Списки людей яких вивезли в Німеччину під час окупації

Колгосп «Селянин»

Король Володимир Сергійович

Бухтяк Олександр Петрович

Мороз Іван Григорович

Сірож Роман

Липко Лідія Іванівна

Сташок Катерина Кирилівна

Левчишина Галина Григорівна

Левчишина Лідія Григорівна

Данченко Світлана Семенівна

Данченко Іван Данилович

Антонюк Надія Микитівна

Грабчак Любов Андріївна

Грабчак Микола Андрійович

Третяк Дмитро Васильович

Стецюк Михтодь

Кутняк Іван Тадейович

Лунько Йосип Андрійович

Хитрук Василь Михайлович

Осецький Філіп Ларіонович

Колеснік Вера Яківна

Настуняк Володимир Андрійович

Лунько Євдокія Павлівна

Лунько Антон Іванович

Котлуш Філіп Прокопович

Котлуш Леонід

Котлуш Євгена Михайлівна

Кутняк Яків Юхтимович

Крисько Василь Олександрович

Крисько Володимир Олександрович

Олійник Петро Лук’янович

Хмільовський Олександр Васильович

Білий Омелян

Білий Михайло

Липський Василь Прокопович

Липський Григір Прокопович

 

У 1923 році створено тракторну бригаду, яка мала 4 трактори «ХТЗ», обслуговувала 7 колгоспів. Бригадиром її був Любчич Федір Іванович. На кінець року стало 14 тракторів. Люди надіялись на поліпшення достатку, але жахливі події 1932 – 1933 роки перервали їх надії і сподівання.

З 1935 по 1941 рік кожен колгосп мав по 5 тракторів. Першими трактористами були Любчич Федір Іванович, Попович Федір Хомич, Сурма Іван, Данченко Іван, Твердохліб Васильович Захарович.

Працьовитий колгоспники, немов бджілки у вулику, самовідданою працею прославляли рідний край, свою прекрасну землю, до якої прикипіли душею. І якою б важкою не була та праця, вона для селян – солодка, щемка. Бо не звикли відпочивати. Праця для них – найбільша втіха, найбільша мрія. Весело працювали!

1950 року 4 колгоспи об’єднались в один, під назвою «Соціалізм», стало 4 бригади з тими ж назвами. Головою колгоспу обрано Пержинського Антона Петровича.

57 ветеранів сумлінно і натхненно стали відновлювати господарство, життя у селі.

На 209-ти гектарах білопінно забуяли яблуні, груші, сливи колгоспного садівника Ткачука Пилипа Савовича. Заколосилися буйним колосом пшениці, ячмені, жита, вирощені тракторною бригадою Ткачука Олександра Пилиповича.

Ланка Щербані Євдокії зібрала 500 центнерів цукрового буряка з 1 гектара.

Делегатами на з’їзд передовиків – буряківниць у Могилеві-Подільському були

Щербань Євдокія,

Кульбанська Франя.

Не одну тисячу тонн зерна вивезли на елеватор шофери

Кузнєцов Костя,

Хитрук Василь Іванович,

Твердохліб Євген Левкович.

Денно і нощно орали колгоспне поле передовики – трактористи Твердохліб Василь Захарович, Твердохліб Іван Олексійович. Всього ораної землі було 3862 гектара.

Понад 700 голів свиней доглядали

Базилевич Анастасія Федорівна,

Стахова Генна Самойлівна,

Рудик Євдокія,

Сестри Данченки Марія, Ганісія, Надія та інші.

 

Поголів’я великої рогатої худоби збільшилось до 2000. Ретельно їх доглядали Бухтяк Євгена,

Бухтяк Юлія,

Марценюк Люба,

Хремчук Євгена та інші.

Подачу води на ферми механізовано.

Колгосп мав 15 автомашин, марки ЗІЛ, Газ-150, 14 тракторів, 14 комбайнів. Оплата праці зросла в 3 рази, зріс добробут селян.

За 15 років колгосп став двічі мільйонером, завдяки розумному, кваліфікованому керівництву правління колгоспу і невтомній праці трударів.

У 70 – 80 роки передовиками сільського виробництва стали члени ланок

Юкало Галина Іванівна,

Прокопишена Євгена Григорович,

Кошик Поліна Афанасіївна,

Труханська Ніна Петрівна.

Колектив доярок і телятниць, очолений завідуючим фермою

Залевським Анатолієм Карловичем

Підвищив надої молока і приріст телят.

Це Критюк Міла Іванівна,

Крисько Катерина Іванівна,

Присяжнюк Ольга Павлівна,

Хмільовська Олена,

Труханська Надія Андріївна,

Боднар Надія Василівна.

Дбайливо стежив за здоров’ям тварин ветеринар Труханський Леонід.

Не одну тону зерна вивезли на елеватор шофери

Білий Василь Омелянович,

Гулько Володимир Васильович,

Хитрук Олексій Васильович,

Максімов Юрій Пантелеймонович,

Лепський Микола Васильович та інші.

Вирощували високі урожаї зернових культур механізатори

Крилат Григорій Дмитрович,

Мазурчак Микола Леонідович,

Мазур Григорій Панасович,

Рудик Григорій Васильович,

Рудик Григорій Миколайович,

Ізеринський Михайло Лаврентійович,

Дембіцький Володимир Павлович,

Гадомський Володимир Петрович,

За доблесний труд Дембіцький Володимир Павлович був неодноразово нагороджений медалями, орденом Слави і Трудового Червоного Прапора.

Злагоджено і вміло керував бригадою механізаторів Хитрук Микола Васильович, людина великої і чуйної душі. Понад 10 років працював головою сільради.

Однією з кращих в районі була тракторна бригада

Сеника Володимира Миколайовича,

де заправляв всім і всіма його замісник

Костишин Петро.

Тут з районної Весни і до пізньої осені буяли різноцвітом нарциси і тюльпани, піонії і лілії, чорнобривці і айстри, жоржини і мальви……

Манили до себе червонобокі яблука, спілі вишні й сливи, малина, суниці, смородина……

Чималий прибуток в колгоспну касу давали: садово – городня бригада Мишковського Євгена Карлового і Колеснік Марії Олексіївни де вирощувались різні овочеві і плодові культури.

Свиноферма, якою керували

Підкуймуха Філімон Григорович і Рудик Марія Юрківна,

а свинарками були

Труханська Надія,

Підкуймуха Ганна,

Твердохліб Лідія;

Вівцеферма

Рудика Івана Васильовича;

будівельна бригада і пилорама

Гадомського Володимира Андрійовича;

конюшня

Лахмана Григорія Федоровича.

Зі щемом і теплотою в серці ми згадуємо мудрого і вмілого організатора, керівника правлінням колгоспу

Гука Пилипа Євтиховича.

Уважний, щирий, тактовним із малим і старим. Він за 5 років звів комплексні ферми для великої рогатої худоби, свиней; в центрі села упорядкував дитячий садок на 40 дітей; завжди допомагав школі та лікарні; Великою подією стало будівництво центральної шосейної дороги в нашому селі. Великий ентузіаст мріяв висипати кільцеву дорогу навкруг села твердим покриттям. Це був дбайливий господар.

Оживилось, повеселіло наше село з приходом у нього сім’ї Руднікових Анатолія Йосиповича і Валентини Анатоліївни.

Це доброзичливі, чесні, хороші люди.

Він голова колгоспу, вона – директор школи. Вражає усіх їх увага і чутливість до людей, учнів харчують безплатно, допомога підлісянам у скрутну хвилину: крупами, олією, дошками, м’ясом, - усім необхідним. А в сільському будинку культури–створюється агітбригада

«Гвоздика»;

діє драматичний гурток учителів; виступи, концерти, КВН.

Змінюється матеріально – технічна база колгоспу з приходом до управління СТОВ «Маяк» Чижевського Володимира Андрійовича. Товариство на кінець 1987 року мало 32 трактори, 18 комбайнів, 15 автомашин, бензозаправку, тракторну бригаду.

Нині ми цього не маємо, не зуміли зберегти.

В багатьох куточках України і близького зарубіжжя проживають і успішно працюють наші земляки, люди різних професій: хлібороби і лікарі, вчителі й механізатори, юристи, прокурори, лісники і продавці. Всіх не перелічити!

Всі вони діти нашої підлісянської землі; всі черпають сили й снаги від неї, від своїх батьків.

 

 

«Лікарня»

До цього часу в будинку, спорудженому земством у 1900 році, знаходиться сільська амбулаторія, де працює наша славна й турботлива медсестра, підлісянка, Черній Тетяна. Вдень і вночі, в спеку і стужу спішать на допомогу дорога медсестра Черній Тетяна Сергіївна і фельдшер Гріщишин Володимир Васильович.

А в минулі щасливі роки, до 1999 року у нашому селі була лікарня дільнична на 25 ліжок.

У ній денно і щойно трудились медпрацівники сестри милосердя

Бабій Євгена Василівна,

Шкапатюк Євгена Спиридонівна,

Сеник Ганна Іванівна,

Линдюк Галина Миколаївна,

Гук Ніна Миколаївна,

Грабчак Галина Андріївна,

Носік Зіна Василівна.

«Будівництво в селі Підлісний – Ялтушків»

Широко розгорнулось індивідуальне будівництво. Щоб забезпечити колгоспників будівельним матеріалом, створено бригаду каменщиків, куди ввійшли

Кутняк Іван,

Свинар Володимир Федорович,

Приймак Олександр Іванович,

Баланко Євгеній Степанович,

Котлуш Петро,

Галамай Володимир,

Котлуш Філіп.

А також будівельна бригада і пилорама

Гадомського Володимира Андрійовича.

Зросла кількість населення. В середині школі навчалось понад 700 учнів.

Село радіо і електрифіковано.

До послуг населення були школа, лікарня, аптека, швейна майстерня, пошта, лазня, сільпо, лісництво, перукарня.

Девізом у селі був вислів: «Все для людини – все в ім’я людини».

У 1964 році закінчено будівництво одного з найбільших в районі сільського будинку культури на 450 місць і другий корпус місцевої середньої школи.

«Воєнні роки в селі Підлісному-Ялтушкові»

Війна! Стиснулося від болю

Материнське серце.