Оцінка стійкості роботи об’єкту до впливу максимальних параметрів вражаючих факторів надзвичайних ситуацій

Стійкість роботи об'єктів промисловості є одним з важливих чинників оцінки ефективності економіки. Особливо гостро стоїть це питання при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру.

При виникненні надзвичайних ситуацій вплив різних вражаючих чинників на об'єкти промисловості може привести до їх значного руйнування, ураження і втрат робітників і службовців, населення. Це, в свою чергу, може стати причиною скорочення обсягів випуску промислової та сільськогосподарської продукції, зниження життєвого рівня населення.

При надзвичайних ситуаціях мирного часу /аварії, катастрофи, стихійні лиха/ масштаби руйнування, загибелі і ураження людей носять, як правило, локальний характер. Наслідками аварій, катастроф, стихійного лиха є порушення роботи окремих підприємств і викликані цим перебої в постачанні електроенергії, газу, води, палива, сировини, комплектуючих виробів, погіршення екологічної обстановки.

У військовий час, особливо при застосуванні засобів масового ураження (ЗМУ), масштаби руйнування промислових об'єктів, загибелі і ураження людей можуть бути значними. Тому і вимоги до стійкості роботи об'єктів промисловості у військовий час повинні бути також значно вище, так як економіка грає вирішальну роль в озброєній боротьбі держав. Вона визначає характер і способи ведення війни і впливає визначальним чином на військову потужність держави, на хід війни.

Україна проводить миролюбну політику, військова доктрина України носить оборонний характер, однак це не виключає імовірності виникнення війни на її території. Тому для забезпечення нормального функціонування промисловості, зменшення матеріальних втрат необхідно розробляти і здійснювати комплекс різних заходів, направлених на підвищення стійкості роботи об'єктів промисловості в мирний і військовий час.

9.1 Суть стійкості роботи об’єктів промисловості і шляхи її підвищення

Під стійкістю роботи промислового об'єкта розуміють його здатність в умовах надзвичайних ситуацій випускати продукцію в запланованому об'ємі і номенклатурі, а при отриманні слабого і середнього руйнування, при пожежах, повенях, зараженні місцевості, а також, при порушенні зв'язків по кооперації і постачанню відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

Стійкість роботи об'єктів що не виробляють матеріальні цінності визначається їх здатністю виконувати свої функції в умовах надзвичайних ситуацій.

На стійкість роботи об'єктів промисловості в умовах надзвичайних ситуацій впливають наступні чинники:

захищеність робітників і службовців від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і різних засобів ураження;

здатність будівель, споруд, технологічного обладнання, комунально-енергетичних і технологічних систем протистояти руйнуючому впливу аварій, катастроф, стихійного лиха і сучасної зброї;

надійність постачання об'єкта електроенергією, водою, парою, паливом і сировиною;

стійкість і оперативність управління виробництвом і цивільною обороною;

готовність об'єкта до проведення рятувальних та невідкладних робіт і робіт по відновленню порушеного виробництва.

Дані чинники визначають основні шляхи підвищення стійкості роботи промислових об'єктів в умовах надзвичайних ситуацій, це:

забезпечення надійного захисту робітників і службовців від вражаючих чинників в надзвичайних ситуаціях;

захист основних виробничих фондів від руйнуючого впливу аварій, катастроф, стихійного лиха і засобів ураження;

забезпечення стійкого постачання всім необхідним для випуску запланованої продукції;

підготовка до відновлення порушеного виробництва;

підвищення надійності і оперативності управління виробництвом і цивільною обороною;

Захист робітників і службовців /населення/ досягається трьома основними способами:

застосуванням засобів індивідуального захисту,

укриттям людей в захисних спорудах;

проведенням евакуаційних заходів для робітників і службовців та членів їх сімей.

Засоби індивідуального захисту забезпечують захист людей при знаходженні на виробничих місцях і на місцевості, яка заражена РР, ОР, СДОР і БЗ.

Укриття в захисних спорудах - найбільш ефективний спосіб захисту виробничого персоналу працюючої зміни. Захисні споруди повинні будуватися на кожному об'єкті своєчасно і забезпечувати укриття найбільшої працюючої зміни.

Евакуаційні заходи забезпечують захист членів сімей робітників, службовців і виробничого персоналу непрацюючих змін.

Надійність захисту виробничого персоналу досягається застосуванням всіх трьох способів захисту з урахуванням конкретної обстановки.

Захист засобів виробництва полягає в підвищенні опірності /міцності/ будівель, споруд і конструкцій об'єкта до впливу можливих вражаючих чинників і захисту виробничого обладнання, засобів зв'язку та інших засобів, які складають матеріальну основу виробничого процесу.

Забезпечення стійкого постачання досягається проведенням заходів щодо захисту комунально-енергетичних мереж, транспортних комунікацій і джерел постачання, а також створенням необхідних запасів палива, сировини, напівфабрикатів і комплектуючих виробів.

Підготовка до відновлення порушеного виробництва здійснюється своєчасно. Вона передбачає планування відновних робіт по різних варіантах, підготовку ремонтних бригад, створення необхідного запасу матеріалів, обладнання і направлена на поновлення випуску необхідної продукції в мінімальні терміни.

Підвищення надійності і оперативності управління виробництвом досягається створенням на об'єкті стійкої системи зв'язку, високою професійною підготовкою керівного складу до виконання функціональних обов'язків по керівництву виробництвом і заходами ЦО в повсякденній діяльності і в умовах надзвичайних ситуацій, а також своєчасним прийняттям правильних рішень і постановкою задач підлеглим відповідно до обстановки.

Таким чином, підвищення стійкості роботи об'єктів промисловості в умовах надзвичайних ситуацій досягається завчасним проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних і організаційних заходів, направлених на максимальне зниження впливу вражаючих чинників і створення умов для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Інженерно-технічні заходи включають комплекс робіт, направлених на підвищення стійкості виробничих будівель, споруд, технологічного обладнання, комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об'єкта шляхом зміни технологічних процесів, сприяють спрощенню виробництва продукції і виключають можливість виникнення аварій і катастроф.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного складу, штабу, служб і формувань ЦО по захисту робітників і службовців, проведенню рятувальних і невідкладних робіт, відновленню виробництва, а також випуску продукції на обладнанні, що збереглося.

9.2 Оцінка стійкості роботи об’єкту в надзвичайних ситуаціях

При більшості надзвичайних ситуаціях, наприклад, при вибухах нафтопродуктів, дії напору сильного вітру основним вражаючим чинником, що діє на виробничі будівлі, споруди, обладнання, є повітряна ударна хвиля, основним параметром якої є надмірний тиск або тиск швидкісного напору. В інших випадках дію вражаючих факторів можна порівняти з дією надлишкового тиску ударної хвилі – це відноситься, наприклад до дії землетрусу, хвилі прориву при катастрофічному затопленні і в інших випадках.

Як кількісний показник стійкості об'єкта до впливу ударної хвилі приймається значення надмірного тиску, при якому будівлі, споруди і обладнання об'єкта зберігаються або отримують слабке і середнє руйнування. Це значення надмірного тиску прийнято вважати межею стійкості об'єкта до ударної хвилі,

За межу стійкості будь-якого елемента об'єкта /будівля, споруда, обладнання/ приймається мінімальне значення , при якому елемент отримає середнє руйнування.

Послідовність оцінки:

1. При здійсненні оцінки стійкості виробничого підприємства спочатку визначають максимальні параметри тих вражаючих факторів, яки можуть суттєво впливати на стійкість основних елементів об’єкту:

- для вибуху вибухо - небезпечної речовини в відкритому або закритому просторі - максимальне значення тиску повітряної хвилі;

- для землетрусу – визначають інтенсивність землетрусу і відповідну йому величину надмірного тиску;

- для катастрофічного затоплення - визначають час підходу хвилі прориву до об’єкту, можливу висоту хвилі прориву на об’єкті, час спорожнення водосховища;

- для сильного штормового або ураганного вітру визначають тиск швидкісного напору.

Наприклад, при вибуху звичайної вибухової речовини (тротилу) надмірний тиск повітряної хвилі на відстані r (м) від центру вибуху в залежності від маси речовини Q (кг) визначається за формулою:

, кПа

Для інших випадків розрахунок параметрів вражаючих факторів можна взяти з розділу 3 – “Оцінка інженерної обстановки”.

2. Виділити основні елементи об'єкта і визначити їх ступені руйнування в залежності від повітряної хвилі.

Визначити можливий збиток /процент виходу з ладу/ окремих елементів об'єкта при очікуваному .

Таблиця 9.1 - Очікуваний збиток в залежності від міри руйнування

Міри руйнування	Слабі	Середні	Сильні	Повні
Очікуваний збиток, %	10-30	30-50	50-90	90-100

3. Визначити межу стійкості основних елементів та об'єкта в цілому по найменш стійкому елементу.

4. Порівняти з і визначити стан стійкості окремих елементів та об'єкта в цілому.

При об'єкт стійкий, а при об'єкт нестійкий до впливу максимальних параметрів вражаючих факторів.

Результати оцінки відобразити в таблиці, вигляд якої наведено нижчі.

Таблиця 9.2 - Результати оцінці стійкості цеху промислового підприємства при дії повітряної хвилі

Елементи цеху та їх характеристики

Ступінь руйнувань при , кПа

Межа стійкості елемента

Шкода % руйнувань при

Примітка

10 20 30 40 50 60 70 80

Будівля – одноповерхова цегляна

Межа стійкості цеха кПа

Технологічне обладнання – верстати важкі

КЕС: Повітропроводи на металевій естакаді; Електромережа кабельна наземна

Слабкі руйнування Сильні руйнування

Середні руйнування Повні руйнування

Висновки

межа стійкості об'єкта;

найвразливіші елементи об'єкта;

характер та ступень руйнувань, що очікуються на об'єкті від ударної хвилі та можливий збиток;

межа підвищення стійкості найбільш вразливих елементів об'єкта.

Заходи по підвищенню стійкості:

підвищення стійкості несучих конструкцій і перекриттів будівель шляхом установки додаткових колон, ферм, контрфорсів або підкосів;

розміщення обладнання на нижніх поверхах будівель, в підвалах і підземних спорудах, надійне закріплення його на підмурівку, установка спеціальних захисних кожухів або ковпаків;

прокладка комунально-енергетичних і технологічних мереж під землею;

створення резервних запасів палива, сировини, обладнання, контрольно-вимірювальної апаратури;

заміна відстані до безпечної між промисловим і вибухонебезпечним об'єктами;

зменшення кількості вибухових речовин в сховищах.

 

Рекомендована література

 

1. Владимиров В. А., Михеїв О. С., Хмель С. І., и др. ГШ ВС СССР. Методика виявления и оценки радиационной обстановки при разрушении (авариях) атомних элактростанций. – М., 1989.

2. Губський А. І. Цивільна оборона. – К., 1995.

3. Демиденко Г. П., Кузьменко Е. П. І інш. Захист об’єктів народного господарства від зброї масового враження. Довідник. – К.: Вища школа, 1989.

4. Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона. Навчальний посібник. Видання друге. – Львів.: Афіша, 2001.

5. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. Наукові керівники: член – кореспондент НАН України С. І. Дорогунцов і генерал – лейтенант В. Ф.Гречанінов. – К.: НАН України, 1995.

6. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”, ВРУ, № 22. – К.,1998.

7. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хімічно небезпечних об’єктах і транспорті. Держгідромет СРСР. – М., 1991.

8. Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті. Постанова КМУ, № 73/82/64/122. – К.,2001.

9. Норми радіаційної безпеки України(НРБУ- 97), МОЗ України. – К.,1997

10. Положення “Про класифікацію надзвичайних ситуацій”, постанова КМУ

№ 1099. – К.,1994.

 

Зміст

 

стор.

Передмова 3

1. Поняття про надзвичайні ситуації і їх класифікацію 4

2. Оцінка радіаційної обстановки 9

3. Оцінка інженерної обстановки 54

4. Прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю 82

5. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно –

небезпечному підприємстві 117

6. Прилади хімічної розвідки 158

7. Оцінка надійності захисту виробничого персоналу об’єкта..............168

8. Оцінка обстановки командиром невоєнізованого формування

при проведенні рятувальних робіт............................................................ 185

9. Оцінка стійкості роботи виробничих підприємств при НС.................202

Рекомендована література 210