Основні принципи та підходи ФВА.

При проведенні ФВА слід дотримуватися загальних наукових принципів економічного аналізу, головними з яких е:

· рання діагностика - полягає в тому, що ФВА доцільно проводити на початковій передвиробничій стадії, коли тільки відбувається проектування виробу і технологічного процесу виробництва і починаються витрати ресурсів;

· функціональний підхід - передбачає вивчення кожного об'єкта (виробу) як сукупності функцій, які він виконує або буде виконувати для задоволення потреб споживачів;

· основної ланки (вузьких місць) - значає виділення найважливішої, найсуттєвішої ланки чи найпроблемнішого місця для виявлення і мобілізації резервів підвищення якості виконання виробом своїх функцій та зменшення їх вартості;

· послідовність - потребує поетапного проведення ФВА;

· системність - передбачає таку форму організації ФВА, при якій дотримується єдність дослідження всіх функцій об'єкта (виробу) як цілісної системи у певному порядку та у взаємозв'язку, а не відокремлено;

· демократичність - проведення ФВА необхідно залучити широке коло фахівців різного профілю, експертів, не обмежуючись працівниками економічної служби підприємства;

· універсальність - універсальності припускає широке застосування ФВА в усіх сферах суспільного господарства, де ведеться пошук забезпечення оптимальних витрат виробництва й управління;

· ефективність або економічність - вимагає того, щоб очікуваний економічний ефект в результаті проведення ФВА був значно вищим, ніж затрати на його проведення. ФВА зарекомендував себе як високоефективний метод зниження витрат;

Таким чином у сучасному функціонально-вартісному аналізі існують таки підходи:

· Функціональний підхід – полягає в постановці задачі створення функцій, а потім уже їхніх носіїв. Функція проектується, розраховується, моделюється під конкретні чисельно-визначені потреби. Носії розглядаються як прикра неминучість і форма відволікання мінімально-необхідної вартості.

· Противитратний підхід – полягає у свідомих обмеженнях, що накладаються аналітиком на витрату будь-яких засобів як своїх власних.

· Системний підхід – виявляється в тім, що аналітик керується методичною системою чітко сформульованих правил, законів, евристичних прийомів, що дозволяють з неминучістю зрозуміти аналізовану систему і вивчити її.

· Колективний підхід - складається в комплексному використанні різних знань, необхідних для рішення поставленої задачі.

 

Предмет та методи ФВА

Предметом функціонально-вартісного аналізу є системні об'єкти і їхні елементи, результат взаємодії яких характеризується ефективністю задоволення потреб на рівні виконуваних функцій.

До методів функціонально-вартісного аналізу належать:

· Коректування форми – об'єкт аналізу при цьому – система в закінченому вигляді. У цьому випадку аналітик має справу зі сформованою і досить стійкою системою уявлення про носіїв, функції, споживачів.

· Дослідження форми - об'єктом аналізу є інженерне уявлення про систему (ескізи, документи), тому що в закінченому, функціонуючому вигляді система ще не виготовлялася.

· Метод інверсної форми. Суть: аналітик досліджує ринок і шукає на ньому систему споживачів. Вивчивши цю систему потреб, він формує функцію, здатну задовольнити ці потреби. Отриману інформацію він передає виробнику для подальшого створення їм носія функцій.

 

Типи функцій та їх призначення в ФВА.

Функція в широкому розумінні являє собою діяльність, обов'язок, роботу, призначення, роль. У математичному розумінні під функцією мається на увазі математично і логічно виведене строге співвідношення. З погляду політекономії, в умовах товарного відтворення функції досліджуваного об'єкта виявляється в момент реалізації його споживацької вартості, що відбувається в процесі кінцевого індивідуального чи виробничого споживання товару. поняттю функції присвоюється який-небудь прояв існуючих властивостей досліджуваного об'єкта, за допомогою яких він має здатність задовольняти потреби суспільства в цілому чи окремих споживачах, зокрема.

Функції у функціонально-вартісному аналізі класифікують наступним чином:

· Зовнішні функції – функції, що відображають відносини між об'єктом і сферою його застосування. Ці функції за ознакою задоволення потреб поділяються на чотири групи:

a) Головна функція – функція, для виконання якої і створюється дана система.

b) Естетична функція – функція, що надає системі привабливий вигляд, поліпшуючи зовнішнє сприйняття об'єкта споживачем.

c) Ергономічна функція – функція, що підвищує зручність використання людиною даного об'єкта.

d) Екологічна функція – функція, що захищає навколишнє середовище від шкідливих факторів, присутніми у даній системі. Система завжди створює ці шкідливі фактори.

· Внутрішньосистемні функції – дії і взаємозв'язки усередині об'єкта, обумовлені принципом його побудови й особливостями внутрішніх можливостей системи. Даний вид функції із забезпечення працездатності об'єкта поділяється на:

a) Основні функції - дії, здатності, що працюють на здійснення головної функції системи.

b) Допоміжні функції – такі здібності об'єкта до прояву властивостей, що створюють умови і передумови для виконання основних функцій.

· Функції за ступенем їхньої корисності:

a) Корисні – функції, що відбивають необхідні споживчі властивості і позитивно впливають на працездатність системи, або збільшують попит на неї.

b) Марні – функції, що є зайвими в об'єкті. Вони не знижують працездатності об'єкта, але збільшують його вартість.

c) Шкідливі – функції, що знижують працездатність об'єкта і викликають збільшення споживацької вартості.

 

Методи розрахунку цільової функціі. Недоліки та переваги.

Послідовність виконання.На першому етапі визначається основне призначення й основна ідея об'єкта, який створюється, потім формуються всі необхідні функції, що даний об'єкт повинний здійснювати з погляду найбільш повного задоволення потреби споживача.

На наступному етапі функціонально-вартісного аналізу визначається ступінь корисності кожної з перелічених функцій, а також рівень витрат на їхнє здійснення і втілення в товар. У результаті виробляється співвідношення корисності та витрат функції і формується на підставі цього новий об'єкт, до структури якого входять лише вигідні як для споживача, так і виробника.

На підставі проведеного функціонально-вартісного аналізу необхідно побудувати цільову функцію конкретного об'єкта.

На підставі графіка виробляється визначення показника відносної ефективності вартості

 

Переваги та недоліки ФВА

Перевага методу в тому, що він поєднує: техніку й економіку, оптимізуючи співвідношення між споживчими властивостями продуктів праці і витратами на їх забезпечення; усі складові життєвого циклу об'єкта, що аналізується, дослідження, розробку проекту, підготовку й організацію виробництва (створення), експлуатацію; дії розробників, виготівників і споживачів (користувачів).

ФВА дає змогу вирішити завдання забезпечення економії ресурсів, прогресивності техніки, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції.

Функціонально-вартісний аналіз у системі маркетингу, незважаючи на свою ефективність, має деякі недоліки, у тому числі неясне бачення ланцюжка «розробник - виготовлювач - споживач», що в значній мірі ускладнює розподіл функцій в оптимізації витрат і удосконалюванні товару та невисока можливість повного виокремлення витрат підприємства в рамках основних процесів

 

 

Практичне застосування ФВА.

Комбайн УКН400, який використовується для механічної відбойки та вантажу гірничий виробітки та уявляє собою самохідну гусеничну машину зі стрілоподібним виконавчим органом.

Комбайн являє собою самохідну гусеничну машину зі стрілоподібним виконавчим органом. Конструкція комбайна дозволяє робити навантаження відбитої маси на шахтні транспортні засоби: стрічковий або скребковий конвеєр й у вагонетки. Ходова частина комбайна, що складає із двох візків з індивідуальним гідроприводом, дозволяє робити рух назад і вправо - вліво.

Функціонально-вартісної аналіз (ФВА) візка натяжної комбайна проводиться з метою пошуку резервів зниження собівартості виготовлення цього вузла й підвищенню конкурентноздатності машини в цілому.

Завданнями ФСА є:

· визначення функцій складових частин візка натяжний, їхня систематизація й оцінка їхньої вагомості;

· пошук конструктивної й технологічної надмірності, допущеної в об’єкті, що є причиною зайвих витрат;

· визначення конструктивних елементів ‑ носіїв зайвих витрат;

· вироблення рекомендацій і пропозицій з розробки оптимальної конструкції візка натяжний, що дозволяє знизити собівартість виготовлення без втрати якості, надійності й довговічності;

· визначення собівартості виготовлення запропонованих варіантів.

 

36.функціональний маркетинг, що в основному полягає в:

-вивченні функцій машинобудівного продукту, а вірніше потреби в ньому;

-позначенні технологічних задач і умов їхнього рішення і впровадження;

-визначенні ступеня задоволеності існуючої потреби фірмами-конкурентами;

-виявлення ринкової ніші для нового продукту;

-визначення вимог до конструкції, якості виготовлення тощо, тобто формування товарної ідеї.

Таким чином, функціональний маркетинг являє собою інженерно-промислову частину загального маркетингу машинобудівних виробів. Його структура для більшої наочності може бути графічно інтерпретована.

37. основна орієнтація промислового маркетингу – це функціональна орієнтація. Промисловий споживач купує не просто товар і не сукупність якихось витрачених ресурсів, а здобуває набір функцій. Які призначені для задоволення потреби споживача. Крім того, попит на продукцію промислового призначення в більшості випадків нееластичний. Тому основна задача промислового маркетингу – це максимальна функціональна збіжність.

функціональної спрямованості промислового маркетингу можна використовувати наступні фактори:

1)попит на машинобудівну продукцію не завжди обґрунтовано формується на основі запиту споживачів, які мало інформовані про продукцію, що готується до випуску і знаходиться в процесі виробництва;

2)структура потреби в основному визначається на основі побудови технологічних задач, тобто формуванні банку необхідних функцій;

3)вимоги до проектованого товару базуються на технологічних задачах.

38. 1.простір продукції промислового призначення:

-техніко – технологічне оточення

-простір потреб потенційних покупців

2.Сегментування певного класу продукції промислового призначення

-сегментування техніко технологічного простору.

- сегментування потреб потенційних покупців.

3. Формування і виявлення ніші на потенційному ринку збуту.

4.визначення можливостей фірми-продуценту.

5.порівняння техніко – технологічного центру з можливостями продуцента.

6.втілення техніко – технологічного функціонального профілю в реальному товарі.

7.задоволення потреб потенційного споживача.

Функціональний маркетинг