Біржова торгівля сільськогосподарською продукцією

Біржова торгівля сільськогосподарською продукцією

Організований біржовий ринок с\г продукції діє в Україні із січня 1995 р.

Діяльність товарних бірж в Україні регламентується ЗУ "Про товарну біржу". Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юрид. особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу. Правила біржової торгівлі с\г продукцією були більш широко врегульовані Типовими правилами біржової торгівлі с\г продукцією. Програмним документом щодо подальшого розвитку біржового ринку стала Концепція розвитку біржового с\г ринку, яка визначила критичні для розвитку біржової торгівлі моменти, що потребують нагального розв’язання та врегулювання. Концепція спрямована на удосконалення біржової торгівлі для розв’язання проблем товарного обміну, адаптації сільського господарства до умов ринкового середовища, формування ринкових інструментів управління та механізмів біржової торгівлі, моніторингу реального економічного і товарного обігу.

Договори по матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарських товаровиробників

Основною правовою формою, яка опосередковує відносини щодо матеріально-технічного забезпечення с\г товаровиробників, є договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення. Зміст і порядок укладення цього договору мають відповідати вимогам чинного законодавства. У договорі поставки повинно зазначатися: найменування, кількість, номенклатура продукції, якщо є необхідність, то і комплекти машин, устаткування, державний стандарт або технічні умови, які повинні бути зареєстровані в органі Держстандарту; якість і комплектність продукції; термін дії договору; ціна продукції, порядок, форми взаєморозрахунків; умови постачання; терміни повернення тари багаторазового використання; реквізити сторін; інші умови. Договір поставки вважається укладеним і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Важливою правовою формою, що юридичне опосередковує матеріально-технічне забезпечення с\г підприємств, є договір на організацію поставки споживачам продукції виробничо-технічного призначення в порядку оптової торгівлі. Істотними умовами цього договору є кількість та найменування продукції, її комплектність та якість, ціна, порядок та умови транспортування. Поставка продукції матеріально-технічного призначення може здійснюватись і за прямими довгостроковими договорами.

Значення ФГ у процесі проведення аграрної реформи

Фермерські господарства отримали значний імпульс розвитку в Україні в результаті проведення радикальних аграрних реформ у 90–х роках. У системі багатоукладного господарювання на селі вони зайняли провідне місце, принаймні за кількістю, та відіграють велику роль як основа формування середнього класу на селі. В останнє десятиріччя кількість фермерських господарств є досить стабільною, а їх питома вага у площі сільськогосподарських угідь і обсязі валової продукції - значною. Фермерські господарства, таким чином, мають велике значення у забезпеченні зайнятості сільського населення, поповненні місцевого та державного бюджетів. Поряд з господарськими товариствами, виробничими кооперативами, орендними підприємствами, державними підприємствами вони є повноправними учасниками аграрних соціально – економічних та виробничих відносин.

Система договірних зв’язків в АПК

Договір в АПК - природний спосіб оформлення товарно-грошових відносин, притаманних ринковій економіці. Договір виступає правовою формою регулювання економічних відносин усіх без винятку аграрних підприємців. Така правова форма застосовується при здійсненні господарської та іншої діяльності виробників аграрної продукції у відносинах з державними, кооперативними і приватними партнерами. Одним із договірних зобов'язань, що притаманні сільському господарству є зобов'язання щодо реалізації с\г продукції. Аграрні товаровиробники мають право на договірній основі реалізувати продукцію за державним контрактом, за оптовими, форвардними, ф'ючерсними контрактами, за опціонами, через біржу, торговий дім. У цих договорах зазначається: вид продукції, її кількість, якість, строки, ціна, порядок та умови доставки, місце здачі-приймання, вимоги до тари, порядок розрахунків, обов'язки заготівельника по наданню господарству допомоги в організації виробництва аграрної продукції, її транспортуванні, майнова відповідальність сторін за порушення договору та інші умови.

Передумови аграрної реформи в Україні

Передумовою аграрної реформи є формування науково обґрунтованої аграрної політики, чітке визначення її мети на найближчий та особливо довгостроковий періоди. Для сільського господарства України метою на короткостроковий період є припинення кризи в цій сфері і поступове відновлення обсягів виробництва, забезпечення продовольчої безпеки держави. Метою аграрної політики України на перспективу є перетворення держави на стабільного експортера значної частини с\г продукції, забезпечення продовольчої безпеки, соціальна розбудова села. Щоб досягти поставлених цілей, необхідно ліквідувати руйнівний для сільського господарства диспаритет цін, сформувати реальних власників землі та власників інших засобів с\г праці та створеної продукції. Дійсними власниками на землі повинні стати с\г кооперативи, колективні господарства, частково держ. господарства, фермерські господарства. Колективні форми власності і господарювання слід оптимально поєднувати з індивідуальним привласненням результатів колективної праці.

Комплексність аграрного права

Комплексність аграрного права означає, що частина його норм - похідні від норм основних профільних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового та ін. Тому в системі аграрного права є норми, які регулюють майнові, трудові, управлінські й інші відносини. У зв’язку з тим, що аграрне право регулює цілий комплекс суспільних відносин, що складаються у сфері виробництва с\г продукції, правові норми, які є складовими аграрного права, мають різний юрид. зміст. Разом з тим, між ними існує нерозривна єдність, що зумовлюється як органічним зв’язком суспільних відносин, які є предметом їх правового регулювання, так і спільним відображенням у них специфіки с\г виробництва. Комплексність аграрного права нерозривно пов’язана з інтегрованим характером цієї галузі права. Адже множинність суспільних відносин, що утворюють предмет правового регулювання аграрного права, передбачає необхідність їх інтегрованого регулювання.

Принципи аграрного права

Принципи аграрного права - це провідні ідеї, основоположні засади, наукові положення, відображені в нормах цієї галузі права, які в комплексі регулюють аграрні відносини. Основними принципами правового регулювання аграрних відносин є: 1) рівність учасників аграрно-правових відносин; 2) свобода аграрного підприємництва і добровільність вибору форм і напрямків господарської діяльності; 3) органічний зв'язок трудової діяльності з природно-кліматичними умовами виробництва; 4) пріоритетність розвитку АПК; 5) демократизація системи управління АПК; 6) всебічна охорона і зміцнення всіх форм власності і різноманітних організаційно-правових форм с\г товаровиробників, що на них базуються; 7) господарська самостійність і відповідальність суб'єктів с\г діяльності і праці; 8) невтручання державних органів у виробничо-господарську діяльність с\г товаровиробників.

Предмет аграрного права

Предмет аграрного права України можна визначити як сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних аграрних відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, майновими, організаційно-управлінськими, а також соціальними; вони функціонують у процесі здійснення різними аграрними суб’єктами сільськогосподарської виробничої та пов’язаної з нею іншої діяльності.

Напрямки аграрної реформи

Напрями аграрної реформи - це комплекс заходів спрямованих на реформування відносин власності, надання суб’єктам АПК можливості вільно обирати форми напрями своєї діяльності, забезпечення належної інвестиційної політики, забезпечення ринково-еквівалентного обміну між сільським господарством і промисловістю, розвиток селянського (фермерського) господарства та забезпечення соціального розвитку села.

Основні напрямки реформування сільського господарства

До прийняття довгострокової програми розвитку АПК потрібно: сформувати інфраструктуру оптових ринків - товарні біржі, аукціони живої худоби та птиці, оптові плодоовочеві та продовольчі ринки; сприяти просуванню с\г продукції на зовнішні ринки; мобілізувати роботу по гармонізації і сертифікації с\г продукції з міжнародними нормами; розробити і прийняти Національну програму з охорони і підвищення родючості ґрунтів, підвищення культури землеробства і впровадження екологічного землеробства; ціновий моніторинг аграрного ринку; удосконалити податкову систему по відношенню до сільського господарства; законодавчо забезпечити впровадження кредитування села; налагодити випуск недорогої, малопотужної і маневреної с\г техніки; повернутись до інтенсивного землеробства; мобілізувати роботу науково-дослідних установ в плані селекції і генетики; щоб держава взяла на себе будівництво доріг, газифікацію і телефонізацію сіл і населених пунктів;

Система аграрного права

Система аграрного права являє собою сукупність логічно і послідовно розміщеного нормативного матеріалу за правовими інститутами, норми яких у комплексі закріплюють основні принципи, форми і порядок с\г діяльності юридичних і фізичних осіб, регулюють відносини, що виникають між ними, між ними і державою в процесі обробітку землі, виробництва, переробки а реалізації продукції сільського господарства. Аграрне право як система норм регулює комплекс різноманітних суспільних відносин, що складаються в процесі організації с\г виробництва.

Реструктуризація КСП

Реструктуризація підприємства - комплекс взаємопов'язаних перетворень (організаційно-економічних, правових, технічних), спрямованих на зміну структури підприємства, форм власності, організаційно-правових форм господарського механізму, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, підвищення ефективності виробництва. Основою реструктуризації підприємств є зміна форм власності на майно і землю та створення на їх основі нових підприємств, де б були розмежовані трудові і майнові відносини, тобто чітко розділені володіння, користування і розпорядження власністю від трудових відносин і членства. Форми реструктуризації КСП: 1) трансформація - на базі КСП створюється новий суб'єкт господарювання (АТ, ТОВ); 2) відокремлення - КСП залишається діючим підприємством, але формуються нові АТ, ТОВ чи фермерські господарства; 3) закриття - КСП ліквідовується і виникає багато нових форм підприємств; 4) злиття (об'єднання) - зливаються 2 чи більше КСП, або об'єднуються малі с\г підприємства з більшими; 5) приєднання - КСП приєднується до промислового підприємства.

Завдання аграрного права

Завдання аграрного права - це основна спрямованість аграрного права як юридичної дисципліни – це забезпечення юридичними засобами реалізації державної аграрної політики України, закріплення оптимального правового становища всіх учасників аграрних правовідносин, а також забезпечення сучасного рівня взаємопоєднання і регулювання всіх форм власності, що становлять економічну основу аграрного сектора економіки, посилення схоронності майна і коштів, та раціональне використання землі, вод та інших природних ресурсів і гарантування їх збереження як найголовніших об’єктів екології; забезпечення реалізації правоздатності суб’єктами аграрного права і конкретних завдань та цілей, що становлять їх соціально-економічну діяльність.

Мета аграрної реформи

Аграрна реформа має на меті структурну перебудову АПК, удосконалення його функціонально-компонентної територіальної структур, збалансування усіх його галузей, підвищення продуктивності та економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу, стабільне нарощування виробництва агропромислової продукції, розв'язання продовольчої проблеми, насичення внутрішнього і зовнішньою ринку продовольчими товарами, поступовий перехід до ринкової економіки. Вона ще передбачає реформування земельних і майнових відносин, розвиток багатоукладної економіки, комплексування, комбінування, кооперування виробництва, поглиблення зовнішньоекономічної діяльності в галузі АПК, удосконалення цінової, рентної, податкової та страхової політики, підвищення рентабельності і доходності господарств. Головне завдання аграрної реформи в тому, аби з допомогою організаційно-господарських, економічних, нормативно-правових та інших заходів перетворити сільське господарство у високоінтенсивну, індустріалізовану і високорентабельну галузь с\г виробництва, здатну виробляти достатню кількість продукції для забезпечення населення у продуктах харчування, промисловості - в сировині, а зовнішньої торгівлі в експортних товарах.

Біржова торгівля сільськогосподарською продукцією

Організований біржовий ринок с\г продукції діє в Україні із січня 1995 р.

Діяльність товарних бірж в Україні регламентується ЗУ "Про товарну біржу". Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юрид. особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу. Правила біржової торгівлі с\г продукцією були більш широко врегульовані Типовими правилами біржової торгівлі с\г продукцією. Програмним документом щодо подальшого розвитку біржового ринку стала Концепція розвитку біржового с\г ринку, яка визначила критичні для розвитку біржової торгівлі моменти, що потребують нагального розв’язання та врегулювання. Концепція спрямована на удосконалення біржової торгівлі для розв’язання проблем товарного обміну, адаптації сільського господарства до умов ринкового середовища, формування ринкових інструментів управління та механізмів біржової торгівлі, моніторингу реального економічного і товарного обігу.