V. Матеріали для підготовки до практичних занять

 

§ Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990р. в редакції Закону України від 24 грудня 1993р. із змінами від 14 грудня 1994р., 11 липня 1995р., 16 травня 1996р., 16 грудня 1997р., 15 січня 1998р., 5 лютого 1998р., 30 червня 1999р., 20 квітня 2000р., 21 вересня 2000р., 21 грудня 2000р., 10 січня 2002р., 20 лютого 2003р., 15 травня 2003р., 22 травня 2003р., 5 червня 2003р. (ст. 21) //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 6. - Ст. 37; 1994. - № 15. - Ст. 84; 1995. - № 1. - Ст. 3; 1995. - № 30. - Ст. 229; 1996. - № 31. - Ст. 148; 1998. - № 14. - Ст. 61; 1998. - № 25. - Ст. 147; 1998. - № 29. - Ст. 190; 1999. - № 34. - Ст. 274; 1999. - № 42-43. - Ст. 378; 2000. - № 30. - Ст. 240; 2000. - № 46. - Ст. 397; 2001. - № 10. - Ст. 44; 2002. - № 16. - Ст. 114; 2002. - № 17. - Ст. 117; 2003. - № 23. - Ст. 149; 2003. - № 30. - Ст. 247; 2003. - № 33-34.-Ст.267; 2003.-№38.-Ст.319; 2005.-№10.-Ст.187; 2005.-№17.№18-19,- Ст.267; 2007.- № 33.- Ст. 442.

(витяг)

Стаття 21. Повноваження податкової міліції

Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:

4) забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків;

….

 

§ Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990р. із змінами від 19 червня 1992р., 26 січня 1993р., 28 червня 1994р., 14 березня 1995р., 11 грудня 1998р., 13 січня 2000р., 6 квітня 2000р., 21 грудня 2000р., 21 червня 2001р., 10 січня 2002р., 7 лютого 2002р., 15 травня 2003р., 15 травня 2003р., 18 вересня 2003р., 4 березня 2004р. (ст. 12-15) //Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20; Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст. 526; 1993. - № 11. - Ст. 83; 1994. - № 26. - Ст. 216; 1995. - № 15. - Ст. 102; 1999. - № 4. - Ст. 35; 2000. - № 10. - Ст. 79; 2000. - № 27. - Ст. 213; 2001. - № 10. - Ст. 44; 2001. - № 40. - Ст. 193; 2002. - № 17. - Ст. 117; 2002. - № 26. - Ст. 176; 2003. - № 29. - Ст. 233; 2003. - № 30. - Ст. 247; 2004. - № 10. - Ст. 95; Офіційний вісник України. - 2004. - № 13. - Ст. 876; 2005.- №1- Ст.1; 2005.-№ 7-8.- Ст.162; 2005.- № 10.- Ст.187; 2005.-№16.-Ст.263;2005.-№17.-№18-19.-Ст.267;2006.-№9,№10-1Ст.96; 2006.-№34.-Ст.292;2006.-№51.-Ст.519; 2007.- 7-8.-Ст.66;2007.-№15.-Ст.194; 2007.-№33.-Ст.442.

(витяг)

Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 13. Застосування заходів фізичного впливу

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.

Стаття 14. Застосування спеціальних засобів

Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

7) для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.

Стаття 15. Застосування вогнепальної зброї

Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників;

2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;

3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.

 

§ Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991р. із змінами від 5 травня 1993р., 6 березня 1996р., 19 листопада 1997р., 5 березня 1998р., 30 червня 1999р., 14 липня 1999р., 14 грудня 1999р., 14 грудня 1999р., 6 квітня 2000р., 8 червня 2000р., 21 червня 2001р., 7 лютого 2002р., 24 жовтня 2002р., 26 листопада 2002р., 15 травня 2003р., 22 травня 2003р., 11 липня 2003р., 27 листопада 2003р. (ст. 65) //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. - Ст. 546; 1993. - № 26. - Ст. 277; 1996. - № 15. - Ст. 70; 1998. - № 11-12. - Ст. 41; 1998. - № 34. - Ст. 230; 1999. - № 34. - Ст. 274; 1999. - № 38. Ст. 338; 2000. - № 4. - Ст. 26; 2000. - № 5. - Ст. 34; 2000. - № 27. - Ст. 213; 2000. - № 38. - Ст. 318; 2001. - № 48. - Ст. 252; 2002. - № 26. - Ст. 176; 2002. - № 50. - Ст. 366; 2003. - № 4. - Ст. 31; 2003. - № 10-11. - Ст. 86; 2003. - № 30. - Ст. 247; 2003. - № 35. - Ст. 269; 2004. - № 7. - Ст. 58; 2004.- № 17-18.- Ст.250; 2004.- № 45.-Ст.501; 2005.- № 7-8.- Ст.162; 2005.- № 17, N 18-19, ст.267; 2005.-№ 27.- Ст.362; 2006.- № 9. № 10-11.- Ст.96; 2006.- № 22.- Ст.199; 2007.- № 7-8.- Ст.66; 2007.- № 33.-Ст.440; 2007.- № 34.- Ст.444.

(витяг)

Стаття 65. Зона надзвичайної екологічної ситуації

Окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, може бути оголошена зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Надзвичайна екологічна ситуація - надзвичайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Негативні зміни в навколишньому природному середовищі - це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, які обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України

Правове регулювання відносин, які виникають під час здійснення надзвичайних заходів, спрямованих на захист життя та здоров'я людей і нормалізацію екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації, визначення порядку встановлення правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, його організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, порядку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок виникнення надзвичайної екологічної ситуації, а також вирішення інших організаційних питань у цій сфері здійснюються згідно з Законом України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", іншими нормативно-правовими актами.

 

§ Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992р. із змінами від 7 липня 1992р., 26 січня 1993р., 23 грудня 1993р., 5 лютого 1998р., 11 грудня 1998р., 13 січня 2000р., 21 грудня 2000р., 18 січня 2001р., 7 березня 2002р., 3 квітня 2003р., 15 травня 2003р., 15 травня 2003р., 19 червня 2003р., 11 липня 2003р. (ст. 8) //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303; 1992. - № 39. - Ст. 572; 1993. - № 11. - Ст. 83; 1994. - № 11. - Ст. 52; 1998. - № 26. - Ст. 149; 1999. - № 4. - Ст. 35; 2000. - № 10. - Ст. 79; 2001. - № 10. - Ст. 44; 2001. - № 14. - Ст. 72; 2002. - № 33. - Ст. 236; 2003. - № 27. - Ст. 209; 2003. - № 29. - Ст. 236; 2003. - № 30. - Ст. 247; 2003. - № 45. - Ст. 357; 2004. - № 8. -Ст. 66; 2005.- № 10.- Ст.187; 2005.- № 25.- Ст.335; 2006.-№ 14.- Ст.116.

(витяг)

Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;

3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;

4) витребувати, збирати і вивчати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів;

5) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;

8) здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.

Про необхідність такого проникнення виноситься постанова, яка затверджується начальником відповідного органу;

9) знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

10) контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення;

11) здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;

12) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;

13) встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;

14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;

15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

16) створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів;

17) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб.

Негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.

Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України.

Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів.

При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.

Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України.

 

§ Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992р. із змінами від 13 січня 2000р., 21 грудня 2000р., 10 січня 2002р., 7 березня 2002р., 6 лютого 2003р., 3 квітня 2003р., 15 травня 2003р., 19 червня 2003р. (ст. 2, 24, 25, 28) //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 382; 2000. - № 10. - Ст. 79; 2001. - № 9. - Ст. 38; 2002. - № 17. - Ст. 117; 2002. - № 33. - Ст. 236; 2003. - № 15. - Ст. 109; 2003. - № 27. - Ст. 209; 2003.-№29.- Ст.236; 2003. - № 45. -Ст.357; 2004.-№32.- Ст.394; 2006.-№14.-ст.116; 2006.- №30.- Ст.258; 2006.- №51.- Ст.519; 2007.- №7-8.- Ст.66; 2007.- № 33.- Ст.442.

(витяг)

Стаття 2. Завдання Служби безпеки України

На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Стаття 24. Обов'язки Служби безпеки України

Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана:

3) виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України; проводити дізнання і слідство у цих справах; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів;

Стаття 25. Права Служби безпеки України

Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право:

7) виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, переслідуванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, заходити в жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин;

11) направляти військовослужбовців Служби безпеки України для роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах і організаціях на час виконання конкретних завдань в інтересах розвідки, контррозвідки, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю; в окремих випадках у порядку, визначеному колегією Служби безпеки України, допускається направлення на роботу таких військовослужбовців в установи, підприємства і організації за ініціативою їх керівників;

Стаття 28. Правові гарантії захисту військовослужбовців