Поняття та підстави звільнення осіб, засуджених до кримінальних покарань.

Головне управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України

Кафедра підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах заходів Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України

Л Е К Ц І Я

на тему: „Прокурорський нагляд за додержанням законів щодо підстав та порядку звільнення засуджених від відбування покарання ”

(підготовлена на основі Методичних рекомендацій щодо організації і проведення у виправних і виховних колоніях, виправних центрах Державного департаменту України з питань виконання покарань комплексних перевірок додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах”, схвалених науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України 24.09.2004, і рекомендованих для використання у практичній роботі)

Киев 2011

 

План

Поняття та підстави звільнення осіб, засуджених до кримінальних покарань.

Порядок звільнення засуджених від відбування покарання.

Прокурорський нагляд за додержанням законів при звільненні осіб від відбування покарання.

 

Поняття та підстави звільнення осіб, засуджених до кримінальних покарань.

Відповідно до ст.1 КВК України та ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, профілактику асоціальної поведінки засуджених, їх ресоціалізацію. Відповідно ст. 7 КВК України в редакції Закону України від 21.01.2010 року засуджені користуються всіма правами людинита громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених КВК, законами України і встановлених вироком суду.

Покарання повинно виконуватись у чітко регламентованих порядку і умовах його відбування та звільнення від нього. Закон передбачає диференціацію як відбування покарання, так і звільнення від нього, можливість змін умов відбування та підстав звільнення від відбування покарання. Це пов’язано з тим, що у разі змін у поведінці за­судженого презумується, що покарання досягло своєї мети, необхідність його подальшого виконання відпала.

Звільнення від покарання слід відрізняти від звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого окремими статтями розділу ІХ Кримінального кодексу України. Стаття 152 КВК України визначає підстави звільнення від відбування покарання:

- відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;

- закон України про амністію;

- акт про помилування;

- скасування вироку суду і закриття кримінальної справи;

- закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;

- умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

- хвороба;

- інші підстави, передбачені законом.

Наука кримінально-виконавчого права класифікує підстави звільнення як умовні і безумовні. Під умовними розуміються такі підстави, можливість звільнення за якими закон пов'язує з певними умовами. Нариклад, умовно-дострокове звільнення від відбування по­карання, що можливе лише для засуджених, які відбу­ли встановлену частину строку покарання і сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення.

Безумовні підстави — це такі юридичні факти, настання яких безумовно свідчить про необхідність звільнення засудженого. Відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, за будь-яких обста­вин є підставою для звільнення засудженого.

Кримінальним кодексом України встановлено дванадцять видів покарань (ст.51), а для неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні слочину, - п’ять (ст.98). Кожен з цих видів має свою спе­цифіку щодо порядку відбування покарання та звільнення від нього.

Звільнення у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, щодо яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 КК України.

Для органів і установ виконання покарань це є підставою для звіль­нення засудженого від відбування покарання (ст. 152 КВК України). Наявність цієї підстави серед інших пояснюється тим, що зі спливом певних строків, встановлених законом, виконання покарання втра­чає свою актуальність та ефективність.

Згідно із ст. 327 КПК України рішення про застосування строків давності приймає суд, причому вимоги ст. 80 КК України для суду є обов'язковими, за винятком розгляду цього питання щодо осіб, які були засуджені до довічного позбавлення волі. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі на певний строк.

Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набран­ня чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

- два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

- три роки — у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

- п'ять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлен­ня волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

- десять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засу­дженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особли­во тяжкий злочин;

- п'ятнадцять років — у разі засудження до покарання у виді поз­бавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Зі спливом вказаних строків виконання обвинувального вироку не здійснюється, а засуджений підлягає звільненню від відбування пока­рання.

Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства,передбачені ст.ст.437-439 та ч.1 ст.442 КК України.

Головне управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України

Кафедра підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах заходів Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України

Л Е К Ц І Я

на тему: „Прокурорський нагляд за додержанням законів щодо підстав та порядку звільнення засуджених від відбування покарання ”

(підготовлена на основі Методичних рекомендацій щодо організації і проведення у виправних і виховних колоніях, виправних центрах Державного департаменту України з питань виконання покарань комплексних перевірок додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах”, схвалених науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України 24.09.2004, і рекомендованих для використання у практичній роботі)

Киев 2011

 

План

Поняття та підстави звільнення осіб, засуджених до кримінальних покарань.

Порядок звільнення засуджених від відбування покарання.

Прокурорський нагляд за додержанням законів при звільненні осіб від відбування покарання.

 

Поняття та підстави звільнення осіб, засуджених до кримінальних покарань.

Відповідно до ст.1 КВК України та ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, профілактику асоціальної поведінки засуджених, їх ресоціалізацію. Відповідно ст. 7 КВК України в редакції Закону України від 21.01.2010 року засуджені користуються всіма правами людинита громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених КВК, законами України і встановлених вироком суду.

Покарання повинно виконуватись у чітко регламентованих порядку і умовах його відбування та звільнення від нього. Закон передбачає диференціацію як відбування покарання, так і звільнення від нього, можливість змін умов відбування та підстав звільнення від відбування покарання. Це пов’язано з тим, що у разі змін у поведінці за­судженого презумується, що покарання досягло своєї мети, необхідність його подальшого виконання відпала.

Звільнення від покарання слід відрізняти від звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченого окремими статтями розділу ІХ Кримінального кодексу України. Стаття 152 КВК України визначає підстави звільнення від відбування покарання:

- відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;

- закон України про амністію;

- акт про помилування;

- скасування вироку суду і закриття кримінальної справи;

- закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;

- умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

- хвороба;

- інші підстави, передбачені законом.

Наука кримінально-виконавчого права класифікує підстави звільнення як умовні і безумовні. Під умовними розуміються такі підстави, можливість звільнення за якими закон пов'язує з певними умовами. Нариклад, умовно-дострокове звільнення від відбування по­карання, що можливе лише для засуджених, які відбу­ли встановлену частину строку покарання і сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення.

Безумовні підстави — це такі юридичні факти, настання яких безумовно свідчить про необхідність звільнення засудженого. Відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, за будь-яких обста­вин є підставою для звільнення засудженого.

Кримінальним кодексом України встановлено дванадцять видів покарань (ст.51), а для неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні слочину, - п’ять (ст.98). Кожен з цих видів має свою спе­цифіку щодо порядку відбування покарання та звільнення від нього.