Педагогіка як наука відокремилась від філософії в сер. Хуіі ст. Чеський вчений ян амос коменський у 1632 році написав книгу «велика дидактика», яка закріпила підвалини педагогічної науки.

Педагогіка – наука про закономірності виховного впливу на людей різного віку.

Предметом педагогіки є виховання – процес передачі старшими поколіннями суспільно-історичного досвіду новим поколінням з метою підготовки до життя і діяльності, праці, необхідних для подальшого розвитку суспільства.

Категорії – провідні поняття певної науки. Основні категорії педагогіки: виховання, самовиховання, навчання, навчально-виховний процес, розвиток, освіта, перевиховання.

- самовиховання – цілеспрямована робота людини, спрямована на вдосконалення власної особистості;

- перевиховання – індивідуально спрямована робота дорослих з усунення недоліків педагогічно занедбаного учня;

- освіта – 1) результат завершеного навчання;

2) процес оволодіння системою знань, умінь, навичок, формування світогляду;

- навчання – процес взаємодії вчителя і учня, в ході якого здійснюється освіта, виховання, розвиток;

- навчально-виховний процес – реальне об’єднання навчання і виховання, яке є основною функцією навчально-виховного закладу;

- розвиток – процес становлення і формування людської особистості під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Педагогіка оперує цілим рядом інших понять: знання, уміння, навички, прийом, метод, засіб, які будуть пояснені у подальших темах згідно з програмою.

Структура педагогіки.

1. Основи педагогіки.

2. Теорія виховання.

3. Теорія навчання освіти (дидактика).

4. Теорія управління навчально-виховним процесом.

Педагогіка має понад 20 галузей:

- Загальні педагогічні науки – соціальна, шкільна, дошкільна педагогіка;

- Спеціальні науки, що досліджують навчання і виховання дітей з певними вадами – сурдопедагогіка,тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка;

- Порівняльна педагогіка – порівняння системи освіти різних країн з вітчизняною;

- Функціональні педагогічні науки – педагогіка вищої школи, педагогіка професійно-технічної освіти, галузеві педагогіки (авіаційна, військова, медична, підвищення кваліфікації..).

Педагогіка пов’язана з багатьма науками:

Науками про суспільство – філософія, соціологія, етика, естетика, економіка;

Науками про людину – фізіологія, психологія;

Науками про красу – естетика, мистецтвознавство;

Інші – екологія, методика.

Для проведення педагогічних досліджень наука користується різними методами. Метод – це спосіб досягнення мети, впорядкована діяльність.

Методи педагогічних досліджень:

1. Психолого-педагогічні спостереження – цілеспрямоване сприймання педагогічного явища, в процесі якого дослідник отримує фактичний матеріал або дані, що характеризують особливості якогось явища.

2. Педагогічний експеримент – навмисне організована перевірка прийому або методу з метою перевірки його ефективності..

3. Психолого-педагогічний тест.

4. Соціологічні та педагогічні анкети.

5. Вивчення продукції діяльності учнів.

6. Бесіда.

7. Інтерв’ю.

 

Білет №13. Питання 2. Методи та засоби виховання

Метод виховання - спосіб впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку, систему відносин учня з метою формування особистості громадянина незалежної держави.

Засоби виховання – доцільно організовані методичні шляхи розв’язання виховних задач (предмети – підручник, види діяльності – ігри, слово, мистецтво).

Методи гуманістичного виховання.

І. Методи формування свідомості:

1) навчання, бесіда, розповідь;

2) навіювання, переконання;

3) підтримка, довіра, розуміння;

4) приклад, роз’яснення;

5) залучення, виправлення;

6) створення «ситуації успіху»;

7) прохання, співпереживання.

ІІ. Методи самовиховання.

1) Спостереження, самоаналіз;

2) Саморегуляція, само наказ;

3) Самооцінка, самоконтроль, пояснення, рефлексія;

ІІІ. Методи стимулювання і корекції поведінки:

1) Привчання, вправи, обговорення;

2) Створення виховних ситуацій, особистий приклад;

3) Прохання, порада, натяк;

4) Заохочення, дотримання педагогічного такту;

5) Вимогливість і повага, стимулювання.

ІУ. Методи контролю за ефективністю виховання:

1) Написання характеристики на учня;

2) Облік оцінок з поведінки;

3) Анкетування, бесіди, тестування, спостереження.

 

Рефлексія – процес пізнання суб’єктом свого внутрішнього віту, психічних актив, станів;

Професійно-педагогічна рефлексія - процес співвіднесення свого «я» з вимогами професії зі своїми уявленнями про неї (музично-педагогічна рефлексія загострює особистісну). Майстерне використання педагогом-музикантом методів виховання дозволить закласти основи у вихованні особистості майбутнього виконавця.

 

Білет № 14. Музичне виховання як одна з форм естетичного виховання

Естетика (гр. чуттєвий) – наука про прекрасне і потворне у всіх його проявах, закономірності чуттєвого сприйняття дійсності.

Естетична свідомість – можливість розуміти красу, усвідомлювати і оцінювати її у всіх проявах.

На розвиток естетичних потреб впливають: культурно-історичні особливості епохи, загальний культурний рівень середовища, індивідуальні особливості людини.

До методів естетичного виховання зараховують: пояснення, аналіз творів мистецтва, предметів і явищ дійсності, розв’язання естетичних задач (визначення жанру),вправи у мистецтві (прослуховування музики, гра, створення)

Форми естетичного виховання: бесіди і лекції на естетичні теми, заняття педагогічною практикою, дискотеки, вечори романсу, позаурочні заходи, концерти.

Засоби художньо-естетичного виховання: пізнання, праця, гра, спілкування, природа, мистецтво, побут.

Музика – особлива форма відображення реальної дійсності у суспільній свідомості.

Функції музики.

1) Практична (участь і допомога у обрядах);

2) Магічно-містична;

3) Емоційна;

4) Виховна;

5) Спілкування;

6) Розважальна;

7) Акумулятивна (історична);

8) Самореалізації;

9) Лікувальна.

Влив музики на мораль відзначали Платон, Аристотель, Сюнь-Цзи. Розвинута система виховання за допомогою музики існувала у Стародавній Греції. Велика музика завжди прагнула втілити моральний ідеал епохи.

Моральні ідеали композиторів.

- Прокоф’єв – юнацька свіжість і чистота почуттів;

- Шостакович – душевна чутливість, інтенсивність переживань, гостра емоційність;

- Свиридов - мужність, стриманість, цільність;

- Хачатурян – гострий темперамент;

- Бетховен – «лицар духу», геройство, безстрашність;

- Чайковський – задушевність, теплота.

Система музичного виховання вимагає індивідуальної роботи, яка базується на задатках особистості. До завдань вихователя музичного виконавця входять:

- Прищепити загальну культуру (етичність) учню;

- Відкрити учню естетичну, пізнавальну цінність твору (чую-відчуваю-розумію);

- Навчити висловлюватись за допомогою свого інструменту;

- Розвивати психічні якості – спостережливість, вольові властивості, самоконтроль, уяву, уважність, зібраність, організованість тощо.

- Розвивати музичні здібності;

- Прищепити навички самоаналізу;

- Виховувати естетичний смак, потреби, почуття - естетичну свідомість.

 

Білет № 15. Питання 2. Сімейне виховання як універсальний тип виховання

Сім’я – соціально-педагогічна група людей, призначена для оптимального задоволення потреб самозбереження (продовження роду) та самоствердження (самоповаги) кожного її члена.

Задачі сім’ ї.

- Створити умови для росту і розвитку дитини;

- Стати психологічним, соціально-економічним захистом для дитини;

- Передати досвід створення і збереження сім’ї, виховання дітей;

- Навчити дітей корисним навичкам і вмінням;

- Виховати почуття власної гідності.

Деформація сім’ї.

1) Структурна – коли відсутній один з членів сім’ї(батько, мати);

2) Психологічна – коли порушені міжособистісні стосунки, наявна система негативних цінностей, асоціальних установок.

2. Сімейне виховання – створена силами батьків та родичів система виховання і освіти.

На сімейне виховання впливають:

- Здоров’я батьків та родичів;

- Матеріальне забезпечення;

- Соціальне положення;

- Кількість членів родини;

- Місце проживання;

- Уклад, традиції сим’ї;

- Ставлення до дитини інших членів родини…..

Принципи сімейного виховання.

1. Гуманність і милосердя;

2. Залучення дітей до життєдіяльності родини як рівноправних членів;

3. Відкритість і довіра у стосунках;

4. Оптимізм;

5. Послідовність вимог;

6. Надання посильної допомоги, готовність відповідати на питання;

7. Заборона фізичних покарань;

8. Повага до дитячої особистості;

9. Утримання від вимог миттєвого виконання, потурання примхам…

Приоритетними методами сімейного виховання є: особистий приклад, обговорення, довіра, показ, любов, співпереживання, гумор, доручення, похвала, співчуття тощо.

Зміст сімейного виховання охоплює всі напрямки: моральне, розумове, трудове, естетичне, фізичне……

У сімейному вихованні використовують різні засоби: атмосферу сім’ї, її громадянську зрілість, культуру взаємин, трудовий уклад і традиції, організацію життя дитини, піклування про її навчальну діяльність, організацію дозвілля.

Педагог-музикант повинен тісно взаємодіяти з сім’єю вихованця: ознайомитись з умовами життя, ставленням до нього, інтересами родини, професією батьків, пріоритетами у музиці, стилем виховання дитини (спостереження, анкети, бесіди). Формувати естетичну свідомість не тільки учня, а і його родини: запрошувати батьків на концерти у ПСМНЗ, відкриті уроки, виховні заходи, рекомендувати репертуарні списки творів для сімейного прослуховування, рекомендувати методи виконання домашнього завдання учнем, підтримувати зв'язок особисто, через щоденник. Цим забезпечується єдність впливів усіх суб’єктів виховного процесу.

 

 

Білет № 16. Питання 2. Характеристика функцій навчання