Культурио-історичні процеси на укр. Землях з середини XIV до середини XVI ст. Перед відродження

Історичні події середини XIV ст. на українських землях суттєво позначилися на подальшому розвитку над. Культури, В основному в ближчі два століття культурне життя звелось до збереження та оборони культурної спадщини. У Галичині панівного стала культура католиків, яка в першу чергу зачепила верхівку українського боярства, яка прагнула урівняти свій статус за статусом їм рівних в рамках нової батьківщини. У землях і князівствах, які опинилися у васальній залежності від великих князів литовських, а це була більшість українських земель, збереглися традиції з доби київської Русі та удільних князів того часу політичної роздробленості. Тому старі княжі та боярські роди могли з успіхом підтримувати рідну церкву, школу й культуру взагалі. Динамікою міського життя сприяло поступове формування до цього часу незнаної на Русі відкритої міської культури полі етнічного типу та проникненню впливових на той час в західній Європі гуманістичних ідей. Першою з-поміж ознак. Що свідчить про світоглядні зміни в міському побуті, можна вважати зміну ставлення до книг. Латинські школи. Що їх від кінця XIV ст. почали створювати при костелах і монастирях, створювали формуванню чи татського попиту. При єпископських осередках - у Львові, ХолмІ, Перемишлі, Кам'янці - відкриваються школи підвищеного рівня. З середини XVI ст.. українсько-культурннй простір охоплює процес становлення національних рнс. Н.Яковенко називає цей процес народженням «старожитнього народу руського». Активізація даного процесу була пов'язана з конкуренцією двох систем ~ української та польської, яка особливо посилилася після укладання в 1569 р. Люблінської Унії. В результаті Велике князівство Литовське об'єдналося з Польщею у федеративну Річ Псполиту, а всі українські території Великого князівства були передані до складу Польщі і в такий спосіб об'єднались з Галицькою Руссю.

42.Вклад Наукового товариства імені Шевченка у розвиток української' культури. -'

Особливе культурне значення мало заснування в^Щ^р лггературно-иаукового «Товариства імені Шевченка». Засновниками товариства були письменник та громадський діяч О. ^Сон^їСікиЙ.(1836-1900), Є. Мнлорадович ( 1830-1890), колишній член Кнрило-Мефодіївського братства Д. Пильчнков (1821-1893).

У перші 20 років свого існування товариство обмежувалось завданням передбаченим статутом - літературна та видавнича діяльність. Зокрема було видано близько 20 книжо к, серед них

ЧОТИРИТОМНУ ІСТОр і™ україклі.гліі тт еРаЛ^ И^І^ГОНОВСЬІСОГО.

твори Т. Шевченка в чотирьох томах, твори С. Руданського в семи книгах та інше. У 1880-х рр. товариство розпочало випуск, українських книжок для гімназій. Заручившись підтримкою членів товариства, ініціативна група підготувала проект нового статуту, який було схвалено 13 березня 1892 р. З цього часу товариство стало називатися «Науковим товариством імені Шевченка» (НТШ). Воно набуло чіткої структури і складалося з трьох секцій: історихо-філософської, філологічної та математично-природничо-лікарської. 31892_вліо чали виходити «Записки НТШ» - основний друкований орган товариства, редактором якого з 1895 р. став М Ддушс вськнЙ, котрий за рік до того приїхав з Києва до Львова Його зусиллями випуск журналу збільшився з одного до шести разів на рік.

В історії української науки і культури НТШ - яскравий приклад добровільного наукового об'єднання, яке вирішувало проблеми гуманітарних та природознавчих напрямів. До утворення в Києві Українського наукового товариства (1907), НТШ відігравало роль неформальної національної академії наук. Створена в 1<Ц8 р. Українська Академія Наук запозичила від нього організацію, структуру і високий рівень досліджень.

 

Національно - культурний ренесанс (остання третина XV ст, - перша половина

ХУПст.)

Ренесанс зароджується в Італії в кінці ХУД ст., поступово поширюється по всій Європі та набуває ознак окремої культурно - історичної епохи і основного художнього стилю в мистецтві. Визначною рисою культури Ренесансу І провідним інтелектуальним напрямом стає гуманізм - ідейна система, яка на відміну від середньовічного Ідеалу людини - астека. Здатної переносити злидні на земні заради небесного блаженства, утверджує Ідеал вільної і сильної особистості. В Україні Ренесанс, як нова доба та художній стиль, триває з останньої третини XVI ст.. І впродовж першої половини XVII ст..

 

21. Багатий і впливовий магнат, князь Костянтин Острозький заснував 1576 р. у м. Острог культурно-освітній центр нового типу. До нього входили колегія, літературно-науковий гурток, бібліотека і друкарня, яку протягом 1577—1582 рр. очолював відомий першодрукар Іван Федоров. Це по суті була перша вища школа європейського зразка в українських землях, що згодом дістала назву академії. В Острозькому культурно-освітньому центрі викладання поєднувалось з науковою, перекладацькою й видавничою діяльністю. Острозька академія залишила по собі значний слід в історії освіти й духовного життя України. Найвагомішою культурною пам'яткою Острозької академії було видання повної художньо ілюстрованої Біблії слов 'янською мовою в 1581 році, Вагомий вклад у розвиток української культури внесли церковні братства. Виникнення церковних братств припадає на кінець XVI ст., коли православна церква зазнала глибокої кризи, втратила свою монополію у суспільному житті, а католицька, уніатська і протестантська церкви активно боролись за поширення свого віровчення в українських землях.. Вагома роль у розвитку освіти належить кншодрукуванню.Іван Федоров переїздить до Острога. Князь Костянтин Острозький, захоплений ідеєю боротьби за національну культуру, за відстоювання позицій православ'я, вирішив видати повний текст Біблії. На той час повного тексту Біблії не існувало в жодного православного народу. ■ Православні користувалися рукописними зошитами окремих частин Біблії. В 1581 р. Біблія була видана І. Федоровим в острозькіЙ друкарні. В основу Острозької Біблії покладено текст 70 "толковників" — грецький переклад. Це видатна подія в історії української культури.Діяльність Острозької друкарні була плідною. Крім Біблії Іваном Федоровим були надруковані: "Читанка", "Буквар", "Новий Заповіт з Псалтирем", "Хронологія" Андрія Римші. Характерною особливістю острозьких видань є поєднання вітчизняних традицій з традиціями східнослов'янських народів. У їх оздобленні переважають декоративно-орнаментальні прикраси.

 

22. При Львівській школі була власна багата бібліотека. В ній зберігалися грецькі та латинські видання творів Арістотеля, Платона, інші філософські трактати. Поряд з ними бібліотека малг твори римських поетів Вергілія, Овідія, Ціцерона, істориків Лукіана, Валерія Максима тощо. Велика увага приділялась вивченню музики. Взагалі вважається, що саме братські школи започаткували музичну освіту в Україні.Львівська Успенська братська школа користувалась високим авторитетом. Під керівництвом А. Еласонського 1591 р. було видано "Адельфотес" — перший підручник грецької мови зі словеноукраїнським перекладом. Написані викладачами Львівської Успенської братської школи підручники поширювалися в Україні, Білорусії, а також в Росії і Молдові. Педагогічна, літературно-філософська і видавнича діяльність Львівської братської школи сприяла піднесенню української культури. Українським першодруком вважається "Апостол", надрукований у 1574 р. Іваном Федоровим у Львові. "Апостол" Історично започаткував розвиток друкарства в Україні. Наступним етапом у розвитку книгодрукування є діяльність Львівської братської друкарні. Львівська друкарня продовжує традиції вітчизняного друку, але її діяльність не є формальним наслідуванням друкарської практики. У перших своїх виданнях друкарня Львівського братства спробувала реформувати церковнослов 'янськ-чй кириличний шрифт

 

23. У Центральній Україні на початку XVII ст. активізувався рух зі створення братських шкіл. Було створено Київську братську школу, яка стала ідейно-культурним осередком національно-визвольної боротьби українського народу. Першим її ректором став Іов Борецький, котрий раніше очолював Львівську школу, а також викладав там латинську та грецьку мови. У Київській братській школі вивчали грецьку, латинську, слов'янську, польську мови, а також поетику, риторику, філософ ію.Діяльнісгь Київського братства підтримувало Військо Запорізьке...Основою створення братських шкіл були добровільні пожертвування членів братства..Вагомі здобутки вітчизняної освіти пов'язані з ім'ям Петра Могили, який, будучи митрополитом Київським, у 1631 році заснував Лаврську школу як вищий заклад європейського типу. Через рік він об'єднав її з Київською братською школою і створив Київську колегію, що пізніше стала називатися Києво-Могнлянською академією. Києво-Могилянська академія за змістом навчальних програм і рівнем викладання відповідала вимогам європейської вищої освіти. Тут викладалися згадані "сім вільних мистецтв", студенти діставали ґрунтовну підготовку з класичної літератури, історії, географії, математики, медицини і філософії. Значна увага приділялася вивченню мов, зокрема старослов'янської, грецької, латинської, польської, а згодом французької і староєврейської. Після загальноосвітньої підготовки починалося вивчення богослов'я та юридичних наук..Києво-Могилянська академія була вищою школою загальноосвітнього характеру До неї вступала молодь всіх станів українського суспільства, починаючи від шляхти й козацької старшини і закінчуючи міщанами й селянами. Крім українців та білорусів до академії вступали росіяни, румуни, болгари, серби, а потім греки, араби. Вона була єдиним вищим навчальним закладом Східної Європи, де готувались кадри для всього православного світу. Академія відіграла значну роль у розвитку освіти, науки і культури в Україні XVII—XVТЛ ст.

 

24. Ренесанс в українській культурі був своєрідним І як історичний етап хронологічно не збігався з італійським або західноєвропейським Відродженням. Ренесанс почав торувати свій шлях в українських землях вже на початку XVI ст. Однак лише в другій половині XVI ст. та в перші роки ХУІІ ст. прояви Ренесансу стали досить помітними. Причина такого відставання була насамперед пов'язана із занепадом внаслідок монголо-татарської навали однієї з найрозвинутіших держав Середньовіччя - Київської Русі. На українських землях була на довгий час загальмована культурна еволюція. Були знищені головні культурні центри, втрачена культурна еліта.Упродовж усього XV ст., коли в Західній Європі розквітав Ренесанс, українська культура із заходу зазнавала асиміляції, з півдня ж - відвертого геноциду. Проте слід відзначити і позитивний польський вплив у поширенні Ідей Відродження в землях України, що були в той час у складі Речі Посполитої. Спільними здобутками тут можна вважати формування нових рис гуманістичної" шляхетської культури, досягнення в галузях містобудування, архітектури, скульптури, живопису. Водночас специфічна ренесансність української культури кінця XVI - початку XVII ст. полягала саме у прагненні звільнитись від польської "культурної опіки", у формуванні культури національного відродження, що так яскраво виявилось у діяльності братств, у розвитку полемічної літератури, православної освіти та книгодрукування.

 

 

25. Ренесанс — новий етап історії українського мистецтва (друга половина XV] —перша половина XVII ст.); Україна у складі Речі Посполитої. Ознаки ренесансного архітектурного стилю. Творче поєднання в українській ренесансній архітектурі європейського досвіду з національними традиціями соціально-політичного та культурного розвитку. Втілення досягнень європейського фортифікаційного мистецтва у спорудженні фортець, замків, резиденцій магнатів; оборонна функція численних храмів (монастирів, церков, костелів, синагог). Забудова Львова та Кам'янця-Подільського — перший приклад регулярного планування у руслі ренесансних вимог. Ренесансні архітектурні пам'ятки Львова: Успенська церква, каплиця Трьох святителів, вежа Корнякта; створення ансамблю в період посилення шляхетсько-католицької реакції як втілення ідеї єднання широких верств українського народу, свідчення протесту проти національного гноблення. Стильове розмаїття Львівського Бенедиктинського ансамблю та єзуїтського костела. Контрреформація в сакральній архітектурі. Католицькі храми ХУІ-ХУІІ ст. і (перевага готичного типу). Ренесансне прагнення чіткого членування архітектурної і маси в спорудженні Вознесенсь-кої церкви у ^: Золочеві та фарного костелу у Жовкві (присутність елементів готики). Львівський костел монастиря босих кармеліток (1644) і ' костел в Комарно (1656, на Львівщині) — завершення періоду Ренесансу і наближення до нової доби — бароко. Центричні ренесансні споруди Львова: каплиці-усипальниці Боїмів та Кампіанів. Ренесансні впливи і традиційні норми українського дерев'яного храмового зодчества на Придніпров'ї, Волині, Поділлі, у Галичині. Житлове будівництво, використання норм Італійського Відроджешія. Площа Ринок у Львові — унікальний високохудожній

ансамбль ренесансної цивільної архітектури. З архітектурою був пов'язаний розвиток українського кам'яного різьблення. Найхарактернішим прикладом гармонійного поєднання архітектури, скульптури, орнаментів з каменю, де сполучаються ренесансні та українські народні мотиви, є львівські усипальниці - каплиця Кампіанів та І каплиця БоїмІв (обидві - початок XVII ст., [ архітектори і скульптори П. Римлянин, А. Бемер, Г. Горст та ін.).