Глюкокортикостероїди переважно локально.

У виняткових випадках системно вводять ГКС курсом при важкому перебігу та наявності несуглобових проявів.

Базові препарати (при хронізації артриту).

Препарати системної ензимотерапії.

Еубіотики (при вираженому дисбактеріозі).

Критерії ефективності та очікувані результати лікування

1. Нормалізація або зменшення клінічних проявів захворювання.

2. Відсутність збудника в зіскрібках/мазках, посівах; відсутність або зниження титру специфічних антитіл у сироватці крові.

 

Директор

Департаменту організації та розвитку

Медичної допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

 

Затверджено

наказ Міністерства охорони здоров’я України

від 12.10.2006 № 676

 

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги хворим із ревматоїдним артритом (РА)

 

Код МКХ 10: М05-М06

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

РА – аутоімуннезахворювання з невідомою етіологією, для якого характерним є симетричний ерозивний артрит (синовіт) та широкий спектр позасуглобових (системних) проявів.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Хворі на РА, уперше виявлений чи в період загострення, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на РА в період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії мають знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках.

Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах (спеціалізовані ревматологічні відділення) – 10-14 діб за умови підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми, поліпшення клінічних та лабораторних ознак захворювання.

 

Діагностика

1. Ранкова скутість протягом 1 години*.

2. Артрит 3 і більше суглобових зон*.

Набряк м'яких тканин і випіт, виявлені в трьох і більше суглобових зонах: праві і ліві проксимальні міжфалангові, п’ястно-фалангові, променевозап’ястні, ліктьові, колінні, гомілковостопні, плюснефалангові суглоби.

3. Артрит суглобів кисті*.

Припухлість променевозап’ястних, п’ястно-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобів.

4. Симетричний артрит*.

Одночасне залучення в патологічний процес тих самих суглобових зон по обидва боки тіла (білатеральне ураження проксимальних міжфалангових, п’ястно-фалангових або плюснефалангових суглобів припустимо без абсолютної симетрії).

5. Ревматоїдні вузлики.

Підшкірні вузлики на виступаючих ділянках кісток, разгинальних поверхнях або біля суглобів, виявлені лікарем.

6. Ревматоїдний фактор у сироватці крові.

Виявлення аномальної кількості ревматоїдного фактора в сироватці крові будь-яким методом, при якому позитивний результат у контрольній групі здорових людей < 5%.

7. Рентгенологічні зміни.

Типові для РА зміни на рентгенограмі кисті і зап'ястя в передньо-задній проекції: ерозії, чіткий остеопороз кісток ураженого суглоба і безпосередньо прилягаючих до нього кісток (зміни характерні для остеоартроза не враховуються).

*Критерії 1—4 повинні спостерігатися не менше 6 тижнів.

При наявності 4 або більше з 7 вище перерахованих критеріїв можна поставити діагноз РА.

Чутливість становить 91,2%, специфічність - 89,3%.

 

Примітка * відповідає рекомендаціям Американської Колегії Ревматологів (ACR) 1987 року.

 

 

Лікування

1. НПЗП.

2. Базова терапія.

а) препарати золота;

б) антиметаболіти;

в)салазо-сульфаніламідні препарати;

г) циклоспорини;

д) амінохінолонові препарати.

3. Біологічні агенти.

4. Глюкокортикостероїди:

· при неадекватному контролі активності НПЗП;

· в якості „міст-терапії” на період очікування ефекту базових препаратів;

· постійний прийом при неефективності базової терапії;

· пульс-терапія (у тому числі комбінована) у випадку тяжкого перебігу РА, наявності виражених системних проявів.

5. Препарати системної ензимотерапії.

6. Еферентні методи: плазмаферез, лімфоцитоферез, імуносорбція.

7. Локальна терапія: внутрішньо-суглобове введення пролонгованих ГКС при персистуючому моно/олігоартриті, аплікація мазевих, гелевих форм на основі НПЗП, фізіотерапевтичні методи.

 

* Схеми застосування НПЗП при РА:

 

А. Монотерапія:
- активність запального процесу I ступеня;
- переважно неімунні механізми запалення;
- повільно прогресуючий перебіг ревматоїдного процесу;
- відсутність системних проявів хвороби.

Б. Комбінована терапія НПЗП:
- Амінохінолінові препарати;
- Кортикостероїди;
- Імуностимулятори та імунодепресанти;
- Антибіотики;
- Коректори метаболізму кісткової та хрящової тканини;
- Препарати системної ензимотерапії;
- Простагландини.

 

Ортопедичне лікування РА.

1. При І стадії:

· профілактичні шинки та ортези у функціональному положенні суглоба на ніч;

· при неефективному консервативному лікуванні та збільшенні товщини синовіальної оболонки при УЗД понад 4 мм—хірургіча синовектомія.

1. При ІІ стадії:

· редресації під наркозом уражених суглобів з метою усунення контрактур;

· синовкапсулектомія;

· артропластика;

· тотальне ендопротезування.

1. При ІІІ стадії:

· артропластика;

· артродез (у функціонально вигідному положенні);

· тотальне ендопротезування.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування*

1. Ранкова скутість не перевищує 15 хв.

2. Відсутня слабкість.

3. Відсутній біль у суглобах.

4. Відсутній біль у суглобах при пальпації або рухах.

5. Немає припухлості м'яких тканин навколо суглобів або сухожильних піхв.

6. ШОЕ (за Уестергреном) менше 30 мм/год у жінок або 20 мм/год у чоловіків.

При наявності 5 і більше критеріїв говорять про клінічну ремісію РА.

При наявності симптомів:

· активного васкуліта;

· перикардита;

· плеврита;

· міозита;

а також неза’ясованої втрати ваги і лихоманки, питання про клінічну ремісію РА не розглядати.

 

Примітка * відповідають ACR критеріям клінічної ремісії РА.

 

Директор

Департаменту організації та розвитку

Медичної допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

 

 

Затверджено

наказ Міністерства охорони здоров’я України

від 12.10.2006 № 676

 

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги хворим із синдромом Рейтера

(хвороба Рейтера, уретро-окуло-синовіальний синдром)

 

Код МКХ 10: М02.3

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Синдром Рейтера – запальне захворювання, при якому спостерігається хронологічний зв'язок розвитку уретрита, артрита та кон’юктивіта з урогенітальною або кишковою інфекцією.

 

 

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Хворі на синдром Рейтера, уперше виявлений або в періоді загострення захворювання, підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ревматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на синдром Рейтера з хронічним перебігом у період ремісії захворювання за умови призначення адекватної терапії можуть знаходитися під наглядом лікаря ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках.

Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах (спеціалізовані ревматологічні відділення) – 10-14 діб за умови підбору адекватної ефективної фармакотерапевтичної програми, поліпшення клінічних та лабораторних ознак захворювання.

Діагностика

Серонегативна асиметрична артропатія (переважно нижніх кінцівок)

плюс один або кілька наступних критеріїв:

· уретрит/цервіцит;

· дизентерія;

· запальні зміни очей;

· ураження шкіри/слизових оболонок: баланіт, виразка ротової порожнини і кератодермія.

Необхідно виключити:

· анкілозуючий спондиліт;

· псоріатичну артропатію;

· інші ревматичні захворювання.

 

Лікування

1.Лікування хламідійного уретриту (застосування антибіотиків і фторхінолонів довгостроково, 2-3 місяця і більше): макроліди, тетрацикліни, фторхінолони.

2.НПЗП.

3.Глюкокортикостероїди:

а)внутрішньосуглобово;

б)системно ГКС при неефективності інших препаратів, при важкому перебігу захворювання (кардит, ірит, лихоманка, зхуднення, лабораторні показники високої активності процесу).

4.Базові препарати.

5. Системна ензимотерапія.

6.Лікувальна фізкультура, фізіотерапевтичні процедури.

7.Санаторно-курортне лікування за показниками.