Організація виконання програми

Організаційний аспект управління навчально-виховним процесом передбачає вчасне доведення до студентів змісту інформаційного пакета, стратегічних, тактичних цілей і завдань засвоєння теоретичних і практичних знань з кожного модуля та навчальної дисципліни загалом. При цьому важливо вселити надію студентів в успішне засвоєння ними теоретичних знань і практичних дій, продумати систему взаємодій викладача і студента, студентів між собою. Не менш суттєво визначити організаційні форми реалізації програми дій, з урахуванням результатів добровільного обрання студентами для вивчення дисциплін та диференціації навчання (поєднання фронтальних, групових, колективних, індивідуальних форм роботи). Організація виконує відповідну мобілізацію суб’єктів учіння на виконання програми, самоорганізацію студентів для реалізації поставлених цілей і завдань тощо.

Для організації виконання програми дій потрібно:

· ознайомити студентів зі змістом інформаційного пакета, положенням про кредитно-модульну технологію навчання;

· забезпечити розуміння студентами модульної структури навчальної дисципліни;

· довести до студентів стратегічні цілі вивчення дисципліни у порівнянні з тим, що засвоєно, показати прогалини у головних знаннях, практичних діях, спланувати шляхи їх ліквідації;

· визначити критеріальні параметри та опорні оцінки з кожного модуля, сформувати вимоги до них, спроектувавши на кожну оцінку;

· змоделювати систему суб’єкт – суб’єктних взаємовідносин, які характеризуються гуманістичною спрямованістю, демократизмом, відкритістю, рівноправним діалогом, в тому числі й у запитаннях тощо;

· ознайомити студентів із сутністю, внутрішнім змістом тієї моделі модульної технології, яка використовуватиметься у навчанні;

· сформувати технологічні основи дистанційного керівництва самостійною навчальною працею студентів та оцінювання її результатів.

Мотиваційна основа управління

Мотивація– процес стимулювання студентів до навчально-пізнавальної діяльності, яка спрямована на досягнення визначених цілей і завдань.

Основою мотивації учіння студентів є їхні різноманітні потреби та інтереси, врахування і задоволення яких суттєво поліпшує не лише якісні показники у навчанні і розвитку, а й полегшує процес управління всіма компонентами навчально-пізнавальної діяльності суб’єктів учіння, оскільки задіюються самоорганізуючі фактори, які дозволяють викладачеві перевести навчання у площину гуманної педагогіки. Співвідношення між використанням елементів авторитарної чи гуманної педагогіки власне й залежить від можливостей і вміння викладача задіяти якомога більше мотиваційних компонентів на всіх етапах засвоєння знань. Одними повчаннями неможливо нав’язати певну філософію освіти, до неї треба підійти через інтереси, внутрішні побудження і тих, хто вчиться, і тих, хто навчає. Добре, коли пізнавальні мотиви підсилюються суспільними, тобто в процесі державотворення роблять ставку на інтелектуальні сили нації й відповідним чином винагороджують їх внесок у суспільно-економічний розвиток країни. Тоді у державі формується відповідне інтелектуальне поле, адекватна йому суспільна думка, які постійно живлять пізнавальні мотиви, змобілізовують і підсилюють їх. На жаль, нинішній соціально-економічний стан нашої країни, болісні процеси перехідного періоду в державотворенні не тільки не стимулюють росту інтелектуального фону держави, а виконують протилежну функцію. Віриться, що це тимчасовий стан, який вимагає значної мобілізаційної роботи освітян, всієї інтелігенції, бо прорив, вихід з кризи можливий лише за умови, коли управлятимуть у державі добре підготовлені фахівці, з високим інтелектуальним потенціалом, жертовні і патріотично зорієнтовані.

Сьогоднішня криза економіки поглиблює кризові явища в освіті і навчанні, а занепад освіти приводить до ще більшого розвалу економіки. Яку ж ланку витягувати, щоб розірвати цю замкнену систему? Кому нині віддати пріоритети: освіті чи економіці? Вочевидь, що подальший занепад освіти – це трагедія суспільства і за будь-яких обставин освітні компоненти не можна послаблювати.

На нинішньому етапі розвитку країни в іерархії мотивів домінуючу роль відіграватимуть пізнавально-інтелектуальні та професійні. Щоб повніше задіяти пізнавально-інтелектуальні мотиви потрібно: по-перше, використовувати всі цікаві елементи знань з даного предмета, по-друге, вміло моделювати проблемні ситуації, втягувати студентів в активну пошукову діяльність, задіюючи всі компоненти психічного розвитку; по-третє, важливою складовою побудження студентів до учіння виступає повномасштабна реалізація всіх етапів управлінського циклу у засвоєнні знань, серед яких вагомий внесок у мобілізацію внутрішніх мотиваційних сил приносять оцінювальні дії викладача. Оцінювання – це багатогранний психолого-педагогічний процес, який у досвідченого викладача є відповідним стимулом до систематичної розумової праці студента або ж, при невмілому застосуванні, виконує зворотню дію.

Оцінювання за модульним принципом навчання включає в себе:

· визначення і адаптацію до кожної оцінки нормативної складової навчальної дисципліни (освітніх стандартів) і проекція їх на кожний модуль;

· донесення до студентів змісту знань, адекватних тій чи іншій оцінці;

· використання різних форм оцінювання (тести, залік, контрольна робота тощо);

· вибір системи опорних оцінок з кожної навчальної дисципліни, які відповідають його специфіці, забезпечують цілісне і об’єктивне оцінювання кожного студента і є посильною для реалізації викладачем;

· встановлення коефіцієнта вагомості кожної з опорних оцінок і математичного механізму їх підсумування за кожний модуль і навчальну дисципліну загалом;

· встановленння математичних підходів до визначення рейтингового показника студента;

· коментування виставленої оцінки (співставлення реальних знань з визначеними стандартами та змістом кожної оцінки).

При дотриманні цих вимог процес оцінювання виконуватиме відповідні мотиваційні функції, спонукатиме студентів до систематичної розумової праці, спричинює саморух до пізнання, до саморозвитку і самозбагачення, самоактуалізує студентів.

Позитивну роль у самомобілізації внутрішніх побуджень студентів до учіння виконує професійна компонента. Цілеспрямована робота навчального закладу з актуалізації професійних інтересів і побуджень готує студентів до усвідомленого вибору вибіркових навчальних дисциплін.

Контроль і оцінювання

Контроль за навчально-виховною діяльністю студента – це процес, який забезпечує досягнення викладачами і студентами поставлених цілей, а також дозволяє виявити проблеми до того, як вони стають серйозною перешкодою у навчанні, він використовується для вчасного стимулювання учіння студентів.

Процес контролю передбачає встановлення державних навчальних стандартів з кожної дисципліни, вимірювання фактично досягнутих результатів і проведення корекції тоді, коли одержані результати суттєво відрізняються від нормативів.

Контроль є фундаментальним елементом управлінського процесу, без нього не обходиться ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивація, бо вони є невід’ємними елементами загальної системи контролю.

У вищих навчальних закладах використовуються такі види контролю: попередній, поточний, модульний, семестровий, річний, контроль залишкових знань, державна атестація. Як уже зазначалося, управлінський процес починається із з’ясування вихідного стану системи, тобто попередній контроль є невід’ємною частиною планування. Як правило, викладачі нехтують цим видом контролю (важко визначити опорні знання, практичні дії, особливо, якщо предмет викладається вперше, відсутні відповідні матеріали для організації контролю тощо), в результаті багато втрачається під час організації засвоєння нових знань. Йдеться про те, що вивчення будь-якої навчальної дисципліни опирається на раніше засвоєні знання. Наприклад, перед вивченням “Мікроекономіки” потрібно не лише зактуалізувати головні економічні поняття, які вивчалися в школі, а й повторити відповідні математичні знання. Модульний принцип навчання дозволяє виділити головні знання, практичні дії у кожній логічно завершеній сукупності знань і систематично проводити актуалізацію опорних знань, організовувати планове помодульне повторення головного навчального матеріалу і тим самим зміцнювати нейронні зв”язки пам”яті, здійснювати самоконтроль залишкових знань.

Як і будь-яка технологія навчання, кредитно-модульна навчальна система пропонує свої підходи до контролю та оцінювання знань студентів, в тому числі й тих, які актуалізуються або включаються у планове повторення. Основними недоліками традиційної навчальної системи в частині реалізації контрольних функцій за результатами навчання студентів є:

· відсутність, адаптованих до можливостей студентів і адекватних до вимог професії, критеріїв оцінювання;

· епізодичний характер оцінювання, низька кореляція між поточним і сесійним оцінюванням;

· слабка мотивація студентів до систематичної навчальної праці;

· великий масив навчального матеріалу, який необхідно засвоїти перед екзаменом, оцінювання “миттєвих знань”, які не доводяться до повного засвоєння студентами;

· недостатня зінтегрованість суміжних навчальнх дисциплін не дозволяє максимально генералізувати навчальний матеріал, полегшити його запам’ятовування, а відтак і об’єктивне оцінювання.

Введенням всеєвропейської системи накопичення і зарахування кредитів (ЄСПК) певною мірою розв’язуються означені проблеми. У цій системі час вивчення навчальних дисциплін виражається у кредитах (1 кредит=27 год), визначається річне повне навчальне навантаження студента (60 кредитів). Кредити зараховуються студентам лише за успішні результати у навчанні. Таким чином, кредитні підходи спонукають студентів добровільно обирати для вивчення і засвоєння обмежену кількість навчальних дисциплін, брати відповідні зобов’язання щодо їх якісного засвоєння у визначений час, про що засвідчуватимуть об’єктивно складені екзамени. Уніфікується й шкала оцінювання.

Введення лише кредиту не вносить докорінних змін в організацію навчального процесу, який, як правило, проводиться за методом “чорного ящика”, тобто викладачів цікавлять лише кінцеві результати у засвоєнні знань, які контролюються за допомогою заліків та екзаменів.

Відомі педагоги М.Пирогов, К.Ушинський, П.Каптєрєв та ін. у свій час піддавали критиці “екзаменаційний напрям” як “офіційний звіт про знання”, як контроль “миттєвих знань”. Іспит, за їх глибоким переконанням, це значна частина часу, що відбирається від навчального процесу і підготовка до іспитів, як правило, поспішна, безсистемна; іспити викликають “штучне збудження в учнів сил, напруги, що шкодить здоров’ю” (П.Каптєрєв); відповіді на іспитах бувають випадковими і не можуть бути надійними показниками зусиль учителя й учня впродовж року (П.Каптєрєв, В.Стоюнін) [6, c.9].

На наш погляд, управління навчанням студентів за принципом “чорного ящика” не є ефективним. Педагоги повинні шукати ефективні методи управління навчально–пізнавальною діяльністю студентів загалом, а не тільки здійснювати контроль за її результатами. Більш ефективним у навчанні є управління за принципом “ білого” (прозорого) ящика, відповідно до якого оптимальні навчальні результати забезпечуються ефективним управлінням не лише навчальним процесом, а й учінням студентів.

Моделювання навчального процесу за принципом “білого ящика” проводиться відповідно до таких вимог:

· визначення цілей навчання;

· встановлення вихідного стану навчального процесу;

· визначення програми дій;

· забезпечення систематичного зворотного зв’язку;

· оперативне коректування навчального процесу відповідно до сигналів зворотної інформації [10, c.45].

Кібернетичним вимогам до навчального процесу найбільш відповідає модульна технологія, яка дозволяє організувати засвоєння навчального матеріалу у дискретно – неперервному полі за програмою, яка складається з логічно завершених частин (модулів), із структурованим змістом та цілісним навчально – управлінським циклом кожного модуля. Логічно завершена частина навчальної дисципліни (модуль) тісно взаємопов’язана з часом, що відводиться на її засвоєння (кредит), особливо, якщо під час обчислення кредитного часу використовувати європейські підходи. Саме 1 кредит (27 год) є тим оптимальним часом, який необхідно виділити протягом місяця для успішного засвоєння логічно завершеної частини навчальної дисципліни (модуля), причому 16 год виділяється на аудиторне навчання (2 пари протягом тижня), а 11 год – на самостійну роботу студента. За таких підходів модульний контроль здійснюватиметься щомісяця.

Модульна технологія забезпечує дотримання психолого-педагогічних вимог до організації засвоєння визначеної сукупності елементів знань, оперативне управління навчальним процесом, а також спонукає студентів до систематичної навчальної праці і робить її посильною. Модульна технологія передбачає не лише організацію повного засвоєння визначених знань, а й дієвий контроль за станом їх засвоєння кожним студентом. Є різні підходи до проведення контролю і оцінювання знань. Так, у вищих закладах освіти США контроль за набуттям знань студентами є максимально комп’ютеризований і досконалий. Тестування на заняттях за допомогою комп’ютерів займає: поточне – 5-10хв., проміжне (або рубіжне) – 15-20 хв. Крім того, щотижня студенти вдома виконують письмові тести за завданнями викладача, 3-4 рази на семестр (один раз на місяць) проводиться письмове тестування по 30-50 хв. (при цьому студенту зараховуються три кращих результати з 4- тестів), а в кінці семестру – фінальний (підсумковий) екзамен або залік з письмовим тестом (на 2-3 год.).

Під час виставлення підсумкової оцінки за навчальну дисципліну враховується:

· відвідування лекцій – 5%;

· відвідування семінарів, практичних чи лабораторних занять – 25%;

· щотижневі домашні (комп’ютерні або письмові) тести (за завданнями викладача) – 15%;

· три кращих результати щомісячних письмових тестів з 4-х – 30%;

· фінальний екзамен або залік із письмовим тестом – 25%.

Якщо студент набрав в кінці семестру з пройденого курсу менше 60%, то курс йому не зараховується і його треба проходити знову. Студентам за пройдений курс виставляються оцінки відповідно до набраної кількості відсотків. Наприклад, якщо студент набирає 90% і більше, він отримує оцінку “А” [7, с.43].

Таким чином, якщо відвідувати всі лекції, практичні та семінарські заняття і протягом семестру успішно виконати завдання трьох письмових тестів (разом 60%), то знання студента оцінюються найнижчою позитивною оцінкою D – “курс пройдено”. У цьому прослідковується логічний взаємозв”язок між відвідуванням навчальних занять і щомісячними (модульними) тестовими випробуваннями. Вагоме місце в оцінці займають результати виконання студентом тестових завдань в домашніх умовах (15%).

До речі, у вищих навчальних закладах України широко розвивається американська модель оцінювання: 100 балів розсіюється між різними видами навчальної діяльності студента. Наприклад, екзамен – 30 балів, виступ на семінарі – 7 балів, виступ з фрагментом занять за фахом – 6 балів, виконання завдань однієї контрольної роботи – 5 балів, повідомлення з теми семінару – 4 бали, доповнення виступу, участь в дискусії – 3 бали, написання і захист рефератів (на задану тему та із самостійно обраної теми) – відповідно 10 і 15 балів, участь в обговоренні розв’язку завдань – 1 бал [ 9,с. 299].

У вищенаведених варіантах можна простежити такі спільні концептуальні підходи:

· разом з результатами навчання оцінюються в балах і різні його види з метою активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, в тому числі й відвідування навчальних занять (американська модель);

· всі види оцінювання складають сумарно 100 балів;

· на фінальний екзамен відводиться від до усієї сукупності балів;

· визначається оптимальна кількість балів, яка дозволяє студентові автоматично одержати позитивну оцінку за вивчену навчальну дисципліну.

Основні недоліки такої оцінювальної системи:

· формалізм – оцінюється дискретна активність студента, а не системні знання;

· відволікання викладача від виконання основної функції аудиторних навчальних занять організації повноцінного процесу засвоєння знань;

· невідповідність між оцінюванням різних видів діяльності уможливлює одержання високої оцінки ще до екзамену, причому за поодинокі відповіді, не демонструючи системних знань;

· вища оцінка встановлюється не за більш глибокі і міцні знання, а з формальних причин (більшу активність на заняттях, більшу кількість написаних рефератів тощо).

Для моделювання ефективної контрольно-оцінювальної системи за модульним принципом потрібно:

· здійснити модульний розподіл навчальної дисципліни на логічно завершені частини;

· у кожному модулі виділити структуру елементів знань, практичних дій і генералізувати їх;

· виділити ядро знань, практичних дій модуля для повного засвоєння з базовою оцінкою “задовільно”;

· визначити параметри для контролю (теоретичні елементи знань, навички і вміння, аудіювання, результати самостійної та науково-дослідної роботи, олімпіад тощо);

· для кожного з визначених контрольних параметрів встановити максимальну кількість балів, визначити кількісні співвідношення між ними з таким розрахунком, щоб ядро знань становило 60% від усіх можливих балів;

· визначити модульну кількість головних знань, практичних дій для актуалізації і планового повторення, знайти їх місце в структурі підконтрольних нових знаннєвих елементів;

· провести предметну генералізацію знань, практичних дій, визначитися з формами контролю.

Звісно, що ядро знань, практичних дій з кожної навчальної дисципліни та циклів підготовки (базова оцінка “задовільно”) повинні бути уніфікованими на державному рівні і бути складовою державного стандарту.

Тоді одержані кредити за виконану студентами роботу і засвоєні знання з того чи іншого освітньо-кваліфікаційного рівня стануть об’єктивними критеріями порівнюваності різних вищих заходів освіти і ваговим чинником зближення освітніх систем європейських країн.

Цьому сприятиме уніфікація шкали оцінювання, приведення її до європейських вимог, тим більше, що шкала оцінювання ЕСТS є більш глибокою і диференційованою, ніж українська. У ній є п”ять позитивних оцінок (А–“відмінно”, В–“дуже добре”, С–“добре”, D–“задовільно”, Е–“достатньо”) і дві – негативні (FX і F “незадовільно”). Узагальнена крива Гауса нормального розподілу студентів (у відсотках), які зазвичай досягають відповідної оцінки в країнах Болонського процесу, має такий вигляд (мал.2):

 

 

 

 

 

 

 

F Fx E D C B A

Мал.2

 

Таким чином, система ЕСТS дає лише позитивні результати, нормальний розподіл успішності студентів засвідчує про об’єктивність контролю і відбір на навчання у вищі заклади освіти добре підготовлених випускників середньої школи з високими інтелектуальними можливостями та правильним вибором майбутньої професії.

 

Завдання для самостійної роботи

І. Дайте відповіді на запитання:

1. Що означає засвоїти навчальний матеріал?

2. Визначте психологічний цикл засвоєння знань.

3. Що таке сприймання навчального матеріалу? Як організувати ефективне сприймання навчального матеріалу?

4. З яких компонентів складається процес розуміння навчального матеріалу?

5. Як забезпечити розуміння навчального матеріалу?

6. Сутність процесу запам’ятовування навчального матеріалу. Назвіть основні прийоми запам’ятовування

7. В чому сутність узагальнення (систематизації) навчального матеріалу?

8. З’ясуйте сутність структурування і генералізації навчального матеріалу.

9. Назвіть основні прийоми застосування навчального матеріалу.

10. Назвіть основні вимоги до повторення навчального матеріалу.

11. Структура управлінського процесу.

12. Охарактеризуйте основні компоненти управління:

· планування;

· організація виконання запланованого;

· мотивація;

· контроль і корегування.

13. Сформулюйте поняття «модуля», «кредиту».

14. Визначте сутність кредитно-модульної системи навчання.

ІІ. Тестові завдання

1. Дидактичний модуль – це:

а) функціональним вузол навчально-виховного процесу;

б) відносно самостійна частина навчального процесу;

в) розділ чи тема курсу;

г) логічно завершена частина теоретичних і практичних знань з даної навчальної дисципліни, яка проектується на структуру процесу засвоєння знань і адаптована до індивідуальних особливостей суб’єктів учіння;

д) частина навчального курсу.

2. Алгоритм процесу засвоєння знань:

а) сприймання, розуміння, запам’ятовування, узагальнення і систематизація, застосування, повторення;

б) осмислення і усвідомлення, запам’ятовування, застосування;

в) сприймання; запам’ятовування, застосування;

г) розуміння, запам’ятовування, застосування;

д) планування, виконання запланованого, контроль і корекція.

3. Управлінський процес проводиться за таким алгоритмом:

а) мотивація, організація, контроль;

б) планування, організація виконання, мотивація, контроль корегування;

в) цільові установки, планування, контроль;

г) планування, контроль, рефлексія;

д) планування, визначення мети, контроль і оцінювання.

4. Зазначте одну з названих нижче вимог, які не записані у Болонській декларації:

а) запровадження єдиного додатка до диплома;

б) підготовка фахівців за двома освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, магістр;

в) запровадження кредитно-модульної системи навчання;

г) досягнення відповідної якості освіти;

д) введення Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS-ЄСПК).

5. Яка із зазначених нижче вимог міститься у Болонській декларації?

а) уніфікувати оплату за навчання;

б) подолати перешкоди для вільного пересування студентів, викладачів, науковців та адміністраторів;

в) вивчити у ВНЗ дві іноземні мови;

г) запровадити єдину технологію навчання;

д) ввести зовнішнє незалежне оцінювання.

6. В якому році Україну прийняли до Болонського процесу?

а) 2003р., Берлін;

б) 1999р., Болонья;

в) 2001р., Прага;

г) 2010 р., Будапешт, Відень;

д) 2005 р., Берменген.

7. Дидактичний кредит – це:

а) один із критеріїв порівняння якості вищої освіти у різних навчальних закладах і числова міра повного навчального навантаження;

б) логічно завершена частина навчального матеріалу;

в) позика навчальної дисципліни;

г) частина курсу, що охоплює кілька тем або розділів;

д) інформаційний вузол.

8. Система ЕСТS базується на таких елементах:

а) інформаційний пакет (про навчальні програми і структуру і досягнення навчального закладу;

б) угода між студентом і вищим навчальним закладом;

в) інформаційний пакет; угода між вищим навчальним закладом і студентом, шкала оцінювання (А,В, С, Д, Е, FX, F);

г) уніфіковане оцінювання;

д) кредитно-модульна система оцінювання.

9. Усвідомлення навчального матеріалу – це:

а) ієрархізована лаконізація і схематизація визначеної сукупності знань за певним принципом;

б) проникнення у сутності окремих частин цілого, елементів системи знань, встановлення суті окремих слів та словосполучень у цих знаннях;

в) закріплення, збереження і відтворення знань;

г) це мисленне виділення спільних рис;

д) процес виділення елементів знань та встановлення взаємозв’язків між ними.

10. Мотивація – це

а) ознайомлення студента з інформаційним пакетом;

б) забезпечення розуміння студентами модульної структури навчальної дисципліни;

в) формування технологічних основ дистанційного навчання;

г) моделювання суб’єкт-суб’єктних відносин;

д) процес стимулювання студентів до навчання.

11. Назвіть, який елемент не потрібний для організації виконання програми дій:

а) ознайомити студентів зі змістом інформаційного пакета, положенням про технологічні особливості навчання у ВНЗ;

б) довести до студентів стратегічні цілі вивчення дисципліни;

в) змоделювати нову навчальну технологію;

г) ознайомити студентів з критеріями оцінювання та опорними оцінками з навчальної дисципліни;

д) ознайомити студентів із вимогами і структурою самостійної роботи.

12. Назвіть одну із функцій дидактичного кредиту:

а) спонукання студентів до вільного вибору навчальних дисциплін;

б) поділ дисципліни на логічно завершені частини;

в) визначені структурно цілі вивчення дисципліни;

г) опорні оцінки з модуля;ё

д) обмежена кількість студентів у групі.

13. Розуміння навчального матеріалу – це:

а) ієрархізована лаконізація і схематизація визначеної сукупності знань за певним принципом;

б) проникнення у сутності окремих частин цілого, елементів системи знань, встановлення суті окремих слів та словосполучень у цих знаннях;

в) закріплення, збереження і відтворення знань;

г) це мисленне виділення спільних рис;

д) проникнення в сутність окремих слів, частин цілого, встановлення взаємозв’язків між ними та оперування цими знаннями.

14. Узагальнення навчального матеріалу – це:

а) мисленне виділення спільних рис, властивостей у заданій сукупності елементів знань і формулювання висловлення з використанням встановлених спільних елементів;

б) проникнення у сутності окремих частин цілого, елементів системи знань, встановлення суті окремих слів та словосполучень у цих знаннях;

в) закріплення, збереження і відтворення знань;

г) це мисленне виділення спільних рис;

д) процес виділення елементів знань та встановлення взаємозв’язків між ними.

15. Основними елементами кредитно-модульної технології навчання є:

а) надання студентам кредитів, семибальна шкала оцінювання;

б) модульний принцип у навчанні;

в) система дидактичних принципів;

г) навчальні дисципліни, аудиторії і лабораторії;

д) освітньо-професійні програми з навчальними дисциплінами, обсяг яких вимірюється в кредитах, вибір студентами навчальних дисциплін, модульний розподіл кожної дисципліни.

 

Література

1. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у дітей. К., 1963. – 78с.

2. Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования. Учебн. пособ. -Л.: ЛГУ, 1980. – 123 с.

3. Матеріали Міністерства науки і освіти щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Київ. – 2003. – 16 с.

4. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації // Рідна школа. - №12. – 1998. – С.3-17.

5. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. – К., 2003. – 192 с.

6. Пташний О.Д. Теорія і практика контролю результатів навчально-пізнавальної діяльності вищих навчальних закладів України у другій половині ХІХ ст. Автореферат дис. на здобуття наук. ст. к.п.н. Харків,. 2003. – 24с.

7. Романовський О. Особливості вищої освіти США // Рідна школа. – 2000р. – №1. – 31-50 с.

8. Сеченов И.М. Избранные произведения. – Т.1. –М., 1952.

9. Сікорський П.І. Теорія і методика диференційованого навчання. – Львів: “Сполом”. 2000р. – 421 с.

10. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. -М.: Изд. МГУ, 1975. – 343 с.