Характеристика помилок файлової системи.

Файлова система - це частина операційної системи, призначення якої полягає в тому, щоб забезпечити користувачеві зручний інтерфейс при роботі з даними, що зберігаються на диску, та забезпечити спільне використання файлів декількома користувачами і процесами.

Помилки у файловій системі з'являються швидше через програмних, ніж через апаратних збоїв (наприклад, при невірному завершення роботи Windows).

Втрачені кластери. Це найпоширеніша помилка файлової системи, при якій кластери в FAT позначаються як використовуються, хоча насправді такими не є. Ці втрачені кластери з'являються при невірному завершення роботи програми або крах системи. Програми відновлення диска можуть виявити ці кластери і відновити їх. Програми відновлення диска переглядають диск і створюють копію FAT в оперативній пам'яті. Потім ця копія порівнюється з "справжньою" FAT і таким чином виявляються втрачені кластери, тобто не належать жодному з існуючих файлів. Практично всі програми відновлення можуть зберігати інформацію з втрачених кластерів у файл, а потім обнуляються їх. Наприклад, програма Chkdsk з ланцюжків втрачених кластерів створює файли з іменами FILE0001.CHK, FILE0002.CHK і т.д.

Пересічних файли. Такі файли з'являються, коли два записи каталогу неправильно вказують на один кластер. В результаті кластер "містить" дані з декількох файлів, що, звичайно, неприпустимо. Частіше всього один з пересічних файлів пошкоджений. Програми відновлення даних зазвичай вирішують проблему пересічних файлів наступним чином: файли копіюються з новими іменами в вільне місце диска, а що перетинає область обох файлів (і їх решта частини) видаляється. Зверніть увагу, що видаляються обидва файлу, тобто усунення подібної помилки не породжує нових проблем: наприклад, запис у каталозі вказує на неіснуючий файл. Переглянувши два відновлених файлу, можна визначити, який з них пошкоджено.

Невірний файл або каталог. Іноді інформація в записі каталогу для файлу або підкаталогу не відповідає дійсності: запис містить кластер з неправильною датою або неправильним форматом. Практично всі програми відновлення диска усувають і цю проблему.

Команди Chkdsk, Recover і Scandisk - це "реанімаційна бригада" DOS, що займається відновленням пошкоджених даних на диску. Ці команди мають дуже простий і не дуже дружній інтерфейс, їх застосування часто надає значний вплив на систему, але іноді тільки вони й можуть допомогти.

51. Коли користувач починає роботу з новим вінчестером або новою дискетою, то операцій­на система записує на нього файли в послідовні кластери, один за одним. Однак у подальшій роботі з файлами (при модифікації, вилученні старих і записуванні нових файлів різної довжини) файли, що логічно сприймаються системою як єдине ціле, фізично розділені на множину ланцюжків кластерів, розташованих у різних ділянках диска.

Оскільки фрагменти одного файла виявляються розділені секторами, які належать іншим файлам, то зчитування інформації з фрагментованого файла відбувається повільніше, ніж з файла, що займає неперервну послідовність кластерів на диску. При сильній фрагментації диска читання даних буде суттєво знижувати продуктивність комп'ютера.

Фрагментація — явище, за якого в процесі вилучення й перезаписування файлів на диску через якийсь час утворюється багато порожніх кластерів, а також багато файлів, записаних у кластерах на різних ділянках диска.

Фрагментація диска призводить до таких негативних наслідків:

• підвищується ймовірність руйнування цілісності файла (наприклад, при перекручу­ванні посилання на черговий кластер);

• ускладнюється відновлення файла після випадкового вилучення;

• знижується продуктивність комп'ютера: у процесі читання (запису) файла значний час витрачається на пересування голівки зчитування/запису від однієї ділянки диска до іншої;

• прискорюється зношування дисковода. Дефрагментація — оптимізація дискового простору, упорядкування кластерів, які належать до одного файла.

Для усунення надмірної фрагментації файлів призначена програма Дефрагментация диска. Щоб здійснити дефрагментацію:

• клацніть на кнопці Пуск і оберіть послідовність команд Все программы/ Стандартные/ Служебные/ Дефрагментация диска, у діалоговому вікні Том диска задайте диск, який підлягає дефрагментації; або за допомогою програми Мой компьютер/ контекстне меню диска/ Свойства/ закладка Сервис/ Дефрагментация диска;

• у нижній частині вікна (рис. 5) ви можете керувати процесом дефрагментації: виконати аналіз дискового простору для впевненості у необхідності виконання дефрагментації, за­пустити процес дефрагментації, перервати його (кнопка Остановка), перервати на деякий час

(кнопка Пауза) і викликати докладну карту логічного диска (кнопка Вивести отчет);

• по закінченні дефрагментації з'явиться вікно повідомлення, яке слід закрити, клац­нувши кнопкою ОК.

Дефрагментацію краще виконувати, коли інші програми не працюють. Річ у тім, що коли під час дефрагментації відбувається робота з цим диском інших програм, то ОС Windows розпочинає процес дефрагментації знову. Це не впливає на результат роботи програми дефрагментації, але уповільнює процес.

Windows 98, 2000, Me

Пуск/ Пррграммы/ Стандартные/ Служебные программ/ Дефрагментация диска

Windows XP

Пуск/ Все программы/ Стандартне/ Служебные/ Дефрагментация диска

Користувач виконує обслуговування дисків з метою:

• усунення фрагментації диска (програма дефрагментація) під час інтенсивної його експ­луатації;

• зменшення ймовірності руйнування цілісності файла (наприклад, при посиланні на черговий кластер);

• полегшення відновлення файла після випадкового вилучення;

• підвищення продуктивності комп'ютера;

• зменшення зношування дисковода.

52. NTFS (від англ. New Technology File System — «файлова система нової технології») — стандартна файлова система для сімейства операційних систем Microsoft Windows NT.

NTFS замінила ту, що використалася в MS-DOS і Microsoft Windows файлову систему FAT. NTFS підтримує систему метаданих і використовує спеціалізовані структури даних для зберігання інформації про файли для поліпшення продуктивності, надійності і ефективності використання дискового простору. NTFS має вбудовані можливості розмежовувати доступ даним для різних користувачів і груп користувачів, а також призначати квоти (обмеження на максимальний об'єм дискового простору, займаний тими або іншими користувачами). NTFS використовує систему журналювання для підвищення надійності файлової системи.

Розрізняють декілька версій NTFS: v1.2 використовується в Windows NT 3.51 і Windows NT 4.0, v3.0 поставляється з Windows 2000, v3.1 — з Windows XP і Windows Server 2003. Іноді останні версії позначають як v4.0, v5.0 і v5.1 відповідно до версій Windows NT, з якими вони поставляються.

У файловій системі ім'я файлу може містити до 255 символів, включаючи пробіли, крапки й інші символи, за винятком *? \ /; < > |. Оскільки NTFS — 64-розрядна файлова система, розмір файлу і розділу може бути просто величезним — 2 в 64 степені байт, чи 17 179869 184 Тбайт!

Основна перевага файлової системи NTFS — це забезпечення безпеки файлів і каталогів. Атрибути безпеки в NTFS називаються дозволами (permissions) і встановлюються системним адміністратором за допомогою надання доступу до даних на рівні прав користувачів і груп користувачів.

Створення раздела NTFS

Створити розділ NTFS можна тільки на жорсткому диску. Його не можна створити на дискеті, а на змінному пристрої, такому як lomega Zip чи Jaz, можна. Існує три способи створення розділу NTFS:

При установці операційної системи Windows NT чи після установки за допомогою дискових утиліт;

Відформатувати існуючий розділ у NTFS (з видаленням всіх даних) за допомогою команди Format системи Windows NT (параметр /fs: ntfs);

Перетворити існуючий розділ FAT у NTFS (зі збереженням всіх даних) при установці Windows NT чи після установки за допомогою програми Convert.

53. Look #68!! and #49 and #52

54. Для пошуку файлів або папок та даних в файлах в ОС Windows використовують команди "Сервис - Поиск - Файлы и папки". В результаті на екрані дисплея з'являється вікно. У вкладці "Имя и местоположение" в полі "Имя" слід зазначити ім'я файла чи папки, яку потрібно знайти (наприклад, «приклад»), у полі "Где искать" — ім'я диска, ім'я папки, де відбувається пошук. Якщо треба змінити ім'я диска або папки, то активізують кнопку "Обзор". У вкладці "Дата" пошук відбувається за датою створення (зміни) чи за певним діапазоном дат. У вкладці "Дополнительно" зазначають розмір або тип файла. В ОС windows NT та вище можна створити пошук на за ім'ям файла, а за певной фразою, яку треба знайти у файлі. Після активізації потрібних параметрів слід клацнути мишею на кнопці "Найти". В нижній частині вікна пошуку з'являється вікно з переліком знайдених файлів або, якщо таких файлів не знайдено, повідомлення "Найдено файлов 0", Для активізації знайденого файла досить двічі клацнути мишею на його назві у переліку знайдених файлів

55. Кількість факторів, що впливають на швидкодію файлової системи, дуже велика, і серед них як апаратні обмеження, накладається використовуваним обладнанням, так і «вроджені вади» самих систем.

Будь-яка файлова система, призначена для зберігання інформації про фізичне розміщення частин файлу. Якщо провести аналогію з книгою, то файлова система схожа з контентом (змістом). Подібно чолі в книзі тут існує мінімальна одиниця інформації - кластер, розмір якого є нижньою межею розміру записується на носій інформації в рамках використовуваної файлової системи. Не слід плутати це поняття з сектором, який є мінімальною одиницею інформації з боку апаратного забезпечення і драйвера. Це означає, що якщо ми запишемо файл розміром в 1 Кбайт на носій з мінімальним розміром сектора, що дорівнює 4 Кбайт, то ми все одно займемо на диску 4 Кбайт.

Від файлової системи необхідно чітке виконання наступних дій:

визначення фізичного розташування частин файлу;

визначення наявності вільного місця і виділення його для знову створюваних файлів.

Швидкість виконання файловою системою цих операцій знаходиться в прямій залежності від самої файлової системи. Природно, що розглядаються файлові системи (FAT16, FAT32 і NTFS) використовують різні механізми для реалізації зазначених завдань і кожна з них має свої переваги і недоліки.

Файлові системи сімейства FAT (FAT16 і FAT32) в теорії

Ця файлова система, що з'явилася разом з першими IBM PC, ідеологічно представляє собою образ носія в мініатюрі, де деталізація ведеться до кластерного рівня. Тому операція пошуку фізичних координат файлу при його великий фрагментації буде досить скрутна. У випадку FAT16 розмір самої файлової системи не перевищує 128 Кбайт, що дозволяє легко кешувати цю інформацію. Однак у випадку FAT32 ця величина для великих дисків складе близько мегабайта, що істотно ускладнить пошук фізичних координат фрагментовані файлу. Ще гірше йдуть справи з виділенням вільного місця: у цій ситуації доводиться переглядати практично всю таблицю розміщення файлів (для файлів великих розмірів), що явно не йде на користь швидкодії.

Файлова система NTFS в теорії

NTFS є останньою розробкою компанії Microsoft в області файлових систем. На відміну від своїх попередниць вона використовує набагато більш компактну форму запису, що підвищує її швидкодію на операціях пошуку фізичних координат частин файлу. Однак у випадку великої фрагментірованності файлу швидкодію знижується внаслідок додаткових переміщень позиціонують механізму. Операції ж, пов'язані з виділенням місця для знову створюваного файлу, проходять швидше за рахунок використання бітової карти носія, що на кілька порядків знижує обсяги інформації, які необхідно проаналізувати для виконання цієї операції. Іншим ключовим перевагою файлової системи є можливість встановлення прав та обмежень доступу як на рівні файлу, так і на рівні папки. Ця можливість відноситься до захисним заходам при зберіганні персональної інформації в тому випадку, коли до одного носителю мають доступ різні люди.

На практиці, перш за все не існує значної різниці на операціях створення нового файлу. Це обумовлено спеціальними методами оптимізації зазначеної операції, що дозволяють підвищити продуктивність файлових систем сімейства FAT до прийнятних величин. Також на швидкодію файлової системи впливають такі фізичні характеристики використовуваного приводу, як час випадкового пошуку сектору (random seek time) та наявність апаратного кешування. Перший параметр визначає час, необхідний для позиціонування зчитує елемента над довільним сектором. Отже, менший час доступу передбачає велику продуктивність файлової системи. Наявність вбудованого кешування має велике значення для систем FAT, активно використовують апаратний кеш. Однак для систем NTFS наявність апаратного кешування до жодних поліпшень не приведе, оскільки з міркувань надійності системна інформація, записується на носій, не кешується.

Крім того, важливе значення має розмір встановленої оперативної пам'яті, що визначає можливості системи по кешування часто використовуваної інформації (наприклад, даних про фізичне розміщення відкритих файлів і про часто використовуваних каталогах). До того ж обов'язково кешується бітовий образ носіїв для прискорення операцій запису. Найбільш невибагливий системою є FAT16, кешувати яку не становить праці з причини невеликого розміру (до 128 Кбайт). Граничний обсяг Кешована інформації в цій системі не перевищує десятка мегабайт в самому несприятливому випадку. Її наступницею FAT32 висуває підвищені вимоги до розміру пам'яті, перш за все за рахунок більшого гранично припустимого обсягу інформації на томах. На великих дисках (обсягом десятки гігабайт) файлова система може займати кілька десятків мегабайт, і кешувати такий обсяг не представляється можливим. Найгірше справи з файловою системою NTFS, пред'являються куди великі вимоги до пам'яті (необхідні десятки мегабайт) внаслідок великого обсягу каталогів. Незважаючи на те що розмір службових областей файлової системи NTFS (близько 10 Мбайт) практично не залежить від обсягу томи, тільки значна кількість встановленої оперативної пам'яті здатне врятувати систему від ступору.

На закінчення слід згадати про такий важливий параметр, як розмір кластеру, вибраний при форматуванні. Як правило, більший розмір кластеру гарантує високу продуктивність за рахунок зменшення самої файлової системи. Це особливо помітно в файлових системах сімейства FAT, розгорнутих на великих носіях. Для файлової системи NTFS збільшення кластеру представляє собою досить хворобливих процедур - перш за все з-за втрати можливості виконати дефрагментації, оскільки абсолютна більшість цих програм не вміють працювати з кластерами, відмінними від штатних 4 Кбайт. Так що отримані переваги видаються досить сумнівними.

56. Відомо, що в кожен момент часу один процесор може виконувати лише одну машинну команду. Процесор виконує команди, послідовно вибираючи їх одну за іншою з пам'яті в порядку зростання адрес. Програміст може порушити цей порядок, вставивши в програму команду умовного або безумовного переходу, команду виклику функції або циклу (bne, call, jmp, loop). Операційна система, навіть однозадачна, також може втрутитися в цю послідовність і відвернутися - тимчасово відірватися від послідовності команд для виконання якихось інших важливіших, системніших команд. Необхідність такої операції, званої перериванням, з'ясовується в процесі вибірки чергової команди. Якщо система виявляє, що є переривання, то вона запам'ятовує в стеку контекст виконуваної програми: адреса поточної команди ' вміст регістрів АУ, і переходить в режим обробки переривання, тобто перемикається на виконання іншої програми, що викликала переривання. У системі команд існують також особливі, привілейовані інструкції, які неможливо перервати. Вони називаються atomic instructions (ви пам'ятаєте, що атом переводиться як неділимий) і використовуються системою при виконанні критичних для цілісності системи процедур.

Основні функції (найпростіші ОС):

Завантаження програм в оперативну пам'ять і їх виконання;

Стандартизований доступ до периферійним пристроїв (пристрої введення-виведення);

Управління оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, віртуальна пам'ять);

Управління доступом до даних на енергонезалежні носіях (таких як Жорсткий диск, Компакт-диск і т. д.), як правило за допомогою файлової системи;

Користувальницький інтерфейс;

Мережні операції, підтримка стека протоколів

У оперативній пам'яті (RAM), навіть в разі однозадачної ОС (операційна система), можуть одночасно знаходитися декілька програм:

резидентна частина операційної системи; %

резидентні програми, які запускає система або користувач;

прикладна програма, що виконується в даний момент.

Одно-задачні ОС в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу

Найяскравішим прикладом однозадачної ОС є ДОС

Системний модуль, який готує запуск прикладної програми, з тим аби повернути управління назад після її завершення, називається program prefix segment. Він, так само як і модуль завершення програми користувача, займає певний час і інші ресурси системи. Якщо в процесі виконання призначеної для користувача прбграмме потрібно виконати яку-небудь стандартну дію, наприклад вивести рядок символів на принтер, вона може звернутися до стандартної підпрограми, що входить до складу операційної системи. Такі стандартні дії, реалізовані в ОС у вигляді окремих процедур, прийнято називати системними сервісами. Звернете увагу на той факт, що прикладна програма сама визначає момент надання їй системного сервісу. Програма при завершенні, як ви знаєте, може повернути системі деякий код (успіх або невдача). Як програма може дізнатися про настання якої-небудь події, зовнішньої по відношенню до неї, наприклад такого, як натиснення користувачем клавіші клавіатури? Існують два способи: по опиту готовності і за допомогою механізму апаратних переривань. Клавіатура є пристроєм, про який можна програмно, аналізуючи вміст програмно-доступного регістра стану клавіатури, взнати, чи готове воно до обміну, тобто чи натискує клавіша.

В результаті якої-небудь події: натиснення клавіші клавіатури, рухи миші, спрацьовування таймера, виробляється сигнал. По цьому сигналу процесор перериває виконання поточної програми, запам'ятовує стан (контекст) перерваної програми і передає управління програмі-обробникові виниклої ситуації.

Апаратні переривання можуть виникати в довільні моменти часу, і вони прозорі для прикладної програми, тобто вона не знає, що була перервана у відповідь на якусь подію. Чому необхідно запам'ятовувати контекст перерваної програми і не потрібно цього робити при виклику зовнішньої функції? У останньому випадку контекст не порушується, оскільки програміст проектує виклик функції і сам управляє послідовністю дій, наприклад передачею аргументів. В разі переривання контекст виконуваної програми порушується і вже сама система повинна зробити все, аби відновити поточний стан перерваної програми, оскільки переривання не було заплановане - не входило в наміри програміста. Тепер розглянемо, як в разі переривання прикладна програма дізнається про те, що натискувала клавіша і яка

Обробник апаратного переривання від клавіатури перетворить код натиснення клавіші в код, зрозумілий прикладній програмі (ASCII), і поміщає його в буфер. Прикладна програма не реагує на натиснення клавіші і не помічає виклику обробника, але коли у неї виникає бажання з'ясувати, чи натискував користувач які-небудь клавіші, вона викликає системну функцію. Остання аналізує буфер і, якщо він не порожній, повертає код клавіші, що натискує, або ознаку того, що буфер порожній.

57. Процесс общения пользователя с компьютером должен быть удобным. В состав современных операционных систем (Windows) обязательно входят модули, создающие графический интерфейс.

Таким образом, в структуру операционной системы входят следующие модули:

• базовый модуль, управляющий файловой системой;

• командный процессор, расшифровывающий и выполняющий команды;

• драйверы периферийных устройств;

• модули, обеспечивающие графический интерфейс.

Файлы операционной системы находятся на диске (жестком или гибком). Однако программы могут выполняться, только если они находятся в оперативной памяти, поэтому файлы операционной системы необходимо загрузить в оперативную память. Все файлы операционной системы не могут одновременно находиться в оперативной памяти, так как объем современных операционных систем составляет десятки мегабайт. Для функционирования компьютера обязательно должны находиться в оперативной памяти базовый модуль, командный процессор и драйверы подключенных устройств. Модули операционной системы, обеспечивающие графический интерфейс, могут быть загружены по желанию пользователя. В операционной системе Windows 95 выбор варианта загрузки представлен в виде меню.

В состав базового модуля операционной системы входит основной загрузчик, который ищет остальные модули операционной системы и загружает их в оперативную память.

В случае, если в дисковод вставлен несистемный диск или диск вообще отсутствует, на экране дисплея появляется соответствующее сообщение.

Вспомогательные модули ОС обычно подразделяют на следующие группы:

Утилиты - программы, решающие задачи управления и сопровождения компьютерной системы.

Системные обрабатывающие программы -текстовые и графические редакторы, компиляторы и т.д.

Программы предоставления пользователю дополнительных услуг- специальный вариант пользовательского интерфейса или игры.

Библиотеки процедур различного назначения, упрощающие разработку приложений. Разделение ОС на ядро и модули обеспечивает легкую расширяемость.

Дополнительные модули ОС обычно загружаются в оперативную память только на время выполнения, т.е. являются транзитивными.

58. BIOS (англ. Basic Input/Output System — базова система введення/виведення [данних]) — є набором спеціальних підпрограм, які використовуються комп'ютерами архітектури x86 для ініціалізації компонентів персональної платформи, необхідних для її первинного завантаження та подальшої роботи. Такими є процесор, системна логіка (чіпсет), оперативна пам'ять, клавіатура, VGA-відеокарта та інші.

Фактично, це — перше програмне забезпечення, що виконується процесором. Оскільки на початковому етапі завантаження комп'ютера зовнішні пристрої недоступні, BIOS, в загальному випадку, зберігається незалежним від живлення персональної платформи чином — в NVRAM-пам'яті (від англ. Non Volatile, — не тимчасова). Для цього, як правило, використовується одна або декілька спеціальних мікросхем — пристроїв постійного зберігання данних, які розташовані на системній платі.

На застарілих платформах BIOS зберігався рівними частинами на двох мікросхемах: на одній — дані парних адрес (Even BIOS), на іншій — з непарних адрес (Odd BIOS). У деяких випадках в окремих мікросхемах зберігався VGA чи EGA BIOS, або ж BIOS дискового контролера: RLL, MFM, SCSI тощо.

Інколи сучасні компьютери використовують два пристрої для того, щоб на одному з них зберігати про всяк випадок резервну копію BIOS. Така технологія отримала назву Dual BIOS.

Головна функція BIOS материнської плати - ініціалізація пристроїв, підключених до материнської плати, відразу після включення живлення комп'ютера. BIOS перевіряє працездатність пристроїв (т. н. Самотестування, англ. POST - Power-On Self Test), задає низькорівневий параметри їх роботи (наприклад, частоту шини центрального мікропроцесора), і після цього шукає завантажувач операційної системи (англ. Boot Loader) на доступних носіях інформації і передає управління операційною системою. Операційна система по ходу роботи може змінювати більшість настройок, спочатку заданих в BIOS. Багато старі персональні комп'ютери, які не мали повноцінної операційної системи, або її завантаження не була необхідною користувачеві, викликали вбудований інтерпретатор мови Бейсік. У деяких реалізаціях BIOS дозволяє виробляти завантаження операційної системи через інтерфейси, спочатку для цього не призначені, в тому числі USB і IEEE 1394. Також можлива завантаження по мережі (застосовується, наприклад, в т. н. «Тонких клієнтів»).

Також BIOS містить мінімальний набір сервісних функцій (наприклад, для виведення повідомлень на екран або прийому символів з клавіатури), що й обумовлює розшифровку її назви: Basic Input-Output System - базова система вводу-виводу.

У деяких BIOS'ах реалізується додаткова функціональність (наприклад, відтворення аудіо-CD або DVD-дисків), підтримка вбудованої робочого середовища (наприклад, інтерпретатор мови Basic) та ін

59. CONFIG.SYS - файл конфігурування операційних систем сімейств DOS, Windows 9x та OS/2. Це текстовий файл, що містить директиви налаштування системи і команди завантаження драйверів, і він повинен розташовуватися в кореневому каталозі завантажувального пристрою (англ. Boot disk) (дискети або диска).

Під DOS директиви в цьому файлі задають деякі апаратні (такі, як стан індикатор Num Lock) та системні параметри (наприклад, кількість і вкладеності стеком для обробки апаратних переривань, кількість дискових буферів і т. п.), а також завантажують драйвера для управління додаткової і розширеною пам'яттю (HIMEM.SYS, EMM386.EXE), екраном (ANSI.SYS, DISPLAY.SYS), дисковода CD-ROM і т. п.

Використання

Під DOS CONFIG.SYS обробляється ядром системи IO.SYS. Після обробки CONFIG.SYS файлу MSDOS.SYS і вказаний директивою shell = в CONFIG.SYS інтерпретатор командного рядка або, у разі відсутності цієї директиви, command.com. Вже командний інтерпретатор відповідає за виконання файлу AUTOEXEC.BAT.

Це відбувається у всіх версіях DOS аж до MS-DOS 7.x (на якій засновані Windows 95 і Windows 98). Також, починаючи з MS-DOS 6.0 з'явилася можливість пропустити обробку CONFIG.SYS за допомогою функціональних клавіш F5 та F8, але цю можливість можна заборонити з допомогою директиви SWITCHES = в цьому ж файлі. У попередніх версіях MS-DOS (до версії 6.0) не існувало можливості обійти обробку CONFIG.SYS при завантаженні, в результаті помилка у написанні (наприклад, вказівка звичайного виконання файлу замість драйвера) могла призвести до фатальним збоїв і неможливості завантажитися і для відновлення требовалась завантаження зі змінного носія (дискети).

У Windows ME, заснованої на MS-DOS 8.0, через цей файл уже не можна завантажувати драйвера, однак відомі способи обходу цього обмеження.

В операційних системах сімейства Windows NT файл CONFIG.SYS не використовується.

AUTOEXEC.BAT (від англ. Automatic execution - русск. Автоматичне виконання і англ. Batch - русск. Пакет, група) - системний пакетний файл (файл, що містить послідовність команд на мові інтерпретатора командного рядка - поставляється в складі MS-DOS command.com або його клонів на кшталт 4DOS (англ.)), розташований в кореневому каталозі завантажувального пристрою (англ. Boot disk) (дискети або диска). Вперше цей файл з'явився в операційній системі MS-DOS, а його ім'я є абревіатурою та описує його функцію - автоматичне виконання команд при завантаженні системи. Абревіатура була необхідна через обмеження 8.3 на довжину імені файлу (8 знаків власне імені та 3 знака розширення) у файловій системі FAT.

AUTOEXEC.BAT нічим не відрізняється від інших пакетних файлів (на відміну від іншого файлу конфігурування DOS, Windows 9x та OS / 2 - CONFIG.SYS). Як правило, він використовується в DOS для встановлення ключових змінних оточення (таких як PATH), завантаження драйверів і резидентних програм (SMARTDRV.EXE, MSCDEX, драйвера миші, програм русифікації клавіатури і екрану і т. п.), а також запуску утиліт конфігурації (наприклад, для настроювання параметрів звукових карт) і перевірки системи (наприклад, антивірусних сканерів).

Використання

MS-DOS

У MS-DOS AUTOEXEC.BAT виконується після старту командного інтерпретатора, який завантажується після обробки команд з файлу конфігурації CONFIG.SYS. За допомогою директиви shell = в CONFIG.SYS можна задіяти командний інтерпретатор, відмінний від command.com, і / або вказати ім'я для стартового пакетного файлу, відмінне від AUTOEXEC.BAT. При відсутності файлу AUTOEXEC.BAT (або при скасуванні його виконання), в більшості версій DOS командний інтерпретатор запитує у користувача поточні дату і час.

Починаючи з MS-DOS 6.0, з'явилася можливість пропустити виконання AUTOEXEC.BAT за допомогою функціональних клавіш F5 та F8 (для цього в command.com ввели підтримку опцій / Y і / D), але з допомогою директиви SWITCHES = у файлі CONFIG. SYS ці клавіші можна заблокувати.

Windows 95 і Windows 98 (MS-DOS 7.x)

Windows 95 і Windows 98 засновані на MS-DOS 7.x і робота з AUTOEXEC.BAT в цих операційних системах відбувається так само, як і в попередніх версіях MS-DOS. Відмінність же MS-DOS 7.x від попередніх версій полягає в тому, що по закінченні виконання AUTOEXEC.BAT автоматично запускається графічна оболонка, а не виводиться командна рядок. Однак, за допомогою установки BootGUI у файлі MSDOS.SYS це можна скасувати, і тоді користувач, як і раніше, буде залишатися в командному рядку, з якої графічну оболонку можна запустити вручну командою WIN.

Подвійна завантаження DOS і Windows 9x

При установці Windows 9x поверх вже встановленою DOS або Windows файл AUTOEXEC.BAT (так само, як CONFIG.SYS та системні файли IO.SYS, MSDOS.SYS і COMMAND.COM) перейменовується в AUTOEXEC.DOS. Це робиться з метою полегшення подвійний завантаження між Windows 9x та DOS: при завантаженні в попередню версію системи (через вибір відповідного пункту з стартового меню Windows, що викликається клавішею F8, або через натискання клавіші F4 при старті системи), цей файл тимчасово, до наступної перезавантаження, перейменовується назад, а файл AUTOEXEC.BAT, створений для Windows 9x, перейменовується в AUTOEXEC.W40. (При цьому файл IO.SYS в Windows 95 перейменовується в WINBOOT.SYS, а в Windows 98/ME - в JO.SYS).

Перезавантаження в режимі MS-DOS з-під Windows

При виборі пункту «перезавантажити комп'ютер в режимі MS-DOS» (англ. Restart the computer in MS-DOS mode) у діалоговому вікні «Завершення роботи Windows» (англ. Shut Down Windows) або при запуску DOS-додатки через ярлик в Windows 9x є можливість задати конфігурацію (CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT), відмінну від основної конфігурації.

При перезавантаження комп'ютера через вибір пункту «перезавантажити комп'ютер в режимі MS-DOS» у діалоговому вікні «Завершення роботи Windows», Windows закриває всі запущені програми та вивантажують себе з пам'яті, після чого виходить в командний рядок в реальному режимі. Якщо у властивостях (закладка Програма, кнопка Додатково) файлу «Exit to DOS.pif» («Вихід у Dos.PIF» в українській версії Windows), який знаходиться в каталозі Windows і управляє перезавантаженням в режим MS-DOS, вибрана опція «Використовувати поточну конфігурацію MS-DOS»(англ. Use Current MS-DOS Configuration), то виконується файл DOSSTART.BAT. В іншому випадку, якщо вибрана опція «Вибрати нову конфігурацію MS-DOS» (англ. Specify A New MS-DOS Configuration), замість основних CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT використовуються файли зі змістом, зазначеним в тих же налаштуваннях. Для повернення до Windows після перезапуску комп'ютера в режимі MS-DOS потрібно виконати команду exit у командному рядку.

При запуску через ярлик програми, настроєної на запуск в режимі MS-DOS зі своєю конфігурацією (закладка Программ, кнопка Додатково, опція «Вибрати нову конфігурацію MS-DOS»), файли CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT перейменовується у файли CONFIG.WOS і AUTOEXEC.WOS (у випадку відсутності цих файлів створюються файли нульової довжини). Після чого створюються нові файли CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT і туди копіюються строки, зазначені в налаштуваннях ярлика. При цьому перший рядок нового CONFIG.SYS буде рядок «dos = single», а останньої рядком AUTOEXEC.BAT - «<windir> \ win.com / wx» (де замість <windir> записується шлях до каталогу Windows). Також, файл AUTOEXEC.BAT буде містити команди CD для переходу в каталог з програмою і CALL для запуску програми. Далі Windows перезапускає комп'ютер і, виявивши файли CONFIG.WOS і AUTOEXEC.WOS, IO.SYS при завантаженні системи видає повідомлення «Windows 95/98 is now starting your MS-DOS-based program».

Опція / wx в команді запуску win.com змушує Windows перейменувати CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT в CONFIG.APP і AUTOEXEC.APP, повернути вихідні файли CONFIG.SYS та AUTOEXEC.BAT з файлів CONFIG.WOS і AUTOEXEC.WOS і перезавантажитися. Після перезавантаження, при старті Windows, вміст файлів CONFIG.APP і AUTOEXEC.APP копіюється назад в властивості DOS-програми, яка й була запущена в режимі MS-DOS.

Windows ME (MS-DOS 8.0)

У Windows ME у файлі AUTOEXEC.BAT ігноруються всі команди, крім команд установки змінних оточення, однак відомі способи обходу цього обмеження.

Сімейство Windows NT

В операційних системах сімейства Windows NT AUTOEXEC.BAT обробляється при вході користувача в систему, і, як і у Windows ME, в ньому ігноруються всі команди, крім команд установки змінних оточення (PATH, PROMPT та SET). Після обробки змінні з AUTOEXEC.BAT додаються до змінним, заданими у реєстрі (у тому числі, вміст змінної PATH дописувати до вмісту, сформованому Windows). Обробку AUTOEXEC.BAT можна скасувати, встановивши в 0 значення ключа реєстру HKCU \ Software \ Microsoft \ Windows NT \ CurrentVersion \ Winlogon \ ParseAutoexec.

60. MS-DOS ( англ. Microsoft Disk Operating System - дискова ОС від Microsoft) - комерційна операційна система фірми Microsoft для персональних комп'ютерів. MS-DOS - найвідоміша ОС із сімейства DOS, раніше встановлювана на більшість IBM PC-сумісних комп'ютерів. Згодом вона була витиснута ОС сімейства Windows 9x і Windows NT.

MS-DOS була створена в 1981 році і, в ході її розвитку, було випущено вісім великих версій (1.0, 2.0 і т. д.) і два десятки проміжних (3.1, 3.2 і т. п.), поки в 2000 році Microsoft не припинила її розробку. Це був ключовий продукт фірми, давай їй істотний дохід і маркетинговий ресурс, в ході розвитку Microsoft від розробника мови програмування до великої компанії, що виробляє саме різноманітне програмне забезпечення.

Остання офіційна версія 6.22. Однак існує версія 7.1 у вигляді ядра Windows 98, яка завантажується на початковому етапі завантаження системи.

Мінімальний набір файлів операційної системи MS-DOS:

IO.SYS - розширення BIOS

MSDOS.SYS - обробка переривань

COMMAND.COM - командний процесор (підтримка інтерфейсу командної рядка).

Строго кажучи, COMMAND.COM не є необхідним. Його можна замінити будь-яким іншим додатком, здатним виконувати потрібні вам команди. Робиться це додаванням в CONFIG.SYS рядка shell = c: \ my \ myprog.com. У свій час сторонніми розробниками було випущено безліч командних процесорів. Найбільш поширений - NDOS.COM (ліцензований 4DOS) з пакету Norton Utilities фірми Symantec.

Файли конфігурації:

CONFIG.SYS - конфігурування системи та завантаження драйверів пристроїв на етапі ініціалізації MSDOS.SYS

AUTOEXEC.BAT - стартовий пакетний файл. Виконується при запуску COMMAND.COM під час завантаження MS-DOS.

файл - набір взаємопов'язаних даних, що мають загальне ім'я, що знаходяться на дискеті або вінчестері і доступних для обробки на комп'ютері;

Каталог (директорія) - група файлів, об'єднаних за якою-небудь ознакою.

Вся інформація, що зберігається в ПК розміщується в файлах. Для звернення до файлу використовується ім'я файлу.

Ім `я файла: імя.тіп

ім'я - може содежать латинські літери, ціфpи і знаки подчеpківанія, не більше 8 символів;

тип - може содежать латинські літери, ціфpи і знаки подчеpківанія, не більше 3 символів. Тип або розширення можуть бути відсутніми.

Приклад:

docum1.txt lex.bat baza

Для зручного звернення до файлів використовуються каталоги. У каталозі можуть размещяться файли та інші каталоги. Таким чином каталоги утворюють дерево.

Імена каталогів можуть бути такими ж як і імена файлів, а також:

. - Поточний каталог;

.. - Батьківський каталог;

\ - Кореневий каталог.

Імена катологов завершуються символом \ (обpатная косая).

Для звернення до файлу, pасположенному не в поточному каталозі, використовується повне (маршрутне) ім'я файлу.

Повна назва файлу:

ім'я диска маршрут ім'я файлу

Приклади:

c:\bux\ve.prg

c:\ex\lex.exe

d:\users\fox\fhg.fox

61. У середовищі Windows основні операції над файлами та каталогами виконуються дуже просто за допомогою миші та вбудованих в ОС програмних засобів.

Розглянемо ці основні операції у середовищі MS-DOS

Створення каталогу.

Для створення нових каталогів (підкаталогів) використовується команда MD (Make Directory, створити каталог). Структура1команді: MD [шлях] <ім'я каталогу>. Якщо підкаталог створюється у поточному каталозі, то шлях не вказується.

Перегляд каталогів.

Для перегляду вмісту каталогу використовується команда DIR. Структура команди: DIR [шлях \] [<ім'я каталогу або файла>]. Для пото-чного каталогу шлях та ім'я можна не зазначати.