Система органів державної влади в інституційно – функціональному регулювання аграрних правовідносин

в теорії виокремлюють такі класифікації органів державної влади, що здійснюють управлінські функції у сфері аграрного права.

за функціональним при значенням державні органи, державні ат недержавні організації, які здійснюють:

1.які здійснюють законодавче та програмне забезпечення розвитку СГ України – ВРУ, ВРУ АРК,

2.державні органи та органи місцевого самоврядування, які наділені функціями – КМУ, МІнагрополітики та його територіальні органі, Мінфін, Мінекономіки,

3.державні органи, що здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства у сфері СГ, тобто наділені контрольно – наглядовими функціями – ВРУ, МІнагрополітики, Державний комітет регуляторної політики та підприємництва, АМК, органи прокуратури,

4.державні органи, що здійснюють захист - суди,

5.органи, що зобов’язані створювати сприятливі умови створення та розвитку СГ - НБУ, ДПА,

6.державні установи та недержавні організації, що від імені держави здійснюють функції щодо стимулювання розвитку СГ – НЗ, наукові установи, дорадчі служби.

Органи загальної компетенції – ВРУ, ПУ, КМУ, МДА,

Органи галузевої компетенції – Міністерство аграрної політики, Постанова КМУ 1.11.2006р. «Про затвердження положення про міністерство аграрної політики»,

Органи спеціальної компетенції: Мінекономіки, Мінфін, Держкомзем, МОЗ та інші.

В теорії адмінправа:

ОВВ – розробка та реалізація аграрної політики – КМУ, МІнагрополітики, урядові комітети державного управління,головні управління СГ та продовольства обласних, Севастопільської міської та районних адміністрацій,

Координаційні та дорадчі органи, що утворюються цими органами та при них – урядовий комітет з реформування аграрного сектора, координаційна рада з питань агарної політики Секретаріату КМУ, колегія МІнагрополітики,

Державні інспекційні служби – Українська державна насіннєва інспекція, головна державна інспекція захисту рослин, головна держава інспекція з карантину рослин,

Державні організації та установи із особливим статусом – державна акціонерна компанія «Укрресурси», «Украгролізинг», ДАК «Хліб України» та інші.

Юрисдикція органів судової влади у забезпеченні регулювання аграрних відносин в Україні.

Аграрні правовідносини — це вид суспільних відносин, що врегульовані нормами аграрного права і суміжних з ним галузей права в комплексі, які складаються між суб'єктами в аграрному секторі, об'єднаними одним інтересом щодо виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції та сировини.

Важлива роль у захисті прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в аграрних правовідносинах належать судам. Судочинство в Україні здійснюється КСУ та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст..124 КУ юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суб'єктами або учасниками аграрних правовідносин є юридичні особи, підприємства й організації, фізичні особи, ФОП.. Ще однією ознакою своєрідності аграрних правовідносин є те, що вони в одній і тій же галузі можуть мати як горизонтальний, так і вертикальний характер на відміну від традиційних галузей права: цивільного та адміністративного. Тому спори пов’язані з аграрними правовідносинами можуть підлягати розляду як у загальних судах (у цивільна провадженні), так і у спеціалізованих судах, зокрема у адміністративному чи господарському провадженні.

Значну роль у регулювання аграрних відносин відіграють роз’яснення пленумів Верховного і Вищого господарського судів України. Вони сприяють створенню єдиної правозастосовчої практики в галузі аграрних відносин. Проте згадані судові органи не створюють нові правові норми, а лише тлумачать їх суть (здійснюють неофіційне тлумачення, оскільки відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96 офіційне тлумачення Конституції України та чинних законів України уповноважений здійснювати лише Конституційний Суд України).

 

 

Юрисдикція органів місцевого самоврядування у забезпеченні державного регулювання аграрних відносин.

Повноваження територіальних громад сіл, селищ і міст та їх органів — рад і виконавчих органів у галузі аграрних відносин визначені Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ст.26 ЗУ «Про МС в У»: Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

35) затвердження відповідно до закону ставок земел. податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних терит. громад;

36) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спец. використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

38) надання відп. до зак-ва згоди на розміщ.на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екол. впливу д-сті яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;

Виконавчі органи рад мають як власні (самоврядні) повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони НПС, так і делеговані державою.

Ст.33 Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони НПС

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внес. на розгляд ради пропозицій щодо встановл. ставки зем. податку, розмірів плати за корист. прир. ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності терит. громад; визначення в установл. порядку розмірів відшкодувань П.,У. та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за корист. комунал. та санітарними мережами відповідних населених пунктів;

2) підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодерж. і регіон. програм охорони довкілля;

4) справляння плати за землю;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення контролю за додерж. зем. та природоох. зак-ва, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодерж. та місцевого значення, відтворенням лісів;

2) реєстрація суб'єктів П вл. на землю; реєстрація права корист. землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право корист.землею;

3) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

4) погодження питань про надання дозволу на спец. використання природ. ресурсів загальнодерж. значення;

5) вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;

8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установл. законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами вик. влади та ОМС

9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;

10) здійсн. контролю за впровадж. заходів, передбачених документацією із землеустрою;

Закон "Про МС в Укр" не визначає прийняття місц. радами та їх викон. органами актів, що безпосер. стосуються сільського госп-ва й аграрного сектора економіки. Цілком очевидно, що більшість актів (зем, НПС) приймається з метою забезпеч. раціонального використ. земель с/г призначення та інших природних об'єктів.

Перелік повноважень обл., рай, міс, селищ, сіл рад у галузі зем. відносин визначено ЗК (ст. ст.8-12).

У рішеннях рад, якими затверджуються програми соц-економічного та культур. розвитку відповідних адміністративних одиниць, визначаються заходи щодо сприяння розвитку сільського госп-ва, раціонального використання земель, підвищення врожайності с/г продукції та її реалізації, а також затверджуються цільові місцеві програми приватизації в АПК, містяться пункти, що стосуються аграрної сфери. Вони належать до джерел аграрного права і є аграрно-правовими нормами.