Тема: дослідження перетворювача прямого коду в додатковий

 

МЕТА РОБОТИ

1.1. Вивчити принципи побудови перетворювачів кодів

1.2. Ознайомитись з роботою та дослідити перетворювач прямого коду в додатковий.

1.3. Отримати практичні навики роботи із довідниковою літературою

1.4. Оволодіти методами контролю та діагностики роботи комбінаційних пристроїв

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

 

Додатковий код можна отримати в суматорі шляхом додавання 1 до молодшого розряду оберненого коду. Але порівняння прямого коду та додаткового показує, що додатковий код відрізняється від прямого коду інвертуванням старших розрядів мантиси до того розряду де зберігається перша одиниця.

 

Наприклад:

Апр.=101110 Адод.=010010

Апр.=111000 Адод.=001000

Апр.=10100000 Адод.=01 100000

 

Для отримання і-го розряду додаткового коду необхідно додати по модулю 2 початковий код цього розряду з диз'юнкцією всіх попередніх (молодших) розрядів. Знаковий розряд коду може використовуватися, як сигнал управління. Схема електрична принципова перетворювача подана на рис.6.1.

 

Перетворювач паралельного двійкового коду в додатковий

Рис.6.1. Схема електрична принципова

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

3.1. Вивчити основні теоретичні відомості лабораторної роботи та опорного конспекту про перетворювачі кодів.

ВИКОНАННЯ РОБОТИ

4.1. Скласти схему перетворювача прямого коду а додатковий на базі досліджуваного паралельного регістра та перетворити його роботу.

4.2. Згідно свого варіанту скласти таблицю для перетворення прямого коду в додатковий у відповідності зі схемою електричною принциповою, рис.6.1.

Таблиця 6.1

Порядковий номер	Прямий код	Додатковий код (теоретичний)	Додатковий код (експерементальний)

4.3. Відповісти на контрольні запитання.

4.4. Зробити висновки по роботі

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

 

5.1. Області застосування перетворювачів коду?

5.2. Які перетворювачі коду ви знаєте?

5.3. Чи можна віднести дешифратори та шифратори до перетворювачів кодів?

 

ЗМІСТ ЗВІТУ

 

6.1. Тема та мета практичної роботи.

6.2. Виконання домашнього завдання.

6.3. Звіт за пунктами виконаної практичної роботи.

6.4. Відповіді на контрольні запитання.

6.5. Висновки.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №7

 

ТЕМА: ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОТИ ТРИГЕРІВ

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №8

 

ТЕМА: ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОТИ РЕГІСТРУ ЗМІЩЕННЯ

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №9

 

ТЕМА: ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІЧИЛЬНИКІВ ДОДАВАННЯ ТА ВІДНІМАННЯ, РЕВЕРСИВНИХ ЛІЧИЛЬНИКІВ

МЕТА РОБОТИ

1.1. Дослідити роботу реверсивних лічильників на D та JK тригерах

1.2. Отримати практичні навики роботи із довідниковою літературою.

.

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

 

Лічильник – цифровий пристрій, який перетворює кількість імпульсів на його вході у цифровий код.

Базовими елементами лічильників є тригери, які доповнюються комбінаційною логікою для реалізації різних зв’язків між розрядами лічильників та для керування прийомом інформації. Це синхронні Т-тригери, які використовуються для роботи у лічильному режимі. На практиці Т-тригери здержують з D або JK – тригерів по схемам, приведеним в описі лабораторної роботи №3.

Лічильники бувають двійкові та лічильники з іншими основами лічення (часто десяткові).

По характеру роботи лічильники бувають асинхронні та синхронні. У синхронному лічильнику спрацювання кожної наступної ступені виникає під впливом перепада напруги з попередньої ступені, у результаті по розрядам лічильника нагромаджується якась затримка. У синхронному лічильнику спрацювання кожної ступені виникає від вхідних тактових імпульсів, проходження яких на дану ступінь визначається станом попередньої ступені. У результаті зміна потенціалів у розрядах лічильника виникає одночасно (синхронно).

Важливими характеристиками лічильників є розрядність (n) та швидкодія, а також коефіцієнт переліку (N). Розрядність (n) визначається за кількістю виходів. Швидкодія характеризується максимальною тактовою частотою, з якою може вироблятися лічення імпульсів.

Допустима швидкість лічення визначається максимальною швидкістю перекидання одного тригера. Коефіцієнт перелічення (N) для двійкових лічильників визначається за формулою N = 2ⁿ

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

3.1. Вивчити основні теоретичні відомості лабораторної роботи та опорного конспекту про лічильники.

 

ВИКОНАННЯ РОБОТИ

4.1. Зібрати схему лічильника додавання та віднімання на JK або D тригерах, рис.9.1 – 9.4., згідно з завданням викладача та перевірити їх роботу в ручному режимі. Для цього подати на вхід лічильника імпульси генератору одиничних імпульсів. Виходи лічильника підключити до елементів індикації

Рис. 9.1. Лічильник віднімання на JK- тригерах

4.2. Перевірити роботу лічильника в автоматичному режимі. Для цього на вхід лічильника подати імпульси від генератора імпульсів і спостерігати виходи розрядів лічильника на екрані осцилографу.

Рис. 9.2. Лічильник віднімання на D- тригерах

Рис.9.3. Лічильник додавання на JK- тригерах

Рис.9.4. Лічильник додавання на D- тригерах

 

4.3. Розробити та зібрати схему реверсивного лічильника на JK або D тригерах і перевірити роботу лічильника в ручному режимі, подаючи керуючі сигнали "додавати" або "віднімати".

4.4. Зробити висновки по роботі.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

 

5.1. Які особливості побудови лічильників додавання та віднімання на JK та D тригерах?

5.2. Де застосовуються лічильники з різними коефіцієнтами перерахунку?

5.3. В яких пристроях ЕОМ використовуються реверсивні лічильники?

 

ЗМІСТ ЗВІТУ

 

6.1. Тема та мета практичної роботи.

6.2. Виконання домашнього завдання.

6.3. Звіт за пунктами виконаної практичної роботи.

6.4. Відповіді на контрольні запитання.

6.5. Висновки.

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №10