Інструменти і форми регіональної державної економічної політики

Інструменти державної регіональної соціально-економічної політики можуть бути такими:

- заборони, дозволи, квоти, ліцензії, стандарти, гарантії (адміністративні методи);

- трансферти (гранти), субсидії, премії, кредити, позики, інвестиції, цільові і комплексні програми, плани економічного і соціального розвитку регіонів (економічні методи).

Форми реалізації державної регіональної соціально-економічної політики можуть бути такими:

- відсутні адресність та однозначна визначеність ресурсів (сформульовані в політичних програмах, основних напрямах державної політики);

- чітке визначення конкретних агентів, цілей, фіксованих кількісних параметрів, строків досягнення, ресурсів щодо реалізації конкретних заходів у відповідних програмних чи прогнозних розробках та організаційних форм взаємодії між центральними і регіональними органами влади і управління.

Інститути державної регіональної соціально-економічної політики – це державні (або в ряді випадків за участю держави) організації та структури (міністерства, комітети, ради, агентства, фонди та ін.), уповноважені формувати і проводити регіональну політику.

Вони є частиною державного апарату, що спеціалізується на вирішенні регіональних проблем і питань взаємодії центру з регіонами.

В узагальненому вигляді основні складові механізму реалізації державної регіональної соціально-економічної політики зображені на рис 5.1.

Державне регулювання регіонального розвитку здійснюється на різних рівнях правління і включає адміністративні та економічні методи, прямі і непрямі методи. методи пливу на екзогенний та ендогенний розвиток регіонів. Причому залежно від специфіки територій і вирішуваних проблем склад елементів механізму державного регулювання буде мати суттєві відмінності.

Виходячи з існуючих проблем та актуальних завдань регіонального розвитку, можна стверджувати, що на сучасному етапі подолання економічної кризи механізм державного регулювання регіонального розвитку повинен забезпечити:

- активізацію господарської діяльності в регіонах на основі впровадження нових ринкових відносин і поліпшення використання природно-ресурсного та економічного потенціалу, подолання на цій основі спаду виробництва і створення передумов для стабілізації економіки регіону та поступового її підйому;

- цілеспрямоване формування якісно нової структури економіки, досягнення структурно-технологічної збалансованості виробництва, подолання диспропорцій в розвитку міжгалузевих і міжрегіональних господарських комплексів та окремих галузей;

- створення умов для посилення економічно доцільної спеціалізації регіонів, прискореного розвитку прогресивних галузей господарства і залучення іноземного капіталу в райони, що мають для цього найбільш сприятливі передумови;

- сприяння створенню нових виробництв, здатних конкурувати на міжнародному рівні;

- скорочення бюджетного дефіциту регіонів, для чого необхідна система, яка б включала субвенції і дотації для здійснення економічних і соціальних програм державного та міжрегіонального значення, а також регіональних програм по ліквідації територіальних диспропорцій і забезпечення комплексного розвитку економіки;

- активізацію інвестиційної діяльності, зростання капіталовкладень для модернізації виробництва, а також для вирішення житлових та інших соціальних проблем.

 

Рис. 5.1 – Структура механізму реалізації державної регіональної соціально-економічної політики

 

Стимулююча державна регіональна соціально-економічна політика використовує наявні в її розпорядженні засоби для прискорення регіонального розвитку шляхом прямого насадження або заохочення нових видів діяльності (а також згортання старих) шляхом інфраструктурної, інформаційної підготовки території. Вона спрямована на отримання додаткового і якісно нового ефекту. Залежно від характеру даної стадії розвитку регіону вона може працювати на посилення чи ослаблення територіальних контрастів.

Компенсуюча державна регіональна соціально-економічна політика використовує засоби для пом'якшення негативних наслідків, перш за все соціального і екологічного характеру, з якими пов'язана будь-яка стадія розвитку кожного регіону. Частіше всього вона є однією з форм перерозподілу доходів для зменшення збитків від нерівномірності регіонального розвитку у вигляді допомоги депресивним і відсталим територіям, їх облаштування, що потребує дотацій, пільг, професійної перепідготовки працездатного населення та ін.

Адаптуюча державна регіональна соціально-економічна політика сприяє пристосуванню більш рухомих і керованих компонент регіонального розвитку до інерційних, менш керованих і таких, що оцінюються як невиправні.

Протидіюча державна регіональна економічна політика використовує певні засоби для зміни об'єктивних тенденцій з різним ступенем впливу - від гальмування до повного припинення чи зникнення явища.