Імітації (симуляційні ігри, симуляції)

Імітаціями (імітаційними іграми) або симуляціями називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, що відтворюють, імітують будь-які явища дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в межах заданої програми, чітко виконують інструкцію. Наприклад, коли проводять дослід. Як правило, учитель під час імітації надає поопераційні інструкції. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в парах. По завершенні певного виду діяльності всі учні отримують аналогічний результат, але він може розрізнятися відповідно від індивідуальних особливостей складу групи, використаних ресурсів. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих результатів діяльності й усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати різних її учасників.

Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють практичному застосуванню вміння розв'я­зувати проблеми.^!

Як організувати роботу

Оберіть явище, тему для імітації.

Сплануйте все, що необхідно для імітації, продумайте участь у ній всього класу;

Надайте учням достатньо, інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі передбачені процедури і водночас навчатися.

Перед імітацією зробіть короткий вступ.

Заздалегідь обдумайте питання для, підбиття підсумків.

Складніші імітаційні ігри іноді називають симуляціями, хоча чіткого розподілу в літературі не існує. Утім, розглянемо їх окремо, пам'ятаючи, що інколи під назвами технології імітації та симуляції розуміють одне й те саме.

Симуляції — це створені вчителем ситуації, під час яких учні у спрощеному вигляді копіюють процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, політичному й культурному житті. Це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених (за законом або традиціями) і відомих ролей та кроків, котрі мають здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слухання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо.

Готуючи учнів до симуляції, учитель має не тільки розподілити ролі й з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань, наприклад, виходячи з обов'язків судді, голови парламенту тощо. Регламент всієї симуляції будують за чітким сценарієм, що збігається з проведенням такої процедури в реальному житті.

Отже, симуляції є "мініатюрною" версією реальності. Симуляція наближена до рольової гри, хоча істотно відрізняється від неї, бо метою її є не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів: процедури ухвалення рішень в органах місцевого самоврядування, механізму зростання прибутків підприємства, функціонування вільного ринку тощо. Симуляція дає учням змогу глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.

Як організувати роботу

Слід пам'ятати, що в симуляції йдеться не про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і мірою можливості безособове відтворення обраного процесу.

Необхідно пропонувати симуляції, що спрощують дійсність.

Оберіть тему для симуляції й головне питання, що його розв'язуватимуть учні.

Сплануйте сценарій симуляції, обміркуйте розподіл ролей, участь у грі усього класу.

Надайте учням достатньо інформації, чіткі інструкції, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі й водночас навчатися.

Перед симуляцією зробіть короткий вступ.

Заздалегідь обдумайте питання для підбиття підсумків.

Спрощене судове слухання

• Поширеною технологією імітаційної стимуляційної гри є спрощені судові слухання.

Технологія спрощеного судового слухання ("власний суд") дає змогу учням розіграти судовий процес із конкретної справи з мінімальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб: судді,

що буде слухати обидві сторони й приймати остаточне рішення, обвинуваченого й обвинувача.

Мета: технологія спрощеного суду надає учням можливість дістати справжнє уявлення про процедуру прийняття судового рішення. Вона вможливлює учням взяти участь у вправі, пов'язаної з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Як організувати роботу

Оберіть ситуацію (судову справу, випадок, дилему) для вивчення. Перевірте, чи відповідає вона очікуваним результатам і темі уроку.

Підготуйте додаткову інформацію (статистику, думки авторитетів, запитання тощо) або продумайте посилання на факт. Інформацію можна надавати на дошці, папках, книжках тощо.

Продумайте можливі варіанти розв’язання ситуації.

Підготуйте план проведення судового слухання (його регламент запишіть на дошці).

Проведіть аналіз ситуації за наведеною вище схемою.

Ознайомте клас із процедурою слухання.

Поділіть клас на три однакові групи:судді, обвинувачі й обвинувачувані, їх захисники):

а) суддів необхідно проінструктувати про процедуру судочинства і дати їм час для підготовки питань; б) обвинувачу треба надати час підготуватися до промови і викладу аргументів; звинувачуваним необхідно надати час підготуватися до вступної заяви і захисту

Запропонуйте суддям сісти в різних кутках класу. Дайте їм таблички "суддя” або картки з іменами; запропонуйте об’єднатися до кожного судді одному с звинувачуваному та одному обвинувачу, повідомте судів, що коли поруч із ним: будуть обидва гравці, вони можуть починати "суд".

Проведіть суд від свого імені, скориставшись таким порядком:

1) вступні заяви учасників у відпо­відному судовому порядку. Ці заяви мають бути обмежені часовими рамками.

2)обвинувач викладає аргументацію,

Тоді його опитує суддя; обвинувачуваний викладає сутність "захисту”, і його опитує суддя; Суддя виносить рішення і повідомляє його після того, як весь клас знову об'єднається.

Після оголошення суддями своїх рішень, запропонуйте запрошеному спеціалісту обговорити процес прийняття й ухвали-рішень. Розгляньте варіанти, які були запропоновані запрошеним спеціалістом

або справжнім суддею, порівняйте їх з рішеннями, ухваленими учнями-суддями.

Громадські слухання

Громадські слухання проводять органи законодавчої влади (Верховна Рада, її Сесії, інші державні органи чи комітети, міські ради) з метою одержання інформації, на якій ґрунтуватимуться закони та інші рішення, що торкаються інтересів населення. Інші слухання проводять з особливими інтересами, громадські організації чи об'єднання з метою вивчення громадської думки. Мета застосування технології: моделювання громадського слухання за допомогою імітаційної (стимуляційної) діяльності і сприяє усвідомленню учнями порядку слухань, а також ролей й зв’язків членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні набувають практичний досвід у визначенні та виділенні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних із предметом слухання.

Як організувати роботу

Зверніться до місцевих органів законодавчої влади, місцевих відділень чи

представництв загальнонаціональних організацій, яких цікавить тема уроку, щоб одержати інформацію з теми і з'ясувати, чи може співробітник організації або пред­ставник місцевих органів самоврядуван­ня взяти участь в уроці.

Запросіть на урок службовця органів влади чи представника організації, які во­лодіють необхідними знаннями.

Домовтеся про можливість провести урок у залі для слухань або в приміщенні органу місцевого самоврядування, або організуйте в передній частині класної кімнати стіл для учнів — "законодавців'', стіл для секретаря і стіл чи кафедру для доповідачів.

Підготуйте таблички з іменами учнів, і назвами їхніх посад за ролями, щоб роз­ставити їх на столах.

Поясніть такі ролі:

Законодавці. Обрані законодавці проводитимуть слухання. Вони будуть оголошувати виступи доповідачів і приймати рішення з обговорюваного питання. Один із законодавців має бути обраний і групою як головуючий.

Групи з особливими інтересами. Буде організовано кілька груп з п'ятьох чи менше осіб. Кожна група викладає комітету свою точку зору на питання. Груп має бути непарна кількість, адже вони виступатимуть "за" і "проти" обговорюваного питання. (Кількість і розмір груп залежатиме від теми і кількості учнів у класі.) Необхідно представити кілька різних точок зору, які б відповідали реальним думкам у конкретній місцевій громаді. Кожна група обере свого представника, котрий викладе думку групи комітету.

Секретар. Необхідно вибрати того, хто вестиме стенограму засідання і за­писуватиме пропозиції, що надходять.

Відповідальний за регламент. Необхідно обрати особу, яка буде стежити за часом

доповідей, щоб дати можливість виступити кожній групі.

Поясніть учасникам мету громадських слухань і порядок, якого слід дотримуватися. Якщо потрібно, роздайте учням інструкції для участі в громадських слуханнях. Вони можуть бути такими:

а) Головуючий відкриває слухання, повідомляє мету слухань і пояснює порядок і регламент доповідей.

б) Оголошений доповідач викладає свою позицію впродовж двох хвилин, потім ставлять питання члени комітет) (не більше трьох хвилин).

в) Першим питання доповідачу ставить голова, за ним — "члени" організації чи органу, що проводить слухання. Члени групи доповідача можуть допомагати йому відповідати на питання комітету.

Об'єднайте учнів в групи по п'ять чи менше осіб:

а) одна група представлятиме законодавців чи комісію, що організує слухання: кількість учасників цієї групи залежить від цілей уроку.. У групі має бути непарна кількість учнів;

б) інші групи представлятимуть громадян, співробітників некомерційних організацій з особливими інтересами, які мають стосунок до теми уроку.

Заплануйте достатньо часу для підготовки учнів до громадських слухань відповідно до їхніх ролей. Проведіть слухання.

Коли будуть вислухані всі доповідачі, члени органу чи організації, що проводить слухання, аналізують аргументи, обговорюють проблему і повідомляють про свої подальші дії.

Аналізуйте інтерактивну вправу у такій послідовності:

а) обговоріть факти й аргументи, які стосуються теми;

б) обговоріть думки учнів щодо цього виду діяльності як способу розуміння суспільно важливих проблем і визначення державної політики;

в) обговоріть зауваження із запрошеним фахівцем;

г) обговоріть інші питання, запропоновані учнями.

Розігрування ситуації за ролями ("Рольова гра "Програвання сценки", "Драматизація")

Така діяльність імітує реальні призначення ролей учасниками та наданням їм можливості діяти наче насправді. Кожен учасник в рольовій грі має чітко знати зміст своєї ролі й мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольову гру також слід використовувати для здобуття конкретних навичок, зокрема безпечної поведінки за певної ситуації тощо. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допоможе учням виробити власне ставлення до неї, набути досвід, сприятиме розвитку уяви і критичного мислення, вихованню здатностізнаходити и розглядати ймовірні дії, співчувати іншим.

 

ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У ДИСКУСІЇ

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. За визначенням науковців, дискусія це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички обстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Все це цілковито відповідає завданням сучасної школи. В дидактиці дехто з фахівців відносить дискусію як до методів навчання (способів роботи зі змістом навчального матеріалу), так і до форм організації навчання. Окремі науковці вважають дискусію різновидом ігрових форм занять, співпраці, коли з обговорюваної проблеми з власної ініціативи висловлюються всі учасники спільної. діяльності.

У педагогічній літературі існують різні погляди щодо функцій.дискусії у навчанні. Вона може виступати як метод засвоєння знань, їх закріплення і вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як.метод стимулювання і мотивації навчання. Сучасна дидактика визнає вели­ку освітню і виховну цінність дис­кусій, адже вони сприяють глибокому розумінню проблеми,

формуванню самостійної позиції, оперуванню аргументами, розвитку критичного мислення, вмінню зважати на думки інших, визнавати доречні аргументи, краще розуміти іншого, а також уточнення власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

• проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);

• не слід, висувати, питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;

• у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що буде можливим за того чи того зіткнення обставин? Що могло статися, якби..? Чи були інші можливості, способи, дії?);,

• усі вислови учнів мають стосуватися обговорюваної теми;

учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме;

• усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументами, обгрунтуванням, для чого учитель ставить питання на зразок: Які факти свідчать на користь такої думки?", "Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?";

• дискусія може вирішуватись консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей її учасниками.

. У світовій практиці використання дискусії у навчанні набули поширення різні варіанти організації обміну думок між учасниками, різні технології проведення дискусії, опрацювання дискусійних питань, Хоча зовні деякі технології опрацювання дискусійних питань можуть справляти враження учнівських експромтів, що не вимагають групової підготовки ані з боку учителя, ані з боку учнів, проте це враження хибне: за зовнішньою легкістю ґрунтовна підготовча робота учителя

При плануванні дискусії учитель зважає на кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; достатній простір, аби здійснювати необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для обговорення ними проблеми, стеження за його перебігом решти учнів; матеріали, необхідні для роботи учнів, наочного подання результатів дискусії; письмові інструкції щодо способу виконання завдання; вміння учнів працювати в групі. Упродовж усієї роботи груп учитель тримає в полі зору три основні моменти: мета, від якої під час дискусії не слід відхилятися; час, якого слід дотримуватися, щоб встигнути здійснити зазначену мету; підсумки, які треба зробити, аби не втратити сенс самої дискусії.

Суттєвим елементом будь-якої технології навчання в дискусії є її вступна частина, оскільки саме в ній створюються емоційний та: інтелектуальний настрій подальшої дискусії. Це своєрідне запрошення до жвавого обговорення певної проблеми, що може мати вигляд викладу проблеми, опису конкретного випадку, невеличкої рольової гри, демонстрації альбому або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізоду, стимулювання серією питань на зразок: "Чому? Що сталося б, якщо..?"

Запорукою успішності дискусії є чітка організація її, що досягається завдяки такому. По-перше, це ретельне планування дискусії. Складання плану дає змогу організувати як збирання учнями необхідної інформації, так і проведення самої дискусії. По-друге, чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками. По-третє, обов'язкове дотримання регламенту. Краще, коли час залишиться, ніж його бракуватиме на колективне обговорення і підбиття підсумків. По-четверте, добре продумане й ефективно здійснене керівництво перебігом дискусії з боку вчителя: надання учням часу на обміркування питань; утримання від невизначених питань і питань подвійного сенсу; зміна напряму думок учнів у разі відхилення їх від основної теми і мети дискусії; пояснення висловів дітей системою уточнюючих питань; попередження надмірних узагальнень; заохочення учнів до поглиблення думок тощо.

Згідно з логікою застосування дискусії як методу закріплення навчального матеріалу і стимулювання пізнавальної діяльності учнів можна визначити кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:

• побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за всім матеріалом, яка відбувається на останньому (або останніх) уроці;

• включення дискусійного компоненту в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу;

• побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговоренням її результатів. Найпоширенішим у вітчизняній методиці навчання є перший варіант.

 

Метод ПРЕС

З цієї невеличкої технології (для неї ми зберегли назву "метод ПРЕС") варто почати роботу з навчання учнів дискутувати. Її використовують при обговоренні дискусійних питань та проведенні вправ, у яких потрібно посісти й чітко аргументувати певну позицію з обговорюваної проблеми. Метод сприяє виробленню й формулюванню учнями аргументів, висловлюванню ними думок з дискусійного питання у виразній і стислій формі, вмінню переконувати інших.

Як організувати роботу

Роздайте матеріали із зазначенням чотирьох етапів методу ПРЕС:

- висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що...);

- • поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починайте зі слів: оскільки...);

• наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...);

• узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: (Отже,...таким чином...).

Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповідь на можливі запитання учнів. Наведіть приклад до кожного з етапів.

Запропонуйте бажаючим спробувати, застосувати цей метод до будь-якої проблеми на їхній вибір.

Перевірте, чи розуміють учні механізм застосування методу. Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити кілька варіантів своїх думок або прикладів.

Коли формулу зрозуміють всі учні, запропонуйте їм спробувати. Застосовуйте метод ПРЕС на всіх уроках, де потрібна аргументація учнями власної думки.

 

Обери позицію

Цей метод корисний на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Його можна застосувати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певної інформації з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо її розв'язання. Варто використовувати дві протилежні думки, що не мають одної (правильної) відповіді. Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні:

знайомляться з іншими поглядами;

прогнозують наслідки індивідуальних позицій і політичних рішень для суспільства, для окремих людей;

на практиці використовують уміння обстоювати власну позицію;

вчаться вислуховувати інших;

дістають додаткові знання з теми.

 

Як організувати роботу

Запропонуйте учням дискусійне питання і попросіть їх визначити власну позицію стосовно нього.

Розмістіть плакати в протилежних кінцях кімнати. На одному з них написано "згоден (згодна)", на іншому - "не згодний (не згодна)". (Варіанти: на плакатах можна викласти полярні позиції щодо проблеми. Наприклад: "Треба заборонити палити в громадських місцях" і „Не можна забороняти паління в громадських місцях".) Ви також можете запропонувати три позиції:

За		Немає чіткої позиції, не знаю,		Проти'

 

 

1. Вивісіть правила проведення вправи й обговоріть їх.

2. Попросіть учасників стати біля відповідного плакату, залежно від їхньої думки стосовно обговорюваної проблеми "проголосувати ногами".

3. Оберіть кількох учасників і попросіть їх обгрунтувати свою позицію або запропонуйте всім, хто поділяє певну точку зору, обговорити її й виробити спільні аргументи на її захист.

4. Після викладу різних точок ₍зору запитайте, чи не змінив хто-не-будь із учасників своєї думки й чи не хоче-перейти до іншого плакату. Запропонуйте учням перейти і обґрунтувати причини свого переходу.

5. Запропонуйте учасникам назвати найпереконливіші аргументи своєї й протилежної сторони.

Зміни позицію

Така технологія подібна до технології "Обери позицію". Вона теж уможливлює обговорення дискусійних питань за участі всіх учнів, до того ж дає змогу обрати точку зору іншої людини, розвиває навички аргументації, активного слухання тощо.

Як організувати роботу

Заздалегідь підготуйтеся до обговорення.

Сформулюйте всьому класу дискусійне питання.

Об'єднайте учнів у пари, а потім у четвірки (наприклад, перша і друга парта, третя і четверта).

Дайте завдання розподілити позицію з проблеми ("так" чи "ні") між парами або зробіть це самі. Одна пара в четвірці має обґрунтовувати одну позицію, друга —.протилежну.

Поясніть, що кожна пара в четвірках має представити своїм партнерам власну точку зору. Кожен учень має відповідати.за свою частину презентації (наприклад, обгрунтувати половину аргументів).

Чітко оголосіть хронометраж: скільки часу є на підготовку і на саму презентацію.

Надайте достатньо часу на підготовку аргументів.

Коли час на підготовку мине, запропонуйте парам довести свою точку зору один одному.

Потім можна доручити парам помінятися позиціями і повторити все знову. На це треба відвести значно менше часу.

Тепер можна дати завдання всій четвірці вільно обговорити тему. Учні вже можуть висловлювати свою особисту точку зору. У результаті обговорення четвірка має або дійти згоди, або дійти висновку, що їм бракує інформації. Заздалегідь визначте часові межі вільної дискусії.

За наявності часу можливо провести загальну дискусію, скориставшись, приміром, технологією "Карусель".

Підбийте підсумки дискусії з усім класом.