II. Мовленнєва змістова лінія

Важливе місце в системі роботи над розвитком мовленнєвої діяльності учнів відводиться окремим урокам розвитку зв'язного мовлення, які рекомендується проводити у 1 класі один раз на два тижні як фрагмент уроку протягом 15—20 хвилин. Основна мета цих уроків — ознайомлення учнів із тематичними групами слів ("Навчальне приладдя", "Явища природи", "Ввічливі слова"та ін,); збагачення їхнього лексичного запасу словами — назвами предметів, ознак, дій; формування уміння будувати з вивченими словами словосполучення і речення, пов'язувати 2—3 речення у зв'язну розповідь. У 1 класі зв'язні висловлювання будуються усно. Важливо, щоб теми для них були цікавими дітям, торкалися подій з їхнього повсякденного життя. Уже з першого року навчання слід спонукати учнів до висловлювання власних думок, своїх оцінних суджень, висновків, порад тощо.

ІІІ. Мовна змістова лінія

Основна увага має приділятися практичним аспектам: роботі над значенням слова і кількісному нарощуванню словникового запасу учнів, збагаченню їхнього мовлення різними граматичними формами, розвитку вміння користуватись мовними засобами відповідно до норм літературної мови (орфоепічних, лексичних, граматичних); умінню аналізувати, оцінювати власну мовленнєву творчість, удосконалювати її.

У змістовому блоці «Правопис» (протягом року) до слів,значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти, порівняно з попередньою програмою, додано одне слово: гроно. У цьому ж блоці змінилися державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Так, замість норми для списування та письма під диктування тексту обсягом 15-20 слів, з’явилася норма - 20-30 слів.

 

IV. Соціокультурна змістова лінія

Реалізація змісту соціокульгурної лінії передбачає загальнокультурний розвиток молодших школярів і їхню підготовку до життєдіяльності в українському соціумі. Загальнокультурний розвиток здійснюється шляхом використання у процесі навчання української мови народознавчого матеріалу; текстів, у яких розкриваються сторінки історичного минулого України; інформації про відомих українців минулого і сьогодення; підготовки і залучення дітей до проведення народних та релігійних свят, обрядів, ознайомлення з історією їх виникнення; використання текстів на морально-етичну тематику для побудови переказів, репродукцій картин для написання творів за картиною тощо.

Підготовка до життя в українському соціумі передбачає засвоєння учнями назви рідної держави та її столиці, ознайомлення з державними символами України, усвідомлення значення державної мови, якою в нашій державі є українська, виховання патріотичних почуттів, толерантне ставлення до інших націй, які проживають в Україні, і їхніх мов.

Належне місце на уроках української мови повинно займати використання краєзнавчого й особливо лінгво-краєзнавчого матеріалу. У процесі опрацювання малих фольклорних форм доцільно пропонувати школярам записувати усталені вислови, прислів'я, приказки, співанки, які вживають у своєму мовленні мешканці рідного краю. Для побудови зв'язних висловлювань варто обирати тематику, пов'язану з рідною місцевістю; складати описи рідної природи, писати про події і людей того міста чи села, в якому діти проживають, тощо. Для формування культури поведінки в сім'ї доцільно ознайомлювати учнів з українськими традиціями в родинних стосунках, традиційними формами звертання членів родини один до одного, зі ставленням до старших І молодших членів сім’ї.

Для забезпечення успішної адаптації в шкільному середовищі дітей потрібно вчити спілкуватися з учителями, однокласниками, старшими ї молодшими школярами, зі службовим персоналом школи; дотримуватися правил поведінки на уроці і перерві, в класі, коридорі, спортзалі, їдальні, актовій залі, на стадіоні, подвір'ї школи тощо.

На уроках української мови доцільно готувати молодших школярів до виконання соціальних ролей: читача бібліотеки, глядача театру чи кінотеатру, покупця, пішохода, пасажира, перехожого, відвідувача різноманітних культурних заходів та ін. З цією метою слід використовувати тексти, у яких мовиться про поведінку людей у громадських місцях, з обов'язковим аналізом дій персонажів текстів. Для вправляння учнів у правильному і доречному вживанні формул мовленнєвого етикету та формування в молодших школярів етики спілкування їм пропонують складати діалоги за ситуативними малюнками, словесно описаними ситуаціями на теми: "У театрі", "На виставці", "У магазинГ, "На вулиці", "У транспорті', "В їдальні", "У гостях" і подібні.

 

V. Діяльнісна змістова лінія

Діяльнісна лінія передбачає формування в молодших школярів загальнонавчальних умінь і навичок:

- навчально-організаційних (розуміти визначену вчителем мету навчальної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти час, планувати послідовність виконання завдання, організовувати навчальну діяльність у взаємодії з іншими ії учасниками (у парі, малій групі);

- навчально - інформаційних (самостійно працювати з підручником, шукати нову інформацію з різних джерел, користуватися довідковою літературою, зосереджено слухати матеріал, зв'язно, послідовно, доказово відповідати, вести діалог);

- навчально-інтелектуальних і творчих (аналізувати мовні явища, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати і пояснювати причиново-наслідкові зв'язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлювати аргументовані критичні судження, доводити власну думку, переносити знання і способи діяльності в нові обставини, застосовувати аналогію);

- контрольно-оцінних (використовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні навчальні досягнення).

Ця робота здійснюється у процесі реалізації інших змістових ліній шляхом настанов учителя, використання різних алгоритмів навчальної діяльності, пам'яток, зразків, інструкцій, застосування парних і групових форм роботи, інтерактивних методів і прийомів навчання тощо.

У процесі навчання вчителі повинні орієнтуватися на підручник, оскільки він конкретизує навчальну програму, показує який зміст має бути вкладено до запрограмованих тем, як потрібно трактувати певні питання програми та орієнтує щодо методики роботи.

Математика

Враховуючи вимоги сучасного етапу розвитку початкової освіти, змінилися цілі і завдання курсу математики, який спрямований на формування в молодших школярів ключових і предметних математичних компетентностей. Тому, базова програма побудована на нових методологічних засадах – компетентністній основі, що чітко прослідковується як у пояснювальній записці, так і у правій колонці основного змісту – державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Основу курсу математики становить вивчення арифметики цілих невід’ємних чисел й основних величин, навколо чого здійснюється формування вміння розв’язувати сюжетні математичні задачі та алгебраїчна і геометрична пропедевтика.

Програма структурована відповідно змістових ліній, визначених новою редакцією Держстандарту. Особливостями нової базової програми є те, що кожна змістова лінія розпочинається із узагальнення і систематизації знань та умінь учнів за попередній рік навчання. Розробляючи нову програму з математики для 1-го класу автори спиралися на ті надбання дошкільного віку, що визначені програмою розвитку «Впевнений старт», «Я у світі», Базовим компонентом дошкільної освіти. Це – ознаки і властивості об’єктів, геометричні фігури, взаємне розташування предметів на площині і у просторі, лічба; поняття множини і підмножини, як сукупності об’єктів.

На початку навчального року в 1-му класі передбачено узагальнення й систематизацію початкових математичних уявлень, сформованих у дошкільний період. Розширюються основні компетенції, пов’язані з ознаками предметів: спільні та відмінні ознаки, об’єднання об’єктів у групу за спільною ознакою, розбиття групи об’єктів на підгрупи за спільною ознакою тощо.

У програмі чітко визначені наукові засади курсу математики початкової школи – теоретико-множинну теорію. Лічба пов’язується із роботою з визначення кількості елементів множини. Конкретний зміст арифметичних дій вводиться через об’єднання множин або вилучення підмножини з множини. На відміну від попередньої програми, додавання розглядається як знаходження кількості елементів об’єднання множин, що не перетинаються. Віднімання як знаходження кількості елементів множини, які залишилися після вилучення її частини. Діти вчаться ілюструвати операцію додавання й віднімання за допомогою множин, схем, числового променя.

Більша увага зосереджена на розумінні та обґрунтуванні учнями способів додавання, віднімання, утворення та порівняння чисел.

Перед складанням таблиць додавання і віднімання в межах 10 передбачається формування відповідних обчислювальних прийомів: додавання і віднімання чисел 2-5 виконується частинами; додавання меншого числа до більшого – на основі переставного закону додавання; віднімання чисел – на основі взаємозв’язку між діями додавання і віднімання. Таким чином, наголошується на тому, що учні повинні володіти обчислювальними навичками, а не лише знати табличні результати.

В 1-ому класі вивчаються числа та арифметичні дії додавання і віднімання без переходу через розряд в концентрах «Десяток» і «Сотня». У зв’язку з вивченням концентру «Сотня», значно зростає об’єм предметної компетентності: діти знайомляться з десятком, як лічильною одиницею та назвами розрядних чисел; вчаться лічити десятками в межах 100, визначати кількість десятків та одиниць у числі, розуміти позиційне значення цифри в записі двоцифрового числа, записувати двоцифрове число у вигляді суми розрядних доданків, порівнювати числа в межах 100 на основі порядку слідування чисел у натуральному ряді та на основі їх розрядного складу, додавати і віднімати розрядні числа.

Реалізуючі нову базову програму з математики, автори вважають доцільним використовувати методики розвивального навчання школярів. Так, вивчення прийомів обчислення доречно здійснювати на засадах теорії поетапного формування розумових дій і понять П.Я. Гальперіна (спочатку діти виконують завдання з опорою на вказівку чи алгоритм; на наступному етапі засвоюється дія голосного мовлення учнем всіх кроків виконання дії; далі йде етап «мовлення про себе», коли дитина мовчки промов­ляє всю послідовність необхідних дій; та етап «дій у при­хованому мовленні», коли здасться, що для виконання завдання вже нічого не потрібно: «подумав і розв'язав»). Таку послідовність дій П.Я. Гальперін назвав своєрідною «дисциплінованістю мислення», що призводить до розуміння прийомів, а не заучування їх.

Лише після того, як прийом обчислення буде засвоєно, вводяться таблиці додавання й віднімання відповідного числа. Відмінною особливістю нової програми є те, що при вивченні таблиць додавання і віднімання в межах 10 звертається увага на характер зміни суми в залежності від зміни одного з доданків та на характер зміни різниці в залежності від зміни зменшуваного, чого не було у попередній програмі. Новим є навчання учнів прогнозуванню результатів дій з числами при зміні одного із компонентів. Ці знання є важливими з огляду на пропедевтику функціональної залежності, розвитку функціонального мислення дитини.

Алгебраїчна пропедевтика. В 1-му класі відбувається ознайомлення з математичними виразами «сума» та «різниця»; читання і запис математичних виразів. Формується поняття про істинні та хибні рівності й нерівності, вводяться способи порівняння числа і математичного виразу та двох математичних виразів.

Геометрична пропедевтика. При вивченні елементів геометрії у 1-му класі розглядаються плоскі фігури та об’ємні тіла: куб, піраміда, куля, циліндр. З точки зору фузіоністського підходу до вивчення елементів геометрії у початкових класах, вивчення геометричного матеріалу слід розпочинати саме з об’ємних фігур, а від них йти до плоских фігур.

Задачі. У програмі для 1-го класу досить докладно прописана змістова лінія «Сюжетні задачі». Виділено типи простих задач; зазначено на необхідності формування поняття про задачу, моделювання під керівництвом учителя схематичних рисунків до задачі, обґрунтування вибору арифметичної дії розв’язання задачі. На пропедевтичному рівні вводиться ознайомлення учнів з поняттям «обернена задача», особливо, при формуванні умінь розв’язувати прості задачі на знаходження невідомих зменшуваного, від’ємника, доданка.

Інновацією програми є введення групи величин, що знаходяться у пропорційній залежності, тобто збільшення однієї з них викликає збільшення іншої у стільки ж разів (прямо пропорційна залежність) або зменшення іншої (обернено пропорційна залежність). У попередній програмі цього питання не було, але при розв’язанні задач вимагалося, щоб діти виділяли в умові задачі групу пропорційних величин.

Введено змістову лінію «робота з даними», яка є наскрізною, і реалізується в усіх інших змістових лініях програми. Основне завдання цієї змістової лінії – ознайомити молодших школярів на практичному рівні зі способами подання інформації; навчити читати і розуміти, знаходити, аналізувати, порівнювати інформацію, подану в різний спосіб; використовувати дані для розв’язування практично зорієнтованих задач. В 1-ому класі вивчення цієї змістової лінії відбувається в рамках додаткової теми: «Моделювання описаної в задачі ситуації за допомогою відрізків, графів, таблиць».

Слід відмітити, що у програмі не прописано порядок вивчення тем та кількість годин на їх вивчення – це дає можливість використання варіативних підручників в математики та, враховуючи особливості підготовленості учнів, творчо підходити до реалізації програми.

Автори програми також зазначають, що у новій базовій програмі реалізовано принцип «ножиць» – даємо матеріал по-максимуму, а вимагаємо по-мінімуму.

 

Природознавство

У 2012-13 н.р. з 1 класу вводиться вивчення навчального предмету «Природознавство». Навчальна програма з природознавства реалізується як самостійна дисципліна. Загальний обсяг навчального часу у першому класі становить 68 годин на рік (по 2 год. на тиждень).

Програма навчального предмета «Природознавство», розроблена на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, її зміст структурований за спірально-концентричним принципом, який передбачає неперервне розширення і поглиблення знань та повторне вивчення певних тем відповідно до вікових особливостей дітей.

Головною метою «Природознавства» визначено формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих завдань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи. Вона досягається шляхом постановки й реалізації освітніх, розвивальних і виховних цілей.

Предметна природознавча компетентність - особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв'язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов'язані з реальними об'єктами природи у сфері відносин "людина - природа";

Для досягнення зазначеної мети Держстандартом початкової загальної освіти передбачається виконання таких завдань:

· виховання соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних елементів природного середовища, здатна мислити, бережливо ставиться до природи, людей і самого себе;

· формування на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини;

· розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування;

· забезпечення єдності інтелектуального та емоційного сприйняття природи з практичною природоохоронною діяльністю;

· засвоєння традицій українського народу у відносинах людини з природою;

· оволодіння доступними способами пізнання предметів і явищ природи та суспільства.

Програма природознавства реалізується через змістові лінії: «Об’єкти природи», «Взаємозв’язки у природі», «Земля — планета Сонячної системи», «Україна на планеті Земля», «Рідний край», «Охорона і збереження природи», «Методи пізнання природи».

Зміст природознавства в 1 класі складається із таких розділів: «Вступ», «Світ, у якому ти живеш», «Світ неживої природи», «Світ живої природи», «Рідний край», «Моя країна – Україна», «Запитання до природи» Кожен розділ поділяється на теми, сутність яких полягає в розкритті уявлення чи поняття про предмет, явище, способи виконання певних дій чи видів навчальної діяльності.Основною метою розділу «Світ, у якому ти живеш» є формування елементарних понять про природу, неживу і живу природу, рукотворні об’єкти, тіла, живі організми; уявлення про зовнішні ознаки об’єктів або явищ природи (відчуття, сприймання ознак, властивостей природничих об’єктів, їх зовнішніх взаємозв’язків); про спостереження та досліди як методи вивчення природи.У процесі вивчення теми, учні оволодівають знаннями: що вивчає предмет природознавство, як розрізняти об’єкти неживої природи від об’єктів живої природи за їх ознаками, визначають рукотворні об’єкти серед об’єктів природи. Знають правила поведінки серед природи та дотримуються їх.У розділі «Світ неживої природи» формуються елементарні поняття про Сонце, воду, повітря, ґрунт, гірські породи. Ці знання є основою встановлення причиново-наслідкових зв’язків у природі. У процесі засвоєння знань про Сонце та його значення на Землі, воду у природі та значення її у житті людини, повітря та його властивості, гірські породи та їх значення для людини важливо, щоб учні зрозуміли значення та важливість даних об’єктів у природі. Під час вивчення розділу «Світ неживої природи» для визначення ознак і властивостей об’єктів, важливо застосувати досліди та спостереження. На основі сформованих знань про властивості води автори програми пропонують провести дослідницький практикум «Куди зникає вода з калюжі?»Зміст розділу «Світ живої природи» розкриває різноманітність рослинного та тваринного світу. Осмислення учнями на доступному рівні теоретичних положень через конкретизацію в темах: «Рослини, їх будова», «Дерева, кущі, трав’янисті рослини», «Листяні та хвойні рослини», «Дикорослі і культурні рослини», «Кімнатні рослини», «Тварини», «Дикі і свійські тварини», «Комахи», «Риби», «Птахи», «Звірі», «Тварини живого куточка». Щодо змісту цього розділу, то слід зазначити, що в ньому подано багато назв рослин і тварин (родові і видові поняття), визначення ознак, встановлення зв’язків між неживою і живою природою. На основі сформованих знань про властивості води автори програми пропонують провести дослідницький практикум «Як живуть комахи?» Розділ «Рідний край» розкриває знання про предмети і явища природи рідного краю, взаємозв’язки між ними та певні способи дій. Учні вчаться розпізнавати засвоєні загальні поняття і закономірності в конкретних ситуаціях з опорою на спостереження та шляхом виконання дослідів. Зміст програми побудований за принципом концентричності. Розширення знань дасть можливість учням втамувати природну допитливість та задоволення пізнавальних інтересів. Екскурсія до водойми (до лісу), міні-проект «Моє улюблене місце відпочинку на природі» дасть можливість уточнити та систематизувати знання учнів про неживу та живу природу, рослинний і тваринний світ, водойми рідного краю, працю людей у місті/селі.

Впродовж вивчення даного розділу учні застосовують методи пізнання природи як спостереження, дослідження, моделювання.

«Моя країна – Україна» є найскладнішим розділом у вивченні для першокласників. Головна мета розділу сформувати елементарні поняття про Україну – Батьківщину та державу; водойми України, гори України; природу Карпат та Кримських гір, значення їх для людини.