Оцінка інженерного становища на огд після НС.

 

Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РНР) при ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих є одним із основних завдань ЦО.

Для ліквідації наслідків, викликаних стихійним лихом, аварією чи катастрофою, можуть бути використані як формування загального призначення, так і формування служб цивільної оборони. В окремих випадках, крім названих формувань, можуть використовуватись військові частини. Головне їх завдання - рятування людей і матеріальних цінностей. Характер і порядок дій формувань при цьому залежить від виду стихійного лиха, аварії чи катастрофи, обставин, що склалися, кількості і рівня підготовки задіяних сил, пори року і доби, кліматичних умов тощо. Успіх дії залежить від рівня розвідки, врахування конкретних умов та обставин. У районах стихійного лиха розвідка повинна встановити:

1. Межі осередку лиха і напрямок його розповсюдження;

2. Об'єкти і населені пункти, яким загрожує небезпека;

3. Місце накопичення людей;

4. Шляхи підходу техніки до місць робіт;

5. Стан пошкоджених будівель і споруд а також наявність в них уражених людей;

6. Місця аварій на комунально-енергетичних мережах;

7. Обсяг рятівних і невідкладних аварійно-рятувальних робіт.

Крім того, розвідка повинна уточнити: ступінь і обсяг руйнувань; можливість проведення робіт без засобів індивідуального захисту; можливість падіння будівель і споруд, які можуть збільшити розмір аварії або катастрофи. Розвідку повинні виконувати розвідувальні групи і ланки. До їх складу рекомендується включати спеціалістів, які добре знають розміщення об'єкта і специфіку виробництва. Якщо аварія чи катастрофа пов'язана з розповсюдженням сильнодіючих отруйних речовин, то до складу формувань необхідно залучати спеціалістів: хіміків і медичних працівників.

При великих аваріях і катастрофах організація робіт з ліквідації наслідків проводиться з урахуванням обставин, що склались після аварії чи катастрофи, ступеня зруйнованості і пошкодження приміщень і споруд, технологічного обладнання, агрегатів, характеру аварії на комунально-енергетичних лініях, особливостей забудови та інших умов. Роботи з організації ліквідації наслідків аварій і катастроф виконуються в стислі терміни: необхідно швидко врятувати людей, що знаходяться під уламками приміщень, в завалених підвалах, надати їм екстрену медичну допомогу, а також запобігти іншим катастрофічним наслідкам, пов'язаним з загибеллю людей і втратою великої кількості матеріальних цінностей.

Для створення угруповань сил ЦО використовуються:

- на ОГД — невоєнізовані формування об'єкта, а також територіальні формування міста (району), формування сільського району (некатегорійованого міста) та інші сили, виділені за рішенням старшого начальника ЦО;

- у районі — угруповання сил об'єктів району, територіальні формування району, а також військові частини Збройних Сил, відомчі, спеціалізовані формування і підрозділи, формування прилеглих районів (сільських) та інші сили, виділені за рішенням старшого начальника ЦО для виконання завдань на території даного району;

- у місті без районного поділу - угруповання сил ОГД, невоєнізовані територіальні формування міста й області, військові частини ЗС (підрозділи і частини військового гарнізону), а також інші сили, що виділяються згідно з планами взаємодії;

- у місті з районним поділом — угруповання сил міських районів і резерви міста;

- в області — угруповання сил категорійованих міст, населених пунктів з категорійованими ОГД, угруповання сил сільських районів і резерви.

Кожне угруповання за своїм складом повинно забезпечувати виконання повного обсягу РНР у заданому районі (на ділянці, об'єкті).

Для забезпечення безупинного проведення РНР до повного їх завершення, для нарощування зусиль і розширення фронту рятувальних робіт, а також для заміни сил і засобів угруповання можуть складатися з одного чи двох ешелонів і резерву. Кількість ешелонів визначається обсягом і умовами виконання рятувальних робіт, наявністю сил, а також особливостями їх розміщення в заміській зоні і можливій готовності за часом до виконання завдань у вогнищах ураження. Кожен ешелон може складатися з декількох змін. Для проведення розвідки і забезпечення висування і введення сил у вогнища ураження до складу угруповання включаються розвідувальні підрозділи і формування (загони) забезпечення руху.

При наявності двох ешелонів перший ешелон угруповання сил призначається для негайного (з урахуванням радіаційної обстановки) розгортання рятувальних робіт і ведення їх у високому темпі. З цією метою в перший ешелон включаються найбільш мобільні, добре підготовлені й оснащені сучасною технікою сили, здатні в короткі терміни прибути до вогнища ураження і приступити до робіт. Такими силами є: підрозділи ЦЗ; інші військові частини і підрозділи, що виділяються військовим командуванням згідно з планами взаємодії; територіальні та невоєнізовані формування категорійованих міст; формування міських ОГД, які продовжують виробничу діяльність, і невоєнізовані формування підвищеної готовності ближніх некатегорійованих міст і сільських районів.

Другий ешелон призначається для нарощування зусиль і розширення фронту рятувальних робіт в міру спадання рівня радіації, а також для заміни підрозділів і формувань першого ешелону. До складу другого ешелону включаються сили ЦО міст і сільських районів, що не ввійшли до складу першого ешелону, частини і підрозділи Збройних Сил і МВС з пізнішими термінами розгортання і невоєнізовані формування ОГД, які продовжують свою діяльність у заміській зоні.

Великий об'єм робіт в осередках ураження неможливо провести у короткі строки без застосування різної техніки. Тільки широка механізація усіх видів робіт дозволить своєчасно здійснити рятування людей. Для проведення РНР можуть застосовуватись усі типи і марки будівельних та дорожніх машин і механізмів, техніки комунального господарства району (міста), які є в наявності. В залежності від виду робіт, що проводяться, вони підрозділяються на наступні групи:

а) машини і механізми для розкривання завалених сховищ та укриттів, розбирання та розчистки завалів, підйому, переміщення та транспортування вантажів (екскаватори, трактори, бульдозери, крани, лебідки, блоки, домкрати).

б) обладнання для різання металу (гасорізи, бензорізи, автогенні і електро- зварювальні агрегати);

в) механізми для відкачки води (насоси, мотопомпи, поливально-миючі машини, пожежні та авторозливочні станції);

г) освітлювальні та енергетичні електростанції.

 

Послідовність та способи виконання РНР.

Послідовність, прийоми та способи виконання РНР залежать від характеру руйнувань будинків і споруд, аварій комунальних, енергетичних і технологічних мереж та ступеню радіоактивного і хімічного зараження території об'єкту, пожеж і інших умов, що впливають на дії формувань.

В першу чергу проводяться роботи з улаштування проїздів та проходів до зруйнованих будинків, пошкоджених і зруйнованих захисних споруд, для забезпечення проведення рятувальних робіт.Проїзди улаштовуються шириною 3-3,5 м для одностороннього та 6-6,5 м для двостороннього руху. При цьому при односторонньому русі через кожні 150-200 м робляться роз'їзди довжиною 15-20 м.

Для улаштування проїздів (проходів) використовуються формування механізації, які мають автокрани і бульдозери. Надані протипожежні формування вирушають до ділянок (об'єктів) робіт одночасно з ними і приступають до локалізації та гасінні пожеж там, де знаходяться люди (біля входів в захисні споруди в напрямках вводу формувань, на шляхах евакуації уражених).

Рятуванням людей, що опинилися у зруйнованих і завалених сховищах, з-під завалів, пошкоджених і палаючих будинків, займаються, як правило, військові частини та формування ЦО. Але до цієї роботи залучаються також і все працездатне населення.Пошук і рятування людей починається відразу після вводу рятувальних груп на ділянку (об'єкт)робот за даними розвідки.

Особовий склад формувань розшукує сховища і укриття, встановлює зв'язок з тими, що укриваються в захисних спорудах, використовуючи засоби зв'язку, що збереглися, повітрозабірні канали або,при необхідності, проробляють отвори в стіні або перекритті.При розкриванні сховища використовуються різні способи в залежності від його конструкції і характеру завалу.

Поряд з цим при пошуку людей в районі проведення інженерних і аварійно-технічних робіт обслідують різні підвальні приміщення, дорожні споруди, зовнішні віконні та сходинкові приямки, простори біля стін нижніх поверхів будинків.Пошук людей проводиться: шляхом оклику, пошуковими собаками, спеціальною апаратурою, призначеною для глибинного прослуховування.

При розборі завалу треба діяти обережно, в першу чергу намагаючись звільнити голову і груди постраждалого.Винос уражених людей крізь улаштований прохід може здійснюватися різними способами: на руках, плащах, брезенті, плівці, ковдрі, волоком, за допомогою носилок та ін.Людям надають першу медичну допомогу і зосереджують у безпечних районах.

Інші невідкладні роботи з локалізації і усунення аварій та пошкоджень, котрі заважають проведенню рятувальних робіт і можуть викликати нові аварії та ураження людей, проводяться як правило, ланками формувань по водопровідних, каналізаційних, електричних, газових, теплових та сантехнічних мережам.

Основний спосіб локалізації аварій і пошкоджень на комунально-енергетичних і технологічних мережах - відключення зруйнованих ділянок і стояків в будинках (використовуючи засувки в оглядових колодязях, які збереглися та запірні вентилі в підвалах).

Для відновлення водопостачання з метою гасіння пожеж - використовуються запасні та водонапірні резервуари, відновлюються насосні станції та свердловини.

При пошкодженні системи теплопостачання усередині будинків та загрозі ураження людей гарячою водою, паром або гарячим повітрям відключають її від мережі засувками на вводах в будинок або проводять ремонт або заміну трубопроводів.

Усунення аварій на газових мережах здійснюється відключенням окремих ділянок на газорозподільних і газгольдерних станціях, а також за допомогою запірних пристроїв та спеціальних клинових засувок або гідрозасувок (за межами будинків).Газові труби (зрізи або розриви) низького тиску заробляють пробками і обмазують сирою глиною або обмотують листовою гумою. Тріщини на трубах обмотують щільним (брезентовим) бинтом або листовою гумою з накладанням хомутів.При загоранні газу знижується його тиск у мережі і полум'я гаситься піском, землею та глиною. Усі роботи з усунення газових аварій проводяться в ізолюючих протигазах і з використанням вибухобезпечних ламп.

Аварії на електромережах усуваються тільки після їх відключення (виключенням рубильників на вводах у будинки, роз'єднанням запобіжників, перерізанням проводів підвідної мережі).При проведенні електроробіт ділянка мережі заземляється з двох сторін.

Аварії на каналізаційних мережах ліквідовуються відключенням пошкоджених ділянок та відводом стічних вод.

Невідкладні роботи у випадку руйнування технологічних трубопроводів проводяться з метою попередження вибухів та пожеж (шляхом відключення насосів підтримуючих тиск, перекриванням трубопроводів).

Руйнування конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом при проведенні рятувальних робіт здійснюють за допомогою лебідки і троса, троса і трактора або вибухівки. Укріплення стін проводиться шляхом установлення різних підпорок, балок і т.д.

 

5.3.1 Визначення необхідної кількості рятуваль­ників.

 

Основне завдання оцінки інженерної обстановки за даними розвідки - вияв­лення умов, видів і обсягів робіт для порятунку і евакуації людей, які опинилися в зоні лиха, а також запобігання дії вторинних фак­торів НС (вибухів, пожеж, загазування, затоплення) на території проведення рятувальних робіт. Люди в зоні ураження можуть опини­тися під завалами, у частково зруйнованих будівлях, в завалених захисних спорудах, в осередку пожеж. Тому інженерні роботи по­винні проводитися разом з протипожежними і медичними захода­ми, безперервно в будь-якій обстановці, до повного їх завершення, а при наявності завалених сховищ з порушеною системою венти­ляції - в термін не більше 4-5 годин з моменту завалу.

Завчасно слід вивчити особливості конструкції будівель і споруд: розташування підземних вуличних переходів, галерей і підвалів, де можуть укриватися люди, розміщення водозабірних свердловин, колодязів, ставків і водоймищ, місце розташування підприємств і складів, що мають матеріали, конструкції і техніку, які можна використати в ході аварійно-рятувальних робіт.

Оцінка інженерної обстановки буде ефективною, якщо є карта району осередку ураження, план об’єкта із відміткою розміщення захисних споруд, схеми прив’язки входів і повітрозаборів захисних споруд до орієнтирів, що не завалюються, плани комунально-енергетичних мереж з розміщенням оглядових колодязів, камер і вимикаючих пристроїв.

При проведенні оцінки інженерної обстановки методом розвідки необхідно:

1. Оцінити умови входження до осередку ураження.

2. Оцінити руйнування, умови, види і обсяги інженерних робіт у осередку.

3. Оцінити руйнування і обсяги робіт з локалізації аварій на комунально-енергетичних мережах.

4. Оцінити необхідні заходи по запобіганню вибухів, пожеж, затоплень та інших наслідків у ході робіт.

Обсяги і терміни проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт залежать від ступеню руйнування будинків, споруд, а також інших об’єктів. При визначенні ступеня руйнування враховується кілька чинників, зокрема, характер руйнування, збитки та можливість подальшого використання конкретного будинку чи споруди.

На основі даних розвідки визначається ступінь ураження об’єкта

 

C_у= S_р/S, (5.1)

 

де S_р - площа зони руйнувань; S - площа об’єкта.

Від загальної площі осередка ураження, обмеженої надлиш­ковим тиском 10 кПа, площа зони повних, сильних та середніх руйнувань визначається за табл. 5.3.

Кількість рятувальників розраховується за формулою:

(5.2.)

де Q_чі - трудові затрати в люд.-год на проведення і-ї роботи; t - час роботи змін, звичайно 24 год.; n - число змін, звичайно 3.

Рятувальні підрозділи бувають спеціального і загально­го призначення. Звичайно до спеціальних входять підроз­діли медичного захисту (50%), пожежно-аварійні рятувальні служби (25%), підрозділи протихімічного захисту (10%), охорони громадсь­кого порядку (10%), аварійно-відновлювальні формування (5%).

 

5.3.2. Визначення кількості техніки для РНР.

 

Необхідна кількість техніки визначається за формулою:

(5.3.)

Де Q_тi - трудові затрати машин на проведення і-ї роботи, маш.-год; t - час роботи машин, звичайно 20 год., 4 год. йде на зміну екіпажу і дозаправлення паливом.

Розрахунок необхідної кількості рятувальників і техніки здійснюється з використанням табл. 5.4. і табл.. 5.5.

 

ПРИКЛАД

Внаслідок землетрусу населений пункт був уражений на C_у=70%. В населеному пункті проживало N=25 тис. жителів, знаходилось Д=20 об’єктів господарської діяльності (ОГД). Площа населеного пункту становить 15 км². Визначити необхідну кількість рятувальників і техніки.

1. За табл. 5.3. визначається кількість будинків і споруд із повним та сильним ступенем руйнувань – С=60%. Площа населеного пункту, ураженого землетрусом становить S_у=15·0,6=9 км².

2. Визначається довжина проїздів, яких необхідно влаштувати (табл. 5.4)

- магістральних L_м= S_у· К_L=9·0,5=4,5 км;

- до ОГД L_о=Д · К_о · С=20·0,3 · 0,6=3,6 км.

3. Визначається можлива кількість людей, які можуть бути вивільнені з під завалів:

Z=N · K_z · С =25000·0,1 · 0,6=1500 чол.

4. Визначається можлива кількість людей, які можуть бути розшукані в осередку ураження:

R= N · K_R · С=25000·0,15 · 0,6=2250 чол.

5. Визначається можлива кількість аварій на КЕМ:

- на ОГД F₁= Д · K₁^F · С=20 · 2 · 0,6=24 ав.

- в населеному пункті F₂= S_у· К₂^F =9·1=9 ав.

6. Визначається необхідна кількість людей і техніки для прокладання проїздів (табл. 5.5.):

- магістральних Q_ч^L= L_м· K_ч^L = 4,5·30=135 люд.-год.;

Q_т^L= L_м· K_т^L=4,5·10=45 маш.-год.;

- до ОГД Q_ч^о= L_м· K_ч^о = 3,6·15=54 люд.-год.;

Q_т^о =L_м· К_т^о = 3,6·5=18 маш.-год.;

7. Визначається необхідна кількість людей для вивільнення людей з під завалів

Q_ч^Z=Z· К_ч^z=1500 ·12=18000 люд.-год.

8. Визначається необхідна кількість людей для розшуку уражених

Q_ч^R=R· K_ч^R=2250 ·0,5=1125 люд.-год.

9. Визначається необхідна кількість людей і техніки для ліквідації аварій на комунально-енергетичних мережах:

Q_ч^F=(F₁+ F₂) · K_ч^F=(24+9) ·50=1650 люд.-год.

Q_т^F=(F₁+ F₂) · K_т^F=(24+9) ·2,5=120 маш.-год.

Загальна кількість працезатрат людей

Q_ч= Q_ч^F+ Q_ч^R+ Q_ч^Z+ Q_ч^о+ Q_ч^L=1650+1125+18000+54+135=20964 люд.-год.

При тризмінній роботі протягом доби потрібно рятувальників:

чол.,

з них медичного захисту – 1310 чол., пожежно-аварійної рятувальної служби - 655 чол., підрозділу протихімічного захисту – 131 чол., охорони громадсь­кого порядку – 131 чол., аварійно-відновлювальних формувань – 65 чол.

Загальна кількість працезатрат машин

Q_т= Q_т^F+ Q_т^о+ Q_т^L=120+18+45=183 маш.-год.

Необхідна кількість техніки становить

машин.

 

 

Допоміжні матеріали:

 

Таблиця 5.3.

Ступінь руйнування об’єктів господарської діяльності залежно від ступеня ураження населеного пункту

 

Ступінь руйнування об’єктів С, %	Ступінь ураження населеного пункту, Су
0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0
Повні і сильні
Середні

 

Таблиця 5.4.

Нормативи на проведення робіт у осередку ураження

 

Найменування робіт	Нормативи і одиниці вимірювання	Кіль-кість	Коефіцієнт
Улаштування проїздів: - магістральних - до ОГД	погонний км на км^2 на S > 30 кПа; погонний км на ОНГ на S > 30 кПа	0,5 0,3	КL Ко
Відкопування і відкриття: - сховищ - укриттів	% від N сховищ на S > 30 кПа % від N укриттів на S > 30 кПа		К1^о К2^о
Подача повітря: - з ФВУ - без ФВУ			у сховищах К1^υ в укриттях К2^υ
Вивільнення уражених зі сховищ та укриттів	% від N укритого населення		Км
Відкопування уражених із завалів	% від N неукритого населення		Kz
Розшук уражених	% від N неукритого населення		KR
Ліквідація аварій на КЕМ: - на ОГД - в місті	Кількість: - в будівлях на S > 30 кПа - на км^2 на S > 30 кПа	2-3 1-2	K1^F К2^F

 

Таблиця 5.5.

Нормативи визначення кількості рятувальників та техніки

 

Найменування робіт	Одиниці вимірювання	Потрібно на одиницю	Коефіцієнти
		люд.-год	маш.-год	Кч	Кт
Улаштування проїздів: - магістральних - до ОГД	км км			Kч^L Кч^о	Kт^L Кт^о
Відкопування і відкриття захисних споруд: - із засобами механізації - вручну	шт. шт.		-	Кч^с Кч^в	Кт^с -
Подача повітря в захисні споруди	шт.			Kч^v	Kт^v
Вивільнення і винесення уражених із захисних споруд	чол.	0,3	-	Кч^н	-
Відкопування уражених із завалів	чол.		-	Кч^z	-
Розшук уражених і винесення поранених	чол.	0,5	-	Kч^R	-
Ліквідація аварій на КЕМ	шт		2,5	Kч^F	Kч^F

 

Контрольні питання:

 

1. Які завдання повинна виконати розвідка в районі зії НС?

2. Які сили використовуються для ліквідації наслідків НС на ОГД?

3. Які сили залучаються для виконання РНР на території району?

4. Якими силами проводяться РНР у місті?

5. Чому необхідно створювати декілька ешелонів сил ЦЗ для проведення РНР?

6. Які групи машин і механізмів використовуються для проведення РНР?

7. Якої ширини улаштовуються проїзди узавалах для одностороннього руху?

8. Якої ширини улаштовують проїзди для двостороннього руху?

9. Який основний спосіб локалізації аварій на комунально-енергетичних мережах?

10. Яка послідовність проведення ліквідації аварій на електромережах?

11. Що необхідно оцінити при проведенні інженерної розвідки на ОГД?

12. По якій формулі оцінюється ступінь ураження об»єкта?

13. Які рятувальні підрозділи відносяться до спеціального призначення?

14. По якій формулі визначається кількість техніки. Необхідної для проведення РНР?

15. По якій формулі визначається кількість рятувальників, необхідних для проведення РНР?

 

 

Перелік використаних нормативних і методичних матеріалів:

 

1. Конституція України.

2. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру" від 08.06.2006.

3. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" від 14.12.1999.

4. Закон України "Про надзвичайний стан" від 26.06.1992.

5. "Про цивільну оборону України" від 03.02.1993.

6. "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16.03.2000.

7. "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993.

9. "Про правові засади цивільного захисту" від 24.06.2004.

10. "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995.

13. "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000.

15. "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001.

16. Постанова Кабінету Міністрів України № 1198 від 3 серпня 1998 р. “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.1998№ 1098 "Про порядок класифі­кації надзвичайних ситуацій".

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 № 1432 "Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру".

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2000 № 175 "Про затвердження Ме­тодики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного ха­рактеру".

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 № 308 "Про порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків".

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003р. № 2038 "Про затвердження Порядку віднесення об'єктів національної економіки до відповідних категорій з цивільної оборони".

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003р. № 1695 "Про затвердження Порядку віднесення міст до відповідних груп з цивільної оборони".

24. ДСТУ 3900-99 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Основні положення.

25. ДСТУ 3891-99 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять.

26. ДСТУ 4933:2008 Безпека у надзвичайних ситуаціях.Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять.

27. ДСТУ 4934:2008 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Джерела фізичного походження природних надзвичайних ситуацій. Номенклатура та показники впливів уражаючих чинників.

28. ДСТУ 3970-2000 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації на акваторіях. Терміни та визначення.

29. ДСТУ 3994-2000 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Природні надзвичайні ситуації. Чинники фізичного походження. Терміни та визначення.

30. ДБН Б. 1.3-97 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів.

31. ДБН А.2.2-1-2003 Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд

32. ДБН В. 1.2-4-2006 Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)

33. ДБН Б. 1.1-5:2007 Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у містобудівній документації. Перша та друга частина.

34.ДБН В2.2.5-97 Захисні споруди цивільної оборони.

35. ДБН В. 1.1-7-2002 Д Пожежна безпека об'єктів будівництва.

36. БН В. 1.1-3-97 Інженерний захист територій, будинків і споруд від зсувів та обвалів. Основні положення.

37. ДБН В. 1.1-12:2006 Будівництво в сейсмічних районах України.

38. Наказ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.08.2002 № 186 "Про введення в дію Методи­ки спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки".

39. Наказ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.02.2005 № 59 "Про затвердження порядку видачі непрацюючому населенню засобів індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин".

40. Наказ Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від21.12.2005№414 "Про затвердження Вимог до планів реагування на радіаційні аварії територіальних підсистем місцевого та регіонально­го рівнів Єдиної системи цивільного захисту населення і територій".

41. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 № 54 "Про затверджен­ня державних санітарних правил", "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України".

42. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т. 3. Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування. / За загальною редакцією В.В. Могильниченка.- К.: КІМ, 2008.- 152 с.

43. Євдін О.М., Могильниченко В.В., Скидан М.А., Рибакова Е.О. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Том 1. "Техногенна та природна небезпека". Посібник.- К.: КІМ, 2007.- 636 с.

44. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Том 2. Організація управ­ління в надзвичайних ситуаціях (за загальною редакцією В.М. Антонця,- К.: Купріянова, 2007.-304с.

45. Безопасность жизнедеяльности. Учебник / Под. общ. ред. С.В.Белова. - М: Высшая школа, 1999.-448 с.

46. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний по­сібник. - Чернівці: вид-во 2000. -186 с.

47. Вахтин А.К. Мери безопасности при ликвидации последствий стихийних бедствий и производственных аварий. -М.: Знергоатомиздат, 1984.-288 с.

48. Методика оценки радиационной обстановки при разрушении знергетического ре­актора на атомной електростанции. МЧС РФ, ВНИИ ГОЧС, М., 1995.-43 с.

49. Михно Е.П. Ликвидация последствий аварий и стихийньїх бедствий. -М.: Атомиз-дат, 1979.-288 с.

50. Норми радіаційної безпеки України НРБУ-97.-К. 1998.- 136 с.

51. Небезпечні хімічні речовини в природі, промисловості і побуті. Довідник експрес-інформація у символах. - К.: Чорнобильінтерінформ, 1998. - 297 с.

52. Основи організації та діяльності служби медицини катастроф у надзвичайних ситуа­ціях. Підручник. -Запоріжжя, 2000.-252 с.

53. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона / За ред. В.С. Франчука. – Львів, Афіша, 2004.

54. Стеблюк М. І. Цивільна оборона, - Київ, Урожай, 2004.

55. Постанова Кабінету Міністрів України № 1099 від 15 липня 1998 року “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій”.

56. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. – Київ, НАН України, Штаб ЦО України, 1995.

57. Недєлін І., Іщенко О., Томко Н., Шульженко. Види аварій, катастроф і стихійних лих (Методичний посібник) Київ, 1998.

58. Дзюндзюк Б, Хянникянен А, Швед В. Катастрофи і надзвичайні ситуації, Харків, Українська рятівна служба, 1998.

59. Губський А.І. Цивільна оборона. Для пед. Ін-тів. – Львів., „Ластівка”, 1995. – 216 с

60. Методика прогнозування масштабів зараження СДОР при аваріях на хімічно -небезпечних об’єктах на транспорті. – К., Штаб ЦО України, 1992.

61. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. - Київ „ Центр навчальної літератури”, 2004 р.

62.Г.П.Демиденко и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения. Справочник.Вища школа. – Киев, 1989.

63.Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. Київ -1995 р.

64.Гончарук В.Є., Качан С.І., Орел С.М., Пуцило В.І., «Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях». Навчальний посібник, Львів 2004р., Видавництво НУ «Львівська політехніка».