ТЕМА №7: «господарські товариства»




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ТЕМА №7: «господарські товариства»



ТЕМА №7: «господарські товариства»

 

1. Загальна характеристика господарських товариств

2. Акціонерне товариство

3. Товариство з обмеженою відповідальністю

4. Товариство з додатковою відповідальністю

5. Повне товариство

6. Командитне товариство

7. Виробничий кооператив

 

Загальна характеристика господарських товариств

Визначальними серед комерційних юридичних осіб (підприємницьких товариств) у сфері підприємництва є господарські товариства, які мають найбільшу значимість і дають широку можливість прояву ініціативи.

Поширеність господарських товариств викликала відокремлення в якості комплексного правового інституту корпоративного права, норми якого регулюють приватноправові і публічно-правові відносини, що складаються у зв'язку зі створенням, діяльністю та ліквідацією господарських товариств.

Господарські товариства займають важливе місце серед суб'єктів підприємництва, які діють на території України. Їх діяльність регулюється Господарським кодексом України (ГК – далі), Цивільним кодексом України (далі – ЦК) та Законом України «Про господарські товариства».

Ст.ст. 79-92 ГК України визначають основні правила діяльності господарських товариств.

Згідно зі ст. 113 ЦК господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

ГК, ЦК та Закон «Про господарські товариства» називають п'ять видів господарських товариств.

1.повне товариство;

2.командитне товариство;

3.товариство з обмеженою відповідальністю;

4.товариство з додатковою відповідальністю;

5.акціонерне товариство.

Акціонерні товариства, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, а повні і командитні товариства – тільки на підставі установчого договору.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Господарське товариство є власником:

- майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

- продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

- отриманих доходів;

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Внеском до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ст.115 ЦК).

Ст. 116 ЦК визначає права учасників господарського товариства.

Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

- брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди);

- вийти в установленому порядку з товариства;

- здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

- одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно зі ст. 117 ГК учасники господарського товариства зобов'язані:

- дотримуватися установчого документу товариства і виконувати рішення загальних зборів;

- виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до Закону «Про господарські товариства» вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право на користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі і в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.

Серед зазначених видів господарських товариств найбільш поширеними в підприємницькій практиці України є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Діяльність регулюється:

1) Господарським кодексом України (ст.ст. 79-92);

2) Цивільним кодексом України (ст.ст. 113-166);

3) Законом «Про господарські товариства» від 19.09.91 №1576 - ХІІ;

4) статутом або установчим договором.

Фонди:

1) статутний;

2) резервний (страховий) - не менше 25% статутного фонду;

3) інші фонди, передбачені законодавством або установчими документами товариства.

Учасники:

- Фізичні або юридичні особи.

Права учасників:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

6) мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Обов'язки учасників:

1) дотримуватися установчого документу товариства і виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

4) інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Акціонерне товариство

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів.

АТ створюється фізичними та юридичними особами без обмеження кількості, навіть однією особою (ч. 4 ст. 153 ЦК). Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. АТ не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Якщо АТ створюється кількома особами, вони укладають між собою договір про спільну діяльність по створенню товариства, який не є установчим документом. Форма договору – письмова, а якщо товариство створюється фізичними особами – нотаріально посвідчується (ч. 2 ст. 153 ЦК).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Публічне розміщення акцій — розміщення серед інвесторів акцій публічного акціонерного товариства, при якому пропозиція акцій адресована більш ніж 100 фізичним та/або юридичним особам, крім акціонерів товариства, і при цьому існуючі акціонери емітента не мають переважного права на придбання розміщуваних акцій.

Метою публічного розміщення акцій є залучення фінансування на організованому ринку капіталу. Інвестори вкладають кошти в акції компанії в розрахунку на те, що, по-перше, вартість акцій зросте і доходність за акціями буде вищою за альтернативні вкладення і, по-друге, в розрахунку на отримання дивідендів. Ліквідність акцій, тобто можливість їх швидкого продажу і повернення інвестиції, збільшує привабливість акцій для інвесторів. З метою підвищення ліквідності акцій компанії, які оголошують про публічне розміщення, зацікавлені в допуску їхніх акцій до торгів на фондових біржах. Участь акцій компаній в біржових торгах дозволяє сформувати ринкову вартість акцій і створити ліквідність для них.

Приватне розміщення акцій - розміщення акцій публічного або приватного акціонерного товариства, при якому акції розміщуються серед заздалегідь визначеного кола фізичних та/або юридичних осіб, кількість яких не перевищує 100 на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, крім акціонерів товариства. (Див. Положення "Про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства", затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1181)

Приватне розміщення акцій не вимагає публікації і затвердження Комісією з цінних паперів проспекту емісії акцій, а також публікації звіту про результати розміщення акцій. Натомість товариство, яке здійснює приватне розміщення акцій, зобов'язане надіслати акціонерам і визначеним інвесторам персональні письмові повідомлення про умови розміщення акцій і порядок реалізації акціонерами їх переважного права на придбання акцій.

Розміщення акцій акціонерного товариства будь-якого типу при його створенні може бути лише приватним.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства – з приватного на публічне. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. (ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Акціонерні товариства, за змістом, представляють «об'єднання капіталів», тому, особиста участь акціонерів в їх справах не є обов'язковою. Ті самі особи можуть бути засновниками декількох акціонерних товариств. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Власний капітал (вартість чистих активів) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

Акції товариства

1. Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

2. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

3. Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.

Товариство не може встановлювати обмеження щодо кількості акцій або кількості голосів за акціями, що належать одному акціонеру.

4. Прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

5. Частина привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Власники привілейованих акцій мають переважні по-відношенню до власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства. Привілейовані акції можуть надавати права на участь в управлінні акціонерним товариством, якщо це передбачено статутом і Законом України «Про акціонерні товариства».

Привілейовані акції, у свою чергу, можуть бути поділені на різні класи (з різним обсягом прав). Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів. Згідно з чинним законодавством частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%.

Повне товариство

Повне товариство – це товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім своїм майном (ст. 66 Закону України «Про господарські товариства», ст. 119 ЦК, ч. 5 ст. 80 ГК). Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб угоди, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника відшкодування завданих товариству збитків або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (найменування) одного або декількох учасників з додаванням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

Згідно зі ст. 120 ГК повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками.

Засновницький договір повного товариства крім відомостей, передбачених ст.88 ЦК, повинен містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

Управління справами повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Повне товариство відрізняється від акціонерного товариства і товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю кількома рисами:

ü Відсутністю законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, вирішення цих питань є прерогативою учасників і фіксується в установчому договорі;

ü Установчим документом є установчий договір;

ü Відсутністю органів управління товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється його учасниками;

ü Учасники товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення;

ü Законодавчо встановленими обмеженнями для учасників конкурувати з повним товариством та забороною звернення стягнення на частку учасника товариства за його власними зобов'язаннями.

Найбільш характерною відмінною рисою повного товариства є встановлення солідарної, по суті необмеженої відповідальності учасників товариства усім їхнім майном за зобов'язаннями товариства. Така відповідальність означає, що кожен учасник повного товариства відповідає за зобов'язаннями товариства усім своїм майном незалежно від його частки у повному товаристві і від частки участі інших учасників. При неможливості стягнення за зобов'язаннями товариства з одного з учасників (наприклад, через його банкрутство), його відповідальність за зобов'язаннями товариства повинні нести інші учасники товариства пропорційно їх вкладам.

Оскільки норма про відповідальність учасників товариства має імперативний характер, не допускається укладення угоди між учасниками про обмеження відповідальності. Якщо ж таку угоду учасників товариства про зміну або зменшення відповідальності все ж буде укладено, воно не матиме юридичної сили. Ці правила поширюються не тільки на засновників товариства, але і на тих його учасників, які пізніше вступили в товариство, після його державної реєстрації.

Повне товариство зближує з товариством з додатковою відповідальністю підвищена відповідальність учасників товариства, однак все ж ця відповідальність має різний характер: якщо в товаристві з додатковою відповідальністю відповідальність стосується лише певної частини належного учасникам майна, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до суми внесених ними вкладів, то в повному товаристві ця відповідальність не обмежена такими рамками, а стосується всього майна учасників.

Цей вид господарського товариства привабливий для його потенційних контрагентів, оскільки його перевагою є жорстка система відповідальності учасників, що є додатковою гарантією у відносинах підприємництва. Разом з тим, система відповідальності кожного з учасників повного товариства за всіх інших припускає наявність особисто-довірчих відносин між учасниками, що звужує сферу застосування цієї форми господарського товариства.

Слід пам'ятати, що деякі види підприємницької діяльності згідно встановленим законодавством вимогам можуть здійснюватися тільки господарськими товариствами у вигляді повних товариств. Наприклад, ломбардні операції поряд з державними підприємствами та організаціями мають право здійснювати тільки повні товариства.

Повне товариство – об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб, створене для здійснення підприємницької діяльності під загальною фірмою. Незважаючи на те, що повні товариства є суб'єктами торговельного обороту, сучасне законодавство більшості держав не наділяє їх правами юридичної особи.

Загальна характеристика повного товариства

Ознаки:

1) об'єднання підприємницької діяльності учасників: учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності (ч. 7 ст. 80 ГК);

2) учасники солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім належним їм майном. Солідарна відповідальність за боргами товариства полягає в тому, що кредитори товариства вправі вимагати погашення боргу товариства як від усіх його учасників, так і від кожного від них окремо, як цілком, так і в частині боргу (ст. 543 ЦК). Учасник, який повністю сплатив борги повного товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно до своїх часток у майні товариства;

3) особиста довіра учасників.

Управління:

1) проводиться за спільною згодою всіх учасників;

2) може бути покладено ведення справ товариства на одного або декількох учасників;

3) кожний учасник має один голос, якщо установчим договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

 

Командитне товариство

Згідно зі ст. 133 ЦК командитне товариство – це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства (ст. 75 Закону України «Про господарські товариства»).

Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова «командитне товариство» або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство». Якщо у найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

До командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено ЦК, іншим законом.

У відповідності зі ст. 134 ГК командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками.

Засновницький договір командитного товариства крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦК, повинен містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.

Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями ГК про учасників повного товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства. На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом (ст.135 ЦК).

Згідно зі ст. 136 ГК управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому цим Кодексом для повного товариства. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Права та обов'язки вкладника командитного товариства вказані в ст.137 ГК. Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві.

Вкладник командитного товариства має право:

- Одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

- Діяти від імені товариства при видачі йому довіреності та відповідно до неї;

- Переважно перед іншими особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК;

- Вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

- Ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

- По закінченні фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

- Передати свою частку (її частину) в складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

Командитне товариство відрізняють від акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю ті ж риси, що і повне товариство. Відмінність командитного товариства від повного товариства полягає в тому, що в цьому товаристві учасники діляться на два види:

ü повні учасники, правове становище яких схоже з правовим положенням учасників повного товариства – 1) вони несуть субсидіарну майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення, 2) управляють справами товариства, 3) зобов'язані приймати майнову і персональну участь у товаристві, не можуть конкурувати з товариством;

ü вкладники, які, на відміну від повних учасників, після сплати ними своїх вкладів 1) не несуть додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства своїм майном, 2) не беруть участі в управлінні справами суспільства, але 1) зобов'язані приймати майнову участь в товаристві, 2) сплачувати внески; 3) мають право брати участь у розділі прибутку товариства відповідно до розмірів своїх часток; 4) мають право вимагати першочергового (перед повними учасниками) повернення вкладу у разі ліквідації товариства.

Відмінність в правовому статусі повних учасників товариства та вкладників призводить до значних правових особливостей. Найважливішою з них є та, що вкладники, хоча і мають право на отримання прибутку в залежності від величини їх внеску, однак не вправі приймати участі в управлінні справами товариства і, отже, безпосередньо у підприємницькій діяльності, а довіряють це повним учасникам згідно законодавчим вимогам.

За своїм правовим положенням командитне товариство займає проміжне положення між акціонерними товариствами, товариствами з обмеженою та додатковою відповідальністю, з одного боку, і повним товариством, з іншого. Звідси зрозуміло, хоча і умовно, вживання у відношенні командитного товариства терміну «змішане» товариство, що підкреслює можливість застосування до його учасників норм, що регулюють правовий статус учасників різних видів господарських товариств. По суті, мова йде про спеціальну юридичну конструкцію для залучення коштів вкладників у повне товариство.

Діє командитне товариство на підставі одного установчого документа – установчого договору, вимоги до якого сформульовані в законодавстві.

За законодавством більшості держав командитним товариством вважається товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність під власною фірмою, в якій поряд з товаришами, що несуть відповідальність в межах внесеного вкладу (коммандитістів), є хоча б один товариш (повний товариш), що несе необмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства. Так само, як і повні товариства, командитні товариства законодавством більшості держав не визнаються юридичними особами.

Виробничий кооператив

Виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої підприємницької діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Виробничий кооператив відповідає за своїми обов'язками належним йому майном, а при недостатності майна кооперативу, його члени несуть додаткову відповідальність своїм майном у розмірах не менш їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачений законом або Статутом кооперативу. Виробничі кооперативи за ст. 93 ГК є підприємствами колективної власності, за ч. 5 ст. 63 ГК – корпоративними підприємствами, за ст. 84 ЦК – підприємницькими товариствами.

За правовим статусом виробничі кооперативи близькі до повних товариств, проте, відрізняються від повних товариств тим, що при створенні виробничого кооперативу між його засновниками не укладається договір. Він створюється на підставі рішення загальних зборів засновників. Між кооперативом і громадянами, що до нього ввійшли, встановлюються відносини членства (ст. 163 ЦК).

Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів (164 ЦК).

Головна особливість виробничого кооперативу в тому, що всі члени кооперативу, незалежно від розмірів внесених внесків, мають право на управління кооперативом, а право на одержання прибутків залежить, головним чином, від їх трудової участі.

ТЕМА №7: «господарські товариства»

 

1. Загальна характеристика господарських товариств

2. Акціонерне товариство

3. Товариство з обмеженою відповідальністю

4. Товариство з додатковою відповідальністю

5. Повне товариство

6. Командитне товариство

7. Виробничий кооператив

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.233.139 (0.022 с.)