Правове регулювання трудових відносин у сільському господарстві та їх структура

Трудові правовідносини у сільському господарстві виникають на підставі вольових дій між конкретними суб’єктами і мають конкретний зміст. Особливістю їх є те, що вони є результатом впливу не лише державних нормативно-правових актів, а й результатом договірно-правових актів, що укладаються між суб’єктами аграрних правовідносин.Трудові відносини у с\г підприємствах об'єктивно потребують узгодженості, організованості. Регулювання поведінки цих працівників здійснюється через установлення певних правил і норм, які регламентують внутрішньогосподарські відносини, тому їх прийнято називати Правилами внутрішнього розпорядку. Вони складаються як необхідна умова спільної праці. Саме Правила внутрішнього трудового розпорядку визначають належну поведінку працівників с\г підприємств, виступаючи ідеальною моделлю, зразком поведінки учасників трудових правовідносин.

Закони як джерела аграрного права

Основоположним законом України, який містить правові норми, що є підґрунтям аграрного права, є КУ. Її положення визначають права та обов’язки людини і громадянина, що поширюється і на селян як працівників сільського господарства у всіх його правових формах організації. Конституція визначає і гарантує існування різних форм власності. Через систему правових інститутів і галузей права вона забезпечує здійснення права державної і приватної власності на засоби виробництва і продукцію сільськогосподарського виробництва, окреслює основні правомочності аграрних підприємств і громадян, які займаються сільським господарством.

У зв’язку з чисельністю законодавчих актів, які регулюють аграрні відносини, а також залежно від видів відносин, урегульованих нормами аграрного права, законодавчі акти можна поділити на кілька груп: 1) Акти, що встановлюють різноманітні організаційно-правові форми аграрного виробництва і регулюють порядок здійснення їх господарської діяльності є ЗУ: «Про колективне с\г підприємство»; «Про селянське (фермерське) господарство»; «Про господарські товариства» та ін. 2) Акти, що регулюють порядок здійснення окремих видів аграрного виробництва, а саме ЗУ: «Про насіння»; «Про охорону прав на сорти рослин»; «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» та ін. 3) Акти, що встановлюють і регулюють порядок використання природних ресурсів під час виробництва с\г продукції: ЗКУ; Водний кодекс України; Лісовий кодекс України; ЗУ «Про тваринний світ» та ін.

Внутрішньогосподарські аграрні правовідносини

Внутрішніми правовідносинами визнаються відносини засновані на установчому договорі чи статуті між підприємством, з одного боку, і кожним з його учасників - з іншого, в процесі трудових і управлінських відносин. Внутрішньогосподарськими відносинами вважаються також правовідносини між с\г підприємствами та їх членами (учасниками) з приводу задоволення матеріальних інтересів, соціально-побутових і культурно-побутових потреб. До них належать відносини щодо розподілу прибутків, надання підприємством знарядь виробництва для обробітку членом (учасником) власної присадибної ділянки тощо. Правовідносини, які виникають при соціальному страхуванні членів та учасників аграрних підприємств, зокрема при наданні їм додаткової або персональної пенсії за рахунок підприємств одночасно з пенсією, одержуваною від держави, так само як інші відносини, що виникають щодо соціально незахищених осіб (дітей, інвалідів, пенсіонерів тощо) в цих підприємствах, є також внутрішніми правовідносинами.

53. Державна підтримка ФГ (фермерських господарств)

Однією з форм державної підтримки ФГ в України є фінансова підтримка. Вона здійснюється відповідно до Постанови КМУ "Про внесення змін до Порядку використання коштів держбюджету для надання підтримки ФГ". Підтримка надається: 1) новоствореним ФГ у період становлення (перші 3 роки після їх держ. реєстрації, а в трудонедостатніх населених пунктах - 5 років) та ФГ з відокремленими садибами на безповоротній основі за бюджетною програмою “Фінансова підтримка ФГ” і на конкурсних засадах на поворотній основі за бюджетною програмою “Надання кредитів ФГ”; 2) іншим ФГ - лише на конкурсних засадах на поворотній основі за бюджетною програмою “Надання кредитів ФГ”.

Фінансова підтримка не надається ФГ, які мають заборгованість перед Фондом та його регіональними відділеннями, яких визнано банкрутами, проти яких порушено справу про банкрутство, які перебувають в стадії ліквідації або мають прострочену більш як півроку заборгованість перед державним і місцевими бюджетами (податкові платежі, позички тощо) та Пенсійним фондом України, а також у яких виявлені факти незаконного одержання та/або нецільового використання бюджетних коштів.

Фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у держбюджеті на відповідні цілі.

Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований с\г податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного законодавством терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований с\г податок сплачується в рахунок таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) плати за землю; 3) податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 3) комунального податку; 4) збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету; 5) збору на обов'язкове соціальне страхування; 6) збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; 7) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 8) збору за спеціальне використання природних ресурсів та ін.

Платниками фіксованого с\г податку є: 1) с\г підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом с\г продукції, в яких сума, одержана від реалізації с\г продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства; 2) власники зем. ділянок та землекористувачі, у т. ч. орендарі, які виробляють товарну с\г продукцію, крім власників та землекористувачів зем. ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Поняття джерел аграрного права та їх особливості

Джерела аграрного права - це результат правотворчості державних органів як зовнішній вираз волі народу, закріпленої в уніфікованих і диференційованих нормативно-правових актах, а також локальних актах сільськогосподарських товаровиробників, що регулюють аграрні відносини в процесі сільськогосподарського виробництва, переробки та розподілу сільськогосподарської продукції. До джерел аграрного права належать закони, підзаконні акти, постанови, положення, правила, інструкції, примірні статути, статути. Джерела аграрного права як комплексної галузі права мають свої особливості. Так, у нормативних актах, що стосуються аграр­ного права, містяться норми, якими регулюються як аграрні відно­сини, так і відносини інших галузей права - земельного, господар­ського, адміністративного, трудового та ін. Наприклад, ЗК регулює земельні відносини. Разом з тим глави і статті ЗК, якими регулюються відносини з правового режиму зе­мель с\г призначення, стосуються як земель­ного, так і аграрного права.

Завдання аграрного права

Завдання аграрного права - це основна спрямованість аграрного права як юридичної дисципліни – це забезпечення юридичними засобами реалізації державної аграрної політики України, закріплення оптимального правового становища всіх учасників аграрних правовідносин, а також забезпечення сучасного рівня взаємопоєднання і регулювання всіх форм власності, що становлять економічну основу аграрного сектора економіки, посилення схоронності майна і коштів, та раціональне використання землі, вод та інших природних ресурсів і гарантування їх збереження як найголовніших об’єктів екології; забезпечення реалізації правоздатності суб’єктами аграрного права і конкретних завдань та цілей, що становлять їх соціально-економічну діяльність.