Предмет і завдання банківської статистики.

Сучасна економіка потребує постійної, надійної та місткої інформації, яка характеризує стан грошово-кредитного ринку та діяльність банківської системи. Банківська система України має дворівневу структуру і складається з Національного банку України та комерційних банків. До комерційних банків (депозитних корпорацій) входять державні, акціонерні і приватні комерційні банки та Ощадний банк України.

Банківська статистика — галузь статистики фінансів. Основними завданнями банківської статистики є: одержання даних для характеристики функцій банківської системи; розробка аналітичних матеріалів для грошово-кредитного регулювання, передусім, касового і кредитного планування, а також контролю за виконанням планів. Зміст банківської статистики визначається функціями, які виконує банківська система країни. Зокрема, банківська статистика повинна забезпечити характеристику результатів діяльності банківської системи та їх прогнозування; виявити чинники, що формують результати, а також проаналізувати вплив банківської діяльності на розвиток секторів економіки країни, фінансового ринку та на кінцеві економічні результати. Банківська статистика виступає основою для статистики грошового обороту і кредиту.

Предметом банківської статистики є кількісна сторона масових явищ і процесів у сфері банківської діяльності.

Об'єктом банківської статистики є вся сукупність банківської діяльності. Суб'єктами статистичного аналізу банківської діяльності є складові банківської системи, а також парабанківські інститути.

Банківська статистика аналізує акумуляцію тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, установ і населення; кредитування банківською системою народного господарства і населення; фінансування капіталовкладень; безготівкові розрахунки; оборот готівки через каси кредитних установ; ощадну справу; касове виконання держбюджету.

Банківська статистика вивчає діяльність банківської системи у різних розрізах: за обсягами, формами власності і призначенням банків, за видами кредитно-розрахункового обслуговування, за асортиментом послуг та ін.

Банки — це комерційні установи, які залучають кошти юридичних та фізичних осіб і від свого імені розміщають їх на умовах зворотності, платності і терміновості, а також проводять розрахункові, комісійно-посередницькі та інші операції.

Банки виконують наступні життєво важливі функції, що забезпечують нормальний розвиток економіки держави:

· мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх в капітал;

· кредитування підприємств, держави, населення;

· випуск кредитних грошей;

· здійснення розрахунків і платежів у господарстві країни;

· емісійно-засновницьку;

· консультування, надання економічної, в тому числі фінансової, інформації.

Однією з важливих функцій комерційних банків є стимулювання нагромадження в народному господарстві. Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні заощадження, але і сформувати досить ефективні стимули до нагромадження засобів на основі обмеження поточного споживання. Стимули до нагромадження і заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики. Крім високих відсотків, виплачуваних по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності розміщення нагромаджених ресурсів у банку.

Посередництво у кредиті, яке здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб є однією з провідних функцій комерційного банку. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником.

Перерозподіл ресурсів здійснюється по горизонталях господарських зв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без участі проміжних ланок в особі вищестоящих банківських структур, на умовах платності і зворотності. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві.

Також важливою функцією банків є посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. У зв'язку з формуванням та зміцненням фондового ринку України одержує розвиток і така функція комерційних банків, як посередництво в операціях з цінними паперами.

Банківські установи є основною складовою кредитної системи. У кредитній системі можна виділити союзи, асоціації, консорціуми й інші об'єднання банків, утворені як для координації своєї діяльності, так і для захисту інтересів своїх членів, здійснення спільних програм.

Крім банківських установ у кредитну систему входять також спеціальні фінансово-кредитніінститути. До таких інститутів відносяться кредитні союзи і кооперативи, трастові компанії, страхові компанії, частково пенсійні фонди, ощадно-позичкові асоціації, й інші установи. Вони акумулюють засоби населення і юридичних осіб, здійснюють кредитування підприємств і громадян, виступають посередниками на ринку міжбанківських кредитів, виконують довірчі операції.

Динамічний розвиток банківської системи країни визначається потребою в статистичній інформації про функціонування банків, характеристиці й оцінці результатів їхньої діяльності.

Складові кредитної та інвестиційної діяльності банків представлені на схемі 9.1.:

 

 

Рис.9.1

Банки – фінансові установи (фінансові корпорації за СНР). Основний вид діяльності фінансових установ є прийняття фінансових зобов’язань та придбання фінансових активів на ринку капіталу, прийом депозитів до запитання, термінових та ощадних внесків, а також грошово-кредитне регулювання.

Грошово кредитні установи охоплюють:

1. Органи грошово-кредитного регулювання.

2. Депозитні банки, в яких зобов’язаннями є депозити, що оплачуються на вимогу або платіж проводиться в інший спосіб.

3. Страхові компанії та пенсійні фонди (установи, які не відносяться до категорії грошово-кредитних), які мобілізують заощадження населення у вигляді страхових премій, що виплачуються на договірній основі.

4. Інші фінансові установи, які приймають термінові або ощадні вклади населення, за виключенням депозитів до запитання.

До функцій органів грошово-кредитного регулювання, перш за все Нацбанку, входять здійснення грошової емісії, контроль за об’ємом кредитів, управління міжнародними резервами країни та загальний контроль і регулювання грошової кредитної системи. Емісія грошей – монопольне право НБУ, який може емітувати гроші у двох формах:

1. гроші банківського обороту при кредитуванні комерційних банків;

2. готівкові гроші, які забезпечують касові операції по обслуговуванню народного господарства та бюджету.

Грошова емісія розраховується щомісячно на основі даних про касові обороти по банківській системі та являє собою різницю між касовими видатками та доходом банків. Касовий оборот відображає оборот по випуску грошей в обіг та їх вилучення з обігу. Різниця цих оборотів дає показник емісійного сальдо, який характеризує зміни маси грошей в обігу.

Кредитування комерційних банків проводиться через рефінансування портфелю їх ресурсів.

Серед функцій Нацбанку також є регулювання золотовалютних резервів країни та складання платіжного балансу. НБУ є головним депозитарієм золотовалютних резервів держави, який організовує всі операції продажу і придбання золота та іноземної валюти.

Операції НБУ поділяються на пасивні (операції утворення ресурсів банку) та активні (операції розміщення ресурсів банку).

До групи інституційних одиниць, яка називається депозитними банками, крім установ, зайнятих звичайною комерційною банківською діяльністю, входять фінансові одиниці, які приймають будь-які зобов’язання до запитання (які належать казначейству або іншим державним органам, включаючи поштово-зберігальну систему).

Страхові компанії та пенсійні фонди, мобілізуючи заощадження населення, вкладають ці кошти в різні активи. Страхові компанії – корпоративні організації, які надають страхові послуги (страхування життя, страхування від нещасних випадків, хвороб, пожеж, аварій тощо). Пенсійні фонди являють собою окремо організовані програми, які звичайно створюються на основі угод між роботодавцями та робітниками, які забезпечують доходами окремих груп робітників після виходу на пенсію у вигляді різних виплат в залежності від внесків, які утворені на основі незалежно організованого фонду, який займається фінансовими операціями на ринку капіталу. Фонди соціального страхування та пенсійні фонди державних службовців, кошти яких повністю інвестуються в цінні папери рівня державного управління, який виступає в якості роботодавця, відносяться до сектору фінансових установ.

До інших фінансових установ відносяться ощадні банки, банки розвитку, іпотечні банки, кредитно-будівельні асоціації, а також фінансові та інвестиційні компанії.

Від діяльності інших фінансових установ потрібно відрізняти операції грошово-кредитних установ, які входять до сектору державного управління. До останніх відносяться організації, які здійснюють операції кредитування, всі фонди, які утворюються за рахунок державних коштів, і зберігальних установ, чиї кошти автоматично переводяться в сектор управління, а зобов’язання приймають іншу форму, ніж строкові та ощадні вклади та депозити до запитання.

Розвиток банківської системи супроводжується як збільшенням мережі банків, так і розширенням асортименту банківських послуг. Статистика виділяє наступні види банківських послуг. Це:

1. Обліково-операційна робота:

· відкриття, ведення і закриття особових рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

· облік розрахунково-платіжних документів і контроль за своєчасністю їхньої оплати; виявлення рахунків, не оплачених у термін;

· здійснення розрахунків з доручення клієнтів;

· нарахування і списання відсотків по позичках, що течуть і розрахунковим рахункам;

· довірчі послуги – з цінними паперами, депозитними операціями, управління майном;

· факторинг - ряд комісійно-посередницьких послуг клієнту для розрахунків за товари і послуги, що часто поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта;

· лізинг – надання в оренду рухомого і нерухомого майна виробничого призначення, причому банк може виступати як орендодавцем так і посередником між орендодавцем і орендарем;

· операції форфейтингу;

· депонування засобів для видачі чекових книжок, акредитивів, акцепту платіжних доручень;

· інші.

2. Кредитування:

• перспективне планування кредитної діяльності;

• економіко-статистичний аналіз кредитних відносин за попередній період;

• регулювання кредитних відносин банку з підприємствами;

• облік і контроль за кредитною діяльністю;

• оцінка економічної ефективності окремих видів кредиту, кредитних відносин і ін.

3. Грошовий обіг:

• складання і виконання касового плану;

• прогнозування виконання касового плану.

4. Грошове обслуговування:

• організація обслуговування кредитних карт;

• організація обслуговування касових автоматів.

5. Аналіз фінансово-економічного стану організацій:

· інформаційні послуги – надання інформації про кредитоспроможність, про процентну ставку;

· консультаційні послуги (підвищення класу кредитоспроможності клієнта);

· ведення фінансово-економічних паспортів організацій;

· контроль за виконанням цільових програм розвитку окремих організацій.

Види фінансово-посередницької діяльності групуються за видами фінансових установ (табл. 9.1.).

Таблиця 9.1.

Види фінансових установ	Види діяльності
Банки	Кредитні операції: - активні кредитні операції – позикові операції з клієнтами, операції по наданню міжбанківського кредиту, розміщення депозитів в інших банках; - пасивні кредитні операції – залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб, включно клієнтів та інші банки, у вклади в даній банківській установі, позикові операції по отриманню банком міжбанківського кредиту. Операції з векселями:
- облікові операції (придбання банком грошових боргових зобов’язнь – векселів, рахунків-фактур (факторинг) та інших терміну настання платежу, при якій відбувається перенос на банк прав кредитора);
	- позики під заставу векселів; - комісійні операції з векселями (виконання банком доручення клієнта отримати платіж по векселю).
Заставні операції: - кредитування під заставу рухомого та нерухомого майна. Функції брокера на фондовому ринку. - надання брокерських послуг по договору дорученню (від імені клієнта та за його рахунок) або по договору комісії (від свого імені та за рахунок клієнта).
Банківські операції з цінними паперами: - участь банку в первинному розміщення цінних паперів, випущених його клієнтом на основі емісійного договору. - участь банку у вторинному розміщенні цінних паперів - посередництво між покупцем і продавцем цінних паперів – колишнім інвестором: оцінка цінних паперів по проханню замовника, отримання на ім’я замовника і за його рахунок цінних паперів, розміщення цінних паперів, інформування замовника про курси, угоди на ринку цінних паперів, консультування замовника по питанням, пов’язаним з операціями на ринку цінних паперів;
Лізингові операції: - підготовка лізингової угоди (вивчення лізингового ринку, аналіз пропозиції певних видів обладнання, цін і тарифів на супутні лізингу послуги – ремонт, технічне обслуговування, транспортні послуги); - фінансування угоди;
	Депозитарні послуги:
- послуги по зберіганню (депонуванню) цінних паперів їх власникам (депозитаріям), операції з цінними паперами по дорученню депонентів, ведення обліку руху майна депонента, здійснення інших функцій згідно з депозитарним договором;
Валютні операції: - торгівля валютою · у вигляді касових операцій (“спот”, “овернайт”) · у вигляді строкових (“форвардних”) операцій (“своп”, “опціон”, “ф’ючерс”)
- комісійні операції банків, не перераховані вище:
· розрахункові операції (операції по відкриттю поточних, розрахункових, строкових та інших рахунків), операції по введенню різних видів рахунків;
· списання і зарахування коштів, нарахування процентів і комісійних;
· касові операції – операції по трансформації готівкових грошей у
· безготівкові та навпаки;
· акцептовані операції, пов’зані з отриманням оплати або з відмовою платника оплатити платіжний інструмент, операції, пов’зані з переданням права отримувача платежу: факторингові, облікові, індосаційні, коли банк виступає в якості індосанта; гарантійно-поручительські (авальні) операції банків, які виступають у якості гаранта або поручителя платежу;
· трастові операції (операції по управлінню майном і виконанню інших послуг за дорученням та в інтересах клієнта на правах його довіреної особи, агентські послуги, в т.ч. відкриття і ведення траст-рахунків, або рахунків по довіреності).
Біржі: фондові, валютні та валютно-фондові	Здійснення касових угод (купівля-продаж готівкових фондових цінностей). Строкові угоди без реального товару: - ф’ючерсні (об’єктом яких є не товар, а біржовий контракт, який передбачає купівлю-продаж певної кількості товару на обумовлених умовах); - опціонні (об’єктом яких служить зобов’язання (право) купити або продати певне число ф’ючерсних контрактів або готівкових контрактів по встановленій ціні на протязі певного терміну); торгівлю брокерськими місцями, тобто правом займатися торгівельною діяльністю на біржі.
Організація торгівлі та її обслуговування: створення учасникам умов для здійснення торгових, комерційно-посередницьких операцій, операцій з валютними цінностями (біржових угод). Дилерські операції (купівля цінних паперів та валюти від свого імені та за свій рахунок з метою їх перепродажу для отримання прибутку.
Інвестиційні фонди	Емісія власних акцій, їх продаж і вкладання мобілізованих коштів в цінні папери інших емітентів, які приносять дохід (фінансове посередництво).
Спеціалізовані інвестиційні фонди	Залучення коштів за рахунок емісії власних акцій, інвестування мобілізованих коштів в цінні папери інших емітентів, обмін емітованих акцій на чеки. Придбання на чеки акцій приватизованих підприємств.

Основні ресурси фінансових установ складаються з фондів, які отримані в зв’язку з прийнятими зобов’язаннями (вклади строкові та на пред’явника, готівкові сертифікати, облігації тощо), та отриманих процентів.

Депозитні та кредитні рахунки поділяються на резидентні та нерезидентні відповідно до наступних принципів:

- прийняті депозити (включаючи лоро-рахунки) - по належності депонента;

- розміщені депозити (включаючи ностро-рахунки) - по належності підприємства, що відкрило рахунок;

- надані кредити (надані позички) - по належності позичальника (боржника);

- отримані кредити (отримані позички) - по належності позикодавця (кредитора);

- рахунки відділень за кордоном обліковуються як нерезидентні.

Інші активні рахунки (наприклад, іноземна валюта, чеки, цінні папери) поділяються на резидентні та нерезидентні відповідно до їх емітентів та місця отримання суми через погашення. Золото визначається як нерезидент та іноземна валюта. Облігації, випущені та деноміновані в іноземній валюті, визначаються як нерезидентні.