Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення

Складовою аграрних відносин є рентні відносини.

З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу — земельна рента.

Рента (від фр. гепаге — віддана) — це передача частини до­ходу землеробом власнику землі за використання його земель­ної ділянки.

Отже, земельна рента є економічною формою реалізації влас­ності на землю.

Земельна рента у докапіталістичних системах вилучалася на основі особистої залежності безпосереднього виробника (раба, кріпака) від власника (рабовласника, феодала). В умовах капі­талізму земельна рента формується на основі прикладання ка­піталу до землі й тому в загальній масі додаткового продукту є надлишком над середнім прибутком.

Є три основних види земельної ренти: диференційна, абсолют­на й монопольна (рис. 9.5).

Види земельної ренти

 

Диференційна рента

Абсолютна рента

Монопольна рента

Рис. 9.. 5. Види земельної ренти

Диференційна рента

Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти наведено на рис. 9.6. Причиною її утво­рення є монополія на землю як об'єкт господарювання, яку здійснюють власник або орендар земельної ділянки. Ці суб'єкти мають монопольне право господарювання на земельних ділян­ках і одержання з них доходу у формі земельної ренти. В той же час ця монополія не дає можливості господарського використан­ня цих ділянок землі іншими економічними суб'єктами.

Причина

Монополія на землю як об'єкт господарювання

Умови формування

— Обмеженість земельних ресурсів;

— відмінності в природній родючості ґрунтів
і неоднакове місцерозташування земельних
ділянок;

— особливості дії законів вартості і ціноутво­
рення в сільському господарстві

Джерело

Надлишок додаткового продукту, що утворю

ється на кращих природних земельних ділянках або в результаті продуктивніших додаткових капіталовкладень у землю

Форми вилучення

Орендна плата, рентні платежі, плата за землю, зональні ціни

Рис. 9. 6. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти

Природними умовами існування диференційної ренти є об­меженість земельних ресурсів, відмінності у природній родю­чості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок від­носно ринків збуту сільськогосподарської продукції.

Земля обмежена у просторі, з одного боку, наявними земель­ними угіддями планети (більше їх створити неможливо), а з іншого — кордонами держав. Особливо обмежена площа кращих земель щодо родючості. Водночас потреби у продукції сільсько­го господарства постійно зростають. Збільшується попит на сільськогосподарську сировину з боку промислового виробниц­тва, зростає чисельність населення на планеті, збільшуються доходи населення.

Обмеженість земельних угідь і зростаючий попит на продук­цію аграрного сектору роблять неможливим зосередження ви­робництва сільськогосподарської продукції лише на кращих землях! Людство, щоб забезпечити свої потреби в продукції сільського господарства, змушене одночасно обробляти всі землі, придатні для використання: кращі, середні, гірші.

Отже якщо людство змушене одночасно обробляти всю зем­лю, незалежно від її якості, то, очевидно, повинні бути певні умо­ви, які забезпечують можливість покривати витрати на виробниц­тво й отримувати середній прибуток не лише на кращих і середніх землях, а й на гірших. Інакше гірші землі невигідно буде оброб­ляти, і вони випадуть із сільськогосподарського обороту, а попит на продукцію землеробства не задовольнятиметься.

Тому суспільна вартість продуктів землеробства визначаєть­ся не середніми витратами виробництва, як у промисловості, а індивідуальними витратами виробництва на гірших ділянках землі. При цьому гіршими вважаються не лише ті землі, що мають гірші природні якості, а й ті, які мають гірші економічні якості, тобто розташовані на великій відстані від пунктів спо­живання, переробки й реалізації продукції сільського госпо­дарства.

За таких умов урожай, а отже і прибуток від його реалізації з кращих і середніх ділянок землі (як за родючістю, так і за місцезнаходженням), буде більшим від середнього. Цей надли­шок над середнім прибутком і становить диференційну земель-

ну ренту з кращих і середніх ділянок. А на гірших ділянках диференційна рента не утворюється.

II

Сказане можна зобразити за допомогою графіків (рис. 9.7).

Рис. 9. 7. Утворення диференційної земельної ренти

На рисунку подано три різні за родючістю земельні ділянки: І — краща; II — середня; III — гірша.

На осі абсцис показано урожайність ділянки у центнерах ((і^), на осі ординат — ціна продукції (Р). Крива МК — середні суспільні витрати виробництва одиниці сільськогосподарської продукції; криві АК₁,АК₂,АК_а — індивідуальні витрати вироб­ництва одиниці продукції відповідно на І, II, III ділянках.

Як бачимо, на кращій ділянці (І) найвища урожайність (ф^ і найнижчі витрати виробництва продукції (АК^ порівняно із середніми суспільними витратами виробництва (МК). Це озна­чає, що власник першої ділянки, продаючи урожай, отримує додатковий продукт у вигляді диференційної ренти, розмір якої дорівнює площі заштрихованого прямокутника.

У власника середньої ділянки (II) індивідуальні витрати ви­робництва АК₂ також нижчі від суспільних, і він також отри­мує додатковий дохід у вигляді диференційної ренти, однак дещо меншого розміру, оскільки у нього нижча урожайність (?₂.

У власника гіршої ділянки (III) індивідуальні витрати вироб­ництва АК_а дорівнюють суспільним витратам МК і урожайність найнижча (?₃. Після реалізації продукції він покриє лише свої ви­трати й отримає нормальний середній прибуток. На гіршій ділянці додаткового доходу понад середній прибуток не створюється, отже, диференційна рента відсутня.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти — першу та другу.

Диференційна рента І — це додатковий чистий дохід, одер­жуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за при­родною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента II виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефек­тивніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Взаємозв'язок першої і другої диференційної ренти поля­гає в тому, що вони засновані на використанні родючості зе­мель. Тільки перша рента пов'язана з природною, а друга — з економічною (штучною) родючістю ґрунтів.

Абсолютна земельна рента

У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжга­лузева конкуренція, існує ще й абсолютна рента, яка утворюєть­ся на всіх використаних землях, у тому числі й на гірших (рис. 9.9). її причиною є монополія приватної власності на землю, яка закріплює високу норму прибутку у сільському господарстві — понад середню норму.

Умови створення диференційної ренти

Диференційна рента

II

Диференційна рента І

Відмінності родючості ґрунтів за рахунок додат­кових капіталовкладень у земельну ділянку

Відмінності у природній родючості ґрунтів і неод­накове місцезнаходження земельних ділянок

Рис. 9.8. Умови створення диференційної ренти І і II

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Причина		Монополія приватної власності на	землю
Умови формування	Відсутність вільного переливу капіталу
Джерело	Надлишок прибутку над середнім прибутком
^
Форми вилучення	Орендна плата, податок на землю

Рис. 9. 9. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти

Абсолютна рента утворюється на всіх земельних ділянках як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської про­дукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс се­редній прибуток).

Вона виникає тоді, коли існує монополія приватної власності на землю, яка заважає вільному переливанню капіталу з про­мисловості в сільське господарство, що спричиняє технічне відставання цієї галузі порівняно з промисловістю.