Одеська національна юридична академія

Одеська національна юридична академія

Кафедра військової підготовки

МЕТОДИКА

ПООДИНОКОГО СТРОЙОВОГО НАВЧАННЯ

Навчально - методичний посібник

М.Одеса, 2010 р.

 

Навчально-методичний посібник розроблений на підставі вимог Статутів Збройних Сил України.

Мета посібника - надати допомогу викладацькому складу, кураторам навчальних взводів і студентам в методиці стройового навчання, оцінці стройової підготовки та проведення заходів, які спрямовані на удосконалення методики навчання і загального стану стройової підготовки студентів.

В посібнику викладені основні положення щодо методики проведення занять зі стройової підготовки, навчання студентів стройовим прийомам і діям без зброї та зі зброєю, злагодження підрозділів, оцінки стройової підготовки, проведення стройових оглядів, показових виступів підрозділів зі стройової підготовки.

Викладені у навчальному посібнику рекомендації, принципи, правила і методи стройового навчання обов’язково необхідно застосовувати на навчальних заняттях, тренуваннях та у повсякденній діяльності.

Посібник розроблений авторським колективом кафедри військової підготовки Одеської національної юридичної академії у складі підполковника запасу Хуторного В.І., підполковника запасу Мороза В.С. під керівництвом завідувача кафедри військової підготовки підполковника юстиції запасу Скуріхіна С.М.

 

ПЕРЕДМОВА

 

Стройова підготовка, вважається складовою частиною бойової підготовки та навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів та навчальних підрозділів, вона впливає на всі сторони життя та діяльності підрозділів. Стройова підготовка загартовує волю, сприяє додержанню військового порядку і зміцнення дисципліни, удосконалює уміння володіти своїм тілом, розвиває уважність, спостережливість, колективізм і виконавчу дисциплінованість.

Без правильно поставленого стройового навчання важко добитися чітких дій воїнів у сучасному бою.

Основою підготовки особового складу підрозділу до сучасних дій був і залишається стрій. Він, як ніякий другий вид навчання, виховує швидке, точне та чітке виконання волі командира. Стройова підготовка ґрунтується на глибокому розумінні необхідності чітких, швидких та усвідомлених дій під час виконання прийомів у складі підрозділу.

Стройова навченість дисциплінує навчаємих, виробляє у них швидкість та чіткість дій з озброєнням і на бойовій техніці, а також сприяє набуттю навиків, які необхідні на заняттях з тактичної, вогневої, спеціальної підготовки та іншим навчальним дисциплінам.

Стройова підготовка включає:

* поодиноке стройове навчання без зброї та зі зброєю;

* стройове злагодження відділень (розрахунків, екіпажів), взводів, рот (батарей), батальйонів (дивізіонів) та полків під час дій у пішому порядку і на машинах; стройові огляди підрозділів та частин (ВНЗ).

Стройове навчання проводиться на планових заняттях і удосконалюється під час усіх шикувань та пересуваннях, на інших заняттях та у повсякденній діяльності військ.

У практиці роботи командирів навчання і виховання складають єдиний процес і завжди між собою пов’язані. Тому, у процесі стройового навчання підлеглих командир постійно повинен вести виховну роботу.

Викладені у навчальному посібнику принципи, правила і методи стройового навчання обов’язково необхідно застосовувати на навчальних заняттях та у повсякденній діяльності. Разом з тим треба мати на увазі, що даний посібник не може ставити за свою мету давати поради або рецепти на всі випадки життя. Це зробити неможливо, так як у жодній книзі не можна передбачити всі випадки, з якими зустрічаються командири у роботі по стройовому навчанню і вихованню підлеглих.

У оволодінні методичною майстерністю рішуче значення має уміння командира аналізувати свої успіхи та невдачі, результати кожного заняття, його систематична робота над підвищенням своїх знань. Ось чому було б бажано, щоб командири, спираючись на рекомендації, наполегливо удосконалювали свою майстерність у навчанні підлеглих стройовій підготовці.

Розділ І

ОСНОВИ СТРОЙОВОГО НАВЧАННЯ

 

Загальні положення

 

Стройова підготовка вважається самостійним предметом навчання військовослужбовців у системі бойової підготовки, навчально-виховного процесу ВНЗ і органічно входить до багатьох інших предметів навчання, впливає на розвиток знань, умінь, навиків та психологічної стійкості, необхідних особовому складу у сучасному бою. Тому у основу навчання закладені основні керівні принципи воєнної педагогіки і психології.

 

Висока стройова виучка офіцерів, прапорщиків, сержантів має рішуче значення у досягненні успіхів у стройовій підготовці, в умінні зразково виконувати передбачені Стройовим статутом прийоми та дії і методично вірно навчати підлеглих.

 

Командир повинен постійно пам’ятати, що основи навчання краще всього закладати з перших днів навчання. Саме у цей період відпрацьовується, а потім перетворюється у звичку відповідний порядок у вивченні стройових прийомів та дій, а також дії зі зброєю і на бойовій техніці.

У навчанні дуже важливо пов’язати відоме з невідомим, теорію з практикою, встановити найбільш ефективні форми і методи стройового навчання.

Дуже важливо, щоб кожне стройове заняття проводилося на фоні порівняння результатів тих, хто змагається. Це створює необхідні підстави до швидкого засвоєння матеріалу, який вивчається.

 

Кожне стройове заняття повинно бути новим рівнем у справі удосконалення стройової навченості воїнів та підрозділів. Глибина отриманих знань та навиків залежить від умілого застосування методів навчання і тренувань у ході занять, які проводяться. Інтенсивність, безперервність дій воїнів з повним напруженням сил - ось вимоги, які пред’являються до стройових занять.

 

Практика показує, що високий рівень стройової навченості військовослужбовців може бути досягнутий:

* цілеспрямованим і правильним плануванням стройової підготовки, чіткою організацією і методично вірним проведенням усіх занять;

* усвідомленим вивченням і наступним удосконаленням прийомів та дій кожним військовослужбовцем у суворій відповідності до вимог Стройового статуту;

* регулярним проведенням інструктажів, інструкторсько-методичних, показових і планових занять зі стройової підготовки без значних перерв між ними;

* самостійним тренуванням (відпрацюванням) військовослужбовцями стройових прийомів та дій;

* постійним контролем та високою вимогливістю з боку командирів усіх ступенів до виконання положень Стройового статуту усіма військовослужбовцями.

 

МЕТОДИ СТРОЙОВОГО НАВЧАННЯ

 

Методи навчання - це шляхи і способи, за допомогою яких досягається сповіщення і засвоєння знань, формування навиків і умінь, вироблення високих морально-бойових та психологічних якостей.

Прийом - це окремі деталі, складові частини методів.

 

У стройовому навчанні в основному застосовуються наступні методи:

* усне викладення навчального матеріалу;

* показ;

* тренування;

* самостійне вивчення прийому або дії.

 

УСНЕ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ завжди займало і займає важливе місце у навчальному процесі. У стройовому навчанні, як правило, застосовується пояснення, яке частіше поєднується з показом (демонстрацією) вивчаємих прийомів та дій.

 

ПОКАЗ це сукупність прийомів та дій, за допомогою яких у тих, хто навчається, складається наочний образ предмету який вивчається, формуються конкретні уявлення щодо прийомів та дій.

Показ може бути:

-особистий, за допомогою спеціально проінструктованих тих, хто навчається;

-у ході показових занять та під час демонстрування навчальних фільмів.

Для успішного застосування керівником цього методу необхідно:

- глибоко знати навчальний матеріал, вміти майстерно виконувати прийоми та дії, що вивчаються;

- дотримуватися встановленого темпу виконання прийому та дій;

- уміло використовувати ракурс, під яким ті, хто навчаються, бачать використані керівником прийоми та дій.

 

ТРЕНУВАННЯ - це неодноразове, усвідомлення та повторення, яке ускладнюється, визначених прийомів та дій з метою удосконалення у тих, хто навчається, навиків та умінь.

Для успіху тренування необхідно:

- розуміння тими, хто навчається, мети вправи;

- засвоєння тими, хто навчається, змісту та суворої послідовності виконання прийомів та дій;

- розподілення керівником складних дій на складові частини;

- нарощування швидкості, чому повинна передувати робота з відпрацювання правильних дій у тих, хто навчається;

- дотримання визначеного ритму, правильного чергування дій, які потребують від тих, хто навчається, різноманітного напруження фізичних та моральних сил;

- постійне підтримування у тих, хто навчається, зацікавленості до тренування.

 

САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ ПРИЙОМУ ТА ДІЇ вважається важливішим методом навчання. У залежності від характеру навчального матеріалу існує різноманітність самостійної роботи.

Для правильної організації самостійної роботи необхідно:

- визначити об’єм завдання на самостійну підготовку;

- дати методичні поради щодо повторення вивченого або практичному відпрацюванню прийомів;

- забезпечити кожен підрозділ навчальним місцем, необхідною літературою, наочними посібниками;

- роздрібнити тих хто навчається на такі групи, де були б і добре підготовлені військовослужбовці і ті, хто відстають, для забезпечення взаємодопомоги;

- здійснювати постійний контроль і надавати допомогу у самостійному оволодінні навчальним матеріалом.

 

Методична майстерність командира визначається вмінням знайти такий метод пояснення, показу і тренування стройового прийому, який у даний час, на даному занятті, під час вивчення саме цього прийому або дії дасть найкращий результат у найкоротший строк.

 

На стройових заняттях, особливо у ході тренувань, необхідно додержуватися витримки і терпіння. Підвищений тон, вигуки і роздратованість командира придушує волю і ініціативу військовослужбовця. Він ще більше почуває розгубленість, поспішає і припускає більш серйозні помилки.

 

У процесі навчання командир повинен досягнути того, щоб у повторенні матеріалу активно залучалися всі військовослужбовці.

Пояснення прийому або дії повинно бути коротким, чітким і ясним, як сам прийом. Кожна частина повинна супроводжуватися практичним показом.

 

Місце командира під час проведення занять зі стройової підготовки повинно забезпечувати спостереження за діями тих, хто навчається, щоб своєчасно впливати на усунення помилок.

Найбільш доцільним віддаленням від строю підрозділу треба вважати:

* для командирів відділень (розрахунків) - три-чотири кроки;

* для командирів взводів - п’ять - шість кроків;

* для командирів рот - сім кроків.

При такому віддалені ті, хто навчаються, знаходяться під постійним контролем командирів і завжди готові до виконання команд.

Велике значення у стройовій підготовці має уміння командира чітко і гучно подавати команди. Нечітка подача команди перешкоджає її виконанню, а невірна команда - приводить військовослужбовців у збентеження або до невиконання прийому.

Підготовча команда повинна бути виразна і протяжлива, щоб всі зрозуміли, яких дій вимагає командир. Виконавча команда повинна подаватися після паузи уривчасто і енергійно. Виконавчу команду ніколи не слід затягувати, так як це призводить до непотрібного перенапруження тих, хто навчається і нечіткості у діях.

 

Перед подачею команди або відданням наказу командир зобов’язаний виконати положення “ СТРУНКО “. Це виховує у підлеглих дисциплінованість та повагу до строю.

 

Навчання стройовим прийомам треба проводити у такій послідовності:

- ознайомлення з прийомом;

- розучування прийому;

- тренування.

 

Для ознайомлення з прийомом командир повинен:

- назвати прийом і указати, де та з якою метою він застосовується;

- подати команду за якою виконується прийом;

- показати суворо за Стройовим статутом, як виконується прийом у цілому, а потім у повільному темпі - за розподіленням з коротким поясненням порядку його виконання.

На ознайомлення з прийомом повинно витрачатися мінімальна кількість часу.

 

У залежності від складності стройового прийому розучування його може проводитися:

* в цілому, якщо прийом нескладний;

* за розподіленням, якщо прийом складний;

* за допомогою підготовчих вправ, якщо прийом складний і окремі його елементи важко засвоюються.

 

Для ознайомлення з прийомом керівник заняття зразково показує тим, хто навчається, порядок його виконання в цілому, а потім по елементам (за розподіленням), попутно пояснюючи свої дії.

Вивчення кожного елементу прийому або дії (якщо прийом складний за виконанням) також починається з показу та короткого пояснення.

Під час показу у тих, хто навчається, складається зорове уявлення про стройовий прийом або дію (його елементах), тому показ повинен бути бездоганним.

Прийоми та дії, які показані чітко, правильно і красиво, завжди призводять на військовослужбовців велике враження і викликають бажання виконувати їх так, як було показано.

Показ необхідно завжди супроводжувати коротким поясненням. Для побудови повного та правильного уявлення про вивчаємий прийом або дію недостатньо мати зорове уявлення, треба усвідомити прийом або дію, яку вивчають.

Пояснення дозволяє розкрити такі боки стройового прийому або дії, які важко засвоюються під час показу. Воно орієнтує на те, що буде показано, або на те, від чого залежить правильність виконання стройового прийому або дії.

 

Після ознайомлення зі стройовим прийомом або дією процес формування навичка як цілісної дії включає три пов’язаних між собою основних етапи.

ПЕРШИЙ ЕТАП заключається у розподіленні прийому або дії (складного) на елементи і у виконанні прийому або дії по елементам.

ДРУГИЙ ЕТАП послідовно поєднує елементи і групи, а потім - у єдине ціле.

ТРЕТІЙ ЕТАП зводиться до відпрацювання навиків у виконанні прийому або дії. Виконання прийому шляхом неодноразового повторення (тренування) доводиться до автоматизму. При цьому командир повинен добиватися, щоб усі прийоми виконувалися правильно, швидко, красиво і чітко.

Командир досягне кращих результатів та не буде припускати помилок, якщо перед початком навчання він буде мати уявлення про психолого-педагогічні особливості кожного військовослужбовця, вивчивши його анкетні дані і повсякденно спостерігаючи за ним у процесі навчання, життя, побуту... Це допоможе налагодити добрий контакт з підрозділом і кожним військовослужбовцем окремо, правильно визначати зміст навчального матеріалу для даних військовослужбовців та об’єм завдань для самостійної роботи, своєчасно надавати допомогу по ліквідації прорахунків у стройовому навчанні, правильно вибирати основні напрямки виховного впливу на кожного військовослужбовця.

 

Командир повинен завжди пам’ятати, що раціональне використання технічних засобів навчання, особливо навчальних кінофільмів зі стройової підготовки, не самоціль, а засіб для покращення розуміння та запам’ятання матеріалу. Тому демонстраційний матеріал повинен бути ретельно підібраний, і також повинно бути добре продумано його застосування, щоб не допустити перенасиченість ним заняття.

 

 

ПЛАНУВАННЯ СТРОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ

 

 

Робота командира зі стройового навчання підлеглих починається з планування. Під час планування занять зі стройової підготовки командир повинен керуватися вимогами програми бойової підготовки, навчальною програмою, завданнями, які стоять перед підрозділом зі стройової підготовки, положеннями Стройового статуту Збройних Сил України, а також рівнем стройової навченості особового складу.

У планах знаходять відображення питання організації планових і додаткових занять, методична підготовка офіцерів, прапорщиків та сержантів, які проводять заняття, змагання на кращий взвод і роту, розробка наочних посібників і удосконалення навчальної бази зі стройової підготовки.

Програми надають командиру частини (начальникові) право визначати час на відпрацювання теми у залежності від підготовленості тих, хто навчається. Таким чином, кількість занять та навчальних питань з кожної теми може бути різним. Для більш якісного вивчення складних стройових прийомів, як стройовий крок, повороти на місці та під час руху та інших, заняття повинні неодноразово повторюватися. Не можна переходити до вивчення чергового навчального питання, поки якісно не буде відпрацьовано питання, що вивчається. Якщо за будь якою причиною одне з питань не засвоєне, воно повинно бути відпрацьовано у години самостійної підготовки або перенесене на чергове заняття.

Заняття зі стройової підготовки повинні проводитися регулярно і через рівні проміжки часу, щоб не втрачалися навички, які надбані військовослужбовцями на попередньому занятті. Важливо закріплювати отриманні знання на наступних заняттях.

 

Не слід припускати того, щоб стройові заняття проводились декілька днів підряд або по два у день, так як ці заняття під час правильної їх організації потребують великого фізичного напруження. Планування занять зі стройової підготовки буде ефективним, якщо вони проводяться один-два рази на тиждень.

 

Заняття зі стройової підготовки, як і любе інше заняття, досягне мети у тому випадку, якщо воно ретельно підготовлене і матеріально забезпечене. Ось чому під час планування повинно передбачатися інструкторсько-методичні та показові заняття з офіцерами, прапорщиками і сержантами, а напередодні цих занять проводити інструктажі сержантів.

 

Заняття зі стройової підготовки плануються, як правило, для солдат і курсантів перших курсів, на початку їх навчання у ВНЗ, з ротою, одночасно з усіма взводами і проводяться під керівництвом командира роти: з поодинокої підготовки - одногодинне, а зі стройового злагодження підрозділів у залежності від масштабу можуть бути і двогодинними.

У ВНЗ (навчальній частині) заняття проводяться у складі взводу під керівництвом командира взводу.

 

Кожне заняття повинно складатися з трьох частин:

- вступна частина, у якій перевіряються зовнішній вигляд та зброя (наявність матеріального забезпечення), проводиться вихід підрозділів до місця занять на стройовий плац, оголошення теми, мети заняття, навчальних питань і повторення раніше вивчених прийомів;

- основна частина, яка включає вивчення та відпрацювання нових прийомів за розподіленням і у цілому; тренування прийомів проводиться за командами командира або під барабан самостійно, попарно і у складі відділення (взводу, роти);

- заключна частина, у якій рекомендовано провести розбір і оголосити оцінки тим, хто навчався, організувати змагання, виділити кращих і дати завдання на самостійну підготовку.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАНЯТЬ ЗІ СТРОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ

 

Важливішим елементом педагогічної діяльності командира, який забезпечує високоякісне вирішення завдань стройового навчання і виховання, є загальна та безпосередня підготовка до проведення занять.

Загальна підготовка включає:

* вивчення керівних документів, які визначають завдання, зміст і організацію навчального процесу;

* знання наказів, директив, організаційно-методичних вказівок, програм, тематичних планів;

Це дає можливість командиру побачити кінцеву мету навчання, уявити загальний об’єм знань, навичків та умінь, виділити головне і, таким чином, забезпечити цілеспрямованість у вивченні предмету.

Безпосередня підготовка включає:

* з’ясування змісту майбутнього заняття, визначення його місця у підготовці особового складу підрозділу і аналіз результатів минулого заняття з цієї теми;

* визначення основної навчальної мети і конкретних навчально-виховних завдань;

* визначення структури заняття, його основних питань, визначення часу, а також підбір відповідного матеріалу щодо забезпечення заняття;

* вибір прийомів навчання з окремих частин заняття (під час відпрацювання питань заняття по елементам);

* підготовку матеріального забезпечення заняття;

* розробку плану-конспекту заняття;

* підготовку до заняття сержантів (помічників керівника).

 

План-конспект - це модель майбутнього заняття, яка визначає характер сумісної діяльності того хто навчає і тих хто навчаються. Разом з тим конспект дає можливість командиру активно проявляти свої педагогічні здібності.

Для правильного проведення заняття одних, навіть глибоких теоретичних знань командира недостатньо. Йому треба систематично підвищувати методичну майстерність.

Основними формами підвищення методичної майстерності зі стройової підготовки є показові, інструкторсько-методичні заняття і інструктажі, які проводяться у ході навчально-методичних зборів, у дні командирської підготовки сержантів і за планом командира у порядку підготовки до занять. Крім того, знання командирів, їх навички і уміння удосконалюються на усіх заняттях, які проводяться, і самостійно.

Основними організаторами занять зі стройової підготовки є командири підрозділів і частин.

Вони зобов’язані всебічно знати дійсний стан стройової навченості своїх підлеглих та приймати необхідні заходи щодо її поліпшення. З цією метою вони особисто проводять з підрозділами показові заняття для офіцерів і інструкторсько-методичні заняття з офіцерами, прапорщиками та сержантами, на яких показують організацію і методику їх проведення.

Основними формами підвищення методичної майстерності по стройовій підготовці є показові, інструкторсько-методичні заняття та інструктажі. Крім того, знання командирів, їх навички і уміння удосконалюються на усіх заняттях, які проводяться з підлеглими і самостійно.

 

Показові заняття

Показові заняття з метою досягнення єдиних поглядів на організацію і методику навчання проводяться у масштабі батальйону (дивізіону, факультету) з найбільш складних тем або окремим питанням, з яких необхідно надати єдині установки.

Показові заняття мають різноманітну спрямованість. Одні - носять виключно методичну спрямованість, і головне увага на них приділяється тому, як командир повинен навчати підлеглих. Офіцери засвоюють найбільш доцільні методи підготовки військовослужбовців з даної теми і наочно переконуються, чого можливо добитися у відведений програмою час. Другі - мають мету продемонструвати результати навчання або чого необхідно досягнути у ході проведеного заняття. Для такого заняття підрозділи готуються завчасно.

 

Інструктажі

 

Інструктаж керівників наступних занять починається з перевірки у них знань методичних вказівок програми навчання, статутних положень, змісту теми та питань, які відпрацьовуються, порядку складання плану-конспекту і розподілення навчального класу. Особлива увага звертається на техніку показу виконання стройових прийомів, дій і на практичне тренування.

Інструктаж проводиться, як правило, на плацу (майданчику) у районі майбутнього заняття завчасно, щоб сержанти після інструктажу мали можливість усунути недоліки на які вказав командир, та якісно підготуватися до занять.

Інструктажі мають ряд переваг:

* його можливо проводити як індивідуально так і з групою сержантів;

* він відрізняється оперативністю, дозволяє швидко, практично негайно реагувати на недоліки, нові завдання;

* інструктаж недовгочасний і частіше продовжується всього 15-20 хвилин;

* інструктаж носить цілеспрямований характер, проводиться у конкретній обстановці за завданнями, які вирішуються.

На інструктажі надається можливість урахувати специфіку окремо завдань, що вирішуються, рівень підготовки і методичної майстерності командирів, досвід їх роботи і практичні навички.

Підготовка сержантів до чергового заняття зі стройової підготовки проводиться, як правило, у години самостійної підготовки самостійно або під керівництвом одного із командирів взводів.

 

Заняття з ротою

 

Перед виходом на заняття командир роти приймає рапорт від командира першого взводу про готовність особового складу роти до занять і виводить роту до місця проведення заняття. Рота до місця проведення занять виходить у похідному строю з піснею або під барабан.

Прибувши до місця занять командир роти шикує роту у розгорнутий двошеренговий стрій. Потім наголошує тему, мету заняття і навчальні питання, визначає кожному взводу місце для заняття і наказує командирам взводів розвести взвод по місцям занять. Під час виходу взводів на вказані місця кожний командир взводу вказує місця для заняття кожному відділенню. Командири відділень розводять відділення по місцям. Коли усі підрозділи займуть свої навчальні місця командир роти подає команду: " До проведення занять - ПРИСТУПИТИ!"

Командири відділень виходять до середини строю і починають заняття з повторення раніше вивчених прийомів, а потім починають вивчати нові прийоми і тренування. Вивчення нового стройового прийому (дії) командир відділення починає з показу його у цілому, а потім по елементам у повільному і в установленому темпі. Закінчивши показ і визначивши що ті, хто навчається, зрозуміли прийом, командир відділення починає вивчення стройового прийому з підлеглими спочатку по елементам у повільному темпі, а потім у цілому. Коли прийом вивчено, за вказівкою командира взводу відділення починає тренування попарно і самостійно.

Для проведення тренування за командою командира відділення стає у центрі стройового майданчика, а по її периметру з інтервалом у чотири кроки вишикує військовослужбовців відділення. Помітивши помилку у виконанні прийомів одним з військовослужбовців, командир підходить до нього і, знаходячись поруч з ним, тренує (навчає) його, а решта особового складу відділення у цей час продовжують тренування. Якщо одну й ту ж помилку припускають декілька військовослужбовців, командир відділення призупиняє тренування відділення і знову показує прийом, після чого тренування продовжуються.

При проведенні попарного тренування військовослужбовці (у парі) почергово виступають у ролі командира. Командир відділення контролює дії солдат, пересуваючись від однієї пари до другої, виправляє припущені ними помилки.

Командир взводу слідкує за діями командирів відділень і тими, хто навчається, почергово надає їм допомогу у навчанні і усуненні припущених помилок.

Слабо підготовлених військовослужбовців він може викликати до себе і особисто навчати правильному виконанню стройового прийому або дії.

Командир роти, пересуваючись від взводу до взводу, контролює хід заняття, правильність навчання і дає рекомендації командирам взводів та відділень, як краще усунути помилки. При необхідності надає допомогу одному з командирів взводів (відділень) у проведенні заняття.

При переході до тренування під барабан командир роти стає у центрі стройового плацу, викликає до себе барабанщика і подаючи йому команду, керує тренуванням. У цьому випадку командири взводів і відділень спостерігають за діями тих, хто навчається, і проводять усунення припущених помилок по ходу тренування.

У кінці заняття командир відділення указує кожному військовослужбовцю, що і до якого строку допрацювати, а також дає вказівки щодо підготовки до наступного заняття.

Командир взводу під час проведення розбору відмічає краще відділення і найбільш визначених військовослужбовців, підводить підсумки змагання.

Командир роти проводить розбір з усім особовим складом і окремо з офіцерами, прапорщиками і сержантами.

На загальному розборі він указує ступінь відпрацювання вивченого прийому (дії) у взводах, підводить підсумки змагання і дає вказівки по удосконаленню виконання цього прийому у повсякденному житті. При проведені розбору з офіцерами, прапорщиками, сержантами командир роти відмічає позитивне у проведенні заняття і недоліки, припущені під час навчання, і дає вказівки щодо підготовки до наступного заняття.

 

Розділ ІІ

Повороти на місці

Командир відділення пояснює, що повороти на місці виконуються поодинокими військовослужбовцями на всіх заняттях, під час підходу до начальника та відходу від нього, а також під час повернення у стрій та підрозділами як на заняттях, так і під час шикувань і пересувань.

Навчання поворотам на місці починається після відпрацювання стройового положення, так як тільки на його підставі можливо правильно засвоїти ці прийоми. При цьому спочатку необхідно відпрацювати повороти праворуч, ліворуч (на 1/4 кола) і кругом (на 1/2 кола), а потім повороти півоберта праворуч та півоберта ліворуч (1/8 кола).

Для навчання поворотам на місці командир шикує відділення по периметру стройової площадки (в одну шеренгу з інтервалом чотири кроки) і, вийшовши на середину строю, показує поворот в цілому у встановленому темпі.

Показуючи прийом за розподіленням, пояснюється, що поворот кругом та ліворуч виконується у бік лівої руки на лівому підборі і правому носку, а поворот праворуч - у бік правої руки на правому підборі і лівому носку. Всі повороти виконуються на два рахунки, відповідно ст. 30 Стройового статуту.

Для чіткого і красивого повороту на місці необхідно перенести вагу тіла на ту ногу, у бік якої робиться поворот, з одночасним ривком корпусу у бік повороту і сильним упором на носок протилежної ноги, зберігаючи стійке положення тулуба. Після цього командир показує прийом у повільному темпі з одночасним поясненням порядку дій за підготовчою та виконавчою командами.

Поворот праворуч розучується за розподіленням на два рахунки. Показавши прийом за розподіленням, командир відділення подає команду: “ Праворуч, за розподіленням, роби-РАЗ, роби-ДВА ”.

 

Мал.. 3. Положення ніг під час повороту (праворуч, ліворуч)

 

Командир відділення стежить за тим, щоб ті, хто навчаються, на рахунок “роби - РАЗ”, різко повернувшись у бік правої руки на правому підборі і на лівому носку, зберігали положення корпусу, як під час виконання стройового положення, не згинаючи ніг у колінах, переносячи вагу тіла на ногу, яка стоїть попереду (мал.. 3, а). Підбор ноги, яка стоїть позаду і носок ноги, яка стоїть попереду повинні бути розвернуті так, щоб після закінчення повороту носки були розведені на ширину стопи (мал..3, б). Положення рук - як при стройовому положенні.

При невірному або нечіткому виконанні елементу на рахунок “раз” подається команда “ ВІДСТАВИТИ ”.

На рахунок “роби-ДВА” найкоротшим шляхом приставляють ліву ногу, не згинаючи її у коліні.

Вивчивши з відділенням поворот праворуч за розподіленням, командир починає розучувати його в цілому. Для цього він подає команду “ Право -РУЧ ” і супроводжує її підрахунком уголос: “ РАЗ, ДВА ”.

Вивчення прийому можна продовжувати під рахунок самих військовослужбовців, або під барабан.

Під час вивчення повороту необхідно звернути увагу на те, щоб він виконувався не тільки за допомогою ніг, а і за допомогою різкого руху корпусом у бік повороту з додержанням всіх правил стройового положення.

Закінчивши тренування у виконанні повороту праворуч, командир відділення спочатку показує в цілому, а потім за розподіленням поворот ліворуч (мал.. 3, в). Поворот ліворуч також виконується на два рахунки, відповідно вимог ст. 30.

Після показу і пояснення повороту ліворуч у тій же послідовності проводиться тренування у виконанні цього повороту.

Вивчивши з відділенням поворот ліворуч, командир відділення переходить до вивчення повороту кругом. Він показує прийом в цілому, потім за розподіленням на два рахунки. Далі командир пояснює, що поворот кругом виконується за командою “Кру - ГОМ” так само, як поворот ліворуч, з тією різницею, що розворот корпусу робиться на 180º.

За командою “Кругом, за розподіленням, роби - РАЗ" треба різко розвернутися на лівому підборі й на правому носку, не згинаючи ніг у колінах, перенести вагу тіла на підбор лівої ноги, подаючи корпус трохи вперед. При повороті кругом зберігається правильне стройове положення і не припускається розмахування руками навкруги корпусу. На рахунок "роби - ДВА" треба найкоротшим шляхом приставити праву ногу до лівої так, щоб підбори були разом, а носки розведені на ширину стопи.

Упевнившись у правильності виконання прийому за розподіленням, слід перейти до тренування прийому в цілому.

Під час вивчення повороту кругом командир уважно стежить за тим, щоб військовослужбовець не зривав передчасно з місця ногу, яка стоїть позаду, а під час розвороту не припускав коливання корпусом та розмахування руками.

Тренування у поворотах праворуч, ліворуч, кругом проводиться самостійно, попарно і у складі відділення до повного засвоєння.

Якщо військовослужбовець виконує поворот або його елемент невірно, командир відділення подає команду " ВІДСТАВИТИ ", вказує на помилки і подає команду на повторення. Якщо помилка повторюється, то командир відділення виводить військовослужбовця із строю, показує йому помилку, подає команди, навчає його, проводить усунення недоліків у процесі виконання команди.

Ті, хто знаходяться в цей час у строю, виконують прийом за командами командира разом з тим, хто навчається. По закінченню навчання військовослужбовця, який припустив помилку, командир відділення наказує йому стати у стрій і викликає для навчання наступного із строю.

 

При виконанні поворотів на місці типові наступні помилки:

* передчасний поворот корпусу за попередньою командою;

* згинання ніг у колінах;

* розмахування руками при повороті;

* схиляння голови до низу;

* опускання грудей або виставлення живота;

* відхилення корпусу назад;

* поворот не на підборі;

* при повороті кругом розворот не повний;

* приставлення ноги не найкоротшим шляхом і при цьому покачування корпусом.

У ході навчання командир удосконалює свою стройову навченість, тому він, подаючи команди особовому складу, сам зразково виконує прийоми.

Під час проведення занять з курсантами з метою розвитку у них командирських якостей і методичних навичок доцільно почергово ставити їх на виконання ролі того, хто навчає.

 

Рух стройовим кроком

Стройовий крок є одним з найбільш складних і тяжких по засвоєнню стройових прийомів, він застосовується у випадках передбачених ст.32

Послідовність навчання руху стройовим кроком може бути така:

* тренування у рухах руками;

* тренування у позначенні кроку на місці;

* тренування у русі стройовим кроком на чотири рахунки;

* тренування у русі стройовим кроком на два рахунки;

* тренування у русі стройовим кроком в уповільненому темпі (зі швидкістю 50-60 кроків у хвилину);

* тренування у русі стройовим кроком в установленому темпі (ст.31) по позначкам стройової площадки;

* загальне тренування у русі стройовим кроком по плацу без позначок;

* прийом заліків;

Розповівши про застосування стройового кроку, командир починає вивчати його у відділеннях. Починати вивчення потрібно зі зразкового показу і пояснення, застосовувати для цього підготовчі вправи.

Показавши рух стройовим кроком в цілому, командир від