Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки.

Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки.

 

Лекція №10 (самостійне вивчення)

Тема «Законодавча база в галузі пожежної безпеки»

 

План навчального заняття

1.Законодавча база в галузі пожежної безпеки.

2.Основи забезпечення пожежної безпеки.

3.Перша допомога при термічних опіках

4.Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.

Ключові терміни і поняття

٭ система пожежної безпеки ٭ нормативний акт ٭ прямі збитки ٭ побічні збитки

٭ первинні засоби пожежогасіння ٭ пожежний пост ٭ вогнегасник ٭ термічний опік

1. Законодавча база в галузі пожежної безпеки

Системи пожежної безпеки - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004.-91 «Пожарная безопасность. Общие требования» пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України "Про пожежну безпеку" та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Відповідно до Державної програми забезпечення пожежної безпеки на 1995 - 2000 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.95 №238, та згідно з Положенням про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки, затвердженим наказом МВС України 04.12.96 №833, створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки, до якого включено біля 360 найменувань документів різних рівнів та видів.

За рівнем прийняття і дії реєстр виділяє 8 груп таких актів:

Загальнодержавні акти. До них відносяться: "Закон України про пожежну безпеку", від 17.12.93; НАПБ А.01.001-95 "Правила пожежної безпеки в Україні", від 14.06.95, та "Правила пожарной безопасности в лесах СССР", від 18.06.71.

Міжгалузеві. До документів цього типу віднесено 42 нормативні акти з пожежної безпеки.

Галузеві нормативні акти. Вимоги цієї групи документів з пожежної безпеки розповсюджуються на окрему галузь. В реєстрі нараховується 109 таких нормативних актів.

Нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, дія яких поширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації. У цьому розділі 102 документи.

Міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки. До них відносяться деякі стандарти системи стандартів безпеки праці СРСР, а також галузеві стандарти СРСР (ГОСТы), які стосуються пожежної безпеки. Всього до цієї групи належать 46 стандартів.

Державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки. Ця група нараховує біля 20 стандартів, у тому числі ДСТУ 2272-93 “Пожежна безпека. Терміни та визначення”, а також стандарти на окремі види обладнання для пожежогасіння.

Галузеві стандарти з питань пожежної безпеки (усього 22 найменування) містять вимоги та технічні умови щодо окремих видів обладнання, яке застосовується для попередження, перешкоди розповсюдженню, а також гасіння пожеж, які виникають у специфічних умовах конкретної галузі.

Нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки. Група нараховує 18 документів,.

Окрім документів, що увійшли до вище згаданого реєcтру нормативних актів з питань пожежної безпеки і безпосередньо стосуються тільки цих питань, існує ряд нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок”, які визначають класи пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон та вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у відповідних умовах.

Основи забезпечення пожежної безпеки

Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні. Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою вказаних систем згідно ГОСТ 12.1.004-91 не повинен бути меншим за 0,999999 відвернення впливу на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для людей не може перевищувати 10^-6 впливу небезпечних факторів пожежі, що перевищують гранично допустимі значення на рік в розрахунку на кожну людину.

Забезпечення пожежної безпеки — це один із важливих напрямків щодо охо-рони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього середовища. Незважаючи на значний поступ у науково-технічній сфері людству ще не вдалося знайти абсолютно надійних засобів щодо забезпечення пожежної безпеки. Більше того, статистика свідчить, що при зростанні чисельності населення на 1 % кількість пожеж збільшується приблизно на 5%, а збитки від них зростають на 10%. І сьогодні, коли людство увійшло в третє тисячоліття своєї багатовікової історії, питання пожежної безпеки залишаються актуальними. Кожні п'ять секунд на земній кулі виникає пожежа, а в Україні кожні 10 хвилин. Протягом однієї доби в Україні виникає 120-140 пожеж, в яких ги-нуть 6-7, отримують травми 3-4 людини, вогнем знищується 32-36 будівель, 4-5 одиниць техніки. Щодобові збитки від пожеж становлять близько 500 тис. грн.
Часто збитки від пожеж поділяють на прямі та побічні.
Прямі збитки — це втрати, пов'язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою, димом і внаслідок високої температури основних фондів та іншого майна підприємств (установ), а також громадян, якщо ці втрати мають прямий причинний зв'язок з пожежею.
Побічні збитки — це втрати, пов'язані з ліквідацією пожежі, а також зумов-лені простоєм виробництва, перервою у роботі, зміною графіка руху транспортних засобів та іншою вигодою, втраченою внаслідок пожежі. Як правило, побічні збитки перевищують в 3-4 рази прямі.

Рівень забезпечення пожежної безпеки також являє собою кількісну оцінку запобігання збиткам при можливій пожежі.

Об'єкти, пожежі на яких можуть привести до загибелі або масового ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цінностей, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімальну можливу імовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такої імовірності визначаються проектувальниками та технологами.

Метою пожежної безпеки об'єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі - обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.

 

Рис. 38. Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта

 

Основними інженерно-технічними заходами цивільного захисту для підвищення протипожежної безпеки об'єктів господарської діяльності є: підвищення вогнетривкості нових будівель, а також будівель, що реконструюються та розширюються; знос малоцінних легкозаймистих будівель; обробка вогненебезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами; зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблювальних матеріалів і покриттів; розробка безперервних технологічних процесів виробництва, що виключають наявність проміжних ємностей з пожежовибухонехонебезпечними продуктами; зниження місткості виробничої апаратури і складів пожежонебезпечних речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані; захист ємностей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обвалування, підземне зберігання, установка зворотних клапанів самозачинювання, піддонів, пасток і резервуарів з направленим стоком); захист технологічного устаткування, апаратів, ємностей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, установка екранів); розробка і впровадження автоматичних систем виявлення і гасіння пожеж на найбільш важливих об'єктах та ін.

Способи ліквідації пожеж

Кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння пожеж. Крім знання правил гасіння пожеж, потрібно користуватися правилами запобігання їх виникнення. Це включає насамперед виконання загальних правил поводження з електронагрівальними приладами, газовими і електричними плитами. В осінньо-зимовий період підвищене навантаження несуть електропроводи, електрообладнання, електронагрівальні прилади. І там, де це не враховується і не приділяється потрібної уваги питанням пожежної безпеки, нерідко виникають пожежі.

Щоб уникнути пожеж з цієї причини, електропроводку та електричні прилади необхідно завжди тримати неушкодженими. Старі електропроводи слід замінити новими, провислі – натягнути на ролики, оголені місця проводів - ізолювати. Несправні лампові патрони, штепселі, вимикачі - відремонтувати.

З метою пожежної безпеки все населення у повсякденному житті повинно виконувати певні профілактичні протипожежні правила:

- обережно поводитися із газовими і електронагрівальними приладами;

- не користуватися несправними газовими апаратами і електронагрівальними приладами;

- не залишати працюючі газові і електронагрівальні прилади на тривалий час без нагляду;

- не дозволяти користуватися газовими і нагрівальними приладами дітям і особам, що не знайомі з правилами користування;

- не розбирати і не ремонтувати газові і електронагрівальні прилади власними силами і засобами;

- при користуванні електронагрівальними приладами - прасками, чайниками, плитками - їх слід встановлювати на вогнетривкі підставки (керамічні, бетонні, цегляні);

- виходячи з дому, вимкнути електричні прилади, газові плити, примуси, гасівки і печі;

- не зберігайте легкозаймисті засоби для чищення там, де є джерело тепла.

Але якщо лихо з якихось причин все ж таки прийде в дім, і трапиться пожежа, треба негайно викликати пожежну команду по встановленому для даної місцевості номеру телефону. Найчастіше - це телефон 101. Коротко, виразно і спокійно повідомити: де виникла пожежа, що горить і хто повідомляє про пожежу.

 

Рис. 39. Види пожежної сигналізації

По кнопковому повідомлювачу спеціаль-ної пожежної сигналізації для повідомлення про пожежу необхідно розбити скло будь-яким предметом, після чого сильно натиснути пускову кнопку. Не очікуючи прибуття по-жежної команди, одразу ж розпочинайте гасіння пожежі, використовуючи для цього первинні засоби гасіння - вогнегасники: воду, пісок, цупке покривало та ін.; зволікання із викликом пожежної команди і невміле корис-тування первинними засобами пожежогасіння може призвести до великих пожеж.

На початковій стадії пожежі вогонь, як правило, поширюється досить повільно, і осередок його може бути ліквідований за короткий час обмеженими силами і засобами населення, робітниками і службовцями без залучення пожежних команд.

При рятуванні потерпілих із палаючих будинків, при гасінні пожежі, дотримуйтесь наступних правил:

• перш ніж увійти у палаюче приміщення, накрийтеся мокрим покривалом, плащем, щільною тканиною;
• двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути займання вогню від великого притоку свіжого повітря;
• у дуже задимленому приміщенні рухайтесь навколішки або пригнувшись;
• для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;
• якщо на вас загорівся одяг, лягайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум'я; бігти не можна - це ще більше роздуває вогонь;
• побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на нього пальто, плащ, будь-яке покривало і щільно притисніть його. На місце опіків накладіть пов'язки і відправте потерпілого до медичного закладу;
• при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, інші засоби;
• речовини, що гасять вогонь, спрямовуйте в місця найбільш інтенсивного горіння і не на полум'я, а на поверхню яка горить;
• якщо горить вертикальна поверхня, воду подавайте у верхню її частину;
• у задимленому приміщенні використовуйте розпилений струмінь, який сприяє осадженню диму і пониженню температури;

• горючі рідини гасіть пінними сумішами, засипайте піском або ґрунтом, а також накривайте невеликі осередки одягом і брезентом;
• якщо горить електродріт, спочатку вимкніть електрику, а потім починайте гасити вогонь;
• виходити із зони пожежі необхідно в навітряний бік, туди звідки дує вітер.

Для ефективного припинення горіння необхідно виконати хоча б одну з указаних дій:

1. ізоляція осередку горіння від повітря або пониження концентрації кисню шляхом розбавлення його негорючими газами;
2. охолодження осередку горіння до температури нижчої за визначену межу;
3. гальмування швидкості хімічних реакцій в полум'ї;
4. створення умов, які перекриють шлях вогню.

Пожежу можна загасити при допомозі вогнегасних речовин, які поділяються на групи:

● - охолоджуючі зону реакції горіння (вода, водні розчини солей, твердий СО₂);

● - розбавляючи речовини в зоні реакції горіння (інертні гази, водяна пара, водяний туман);

● - ізолюючі речовини (хімічна та повітряна – механічна піна, порошкові суміші, негорючі сипучі речовини, листові матеріали);

● - хімічно гальмуючі реакції горіння (хладони, галогенні вуглеводні).

Вода є найбільш дешевим і доступним засобом гасіння пожежі. Водою не можна гасити легкозаймисті речовини, які мають щільність меншу щільності води (бензин, керосин, ацетон, мастила) тому, що вони спливають на поверхню води і розтікаються, продовжуючи горіти. Воду та інші вогнегасні речовини на її основі не можна використовувати для гасіння речовин, що реагують з водою і виділяють при цьому горючі гази (металічний калій і натрій, карбід кальцію, карбіди лужноземельних металів). Вода проводить електричний струм, тому гасіння водою електроприладів небезпечно. Для гасіння пожеж електроприладів можна використовувати тонко розпилену воду.

Пожежна техніка залеж-но від способу пожежогасіння поділяється: - на первинні засоби; - пересувні — різні пожежні автомобілі; - стаціонарні — спеціальні установ-ки із запасом вогнегас--них речовин, що приводяться в дію автоматично або вручну. До первинних засобів пожежогасіння належать; · вогнегасники різних типів (піняві, хімічні, повітряно-піняві, вуглекислотні, порошкові, хладонові); · внутрішні крани з пожеж-ними рукавами і стволами; · бочки з водою, ящики з піс-ком; · простирадла азбестові, повс-тяні, брезентові; ручний пожежний інстру-мент (ломи, лопати, сокири, мотопомпи).

Рис. 40. Засоби пожежогасіння

Найдоступнішими засобами гасіння займань і пожеж є вода, пісок, або грунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала, гілки дерев або одяг.

Пожежний пост обладнується пожежним щитом, на якому розміщуються: вогнегасники - 2 шт; лопати - 2 шт; ломи - 2 шт; відра - 2 шт; сокири - 2 шт; багри - 2 шт; кошма - 1 шт. Крім того, біля щита встановлюється діжка з водою місткістю не менш як 200 л і ящик з піском місткістю не менш як 0,5 м^3.

 

Вогнегасники - надійний засіб гасіння займань до прибуття пожежних підрозділів. Випускаються наступні типи вогнегасників: вуглецевокислотні, пінні, порошкові та аерозольні. Вогнегасник - сталева тонкостінна посудина, у верхній чаcтині якої приварена бобижка, у яку угвинчують вентиль з насадкою для створення струменя і ручкою для перенесення. В середині балону мається сифонна трубка.

Пінний вогнегасник ОП-5 призначений для гасіння початкових вогнищ пожежі на площі до 1м².

Порошковий вогнегасник ОП-1 ("Супутник-1") застосовується для гасіння невеликих займань автомобілів, лужних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою, легкозаймистих і горючих рідин.

Аерозольні бромметилові вогнегасники типу ОА і ОУБ застосовуються для гасіння горючих і тліючих матеріалів (бавовни, текстилю), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 380 В. Промисловість випускає вуглецевокислотно-бромметилові вогнегасники

ОУБ-3 і ОУБ-7, що аналогічні за конструкцією, але відрізняються розмірами.

Для приготування вогнегасника до роботи необхідно:

1. Звільніти запор кронштейна від пломби і піднести вогнегасник до вогнища пожежі.

2. Узявшись лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою рукою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до кінця.

3. Спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.

Гасіння легкозаймистих і горючих речовин, що зберігаються на складах у резервуарах різної місткості і будови, а також у тарі - залізних діжках, на об'єктах господарської діяльності можливі випадки зберігання їх у різній тарі (діжках, бідонах і т.д.), у побутових умовах зберігаються у металевій і пластмасовій тарі (бідонах, каністрах тощо), має ряд особливостей і включає два періоди: період локалізації і період ліквідації.

У перший період основною задачею є обмеження поширення вогню на інші ємності. На другому етапі здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння.

Невеликі вогнища горіння розлитої рідини чи займання рідини в окремій тарі можна ліквідувати первинними засобами пожежегасіння, а саме: ізоляцією шляхом засипання вогнища піском (грунтом); ізоляцією вогнища шляхом накриття його кошмою (брезентом); гасінням горючої рідини за допомогою пінних і порошкоподібних вогнегасників.

Для гасіння займань не завжди можна користуватися водою або піною. Небезпечно спрямовувати водний струмінь на палаючу електропроводку чи на електроустановки, що знаходяться під напругою, тому що при цьому людина може бути уражена струмом, оскільки вода є гарним провідником. Тому перед початком гасіння необхідно вимкнути напругу із палаючих електромереж.

У разі виявлення вибухонебезпечних предметів (авіабомби, артилерійські і мінометні боєприпаси, протитанкові і протипіхотні міни, ручні гранати, вибухівку та підозрілі вибухові пристрої тощо) виконуйте такі правила:

- не піднімайте і не розбирайте вибухонебезпечні предмети;

- відгородіть місце знаходження вибухонебезпечних предметів;

- забезпечте при можливості охорону місця знаходження вибухонебезпечних предметів;

- повідомте про знахідку органи місцевої виконавчої влади, військкомат, міліцію, відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення рай (міськ) адміністрації.

 

Таблиця 18

Ступінь опіку	Клініка	Принципи лікування
Перший	Гіперемія, злущування поверхневих шарів епідермісу	Амбулаторне, консервативне
Другий	Пухирі, злущування всього епідермісу	Стаціонарне, консервативне
Третій А	Некроз поверхневих власних шарів шкіри (не глибше росткового шару); струп	З одночасною консервативною терапією можливе хірургічне лікування
Третій Б	Некроз усієї товщі шкіри; струп
Четвертий	Глибокий некроз не тільки шкіри, а й підшкірної клітковини, м’язів, хряща; струп	Хірургічне лікування

Таблиця 19

Перша допомога при опіках

Це треба знати

- посадіть або покладіть постраждалого; - при необхідності дати потерпілому випити теплої підсоленої води; - опіки дуже болючі. Якщо площа опіку невелика і нема пухирів, занурте обпалене місце в холодну воду або під струменем води не менше ніж на 10 хв. Це тимчасово зніме біль та зменшить набряк; - щоби скоротити час перегріву шкіри та запобігти сильному опіку зразу після ліквідації полум’я необхідно обливати вражену поверхню вели- кою кількістю холодної води або обкласти снігом на 15-20 хвилин; будьте обережні, щоб уникнути переохолодження постраждалого, особливо взимку Це допоможе зменшити біль та попередити набряк тканини; - якщо є можливість, то зніміть з уражених місць каблучки, годинники, паски, взуття до того, доки ці місця не почали набрякати; - зняти предмети одягу, які згоріли або ще тліють, можна лише у тому випадку, якщо вони не пристали до уражених місць постраждалого; - всі опіки необхідно захистити, прикриваючи їх чистою тканиною без ворсу (простирадло або наволока); - викликати швидку медичну допомогу за телефоном «103». Запам’ятайте! Не чіпайте нічого, що пристало до місця опіку! Обпалену поверхню не можна змащувати ніякими мазями, кремами, лосьйонами, оліями, маслами та засипати ніякими порошками, так як це зашкодить подальшому лікуванню. Не проколюйте пухирі!

 

Запам’ятайте!

Дотримання і своєчасне проведення профілактичних протипожежних заходів знизить можливість виникнення пожеж та зменшить ймовірність їх швидкого розповсюдження.

Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки.