Аналітичний підхід до психокорекції К. Г. Юнга

У Юнга поняття лібідо, на відміну від фройдівського, не має сексуального змісту. Це – життєва енергія.

Для пояснення психологічних феноменів він використовує два принципи: принцип ентропії та принцип еквівалентності.

Принцип ентропії: розподіл енергії в психічній сфері прагне до балансу. Ідеальний стан – рівномірний розподіл енергії по всім частинам психіки.

Принцип еквівалентності: якщо певна кількість енергії вичерпана в одному місці, така ж кількість енергії з’явиться в іншому. Якщо певне бажання витіснене зі свідомості, то енергія з’явиться у несвідомому.

Юнг виходив з архетипічної ідеї гармонії, єдності протилежностей. За принципом полярності кожній функції, установці відповідає її протилежність. Вони компенсують одна одну. Якщо свідома установка екстравертована, то несвідома – інтровертована.

Компенсація охоплює всю структуру особистості. Протилежності створюють конфлікт, напругу, що сприяє росту.

Невроз – це безуспішна спроба особистості гармонізувати дві сфери людського існування: свідому і несвідому. Про сполученні цих протилежностей Самість надає смисл існування людини. Невроз – це страждання душі, яка не знайшла свого смислу.

Мета психотерапії – асиміляція несвідомого змісту.

Дезадаптація особистості викликана однобічністю, коли надто домінує одна тенденція розвитку. Тоді протилежна тенденція витісняється у несвідоме і діє безконтрольно, примітивним чином.

Не проявлена поведінка створює запас вільного лібідо, яке не асимільоване свідомістю. Вільна енергія поєднується у комплекс і таким чином створює у психіці баланс.

Комплекс – своєрідна чорна діра, згусток енергії, яка притягує до себе інші психічні елементи. Це складне утворення, в якому переплетені архетипічні елементи і події індивідуального життя. Комплекс намагається підкорити собі особистість, перебрати на себе функції Его, аби регулювати поведінку суб’єкта. Відтак робота з комплексом стає центральною під час психокорекції.

 

Лекція 6. Екзистенційно-гуманістичний напрямок психокорекції

Мета: ознайомлення студентів з основними напрямками екзистенційно-гуманістичної психокорекції, аналіз їх спільних та відмінних рис.

Професійна спрямованість: уявлення про специфіку методів екзистенційно-гуманістичної психокорекції.

План:

1. Клієнт-центрований підхід К. Роджерса.

1.1. Поле досвіду.

1.2. Проблема Я-реального та Я-ідеального.

1.3. Тенденція до самоактуалізації.

1.4. Особливі вимоги до психолога.

2. Логотерапія В. Франка.

2.1. Проблема смислу життя.

2.2. Проблема свободи волі.

2.3. Воля до смислу.

3. Екзистенційний напрямок психокорекції.

3.1. Проблема автентичної поведінки.

3.2. Проблема самоактуалізації.

3.3. Особливі вимоги до психолога.

 

Основні поняття

поле досвіду, Я-реальне, Я-ідеальне, самоактуалізація, воля до смислу, смисл життя, свобода волі, автентичність, конгруентність, логотерапія, екзистенція, відповідальність, клієнт-центрована терапія

 

Література

Основна література

1. Осипова А. А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – С. 47-68.

2. Основы психотерапии: Учебн. пособие для студентов вузов, которые обучаются по спец. «Психология», «Социальная педагогика» / Л.Ф. Бурлачук, И.А. Грабская, А.С. Кочарян. – К.: Ника-Центр, 2001. – С. 163-195.

3. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навчальний посібник. – К.: 1996. – С. 35-36.

Додаткова література

4. Глива Є. Вступ до психотерапії: Навчальний посібник. – Острог-Київ: Вид-во „Острозька академія”, вид-во „Кондор”, 2004. – С. 151-190.

5. Психотерапия: Учебник для вузов / Л. Бурлачук, А. Кочарян, М. Жидко. – СПб.: Питер, 2003. – С. 291-350, 370-394.

6. Ялом И. Дар психотерапии / Пер. с англ. Ф. Прокофьева. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 352 с.

 

Клієнт-центрований підхід К. Роджерса

Цей підхід базується на припущенні, що люди мають вроджені прагнення до повної реалізації свого потенціалу. Психокорекція полягає в тому, що психолог повинен забезпечити такий простір, в якому суб’єкт зміг би проявити себе цілісно, повно.

Індивід, на думку К. Роджерса, взаємодіє з реальністю, керуючись вродженою тенденцією до розвитку своїх можливостей. Людина володіє компетентністю, аби вирішувати проблеми, але тільки в рамках соціальних цінностей (встановлення позитивних зв’язків).

Основні поняття:

Поле досвіду – доступна досвіду частина внутрішнього світу, це карта території, яка є реальністю. Все інше для особистості нереальність.

Самість – цілісність істоти. Це система внутрішніх відносин, які пов’язані з зовнішнім світом.

Я-реальне – система уявлень про себе на основі досвіду. Може змінюватись.

Я-ідеальне – уявлення про себе як про ідеал, яким хоче стати в результаті реалізації можливостей.

Належить до Я-ідеального наблизити Я-реальне. Різка відмінність породжує дискомфорт особистості. Якщо відстань невелика – особистість розвивається.

Тенденція до самоактуалізації – рух до більш реалістичного функціонування. Цьому процесу заважають умовні цінності (заперечення, ігнорування, втеча від Самості). Людина виступає проти власних інтересів, що виражається в не конгруентній поведінці (вразливість, посилення захисту, тривога). Корекція спрямовується на руйнування умовних цінностей, відмова від них.

Самоактуалізація – це прагнення до здоров’я. психолог прибирає емоційні блоки для особистісного розвитку.

Для Роджерса головне особистість. Відмова від традиційної термінології, бо терміни орієнтовані на психолога.

Емпатія – прийняття феноменології клієнта.

Піклування – безумовне прийняття.

Конгруентність – відповідність між почуттями і деклараціями, спонтанність.

Психологічний клімат – відносини, професійні уміння – головна умова професійного зростання.

Мета корекції – вироблення самоповаги і здатність виробляти дії, необхідні для приведення Я-реального у відповідність з особистісним досвідом та глибинними переживаннями. Увага не до проблеми, а до Я – допомога в особистісному розвитку.

Умови корекції:

1) безумовні позитивні стосунки;

2) емпатія;

3) автентичність (без маски);

4) утримання від інтерпретацій та підказок у вирішенні проблем.

Психолог виконує роль дзеркала.

Позиція психолога: бути собою, створювати психологічний клімат, щоб змусити клієнта відмовитися від захисту.

Техніки:

1. Вербалізація (підказка, повідомлення).

2. Відбиття емоцій.

Етапи:

1. Заблокованість внутрішньої комунікації.

2. Стадія самовираження.

3. Розвиток процесу саморозуміння і прийняття себе таким як є.

4. Подолання відчуженості від свого Я.

5. Розвиток конгруентності, само прийняття і відповідальності, встановлення вільної внутрішньої комунікації.

6. Особистісні зміни, відкритість собі та світу.

Логотерапія В. Франка

Дослівно „логотерапія” означає лікування словом.

Головна життєва тенденція людини – прагнення до пошуку та сенсу життя. Франкл вважав, що „пошук сенсу” протистоїть фройдівському „прагненню до насолоди”.

До неврозу призводить те, що людина не може реалізувати сенс життя. У пошуках сенсу життя вона знаходить ту область, де реалізується як особистість.

Якщо втрачається сенс життя, слід зрозуміти і відчути власну унікальність та неповторність. Сенс життя можна знайти завжди, у будь-яких життєвих обставинах.

Три основних поняття: свобода волі, воля до сенсу і сенс життя.

Головна проблема, що людина центрується на собі, не вміє вийти за свої межі, до іншої людини, до сенсу життя.

У кожної людини свій сенс життя. його кожен має усвідомити.

Самотрансцеденція – вихід за свої межі, і самовідстороненість – центральні поняття теорії.

Патологічний страх – очікування події – втче від дійсності. Треба самовідсторонюватись у гуморі.

Техніки:

2. Метод дерефлексії – зняття надмірного самоконтролю, самокопання.

3. Метод парадоксальної інтенції – надихає на те, чому треба запобігти. Гумор.

4. Сократівський діалог – інтелектуальний поєдинок, коригується непослідовність, суперечливість і бездоказовість суджень клієнта.