Нормотворча техніка: поняття, елементи, види

Нормотворча техніка як інструмент нормотворчої діяльності характеризується такими ознаками.

1. Застосовується при створенні нормативних правових актів (або нормативних правових договорів).

2. Її використання забезпечує формальну визначеність змісту нормативних правових актів і нормативних правових договорів. Йдеться передусім про повноту, точність, чіткість та ясність, системність викладення змісту правових норм у зазначених джерелах права. Застосування нормотворчої техніки дозволяє також органічно включити новий нормативний правовий акт в існуючу систему законодавства. Суб’єкт нормотворчості повинен виходити з принципу єдності форми і змісту нормативно-правових актів. Значення форми права полягає не тільки в тому, що вона надає об’єктивного характеру відповідному змісту, а й у тому, що вона безпосередньо відбиває зміст права як системи загальнообов’язкових правил поведінки. Що стосується логічності, узгодженості, системності, зрозумілості тексту нормативних актів, то суб’єкт нормотворчості вирішує ці питання відносно їх фактичного змісту. В кінцевому результаті сприйняття «духу закону» через текст прямо залежить від того, яким чином сформульовано той чи інший акт. Нормотворча техніка опосередковано впливає на ефективність правового регулювання в цілому. Неправильне або неповне її використання призводить до серйозних вад як окремих нормативних правових актів, так і всієї системи законодавства. Це ускладнює реалізацію юридичних норм, породжує сприятливі умови для їх порушення.

3. Нормотворча техніка охоплює:

а) нематеріальні засоби (прийоми) вираження змісту нормативних правових актів і нормативних правових договорів та

б) правила їх використання. У зв’язку із зазначеним слідпідкреслити два основні моменти.

По-перше, нормотворча техніка невключає матеріальні засоби, що використовуються в правотворчій діяльності (папір, чорнила, комп’ютер, ручки та ін.).

По-друге, в нормо-творчу техніку не входять правила процедурного характеру, які регулюють відносини між учасниками правотворчого процесу.

Отже, правила нормотворчої техніки є саме «технічними» нормами, оскількивони регулюють використання відповідними суб’єктами засобів зістворення письмового юридичного тексту.

З огляду на розглянуті ознаки нормотворчу техніку слід визначити як систему правил і нематеріальних засобів вираження змістунормативного правового акта, використання яких забезпечує повноту,стислість, точність, чіткість, ясність і несуперечність нормативнихправових актів та системні зв’язки між ними.

Нормотворча техніка має певну структуру, котру доцільно виділяти на підставі різних аспектів нормативного правового акта як самостійного письмового юридичного документа, що виражає правовінорми, і як елемента системи законодавства.

З цієї точки зору можнавиокремити такі елементи нормотворчої техніки:

а) логічні;

б) лексичні і стилістичні;

в) графічні і математичні;

г) структурні;

ґ) засобиі правила утворення спеціально-юридичного змісту нормативногоправового акта;

д) засоби і правила забезпечення та позначення системних зв’язків нормативних правових актів.

Логічні правила і засоби нормотворчої техніки забезпечують утворення логічної основи нормативно-правового акта. Вона формується через: а) утворення і використання логічних елементів у нормативно-правовому акті (судження, поняття, операції з поняттями); б) встановлення зв’язків між логічними елементами в нормативно-правовому акті через додержання основних логічних законів: тотожності, суперечності (несуперечності), виключення третього.

Лексичні і стилістичні правила і засоби нормотворчої техніки забезпечують стислість, зрозумілість, точність мовної форми нормативно-правового акта. Лексична і стилістична основи нормативно-правового акта формуються через використання таких основних засобів, як граматичні речення, юридичні фразеологізми, слова, словосполучення, сполучники, абревіатури, розділові знаки. Особливе значення серед засобів даної групи мають терміни. Термін — це точне словесне позначення поняття. В окремих випадках для вираженні змісту нормативно-правових актів використовуються графічні (таблиці, графіки, карти, рисунки, якізакріплюють символи, зразки документів) і математичні (числа, формули розрахунків, знаки, що позначають операції з числами) засоби.

Структурно-тематична основа нормативно-правового акта формується через послідовну диференційованість його змісту на основі відповідних принципів. Такими основними принципами є:

а) тематична однорідність, цілісність і послідовність викладення як окремих структурних елементів нормативно-правового акта, так і композиції останнього в цілому;

б) забезпечення необхідних зручностей в користуванні нормативним документом (у процесі його пошуку в системі нормативно-правових актів, пошуку і тлумачення необхідних положень у межах окремого нормативно-правового акта).

Структура нормативно-правового акта може включати такі елементи:

1) вказівка самої форми акта, якою він наділяється;

2) назва органу державної влади, який видав (крім законів) нормативно-правовий акт;

3) реєстраційний номер;

4) найменування (заголовок) нормативно-правового акта;

5) преамбула (у разі необхідності);

6) частина, що постановляє;

7) прикінцеві положення (у разі необхідності);

8) перехідні положення (у разі необхідності);

9) підписи відповідних посадових осіб, дата прийняття;

10) додатки (якщо вони є).

Нормативно-правові акти залежно від виду і обсягу поділяються на пункти та підпункти, абзаци

пунктів; статті та частини, пункти, підпункти, абзаци статей; примітки; частини, розділи, глави, параграфи та ін.

Спеціально-юридичний зміст нормативно-правового акта утворюється через використання таких основних засобів, як юридичні поняття (терміни), юридичні конструкція, презумпція, фікція, галузева типізація, через забезпечення в необхідних випадках матеріальних правових норм відповідними процесуальними (процедурними) нормами та ін.

Системні зв’язки нормативно-правових актів, окремих приписів позначаються за допомогою таких засобів: а) відсилання (позначення зв’язків між приписами у межах одного нормативно-правового акта, між нормативно-правовими актами рівної або нижчої юридичної сили) та посилання (позначення зв’язку між більш загальними нормативно-правовими актами і тими, що конкретизують, доповнюють, розвивають їх положення);

б) приписи-доручення (пряме формулювання доручення конкретному органу (декільком органам): підготувати і прийняти певний нормативно-правовий акт (декілька актів); привести у відповідність з прийнятим актом власні акти; підготувати перелік актів, окремих приписів, які потребують зміни або скасування у зв’язку з прийняттям даного акта;

в) оперативні приписи (приписи, за допомогою яких вносяться зміни, доповнення до чинних нормативно-правових актів або скасовуються нормативно-правові акти, їх окремі положення;

г) відтворення (буквальне текстуальне відтворення окремих положень Конституції, законів, що мають особливе значення, позитивна рецепція норм міжнародного права);

ґ) правове застереження і застереження відсилання (засіб узгодження і позначення зв’язків систем внутрішньодержавного та міжнародного права).

До основних правил нормотворчої техніки, що забезпечують системні зв’язки нормативно-правових актів, належать:

а) забезпечення логічної несуперечності між нормативно-правовими приписами чинних нормативно-правових актів вищого і однакового рівнів ієрархії;

б) скорочення до мінімуму кількості нормативно-правових актів з одного і того самого кола питання;

в) уникнення необґрунтованого дублювання нормативно-правових приписів;

г) ув’язування актів, що видаються, з раніше виданими (своєчасне скасування актів та їх частин, що суперечать новому акту, внесення необхідних змін до чинних нормативно-правових актів тощо);

ґ) недопущення відсилання до актів, яких ще не існує;

д) послідовне і однакове використання термінів у системі законодавства чи принаймні в межах його окремих галузей.

Засоби і правила нормотворчої техніки є неоднорідними настільки, наскільки неоднорідними є нормативно-правові акти. Різновиди останніх мають власну специфіку, яка зумовлює й певні технічні особливості їх створення. Так, слід говорити про певну специфіку законодавчої техніки порівняно з технікою підзаконних нормативно-правових актів, техніки конституцій порівняно з технікою поточних законів, техніки нормативно-правових актів порівняно з технікою нормативних договорів, техніки міжнародних нормативно-правових договорів порівняно з технікою нормативних договорів національного права тощо. При цьому основним видом нормотворчої техніки є законодавча техніка. _