пшеничний, на стіл необхідно подавати чорний та червоний перець.

ІТАЛІЯ

Італійська кухня здавна конкурує з французькою, вона є визнана в Європі і в світі, однак має свої специфічні ознаки та особливості. Хто її не знає добре, той думає, що то макарони і макарони. Безумовно італійці, як ніхто в Європі, споживають багато макаронних виробів, але то є лише частина їх смакових уподобань.

Італійська кухня, в першу чергу, дуже багата на вироби з тіста, і вони мають своєрідний смак.

Національною стравою італійців є безумовно спагетті. Зваривши їх у крутому кип'ятку, після відціджування їх промивають, на відміну від нас, гарячою, а не холодною водою. Дають стекти і відразу розкладають у тарілки. Ніхто спагетті не варить наперед і не розігріває потім у мікрохвильовій печі.

До спагетті подають тертий сир і різні соуси, яких італійці мають більше 50. Макарони, у перекладі з італійської означає «о, як мило». Так сказав на прийомі один з гостей і страва отримала назву, якою користуються у всьому світі.

У загальному, страви італійської кухні є гострими. Це обумовлене жарким кліматом, спека спонукає більше пити рідини, ніж їсти. Тому за допомогою спецій та приправ вдається стимулювати роботу шлунку та травних залоз. Використовують італійці ті ж приправи та спеції що й іспанці, угорці та болгари (часник, селера, цибуля, томат-пюре, різні види перцю, сири).

Овочі використовують ті самі, що і ми, алевони їх тушкують у власному соці або жирі.

Широке застосування має рис. Він використовується як гарнір і з нього виго­товляють різноманітні вироби.

Для приготування соусів італійські кухарі використовують кукурудзяне борошно, а в П'ємонті та Венеції з нього випікають вироби, які споживають замість хліба.

Оливкова олія є основним жиром, який використовується в італійській кулінарії. Більшість італійських соусів готують на основі томатів, анчоусів та грибів.

З м'яса італійці віддають перевагу телятині, рідше вживають яловичину і зовсім не вживають баранину. Смажене м'ясо люблять більше, як тушковане.

Італійці достойні конкуренти німців у розведенні свиней та не гірші знавці у виготовленні копченостей та ковбасних виробів. М'ясна гастрономія італійців відома у всьому світі.

Великих успіхів досягла італійська кулінарія у виготовленні різноманітних сортів морозива, їх з успіхом виготовляють на спеціальних апаратах (фрізерах) у закладах харчування по всьому світі. Обладнання для його виготовлення та реалізації вважається одним з найкращих.

Оскільки борошно займає значне місце в харчовому раціоні італійця, борошняні кондитерські вироби виготовляються в широкому асортименті. Де всілякі тістечка з мигдалем, тістечка «Панеттоне», булочки з виноградом і фруктами і т. д.

Будь-яке приймання їжі закінчується кавою, яку тут п'ють з маленьких чашок.Без столового вина не відбувається обід або вечеря, а традиційний напій «грапа» завершує застілля.

Італійці не люблять січеного м'яса і жирної свинини, хліб споживають тільки пшеничний (білий). Тверді сири подають перед чорною кавою.

ЛЮКСЕМБУРГ

Франція, Бельгія, Німеччина оточують цю маленьку державу, а це означає, що всі вони мають значний вплив на кухню народу, що тут проживає. Вона в той же час дуже проста, але приготування багатьох страв має свої, притаманні тільки люксембуржцям особливості. Раки, форель, щуку, смажених окунів тут готують так, як ніде в Європі. Особливим приготуванням відзначаються такі страви як арденський окіст, заливні молочні поросятка, копчений свинячий хребет з бобом та кров'яна ковбаса.

Тут люблять вживати вина вормеланг, крехен, кеміх, ан, єнем, маєтум. Дуже популярні лікери, особливо вишневий, яблучний, грушевий, чорносмородиновий.

НІДЕРЛАНДИ

У Нідерландах прийнято їсти часто, до шести разів на день, їжа ситна і насичена спеціями.

Голландія має мало лісів, більшість її території покрита чудовими лугами, що сприяє розвитку тваринництва, особливо великої рогатої худоби. Однак її розводять не стільки заради м'яса, як заради молока. Голландія виробляє велику кількість молокопродуктів дуже високої якості, відправляє на експорт у всі країни світу.

Добре розвинене землеробство забезпечує вирощування всіх відомих у Європі овочів, зокрема картоплі та зерна, які є основою харчування голландців. У країні з давен добре розвинений рибний промисел, видобуток таких морепродуктів як мідії. З риби тут споживають оселедці, морського вугра, камбалу, палтуса, дуже люблять молюски.

Відварену рибу голландці поливають розтопленим вершковим маслом і подають її, як правило, з картоплею, смаженою по-англійськи. Біфштекси відбивають несильно і завжди подають з соусом.

Тартинки (різновид тостів) невід'ємна частина харчування голландця, їх їдять з будь-якими продуктами і в будь-який час дня. Голландці, як і англійці мають два сніданки. Другий сніданок (ленч) у них називається «кофиєтафель» (кавовий стіл) і за ним подають хліб, шинку, сосиски, сир, варення. Найситніше їдять ввечері, часто це єдине приймання гарячих страв.

Найулюбленіший напій голландців — світле пиво. До речі, пивоваріння є найстарішим заняттям у Голландії. Окрім пива вживають багато молока ї холодних напоїв на його основі (наприклад холодний шоколад з молоком). Туристам з Голландії можна пропонувати страви зі звичайного меню європейських страв. Перші страви слід подавати об'ємом не більше 300 мл.

НОРВЕГІЯ

Норвегія — приморська держава, тому основу її кухні складають страви з риби та рибопродуктів. Рибу споживають у смаженому, копченому та в'яленому вигляді. Це тріска, оселедці, камбала, палтус. Улюблена національна страва «кліп-фікс» — висушена на скелях тріска без голови. Норвежці дуже люблять страви з відвареного лосося та горбуші під білим соусом з овочевим салатом. У скандинавських кухнях використовують м'ясо кита в тушкованому вигляді.

Харчування сільських жителів відрізняється від харчування жителів міста та приморських районів. Сільські жителі найбільше споживають оселедців з відва­реною картоплею, а влітку житню молочну кашу. Жителі міст рибу споживають до чотирьох разів на тиждень, вживають супи, десерт.

Норвежців гурманами не назвеш, кухні вони приділяють дуже мало уваги і до харчування невибагливі. Сніданок, як правило, ситний, другий сніданок — це дві— три тартинки з молоком або чаєм. Обід відбувається о 16 год., де за цілий день подається гаряча страва.

Норвежці люблять овочеві, рибні, м'ясні, заправлені борошном, супи.

Як і всі скандинави,, норвежці люблять пудинги та паштети. Популярний норвежський національний сир, який виготовляють з незбродженого козячого молока, його їдять з хлібом та маслом.

Різниця між повсякденним харчування та святковим столом у норвежців більш значна ніж у інших народів Європи, особливо у сільській місцевості. У Норвегії будь-де і в будь-яку пору року продають «смербреди» — бутерброди з вершковим маслом і різними гарнірами. Навіть у ресторанах обід може складатися виключно з бутербродів.

В українській кухні немає страв, які б не можна було подати туристам з Норвегії.

ПОЛЬЩА

Польська кухня дуже схожа з українською та російською, і можна довго сперечатися з приводу багатьох страв про історію їх походження. Причини тут перш за все історичні і, звичайно, великий вплив має географічне положення України та Польщі. Майже однакові кліматичні умови та близькість проживання обумовили подібність технології приготування страв та використання тих чи інших продуктів у їжу.

Тим не менше поляки за свою довгу історію набули певних звичок у харчуванні,

що дозволяє вирізняти польську кухню серед кухонь Європи. Поляки люблять ситний

сніданок та обід і легку вечерю. Страви здебільшого варять, тушкують'та запікають. Для закусок часто використовують домашній сир, який готують з додаванням паприки, зелені петрушки, кмину та кропу, цибулі, часнику, солі.

Поляки мають дуже багатий асортимент перших страв. До борщів поляки подають не хліб, а гарячу відварну картоплю, а до інших перших страв — кльоцки, пиріжки, каші, грінки і т. д. Рідко пропонують соуси до других страв з м'яса. Багато споживають сметани та вершкового масла. Не люблять страв з баранини.

Поляки люблять борошняні вироби — кулінарні та кондитерські. З кулінарних виробів тут популярні пиріжки, кулеб'яки, млинці, налисники, оладки і т. д., а з кондитерських виробів — торти, тістечка, печиво. Для їх виготовлення обов'язково використовують мак, горіхи, родзинки, цукати і т. д. З гарячих напоїв поляки п'ють каву (чорну та з молоком), чай.

З солодких страв поляки дуже люблять киселі, які готують густими, як желе.

ПОРТУГАЛІЯ

Португалія має дуже м'який клімат, вона невелика за територією і тому не має таких великих територіальних відмінностей в кухні як Іспанія. Страви португальсь­кої кухні не такі гострі, їжа соковита, ситна, дуже жирна, можна сказати важка для середнього європейця.

Особливість португальської кухні — застосування різних жирів у різних провін­ціях — оливкова олія в одних, смалець в других, вершкове масло — в третіх.

Як і французька, португальська кухня багата на соуси. Гарніри подають, як правило, з картоплі та овочів, а також рису. Причому рис використовують і для приготування десертів (з ваніллю, корицею, лимонними шкірочками).

Для приготування перших страв використовують м'ясо, рибу, молюсків. М'ясний бульйон приправляють оливковою олією. Перші страви їдять двічі на день — в обід і ввечері.

Важливе місце в португальській кухні займають яйця, їх широко використовують для приготування супів, закусок та других страв. Наприклад біфштекс подають з яєчнею. Португалія -- морська держава, тому португальці люблять готувати страви з морсь­кої риби, молюсків й інших продуктів моря. Національна страва португальців — тріска солена, яку готують більш як 150 способами. До неї подають гарнір, який складається з картоплі, зварених на твердо яєць і стебел ріпи, приправлених олив­ковою олією та оцтом.

Для португальців не існує конкурентів у кондитерському виробництві. В їх монастирях збереглися унікальні рецепти тортів та тістечок, які вже багато віків передаються з покоління в покоління і є справжніми шедеврами кулінарного мистецтва. Люблять португальці також цукерки та східні солодощі. З прянощів найбільш застосовуваними є кориця, мускатний горіх, гвоздика.

Португалія — батьківщина двох найвідоміших сортів вина —мадери та портвейну, більшу частину яких експортує. Аперитиви розповсюджені мало, вживаються різноманітні лікери. Міцні алкогольні напої в Португалії виготовляють не тільки з винограду, а й фініків, слив, цукрової тростини. Настоянки з вишень та черешень подають у закладах харчування повсюдно.

Португалія — країна з жарким кліматом, тому тут споживають багать прохолоджувальних напоїв. Найчастіше це лимонад, мандариновий напій, виноградний, ананасовий та інші соки, які подають з льодом або газованою водою (фізи). Пиво пропонують всюди, але португальці більше люблять свій напій «капіле», який готують із суміші води, сиропу та лимонної цедри.

З гарячих напоїв найпопулярнішим є чорна кава, відтак чай і нарешті різно­манітні ароматні настоянки на липі, м'яті, цедрі лимона.

На столі має постійно знаходитися чорний та червоний перець, рослинна олія та сіль.

РУМУНІЯ

Румунія як держава виникла на перехресті міжнародних шляхів. Вона постійно зазнавала впливу інших культур і на даний час її кухня містить рецепти страв, що мають турецьке, грецьке, арабське або слов'янське походження. У цілому, румунська кухня дуже схожа на болгарську, молдавську та грузинську.

Серед м'ясних страв переважають страви з натурального м'яса, більшість з яких смажать на відкритому вугіллі. Його добре засмажують.

Румунська кухня славиться холодними закусками, найвишуканішою є ікра із стерляді. Обід, як правило, починається з риби. Популярні страви з овочів в усіх відомих варіантах приготування. Румуни дуже люблять солені овочі і подають їх до всіх других страв. Улюблена риба в Румунії — короп. Його смажать на рожні, використовують для приготування супів, маринують, фарширують, подають у холодному вигляді смаженим і т. д. Дуже ціняться раки, які готують у пряному духмяному відварі, який приправляють корвелем, горіховим гаоре з олією, часником або рисом.

У румунській кухні широко представлена дичина (перепілки, куріпки, фазани, косулі, дикий кабан).

З молочних продуктів представлена бринза, домашній сир, різні сорти твердого сиру. Молоко п'ють, як правило, підігріте.

Більшість борошняних кондитерських виробів турецького походження: «баклава з горіхами», «сараіліє з мигдалем», «катаіф» та ін. Славиться варення з пелюстків троянди, шоколадний та кавовий твердий мармелад. З баштанних споживають дині та кавуни.

Румунія — виноробна держава. Тут виробляють прекрасні сорти білих та рожевих столових вин, виготовляють виноградне, абрикосове та персикове бренді, а також бренді «Сливовіца», яке тут називається «Цуйка». Чорної кави п'ють багато і всюди.

Румуни не їдять страв з баранини, обмежено споживають страви з січеного м'яса соусів та киселів.

До стола потрібно подавати мінеральну та фруктову воду.

ФІНЛЯНДІЯ

Фінська кухня за набором продуктів мало відрізняється від своїх сусідів — шведів та норвежців.

Фінляндія має близько 60 тисяч озер. І її справедливо називають країною озер. У них виловлюють багато сьомги, яку їдять сирою або соленою, вугрів і т. д. Цю рибу коптять, маринують, з неї роблять паштети та фарші.

Фіни люблять ситний сніданок, а обідають доволі пізно. Гарячі страви спо­живають один раз на день. Основу денного раціону складають бутерброди та холодні закуски, популярні багатоповерхові сандвічі, так звані датські бутерброди.

Багато фінів під час їжі п'ють свіже охолоджене молоко, люблять кефір, рідко споживають домашній сир.

Улюблена страва фінів — це оселедець з картоплею, млинці з рибними начинками, пельмені, гречана каша з шкварками або сосисками. Люблять фіни бобові, капусту та всілякі салати. Картоплю та моркву споживають відвареними, густо посипавши петрушкою. Дуже люблять гриби та страви з них.

Фіни не дуже люблять масло, його переважно змішують з іншими продуктами, а тоді мажуть на хліб. Не люблять картоплю - фрі.

Каву п'ють у будь-яку пору дня. Найрозповсюдженіші ягоди — це малина, чорниця та брусниця. З полярної малини фіни виготовляють знаменитий лікер з неповторним смаком «Лакка».

Найпопулярніша страва з Фінляндії — пиріг з рибою «калєкукко», а карельські пироги «кар'ялан-піракка» завжди отримують похвалу від іноземних гурманів.

На Новий рік фіни печуть пиріг «ріїсіпууро». За легендою, та дівчина, що знайде вкладений туди мигдаль у наступному, році вийде заміж. На десерт туристам з Фінляндії можна запропонувати пироги, рулет, торт з ягодами, варенням, яблуками, фруктові салати зі збитими вершками.

До столу потрібно подавати житній та пшеничний хліб, мінеральну та фруктову воду.

ФРАНЦІЯ

Ця кухня відома у всьому світі завдяки Марії Медичі, яка привезла з Італії в Париж першокласних кухарів. Вершини досконалості ця кухня досягла за часів королів Людовіка XIV та Людовіка XV.

Назви багатьох страв прийшли до нас з французької мови: рулет, котлета, бульйон, антрекот, соус, омлет і т. д.

Особливістю французької кухні є те, що в ній використовуються майже всі відомі продукти, прянощі та приправи, а також розмаїття способів теплового оброб­лення сировини. Це є універсальна кухня для будь-якого жителя нашої землі, бо кожен знайде в ній страви, що йому стануть до вподоби. Тому в Франції кухар є дуже поважною особою, на рівні космонавта чи прем'єра шанують переможців конкурсів на звання кращого кухаря країни.

Оскільки Франція є морською державою і має прекрасні зв'язки з бувшими колоніями в Африці, немає потреби перераховувати всі продукти, які використо­вують французькі кухарі для приготування страв. Все, що можна їсти, кухар-француз поєднує, заправляє спеціями чи соусом, чудово прикрашає і ви отримуєте свято, про яке будете довго згадувати.

З перших страв перевагу надають бульйонам та пюревидним супам, популярні супи-креми, заправлені льєзоном з яєць, вершків та вершкового масла. Особливе місце займають соуси, яких у французькій кухні єбільше 3 тисяч.

Якщо говорити про технологію, то тут треба відзначити, що страви з м'яса найчастіше смажать, варять та тушкують. Для приготування страв часто викорис­товують вино, коньяк та лікери, вони ароматизують виріб, надають йому неповторного смаку. Вино також використовують для приготування маринадів для м'яса та риби.

Францію можна назвати країною сирів, без якого не обходиться ні одне застілля. Улюблена страва — смажений сир, який подають зі смаженою картоплею. Його подають на закуску та десерт, з нього готують прекрасний суп. Популярна страва з яєць — омлет, його готують з різноманітними продуктами. Серед прянощів кухарі використовують чабер, цибулю-порей, кервель, естрагон, петрушку, лавровий лист та багато інших.

Гарніри складають з багатьох овочів, серед яких найпопулярніші — це спаржа, артишоки, салат-латук. М'ясні супи французи їдять двічі на тиждень.

Сніданок француза легкий: кава з молоком, трохи хліба та масла. Ланч у полудень. Він ситніший ніж в Англії, але не важкий. Споживається багато хліба, його французи люблять їсти, вмокаючи в соус. З гарячих напоїв — чай, какао, кава.

О 17-й годині дітям дають тартинку з маслом та кусник шоколаду. Ввечері французи обідають: суп, печеня або рагу, Овочі, десерт. За св'ятковим столом подають вино, перед десертом шампанське. Відтак подають каву, а до неї коньяк, лікер або настоянки.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Французька кухня має довгу історію, яка бере свій початок ще з часів галлів. Улюбленою стравою тих часів було дике порося, нашпиговане часником, засмажене на повільному вогні і загарніроване диким зайцем, каплунами, гусями та іншою дичиною. Смаки галлів докорінно відрізнялися від уподобань римлян, які напів-лежачи поглинали майже абсурдні страви, наприклад язики солов'їв або мозок страусів. І все таки, французька кухня початкове знаходилась під впливом римлян і нагадувала більше карнавал. Величезні гори м'яса, риби та птиці підносили слуги з кухні, роздаючи ці страви за довгі столи. У моді, наприклад, була така страва: жайворонок в курці, курка в гусці, гуска в дрофі, і все це у лебеді.

У французьких феодалів була своя фірмова страва: смажений на рожні павич, в золочений дзьоб якого клали пучок палаючої камфори.

За часів Карла Великого нарешті дозволили бути за столом і жінкам, але без пар­фумів, щоб не зіпсувати апетит мужчинам. Однак на столах ще не було виделок, ложок та тарілок, і тому м'ясо подавали на товстому куску хліба одноразового помелу. Наприкінці раннього середньовіччя щоденно французи споживали 1,6—1,7 кг. Хліб був, переважно житнім, не високої якості. Крім того, селяни та горожани їли багато каші, бобів під часниковим соусом, часом сир і рибу. Доля фруктів та овочів у раціоні була невеликою, їжі не вистачало гостроти: прянощі коштували дорого, у щоденному харчуванні їх замінювали соусами з часнику, цибулі і різноманітних трав, а також оцтом та гірчицею.

Раціон заможних людей та знаті був багатшим та різноманітнішим. У 1279 році судова палата прийняла навіть закон, який визначав кількість страв, що дозволялось з'їдати за обідом (суп, дві других страви і десерт), але ця постанова не завжди виконувалась.

Сигнал до початку, званого обіду в багатому домі подавав слуга, в обов'язки якого входило, як тоді говорили «трубити воду», тобто трубити в ріг, запрошуючи гостей мити руки. Слуги подавали миски ювелірної роботи, які були наповнені водою з пелюстками троянд та пахучими травами.

Присутність дам за столом зробили етикет строгішим. Стало непристойно сякатися в скатертину або витирати руки об собаку господаря. Тому стали викорис­товувати хустинки до носа та полотняні серветки.

Всередині XVII ст. з'явилися виделки, але більшість рахувала, що вони придатні лише для того, щоби ними чистити зуби. Навіть Людовік XIV — «король-сонце» — продовжував їсти руками у своєму Версальському палаці. А його перший міністр Пьер Сег'є змішував всі страви в одну кашу, і пригорщами відправляв усе це в рот.

При дворі короля працювало 50 кухарів, які наполегливо працювали, ство­рюючи нові фантастичні страви. Розкіш королівського столу стала відома по всій Європі, отримавши світову славу і перетворилась у зброю держави.

«Король-сонце» запровадив у Версалі традицію, яка міцно утвердилась у фран­цузькій зовнішній політиці — дипломатію гастрономії.

ЧЕХІЯ ТА СЛОВАЧЧИНА

Кухня чехів та словаків мало відрізняється від російської та української. У ній домінують страви з м'яса свинини та продуктів її перероблення, страви з птиці та овочів, страви з борошна. Рибу споживають менше, ніж м'ясо, і то здебільшого річкову та озерну.

Гострі спеції та приправи чеські та словацькі кулінари використовують помірно, ними не забивають природний смак продуктів, а тільки підкреслюють смакові достоїнства страви

З холодних закусок вирізняють маленькі бутерброди, які мають вигляд тістечок (канапе), їх тут називають помазанками, їх готують з великою винахідливістю та смаком і тому вони є прикрасою різних типів бенкетів.

Перші страви споживають невеликими порціями (250—300 г). Готують їх, як правило, на кісткових та м'ясних бульйонах, а також овочевих відварах. Чехи та словаки люблять подавати на гарнір борошняні вироби, зокрема кренделики, яких тут готують багато видів. Другі страви з м'яса найчастіше гарнірують тушко­ваною капустою. До найпоширеніших страв належать: смажена свинина з кренде­ликами та тушкованою капустою, смажений короп, тушковані нирки та печінка, галушки з повидлом. До других страв часто подають як додатковий гарнір — овочеві салати із заправкою. Дуже популярні, як і в поляків, солодкі страви: киселі, компоти, желе, муси, самбуки, свіжі та консервовані ягоди. Виготовляється великий асортимент кондитерських, виробів, зокрема дрібноштучних тістечок.

Режим харчування у чехів та словаків такий: сніданок легкий (масло, кефір, шинка, булочка та кава), обід та вечеря — ситні, після прийому їжі обов'язково подають каву, їдять переважно білий хліб у невеликих кількостях. З прохолоджуючих напоїв люблять мінеральні води та соки, і звичайно пиво, культура споживання якого тут дуже висока.

Слід пам'ятати, що рибу чехи та словаки люблять більше в холодному вигляді під маринадом або майонезом. Страви з баранини та котлетної маси майже не споживають,

ШВЕЙЦАРІЯ

На кулінарне мистецтво цієї країни великий вплив мають такі держави, як Франція, Німеччина та Італія. У Швейцарії дуже розвинений туризм та готельне господарство і це стало запорукою розвитку кулінарії та обслуговування. Не дивлячись на те, що кухня швейцарців є інтернаціональною, у кожному місті є свої «фірмові» страви, приготування яких має також свої місцеві особливості. Місто Берн славиться своїми ковбасами, Цюрих — солодощами, що називаються «хюхлі» і «крепфлі», в Базелі виготовляють дуже смачне печиво, яке називається «Пелюстки лотоса». А швейцарські сири давно завоювали світову славу. Прекрасні смакові якості мають швейцарські вироби кондитерів, які дуже часто виготовляють у маленьких кондитерських міні-пекарнях, що знаходяться в житлових будинках. Якість швейцарського шоколаду не потребує взагалі ніякої реклами.

Швейцарці люблять ті самі холодні закуски, що й французи: омари, лангусти, осетрова ікра, лососина, холодна смажена свинина, ковбаси. З перших страв віддають превагу пюревидним, заправленим твердим сиром, бульйонам, люблять уху. На друге замовляють смажене м'ясо великими порціями з гарніром з овочів. Застілля завжди завершує кава.

ШВЕЦІЯ

Національна кухня Шведів багатша, ніж їх сусідів по Скандинавському півострову. Кулінари цієї країни дуже люблять цукор і підсолоджують ним всі страви, навіть хліб та мариновані оселедці. У Швеції готують кров'яну солодку ковбасу, яку подають до столу з ягідним компотом.

Швеція — морська держава, тому основним продуктом харчування її населення є риба та інші продукти моря. З риби готують салати, перші та другі страви. Користуються попитом страви з овочів та м'яса. Улюблена страва шведів — темний квасолевий суп з шпиком, також трохи підсолоджений.

У щоденному раціоні використовують асортимент бутербродів і холодних закусок. Причому для. бутербродів застосовують будь-які хлібобулочні вироби, крокети, палянички і т. д.

Картоплю, моркву та інші овочі подають, переважно відвареними, люблять картоплю в мундирі, млинці зі сметаною, розсипчасті каші.

Шведи готують оселедці так, як ніхто в світі, застосовуючи вишукані рецепти маринадів та соусів. Вони прекрасно готують вугра та копчену сьомгу. У від­повідності з древніми традиціями тут продовжують в'ялити та коптити м'ясо. Для приготування страв використовують різні сорти квасолі та інших бобових.

У шведів кулінарні традиції дуже прив'язані до релігійних свят. Тістечка готують наприклад, на Різдво, але не готують на Великдень. Таке саме правило стосується і страв з м'яса.

Кава — основний напій, чай вживають рідше.

У Швеції діють суворі обмеження щодо споживання алкогольних напоїв, воно нормується пайковими картками, а в закладах харчування існує норма відпускання. За межами своєї країни шведи часто себе не обмежують у вживанні алкоголю і потрапляють у різні складні ситуації: Це потрібно враховувати обслужуючому персоналу ресторану.

Перші страви слід подавати об'ємом до 300 мл, на столі повинен бути житній та пшеничний хліб, мінеральна та фруктові води.

ЮГОСЛАВІЯ, СЛОВЕНІЯ, БОСНІЯ, МАКЕДОНІЯ, ГЕРЦОГОВИНА, ЧОРНОГОРІЯ

Географічне розміщення Югославії сприяє розвитку скотарства, землеробства та садівництва. Південь омивається Адріатичним морем і має багату рослинність, а рівнини сприятливі для вирощування зернових. На схилах гір багато пасовищ та виноградників, у лісах багато дичини. На півночі Югославії чудові пасовища, які дають змогу випасати велику рогату худобу, забезпечуючи країну молоком, верш­ковим маслом та сиропом.

На даний час Югославія розпалася на окремі республіки, кожна з яких має свої мовні, релігійні та культурні традиції. Це стосується і кулінарії. На кухню Словенії (північ бувшої Югославії) найбільше вплинула австрійська кухня, хоча слов'янські страви тут зберегли свою оригінальність. Тому туристам з Словенії можна спокійно пропонувати австрійську та українську кухні.

У Сербії та Боснії панує кухня Сходу — страви жирні та ситні, дуже приправлені спеціями. У Чорногорії та Герцеговині відчувається вплив болгарської кухні, в Македонії страви, характерні для грецької кухні. У загальному ж, у бувших республіках Югославії відчувається домінуючий вплив турецької кухні, оскільки турки кілька століть володіли Балканами. Саме вони залишили рецепти при­готування м'яса на рожні, плову, рагу, ароматних солодких страв.

Республіки бувшої Югославії виробляють прекрасні вина, виноградне бренді. Як аперитив п'ють ракію. На півночі виготовляють добре пиво. Загальним для кухонь народів бувшої Югославії є використання в кулінарії овочів, яєць, птиці, бобових. Треба пам'ятати що тут проживає багато мусульман, які не вживають м'яса свинини та дотримуються інших традицій у харчуванні.

Одним гарячим напоєм є кава, яку готують двома способами: по-сербськи і по-турецьки. Чай — на другому місці.

До столу подають багато свіжого білого хліба, а також червоний та чорний перець, оцет, олію, бажано оливкову, мінеральну та фруктову воду. Дуже популярні молочні продукти: молоко, кисле молоко, кефір, домашній сир, тверді сири, з яких часто розпочинають застілля.

 

ЯПОНІЯ

Рис і риба — основні продукти харчування в Японії, особливо рис зварений без солі і масла. До нього подають різні закуски — овочеві, рибні, рідше м'ясні. На обід обов'язковим є суп з овочів і бобової пасти — місоздіру. Рис найчастіше готують на парі. Рибу, в основному, смажать. Окрім риби використовують різні водорості, молюски, краби, їх часто їдять з пагінцями бамбука та грибами. Японці також споживають сиру рибу.

Споживається також яловичина, свинина, телятина, баранина, кури, хоча м'ясні страви займають у раціоні японця скромне місце.

Для приготування багатьох страв використовують різні сорти локшини. В Японії ситно снідають. Сніданок починається з чаю та закуски, що складається з сирих овочів, сирої риби, змоченої оцтом, морських їжаків і сирих ракушок.. Із закускою п'ють рисове вино (саке), часом підігріте. Відтак подають суп, після якого подають рис, рибу і страви, що складаються з м'яса та овочів. Тричі на день подається масло, деякі види м'якого сиру.

Особливістю японської кухні є свіжість та натуральність продуктів, їх сезонність, зберігання природних смакових якостей, естетичне оздоблення страв. Спеції, прянощі, приправи і гострі соуси використовуються в міру, так щоб не заглушити основний смак і аромат продуктів.

Універсальною приправою для багатьох страв служить «порошок смаку» (піросульфіт натрію). Якщо його покласти до страви він проявляє її смак з більшою силою. Сприяє він також збереженню кольору, смаку та запахів овочів. У японській кухні розповсюджені страви з яєць.

Японці не люблять алкогольних напоїв, виключення — національна горілка саке, яку отримують з рису. Японія багата на джерела мінеральних вод, однак японці їх не любляють. Пиво виготовляється дуже високої якості і дуже ціниться.

Улюблений національний напій — зелений чай, його п'ють в будь-яку пору доби. Вживання чаю в Японії — це цілий обряд, який проходить у встановленому традиціями порядку. Дотримування церемоніалу вживання чаю настільки важливе, що японські дівчата вчаться цьому в школі.

До обіднього столу подають пшеничний хліб вищого сорту, фруктову воду, соки, рослинні олії.

Вживання їжі в Японії регулюється досить складним ритуалом. Треба стати на коліна або сісти на килимок, білосніжними серветками витерти обличчя і руки і лише після цього паличками починати їсти страви. Ложки в Японії не використо­вуються. Тверду їжу їдять паличками хасі, а рідку п'ють з піал. Запрошених обслуговують у порядку старшинства.

Японці люблять перші страви, їх невеликими порціями (250 г) їдять тричі на день, переважно це бульйони та пюревидні супи.

Сучасна японська кухня стала більше європеїзованою. Більше споживається м'яса і м'ясних продуктів, молока, хліба і менше рису. В японської молоді попу­лярністю користуються страви кавказької кухні. Масло подається до всіх приймань їжі. На столі постійно повинні знаходитися перець, гірчиця, сіль, соєвий соус, оцет, вода з льодом — звичайна або фруктова. Страви можна готувати слабосоленими, японці можуть споживати несолені страви і додають сіль на столі.

 

ДОМІНІКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

У цій країні основною стравою є «сонкошо» — густий суп. Його готують з кількох видів м'яса, овочів, тропічних трав і сильно приправляють материнкою. Найсмачніший «сонкошо» варять з м'яса семи видів, їдять суп зранку, перед виходом на роботу, а також під час обіду.

Популярні круглі пироги з м'ясом, маслинами, яйцями і т. д. Яловичину домініканці споживають обмежено, перевага віддається свинині, телятині, птиці. Десерт дуже різноманітний: варення з кокосових горіхів, желе, ласощі з молока.

До столу подають воду або пиво. Національні напої — ром та пру (отримують шляхом бродіння рослини пру). Після обіду та вечері дають каву.

КАНАДА