Звільнення на підставі акта про помилування

Помилування це також акт прощення засуженного, на підставі якого його може бути звільнено (повністю або частково) від покарання, який відрізняється від аміністії рядом ознак. Зокрема, звільнення від відбування покарання за цією підставою,є виключенням із правила, встановленого ст.411 КПК України щодо вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироку, судом.

У процесі еволюції суспільства, розвитку кримінального законодавства моральна категорія „помилування” перетворюється у правовий інститут, який є підставою звільнення від покарання осіб, які вчинили злочин. У правовому значенні помилування в Україні існує як інститут права, що утворюється шляхом видання Президентом України акта правового характеру, який не скасовує дію закону про кримінальну відповідальність, але водночас звільняє особу від кримінального покарання. Регламентації процедури помилування у чинному Кримінально-процесуальному кодексі України немає. Адже враховуючи те, що помилування засудженого є, по-суті, певною кримінально-процесуальною складовою провадження у кримінальних справах, а також, оскільки рішення про помилування повинно бути обов’язково приєднано до кримінальної справи і виконано органами виконання покарання, вбачається логічним закріплення у Кримінально-процесуальному кодексі України норм, які б регулювали процедуру помилування засудженого.

Акт помилування — це акт, який видає Президент України на підставі п.27 ч.1 ст.106 Конституції України, реалізуючи таким чином соціальну спрямованість держави. Відповідно до ст.87 КК України помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи, оскільки сто­сується конкретного засудженого, на відміну від амністії, дія якої поширюється на певні категорії осіб. Якщо видання закону про амністію не залежить від бажання та волевиявлення конкретної особи, то подан­ня клопотання про помилування — це право засудженого (іншої особи, яка звернулась в його інтересах з цього питання). Помилування на вдміну від амністії не має обмежень щодо категорій засуджених, до яких воно може бути застосовано.

Помилування не передбачає можливість звільнення засудженого від кримінальної відповідальності, амністія, навпаки, може передбачати таке звільнення. Але актом помилування може бути замінене одне покарання на інше, більш м'яке. Особливістю помилування є також те, що клопотання про нього може бути подане лише після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку – після прийняття рішення відповідним судом. Амністія можлива і на стадії дізнання, досудового слідства та судового розгляду справи.

Указом Президента України від 16 вересня 2010 року № 902/2010 затверждено Положення про порядок здійснення помилування, яким передбачено, що помилування засуджених здійснюється у виді:

- заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років. При цьому засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання (ч.7 ст.151 КВК України). Ч. 2 ст.87 КК України встановлено, що заміна довічного позбавлення волі на позбавлення волі актом про помилування може бути здійснена на строк не менше 25 років;

- повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

- заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким по­каранням.

Право на клопотання про помилування має особа, яка:

- засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

- засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;

- засуджена в Україні і передана для відбування покарання іно­земній державі, якщо ця держава погодилася виз­нати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку – після прийняття рішення відповідним судом.

Подання клопотання про помилування — це індивідуальний акт волевиявлення засудженого, його власне прохання про прощення. Але з клопотанням про помилування можуть звертатися також захисник, батьки, дружина (чоловік), діти, законний представник, громадські організації тощо.

З метою забезпечення єдиного порядку оформлення документів про помилування Державним департаментом України з питань виконання покарань за погодженням зкерівником Служби з питань помилування Кабінету Президента України Секретаріату Президента України видано наказ від 16.05.2006 N 93 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 червня 2006 р. за N 672/12546) „Про затвердження Інструкції про порядок подання до Адміністрації Президента України матеріалів з питань помилування та виконання указів Президента України про помилування”, відповідно до якої підготовку матеріалів до розгляду клопотань про помилування здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України (станом на 08.11.2010 нової Інструкції не затверджено).

Управління має право витребувати від установ та органів, які виконують покарання, матеріали, необхідні для розгляду клопотань про помилування, їхню думку про доцільність застосування помилування, а також доручати їм перевірку окремих питань.

Якщо засуджений не перебуває під вартою, виконання вироку щодо нього може бути зупинено в установленому порядку до розгляду Службою клопотання про помилування.

Засудженим, які звертаються з клопотаннями про помилування при дотриманні вимог цієї Інструкції, не може бути відмовлено в прийнятті та розгляді таких клопотань.

Особи, засуджені до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, обмеження волі, арешту, клопотання про помилування Президенту України подають через установу виконання покарань чи слідчий ізолятор. Особи, засуджені до покарань, які виконує кримінально-виконавча інспекція, клопотання про помилування подають через підрозділ кримінально-виконавчої інспекції.

При перевірці питань, пов’язаних з помилуванням, прокурор повинен знати основни положення Інструкції.

Клопотання засуджених про помилування реєструються в журналі обліку клопотань про помилування засуджених (додаток 1). У цьому журналі також реєструються документи з виконання запитів та доручень Служби.

Начальник установи (підрозділу інспекції), приймаючи від засудженого клопотання про помилування, перевіряє, чи адресоване воно за належністю, і надає засудженому відповідні роз'яснення.

Після реєстрації клопотання про помилування начальником відділення соціально-психологічної служби установи готуються характеристика засудженого з висновком по суті клопотання і довідка про всі заохочення та стягнення за весь період відбування покарання цією особою.

У характеристиці засудженого відображається його поведінка за весь період відбування покарання, ставлення до праці та навчання, участь у виховних заходах, реалізації програм диференційованого виховного впливу, соціально корисна активність, ставлення до вчиненого злочину та відшкодування заподіяних злочином збитків, соціальні зв'язки з рідними та близькими, а також інші відомості, що характеризують засудженого та мають значення для розгляду питання про застосування помилування.

Якщо клопотання про помилування порушується спостережною комісією, службою у справах дітей, характеристика засудженого погоджується з відповідною комісією або службою.

Після погодження характеристики заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи та затвердження її начальником установи клопотання засудженого про помилування, характеристика засудженого і довідка про заохочення та стягнення протягом трьох робочих днів з моменту отримання клопотання про помилування передаються до підрозділу по контролю за виконанням судових рішень установи для подальшого оформлення документів.

До клопотання про помилування особи, засудженої до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, обмеження волі, арешту, додаються:

- анкета засудженого;

- копії вироку, ухвали і постанови суду, які є підставою для відбування покарання засудженим;

- копія розпорядження суду про виконання вироку, що набрав законної сили;

- характеристика засудженого;

- довідка про заохочення та стягнення;

- медична довідка про стан здоров'я засудженого із зазначенням у ній даних про здійснення примусового лікування, якщо воно було застосоване судом;

- довідка про наявність майнового позову, який підлягає стягненню, та стан відшкодування заподіяних злочином збитків.

До клопотання про помилування особи, засудженої до покарання, яке виконує кримінально-виконавча інспекція, додаються:

- анкета засудженого (додаток 3);

- копії вироку, ухвали і постанови суду, які є підставою для відбування покарання засудженим;

- копія розпорядження суду про виконання вироку, що набрав законної сили;

- характеристика засудженого з обов'язковим зазначенням у ній ставлення цієї особи до порядку виконання покарання та обов'язків, покладених на нього судом, праці, навчання з висновком по суті клопотання;

- довідки про строк відбутого покарання та факти притягнення до адміністративної відповідальності;

- медична довідка про стан здоров'я засудженого із зазначенням у ній даних про здійснення примусового лікування, якщо воно було застосоване судом;

- довідка про наявність майнового позову, який підлягає стягненню, та стан відшкодування заподіяних злочином збитків тощо.

Про надходження запитів чи доручень Служби начальник установи (підрозділу інспекції) повідомляє засудженого під підпис та пропонує йому написати особисте клопотання про помилування, що також додається до матеріалів, що надсилаються до Служби.

Якщо засуджений відмовляється від написання особистого клопотання про помилування, йому пропонується написати заяву про таку відмову, а в разі відмови її написати - складається відповідний акт, який підписується відповідальними зацю ділянку роботи посадовими особами та затверджується начальником установи (підрозділу інспекції) або особою, яка виконує його обов'язки. Відповідна заява чи акт додається до матеріалів і надсилається до Служби.

Якщо всі наявні в особовій справі засудженого судові рішення перевищують 20 машинописних сторінок, дозволяється робити з них виписки, у яких повинні бути викладені повністю вступна частина цих рішень, витяг з мотивувальної частини стосовно даногозасудженого (обов'язково вказуються всі епізоди вчинення злочинів цією особою, дані про те, як ця особа характеризується, обставини, які пом'якшують \обтяжують\ покарання) та повністю резолютивна частина.

Документи, які додаються до клопотання про помилування, виконуються машинописним способом, державною мовою (за винятком безпосередньо клопотань про помилування та копій судових рішень, що подаються мовою оригіналу). Усі документи і кожна сторінка копії судових рішень засвідчуються підписом відповідної посадової особи із зазначенням дати і завіряються гербовою печаткою установи (підрозділу інспекції).

Підготовлені та перевірені матеріали за клопотанням про помилування подаються на розгляд начальнику установи (підрозділу інспекції) або особі, яка виконує його обов'язки, яка підписує супровідниий лист і не пізніше 15-ти днів з дня надходження запиту зі Служби або подачі клопотання засудженим (при відсутності запиту) надсилає окремою справою на кожного засудженого до Служби. Про направлення матеріалів засуджений повідомляється під підпис на копії супровідного листа. Копії клопотання про помилування та матеріали долучаються до особової справи засудженого.

Відшкодування витрат за пересилання матеріалів за клопотаннями про помилування засуджених з установи проводиться з коштів, які є на особових рахунках засуджених. У разі відсутності таких коштів пересилання матеріалів проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ.

Начальник установи (підрозділу інспекції) зобов'язаний негайно повідомляти телеграфом Службу про всі нові обставини, що мають значення при вирішенні питання про помилування засудженого, а також про ті обставини, що виникли після надіслання матеріалів про помилування (перевірка судового рішення в касаційному порядку, перегляд судового рішення в порядку виключного провадження, звільнення від відбування покарання, представлення засудженого до звільнення від відбування покарання з будь-яких підстав чи заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, учинення засудженим нового злочину, порушення ним установленого порядку відбування покарання, тяжке захворювання, що загрожує життю засудженого, смерть засудженого тощо).

Про переведення засудженого до іншої установи начальник установи, у якій він тримався, негайно повідомляє телеграфом Службу про підстави та дату переведення, адресу установи, до якої переведено засудженого, а також дату та номер, за яким надіслано матеріали за клопотанням про помилування засудженого.

Контроль за своєчасним повідомленням Служби про нові обставини, що мають значення при вирішенні питання про помилування, здійснюється начальником установи (підрозділу інспекції) за журналом обліку клопотань про помилування та контрольно-строковими картками, позначеними муфтами з кольорового паперу.

Клопотання про помилування і підготовлені Службою матеріали попередньо розглядаються Комісією у питаннях помилування, яка утворюється при Президентові України (голова, 2 заступника голови - 1 за посадю – Керівник Служби,члени Комісії, один з яких виконує обов’язки секретаря). Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які скликаються і проводяться головою Комісії (одним із заступників). Засідання є правомочним за наявності більш якполовини її складу.У засіданнях Комісії можуть брати участь народні депутати України.

У разі відхилення Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія) клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої за особливо тяжкий злочин, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу,Службою може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через рік, а щодо особи, засудженої за інші злочини, - не раніш як через шість місяців із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.