Зміст науково-педагогічної практики

МАГІСТРАНТІВ-ІСТОРИКІВ

Упродовж 6-тижневої практики магістрант повинен виконати роботу такого змісту:

1-й тиждень — відвідування лекційних і семінарських занять з історії на І-ІІІ курсах, спостереження за методами викладання та активізації пізнавальної діяльності студентів І-ІІІ курсів. Вивчення кафедральної навчально-методичної документації (індивідуальних планів, робочих програм тощо), планів наукової, навчально-виховної, методичної роботи кафедр;

2-й тиждень — відвідування лекційних і семінарських занять з історії на ІV-V курсах, спостереження за особливостями організації навчально-виховного процесу на старших курсах. Вивчення роботи проблемних груп та наукових гуртків, товариств, основ керівництва науково-дослідницькою роботою студентів;

3-й тиждень — підготовка і проведення практичних (семінарських) занять з історії на І-ІІІ курсах, взаємовідвідування та аналіз проведених занять;

4-й тиждень — підготовка і проведення практичних (семінарських) занять з історії на ІV-V курсах, взаємовідвідування та аналіз проведених занять;

5-й тиждень — підготовка і проведення заняття нетрадиційної структури (за вибором магістранта). Проведення виховної роботи з академгрупою (години куратора);

6-й тиждень — підготовка і проведення лекційного заняття з одного з історичних курсів (за вибором магістранта). Вивчення форм контролю й обліку знань студентів (колоквіум, залік, екзамен). Звіт магістранта-практиканта.

Звітна документація:

1. Методична розробка двох семінарських занять: на І-ІІІ та на ІV-V курсах.

2. Методична розробка нетрадиційного заняття (за вибором магістранта).

3. Текст прочитаної під час практики лекції (на аркушах А-4 обсягом до 15 сторінок).

4. Звіт про навчальну, методичну, виховну та науково-дослідницьку роботу в “Щоденнику практиканта” (додаток 20).

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯРЕЗУЛЬТАТІВ

НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ МАГІСТРАНТІВ

Оцінюючи роботу магістранта за наслідками науково-педагогічної практики, керівник-методист ураховує такі параметри:

ü рівень самостійного, творчого підходу магістранта до підготовки занять з урахуванням новітніх досягнень історичної науки;

ü науково-теоретичний та методичний рівень проведення занять;

ü повнота реалізації виховного потенціалу історичного курсу на лекційному і семінарських заняттях;

ü сформованість комунікативних умінь та навичок, уміння керувати аудиторією, організовувати її пізнавальну діяльність, увагу;

ü готовність до проведення нетрадиційних форм навчання історії у ВНЗ, здатність доцільно здійснювати їх вибір, упроваджувати в навчальний процес;

ü рівень мовленнєвої культури практиканта;

ü знання змісту, напрямів і форм виховної роботи в студентському середовищі.

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

ОРІЄНТОВНІ СХЕМИ АНАЛІЗУ УРОКУ

 

Додаток 1.1

Схема аналізу уроку для студентів 3-го курсу

 

I. Загальні відомості про урок:

1. Тема уроку.

2. Дата; школа; клас; місце уроку в розкладі; прізвище, ім’я, побатькові вчителя; кількість учнів за списком, скільки присутніх; де проводиться урок (кабінет, клас).

3. Мета уроку (з’ясовується перед уроком у вчителя); правильність вибору мети відповідно до програмних вимог (навчальна, розвиваюча, виховна).

4. Готовність до уроку: санітарно-гігієнічний стан класної кімнати; обладнання (наочність, ТЗН); стан робочих місць учнів (наявність на столах зошитів, підручників, атласів й ін.); психологічна готовність до уроку.

II. Аналіз структури, змісту, методів, прийомів та організації навчання:

1. Вибір типу уроку відповідно:

– дидактичній меті уроку;

– формам організації діяльності учнів;

– тип уроку не визначений.

2. Способи постановки навчальних завдань та мотивації навчальної діяльності:

– різноманітність цих способів;

– наявність завдань і мотивів;

– відсутність завдань та мотивів.

3. Методи, що переважають на уроці:

– пояснювально-ілюстративний;

– репродуктивний;

– проблемного викладання;

– частковопошуковий;

– дослідницький.

4. Методичні прийоми, використані на уроці:

– використано словесні, наочні та практичні прийоми;

– прийоми сприяють реалізації методів;

– використано прийоми однієї групи, двох груп;

– одноманітність прийомів,

– доцільність вибраних прийомів.

5. Науковість викладеного матеріалу:

– інформація відповідає сучасному рівню географічних знань;

– висвітлювались нові наукові гіпотези та теорії;

– учитель припускався помилок при викладенні навчального матеріалу;

– помилки учнів не виправлялися вчителем.

6. Засоби навчання (ЗН) і методика використання їх на уроці:

– використання комплексу ЗН, раціональне їх сполучення;

– використання ЗН для самостійної роботи учнів;

– використання ЗН для пояснення окремих понять чи причинно-наслідкових зв’язків;

– використання ЗН для ілюстрації положень, які викладає вчитель;

– відсутність на уроці ЗН.

7. Формування на уроці уявлень та понять (емпіричних і теоретичних):

– здійснюється цілеспрямовано;

– відбувається стихійно;

– не здійснюється.

8. Формування вмінь та навичок:

– здійснюється в тісному зв’язку із здобутими знаннями, цілеспрямовано;

– відбувається стихійно;

– не проводиться.

9. На якому рівні організовано пізнавальну діяльність учнів:

– відтворення учнями знань та вмінь (на репродуктивному рівні);

– застосування учнями знань і вмінь за зразком, у знайомій ситуації;

– застосування учнями знань й умінь у новій ситуації.

10. Характер запитань та завдань, що пропонуються учням:

– запитання й завдання мають проблемний характер;

– переважання запитань і завдань на застосування знань та вмінь, їх узагальнення;

– наявність запитань і завдань, спрямованих на виявлення зворотного зв’язку;

– запитання й завдання в основному на відтворення знань та вмінь;

– відсутність запитань і завдань.

11. Прийоми організації розумової діяльності учнів:

– залучення різних видів пам’яті учнів;

– використання асоціативного мислення;

– формування та застосування прийомів запам’ятовування;

– відсутність будь-яких прийомів.

12. Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки:

– наявність внутрішньопредметних зв’язків;

– наявність міжпредметних зв’язків;

– відсутність таких зв’язків.

13. Реалізація краєзнавчого принципу на уроці:

– урок побудовано на краєзнавчому матеріалі;

– краєзнавчий матеріал застосовується фрагментарно;

– не реалізується зовсім.

14. Зв’язок уроку з життям:

– широко використовуються матеріали масової інформації;

– учитель спирається на події, що відбуваються на Полтавщині, в Україні та в світі;

– урок академічний, проводиться без зв’язку з поточними подіями.

15. Увага до психологічних аспектів навчання:

– створення сприятливого психологічного клімату на уроці;

– урахування індивідуальних психолого-вікових особливостей учнів;

– реалізація принципу відкритих перспектив;

– реалізація принципу емоційності навчання;

– відсутність такої уваги.

16. Структура уроку:

– доцільно підібрані макро- та мікрокомпоненти уроку;

– макро- і мікрокомпоненти уроку не сприяють досягненню поставленої дидактичної мети;

– урок не структурований.

17. Наявність у роботі вчителя системи уроків:

– урок як складова частина системи уроків тематичного блоку;

– показовий урок.

18. Учитель на уроці:

– рівень володіння навчальним матеріалом;

– володіння методичними прийомами;

– співпраця та нерозривність діяльності вчителя й учнів;

– артистизм;

– уміння імпровізувати;

– комунікативність;

– мова;

– уміння володіти собою.

19. Ефективність уроку:

– в учнів були сформовані уявлення та поняття;

– в учнів були сформовані нові вміння;

– на основі вмінь були сформовані навички;

– взаємодія вчителя й учнів сприяла їх інтелектуальному розвитку;

– учні засвоювали прийоми самостійного здобуття знань;

– учитель сприяв формуванню світогляду дітей;

– діяльність учителя була неефективною.

20. Додатково оцінюється:

– проблемний підхід до навчання;

– наявність сформованої педагогічної технології;

– застосування форм колективної навчальної діяльності;

– використання ігрових ситуацій;

– застосування сучасних засобів навчання;

– застосування саморобних наочних посібників.

21. Самоаналіз уроку вчителем:

– установлює в аналізі чіткий зв’язок між метою уроку та його результатами;

– бачить власні помилки і знає, як їх виправити;

– уміє знайти невдалі моменти свого уроку;

– учитель не бачить власних помилок.

 

 

Додаток 1.2

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ

I. Загальні відомості про урок:

1. Дата; школа; клас; місце уроку в розкладі; прізвище, ім’я, побатькові вчителя; кількість учнів за списком, скільки присутніх; де проводиться урок (кабінет, клас).

2. Тема уроку.

3. Мета уроку (з’ясовується перед уроком у вчителя); правильність вибору мети відповідно до програмних вимог (навчальна, розвиваюча, виховна).

4. Готовність до уроку: санітарно-гігієнічний стан класної кімнати; обладнання (наочність, ТЗН); стан робочих місць учнів (наявність на столах зошитів, підручників, атласів та ін.); психологічна готовність до уроку.

II. Тип і структура уроку (основні етапи уроку, раціональність розподілу часу на кожний з етапів уроку).

ІІІ. Аналіз змісту уроку:

1. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

2. Відповідність змісту теоретичного матеріалу програмі.

3. Пізнавальний потенціал уроку, зв’язок із сучасністю.

4. Докладне визначення змісту опорних знань.

5. Повторення і корекція раніше вивченого матеріалу, його зв’язок із поясненням нового матеріалу.

ІV. Аналіз методів і організації навчання:

Організаційний етап уроку (налаштування учнів на роботу на уроці, активізація знань, постановка завдань).

2. Контроль та корекція вивченого матеріалу:

- види контролю (індивідуальний, фронтальний, груповий, усний, письмовий);

- зміст і характер запитань та завдань (репродуктивний, проблемний);

- індивідуальні й диференційовані завдання для школярів залежно від їх можливостей, вікових особливостей і підготовки;

- ступінь залучення учнів до доповнень, виправлень, рецензування відповідей товаришів;

- поєднання колективної, фронтальної, групової та індивідуальної роботи учнів;

- умотивованість оцінки знань, умінь і навичок учнів.

3. Вивчення нового матеріалу:

- мотивація вивчення нової теми;

- постановка мети уроку;

- форми, методи і прийоми організації вивчення й закріплення нового матеріалу (їх доцільність та відповідність віковим особливостям учнів);

- використання наочності, доцільність застосування ТЗН, уміння школярів користуватися картами, приладами, підручниками;

- роль і місце самостійної роботи учнів;

- записи та малюнки на дошці (акуратність, лаконічність, грамотність).

4. Закріплення нових знань: доцільність вибору матеріалу для закріплення, засоби закріплення знань.

5. Прийоми підготовки учнів до виконання домашнього завдання як творчого продовження уроку (в який момент уроку оголошене, скільки часу витрачено на його пояснення, характер завдань і відповідність їх віку учнів).

V. Педагогічна майстерність учителя:

1. Педагогіка співробітництва, співдружності та співтворчості вчителя й учнів, а також школярів між собою (врахування індивідуальних особливостей, взаєморозуміння вчителя і вихованця, взаємна повага учнів, взаємодопомога); довір’я, вимогливість педагога, вміння бачити кожного учня, захопити спільною працею, викликати почуття радості пошуку, знахідок, упевненості.

2. Поведінка вчителя на уроці: вміння володіти собою і класом, стиль спілкування з учнями, володіння мімікою, рухами, мова викладання матеріалу.

VІ. Загальний підсумок уроку:

1. Реалізація освітньої, виховної, розвиваючої мети, завдань уроку, програмних вимог.

2. Якість знань, рівень сформованості умінь і навичок учнів.

3. Побажання до поліпшення проведення уроку.

 

 

Додаток 2